Рішення

від 21.10.2020 по справі 314/3321/20

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3321/20

Провадження № 2/314/1125/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2020 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/3321/20 за позовом ОСОБА_1 до Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2020позивачзвернувся до суду з вищезазначенимпозовом та просить визнати за ним право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що в 2007 році він придбав у ОСОБА_2 житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , про що свідчить розписка.

Опісля він з ОСОБА_2 домовилися, що після того, як вона приведене у відповідність документи на житловий будинок, вони оформлять угоду в нотаріальному порядку.

Одразу після укладення угоди позивач почав здійснювати капітальний ремонт будинку та у 2010 році вселилився до вказаного житлового будинку.Чи вчиняла вона які-небудь дії щодо оформлення документів, йому не відомо, оскільки дізнався, що ОСОБА_2 померла. Щодо кола спадкоємців післяпомерлої ОСОБА_2 йому не відомо, жодних претензій від будь-кого з приводу безпідставного проживання його в цьому будинку не надходило. По теперішній час він продовжує проживати в даному будинку, сплачує комунальні послуги, здійснює ремонт тощо.

Враховуючи вищевказан іобставини, а саме, добросовісність, відкритість та безперервність (більше 10 років) його проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 , а також відсутніст ьвласника та його спадк оємців на такий будинок, він позбавлений можливості вирішити питання про визнання права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку, а тому змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, з якої вбачається, що Максимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Також, вказав, що у Максимівській сільській раді наявна інформація, яка підтверджує твердження ОСОБА_1 щодо його дійсного користування з 2007 року по теперішній час житловим будинком АДРЕСА_1 . Вся громада сільської ради знає власником вищевказаного будинку та земельної ділянки, яка розташована під ним, саме позивача, саме він сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою, заборгованості зі сплати земельного податку немає. Жодних скарг від інших осіб з питання користування даним будинком та земельною ділянкою до Максимівської сільської ради не надходило.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем у відповідності до вимог ч.5 ст.200 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

З розписки, складеної ОСОБА_2 2жовтня 2007 року, вбачається, що нею від позивача отримані гроші в розмірі 10000 гривень за будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серіїІ НОМЕР_1 , виданого Максимівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з витягом з погосподарської книги, виданим виконавчим комітетом Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за № 41 від 15.01.2020, ОСОБА_1 відповідно до погосподарської книги є користувачем земельної ділянки, площею 0,47 га та житловогобудинкуЗапорізька АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії акта обстеження житлово-побутових умов № 42 від 15.01.2020, складеного комісією у складі сільського голови Байдукової О.М., депутатів сільської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , 1985 року народження, проживає постійно без реєстрації в АДРЕСА_1 з 2010 року по теперішній час, являється господарем на цьому подвір`ї, має господарство та земельну ділянку на якій вирощує сільськогосподарську продукцію. Має склад сім`ї: дружина ОСОБА_5 , 1990 року народження, син ОСОБА_6 , 2010 року народження, син ОСОБА_7 , 2010 року народження. Проживають в будинку без реєстрації, постійно. У зв`язку з відсутністю права власності на будинок, не мають можливості зареєструватися в данному будинку.

З наданих суду доказів вбачається, що при оформленні договору щодо приєднання до мережі Інтернет позивач вказує місце проживання за адресою спірного будинку: АДРЕСА_1 .

Факт володіння й користування будинком з 2010 року позивачем визнається відповідачем, отже, відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно ст.344ЦКУкраїни особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнаєтьсявідкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав , визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК можливе за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Ураховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

З наведенного суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 більше 10 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, відповідачем по справі позовні вимоги визнаються, спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому він після більш 10 років такого володіння набув право власності за набувальною давністю на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що позивач не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача, судові витрати слід залишити за позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, яка встановлює, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, враховуючи, що позивачу на праві власності належить житловий будинок, що іншим чином підтвердити право власності позивача на земельну ділянку неможливо, то суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 344, 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 77-81,197-198, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, місцезнаходження: 70024, Запорізька область, Вільнянський район, с.Максимівка, вул. Центральна, буд. 18, код ЄДРПОУ 04353221, про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,47га, яка розташована на території с. Максимівка Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за адресою: АДРЕСА_2 , призначену для ведення особистого підсобного господарства.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 21.10.2020.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

21.10.2020