Постанова

від 23.12.2020 по справі 182/3046/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9801/20 Справа № 182/3046/20 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/3046/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОРЕЛЛА ОІЛ",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Шашликов Денис Геннадійович, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року, яке ухвалено суддею Багровою А.Г. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 вересня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОРЕЛЛА ОІЛ" (надалі - ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ПЛАТИНУМ" (надалі - ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ ), про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортню пригодою .

Позовна заява мотивована тим, що 04.01.2020 року, близько 21.50 год., з вини водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), внаслідок якого було пошкоджено належну ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ виставочну стелу (ціновий пілон-табло) автозаправочної станції № 2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка на час вчинення ДТП перебувала у користуванні ТОВ НІКА ПЛАТІНУМ .

Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 року, що набрала законної сили 22.02.2020 року.

Вартість відновлювально-ремонтних робіт пошкодженого майна, яка була оплачена позивачем, становить 54 154,14 грн.

Відповідач у добровільному порядку завдану ним шкоду не відшкодував, відомості щодо наявності у нього полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не надав, у зв`язку з чим ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ , для захисту своїх прав та інтересів, вимушене звертатися до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 54154,14 грн. та судовий збір по справі (т. 1 а.с.2-4).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, у сумі 54154 грн. 14 коп. та судовий збір у сумі 2102 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Шашликов Д.Г., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, поклавши судові витрати у справі на позивача ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції позбавив відповідача ОСОБА_2 можливості скористатися своїм процесуальним правом та надати суду свої обгрунтовані доводи щодо спростування відповіді на відзив, тоді як Велика Палата Верховного Суду встановила, що ненадання сторонами можливості подати заперечення є процедурним порушенням, а тому прийняття рішення не можна вважати справедливим (постанова від 03 березня 2020 року у справі №2а-1421/10/1916).

На переконання відповідача, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо характеру та наявності пошкоджень, а також розміру завданих збитків, який має бути підтверджений висновком незалежного суб`єкта оціночної діяльності. При цьому, зважаючи на наявність в матеріалах адміністративної справи №182/275/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, міститься пояснення третьої особи ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ та копія рахунку на оплату №46 від 28 січня 2020 року, згідно якого ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ повинна буде сплатити ТОВ МІРА-Д вартість ремонтно-відновлювальних робіт цінового пілону, у розмірі 46 584,60 грн., відповідач вважає, що ТОВ МІРА-Д є некомпетентним щодо встановлення розміру завданих пошкоджень цінового пілону та вартості ремонтно-відновлювальних робіт, так як постійно змінюється вартість таких робіт. Відповідач вважає, що ТОВ МІРА-Д створює/підроблює документи (докази) в інтересах ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ та ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ з метою незаконного стягнення з ОСОБА_2 грошової суми, що є значно завищеною від реальної суми завданої шкоди.

Також, зазначає, що ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ не надало суду доказів щодо оплати вартості проведеного ремонту, які відповідають вимогам Податкового кодексу України, що, на думку відповідача, свідчить про фіктивну господарську операцію з метою незаконного стягнення з нього коштів.

Крім іншого, відповідач вказує й на те, що позивачем не надано доказів належності йому на праві власності цінового пілону та наявності дозволу на розміщення реклами.

При цьому, відповідач зазначає, що після подання позовної заяви, між позивачем та ТОВ МІА-Д було укладено додаткову угоду до Договору підряду №031-20МД від 28 січня 2020 року та змінено вартість робіт, й такі дії, на його думку теж направлені на незаконне стягнення та отримання з нього суми у розмірі 54 154,14 грн. чи будь-якої іншої суми.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, на спростування доводів апеляційної скарги, позивачем надано суду апеляційної інстанції Платіжне доручення №1206 від 03 березня 2020 року та №1788 від 14 вересня 2020 року щодо оплати ремонтних робіт цінового пілону.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до Акту прийому-передачі від 13.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю. за реєстровим №№ 1278,1279, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивачеві ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ належить будівля АЗС за адресою: Нікопольський район, с-ще Кам`янське, вул. Дніпровська, 36, а також навіс та все інше невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне майно, необхідне для функціонування згаданого об`єкту нерухомості, та інше рухоме майно (а.с.11-12).

У період з 27.08.2018 року по 16.03.2020 року, АЗС разом із усім устаткуванням (майном), знаходилася в оренді ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ на підставі Договору № СО02-18 від 27.08.2018 року (з додатками) (а.с.13-16).

З інформації Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області № 49/1205 від 20.01.2020 року № 49/1371 вбачається, що 04.01.2020 року на 261 км а/д Н-23 Кропивницький-Запоріжжя водій автомобіля Део Ланос , д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , порушивши ПДР, скоїв наїзд на цінове табло АЗС № 2 ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с-ще Кам`янське, вул. Дніпровська, 36, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та передано на розгляд Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с.6,7).

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 182/275/20 від 11.02.2020 року, яка набрала законної сили 22.02.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.5).

Зазначеною постановою встановлено, що 04.01.2020 року о 21.50 год. на автодорозі Н-23 на 261 км с. Кам`янське водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Део Ланос , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на виставочну стелу заправочної станції. Внаслідок цього виставочна стела та автомобіль зазнали технічних пошкоджень, потерпілі відсутні.

28.01.2020 року власник пошкодженої стели ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ та ТОВ МІРА-Д уклали Договір підряду № 031-20 МД, за яким підрядник ТОВ МІРА-Д (ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 59-Л від 09.10.2018 року) (а.с.82) зобов`язалося здійснити ремонтні роботи по заміні нижньої панелі - 2шт. з відновленням електричної частини і ламп, заміні бічного елемента облицювання - 2 шт., нащільників - 3 шт. та фарбування обрамлення фундаменту цінового пілону на АЗС у с-щі Кам`янське. Договірна ціна робіт становить 54154,14 грн. (а.с.8-9,10).

12.08.2020 року між ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ та ТОВ МІРА-Д укладено Додаткову угоду до договору підряду від 28.01.2020 року, відповідно до якої загальна ціна по Договору становить 57212,96 грн. та розрахована у Договірній ціні, яка є невід`ємною частиною даного Договору (а.с.83-109).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з вини відповідача ОСОБА_2 у ДТП та його обов`язку, як володільця транспортного засобу, нести відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, та наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 1187 ЦК України для її відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 ЦК України, факт завдання фізичній особі майнової шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01.03.2013 року (далі - Постанова № 4 від 01.03.2013 року) роз`яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 182/275/20 від 11.02.2020 року, яка набрала законної сили 22.02.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.5).

Зазначеною постановою встановлено, що 04.01.2020 року, о 21.50 год., на автодорозі Н-23 на 261 км с. Кам`янське водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Део Ланос , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на виставочну стелу заправочної станції, внаслідок цього виставочна стела та автомобіль зазнали технічних пошкоджень, потерпілі відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідач ОСОБА_2 є особою, винною у пошкодженні майна позивача ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ та має відшкодовувати позивачеві завдані збитки у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів належності йому на праві власності цінового пілону та наявності дозволу на розміщення реклами, спростовуються наявними в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого позивачеві ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ належить будівля АЗС за адресою: Нікопольський район, с-ще Кам`янське, вул. Дніпровська, 36, а також навіс та все інше невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне майно, необхідне для функціонування згаданого об`єкту нерухомості, та інше рухоме майно (а.с.11-12), а також технічною документацією будівель та споруд АЗС за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 104-109).

Колегією суддів враховується, що правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок (обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), однак, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 , ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не заявляв про наявність у нього полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в даному випадку відшкодування шкоди має здійснюватися саме винною особою, тобто ОСОБА_2 .

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ремонт виставочної стели (ціновий пілон-табло) автозаправочної станції № 2 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено ТОВ МІРА-Д (ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 59-Л від 09.10.2018 року) (а.с.82) на підставі Договору підряду №031-20 МД від 28.01.2020 року, за яким підрядник зобов`язався здійснити ремонтні роботи по заміні нижньої панелі - 2шт. з відновленням електричної частини і ламп, заміні бічного елемента облицювання - 2 шт., нащільників - 3 шт., та фарбування обрамлення фундаменту цінового пілону на АЗС у с-щі Кам`янське, з договірною ціною робіт - 54154,14 грн. (а.с.8-9,10). 12.08.2020 року між ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ та ТОВ МІРА-Д укладено Додаткову угоду до договору підряду від 28.01.2020 року, відповідно до якої загальна ціна по Договору становить 57212,96 грн. та розрахована у Договірній ціні, яка є невід`ємною частиною даного Договору (а.с.83-109).

При цьому, сторонами складено Локальний кошторис на будівельні роботи та Акт виконаних робіт (а.с. 84-103), згідно яких вартість виконаних робіт з ПДВ становить 57 212, 96 грн., на спростування якого відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо недоведення позивачем розміру завданих збитків.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір завданих збитків має бути підтверджений висновком незалежного суб`єкта оціночної діяльності є помилковими, оскільки Локальний кошторис на будівельні роботи та Акт виконаних робіт (а.с. 84-103) є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір реальних збитків, понесених позивачем. У випадку ж наявності у відповідача ОСОБА_2 сумнівів у достовірності цих доказів (на що він звертає увагу суду апеляційної інстанції), останній має право заявити клопотання про проведення судової експертизи для визначення вартості завданих позивачеві збитків, однак він таким правом не скористався.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ та ТОВ МІРА-Д укладено Додаткову угоду до договору підряду від 28.01.2020 року, якою збільшено вартість робіт з 54 154,14 грн. до 57 212,96 грн., не можуть бути підставою для відмови в стягнення завданих збитків, розмір яких підтверджено належними доказами.

До того ж позивач ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ , надавши належні та допустимі докази завданих збитків у розмірі 57 212,96 грн., ставить питання виключно щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 54 154,14 грн., понесені за Договором підряду №031-20 МД від 28.01.2020 року відповідно до Рахунку на оплату №48 від 28 січня 2020 року (а.с. 10).

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ не надало суду доказів щодо оплати вартості проведеного ремонту, які відповідають вимогам Податкового кодексу України, що, на думку відповідача, свідчить про фіктивну господарську операцію з метою незаконного стягнення з нього коштів, колегією суддів відхиляються, оскільки предметом даного спору є стягнення завданих збитків, а не перевірка господарської діяльності позивача та дотримання ним вимог Податкового кодексу України.

Крім того, на спростування цих доводів апеляційної скарги, позивачем надано суду апеляційної інстанції Платіжне доручення №1206 від 03 березня 2020 року та №1788 від 14 вересня 2020 року щодо оплати вищенаведених ремонтних робіт цінового пілону, з відміткою АТ АКБ Конкорд про отримання цих коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що, зважаючи на наявність в матеріалах адміністративної справи №182/275/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, пояснення третьої особи ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ та копії рахунку на оплату №46 від 28 січня 2020 року, згідно якого ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ повинна буде сплатити ТОВ МІРА-Д вартість ремонтно-відновлювальних робіт цінового пілону, у розмірі 46 584,60 грн., відповідач вважає, що ТОВ МІРА-Д є некомпетентним щодо встановлення розміру завданих пошкоджень цінового пілону та вартості ремонтно-відновлювальних робіт, так як постійно змінюється вартість таких робіт. Відповідач вважає, що ТОВ МІРА-Д створює/підроблює документи (докази) в інтересах ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ та ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ з метою незаконного стягнення з ОСОБА_2 грошової суми, що є значно завищеною від реальної суми завданої шкоди, колегією суддів відхиляються, оскільки, з досліджених колегією суддів матеріалів адміністративної справи №182/275/20 встановлено, що ТОВ НІКА ПЛАТИНУМ не заявляла про проведення нею, як орендарем автозаправочної станції № 2 за адресою: АДРЕСА_1 , відновлювальних робіт, а лише надала попередній рахунок на оплату, яким визначено вартість таких робіт, однак рахунок №46 від 28.01.2020 року жодним чином не свідчить про фактичний розмір витрат, понесених власником пошкодженого майна - позивачем у справі ТОВ СОРЕЛЛА ОІЛ .

При цьому, доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та позбавив відповідача ОСОБА_2 можливості скористатися своїм процесуальним правом та надати суду свої обгрунтовані доводи щодо спростування відповіді на відзив, тоді як Велика Палат Верховного Суду встановила, що ненадання сторонами можливості подати заперечення є процедурним порушенням, а тому прийняття рішення не можна вважати справедливим (постанова від 03 березня 2020 року у справі №2а-1421/10/1916) , колегією суддів приймаються, як обгрунтовані та підставні, однак таке порушення норм ЦПК Україн не призвело до неправильного вирішення спору, а тому не може бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального, без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Шашликов Денис Геннадійович, - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року.

Головуючий:

Судді: