Постанова від 15.12.2020 по справі 907/89/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2020 р. Справа №907/89/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Желіка М.Б.

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання Олійник Н.Б.,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 12.12.2019, м. Ужгород, суддя Ушак І.Г.)

у справі № 907/89/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора» , м. Чоп Закарпатської області

до відповідача-1 Чопської міської ради, м. Чоп Закарпатської області

до відповідача-2 Комунального підприємства «Чопський ринок» , м. Чоп Закарпатської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування доходів від безпідставно набутого майна на суму 989598,33 грн.

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача-1 - Островська Оксана Миколаївна, Івасюк Сергій Костянтинович,

від відповідача-2 - не з`явився.

27 лютого 2019 року до Господарського суду Закарпатської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Агора» із позовною заявою до відповідачів Чопської міської ради та Комунального підприємства (надалі - КП) «Чопський ринок» про:

1) витребування у відповідачів торгових павільйонів 1-42, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер №2111000000:01:004:0025, а також торгових павільйонів 1-54 та навісу літ.Б, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер №2111000000:01:003:0029;

2) стягнення з відповідачів на користь позивача 819604,00 грн. доходів від здавання торгових місць в оренду;

3) стягнення з Чопської міської ради на користь позивача 99994,33 грн. доходів, отриманих як орендні платежі.

Першу позовну вимогу позивач обґрунтував тим, що торгові павільйони та навіс, про які йдеться в позові, є рухомим майном, яке позивач облаштував на земельній ділянці, орендованій в Чопської міської ради. Разом з тим, вказаним майном станом на даний час володіють та користуються відповідачі на підставі рішення Чопської міської ради від 26.12.2013 за № 9 Про надання згоди на прийняття об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста та договору про безоплатне користування майном від 01.04.2016, укладеним між Чопською міською радою та КП Чопський ринок . Позивач вважає, що володіння та користування відповідачами спірним майном є незаконним, що випливає з рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2016 у справі №907/175/16, а також рішень у справах №907/175/16 та №907/271/13.

Вимогу про стягнення доходів від здавання торгових місць в оренду позивач обґрунтовував ч.1 ст. 1214 ЦК України, зазначивши, що заявлена у позові сума є сумою доходів, яку відповідачі одержали або могли одержати від спірного майна у період з 01.06.2016 (дата ухвалення судового рішення у справі №907/175/16) по 01.04.2019 (дата перебування справи на розгляді в суді). При цьому, розмір доходу відповідачів за один місяць користування спірним майном позивач визначив із посиланням на довідку КП Чопський міський ринок від 09.11.2018 за №30/2018.

Позовна вимога про повернення орендних платежів за користування землею ґрунтується на положеннях ст. 1212, 1213 та 387 ЦК України та, на думку позивача, є кондикційним способом захисту його порушених прав. Вона випливає із того, що у період з 05.09.2016 по 01.04.2019 позивач сплачував орендні платежі за користування земельними ділянками, на яких розташоване спірне майно, однак не мав змоги ним користуватися.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2019 у позові в даній справі відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано наступним:

1) спірне майно належить позивачеві та зареєстроване у складі цілісного майнового комплексу за позивачем, який згідно норм цивільного законодавства вправі витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. У своєму позові ТзОВ Агора просило витребувати своє майно з чужого незаконного володіння відповідачів, однак, за твердженням самого ж позивача, вказане майно фактично знаходиться у третіх осіб, які ним користуються на підставі договорів оренди з КП Чопський ринок . З огляду на це, суд першої інстанцій дійшов висновку, що оскільки станом на момент розгляду даної справи спірне майно у відповідачів відсутнє, позов про витребування цього майна на підставі ст. 387 ЦК України не підлягає задоволенню;

2) з матеріалів справи вбачається, що Чопська міська рада, прийнявши спірне майно у комунальну власність, передала його КП Чопський ринок у безоплатне користування, що не передбачає одержання нею доходів. В свою чергу, право КП Чопський ринок на користування спірним майном ґрунтується на договорі від 01.04.2006, отже не може вважатися набутим без правової підстави за змістом ст. 1214 ЦК України;

3) орендна плата за користування землею, стягнення якої є предметом спору у даній справі, одержана Чопською міською радою від позивача відповідно до чинних договорів оренди землі і не може вважатися одержаною без достатніх підстав, тому вимога позивача про стягнення такої не підлягає задоволенню.

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, з огляду на неповне вивчення судом доказів та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) в користування третім особам відповідачами передавалися не спірні металеві павільйони та навіс, а торгові місця, розташовані у них, таким чином, спірне майно не вибувало з володіння відповідачів і позовна вимога про витребування спірного майна була пред`явлена до належних відповідачів. З фактичних обставин даної справи вбачається, що право власності позивача на спірне майно відповідачами не визнається та оспорюється, про що свідчить вищезазначена здача торгових місць третім особам на підставі договорів оренди. В свою чергу, вказане свідчить про наявність підстав для звернення ТзОВ Агора з позовом саме згідно ст. 387 ЦК України;

2) на думку позивача, ухвалення Господарським судом Закарпатської області рішення від 01.06.2016 у справі №907/175/16, яким було визнано недійсним рішення Чопської міської ради від 26.12.2013 за № 9 Про надання згоди на прийняття об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста , свідчить про подальшу недійсність рішення Чопської міської ради №43 від 25.03.2016 (в частині укладення договору позички спірного майна) та договору безоплатного користування від 01.04.2016

3) незважаючи на те, що Чопська міська рада передала спірне майно у безоплатне користування КП Чопський ринок , останнє є комунальним підприємством, що створене Чопською міською радою, звітує перед нею про отримані доходи, відраховує частину отриманих доходів до місцевого бюджету та, як було зазначено вище, використовує спірне майно у своїй комерційній діяльності. Крім того, конструкція ст. 1214 ЦК України надає можливість пред`являти вимогу не лише про відшкодування одержаних доходів, а й доходів, які особа могла одержати;

4) незаконне використання відповідачами спірного майна, яке розташоване на орендованих позивачем земельних ділянках, свідчить про неможливість використання позивачем вказаних земельних ділянок. З огляду на це, орендну плату за використання вказаних земельних ділянок, яку сплачував позивач, слід вважати коштами, збереженими Чопською міською радою без достатньої правової підстави.

Відповідач-1 подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ТзОВ Агора 15.11.2016 зареєструвало за собою єдиний майновий комплекс торгового ринку (реєстраційний номер 106144832110), до складу якого увійшли рухомі споруди - торгові павільйони 1-42 та 1-54, а також навіс літ.Б. На підставі розпорядження Чопського міського голови №165 від 05.09.2016 та акта приймання-передачі від 05.09.2016 спірне майно було передане від Чопської міської ради до ТзОВ Агора . Таким чином, матеріалами даної справи підтверджується існування у позивача права власності на вказані речі та відсутні докази про наявність такого права у відповідачів;

2) з огляду на те, що право власності позивача на спірне майно належним чином оформлене, а відповідачами не оспорюється, позивачем обрано неправильний спосіб захисту. На думку Чопської міської ради, у спірній ситуації правильним було би звернення не з віндикаційним позовом (позов неволодіючого власника про витребування майна від незаконно володіючого невласника), а з негаторним (усунення перешкод у користуванні власником своїм майном);

3) кошти, сплачені позивачем як орендна плата за користування земельними ділянками, не можуть бути стягнені з Чопської міської ради на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки правовою підставою для перерахування таких були чинні договори оренди. Окрім того, платіжні доручення, на які посилається позивач, не мають призначення платежу, а отже є неналежними доказами, які би свідчили про сплату орендних платежів за конкретно визначену земельну ділянку;

4) земельними ділянками за кадастровими номерами №2111000000:01:004:0025 та №2111000000:01:003:0029 позивач фактично не користується з 2013 року, про що свідчать як судове рішення у справі №907/271/13, так і витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №133519010 та №133548561 від 07.08.2018, з яких вбачається, що 02.08.2018 право оренди позивача на відповідні земельні ділянки припинилося;

5) майно, яке витребовується позивачем, було ним самочинно збудовано без отримання у встановленому порядку відповідних паспортів прив`язки;

6) в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі використовують саме спірні металеві контейнери та навіс, які належать позивачу, як і докази того, що на території ринку наявне тільки майно позивача.

Позивач, в свою чергу, подав заперечення на відзив, у якому звернув увагу на наступне:

1) рішення Чопської міської ради №9 від 26.12.2013, скасоване надалі судом, а також договір безоплатного користування майном від 01.04.2016 та договори про передачу торгових місць у спірному майні в оренду третіх осіб свідчать про те, що саме відповідачі вважають себе власниками спірного майна;

2) твердження відповідача-1 про те, що ним не здаються в оренду торгові павільйони, а лише торгові місця, є способом уникнення відповідальності в спорі. Так, ним не надано жодного документа, який би давав відповідь на питання де саме знаходяться торгові місця, які здаються в оренду третім особам Також в матеріалах справи немає доказів створення відповідачами інших об`єктів торгівлі, ніж ті, які були взяті на баланс відповідача-1 на підставі рішення №9 від 26.12.2013;

3) в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала справа №308/12703/16-а про визнання недійсною державної реєстрації за ТзОВ Агора права власності на цілісний майновий комплекс торговий ринок , за результатами перегляду якої Восьмим апеляційним адміністративним судом, провадження у справі було закрито. Вказане, на думку позивача, свідчить про законність реєстрації за ним відповідного права власності.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31 січня 2020 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі (головуюча суддя Данко Л.С., судді Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.). Надалі, розгляд даної справи неодноразово відкладався, у зв`язку із встановленням на території України карантину з метою запобігання розповсюдження коронавірусної інфекції COVID-19.

27 серпня 2020 року, у зв`язку з відставкою головуючої судді Данко Л.С., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду було проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги у даній справі та визначено нову головуючу суддю - Орищин Г.В.

23 вересня 2020 року, у зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Мирутенка О.Л., було проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги у даній справі та визначено нового суддю-члена колегії - Галушко Н.А.

Ухвалою суду від 31.08.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 24 вересня 2020 року, а ухвалою від 24.09.2020 - відкладено на 15 жовтня 2020 року. У зв`язку з тим, що судові засідання у даній справі, призначені на 15.10.2020 та на 05.11.2020 не відбулися через тимчасову непрацездатність суддів Орищин Г.В. та Галушко Н.А., ухвалою суду від 09.11.2020 розгляд справи призначено на 19.11.2020.

У зв`язку із подальшою тимчасовою непрацездатністю судді Галушко Н.А., 17.11.2020 було проведено повторну автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги у даній справі та визначено нового суддю-члена колегії - Скрипчук О.С.

З врахуванням зазначеної обставини, поточний склад колегії суддів (головуюча суддя Орищин Г.В., судді Желік М.Б. та Скрипчук О.С.) розглянув справу в судових засіданнях 19.11.2020 та 15.12.2020.

Відповідач-2 подав заяву про розгляд даної справи без участі його представника.

В судове засідання, призначене на 15.12.2020, позивач не забезпечив явку свого повноважного представника, попри те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань у даній справі.

Водночас, 15.12.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з тим, що один із його представників продовжує лікування з підозрою на можливе захворювання COVID-19, а інший представник бере участь у слідчих діях в межах кримінального провадження.

Вказане клопотання суд відхиляє з огляду на те, що до нього не додано жодних доказів, які би підтверджували викладені у ньому обставини. Крім того, саме клопотання, всупереч нормам ГПК України, хоча надійшло на електронну адресу суду, не містить кваліфікованого цифрового підпису, що підтверджується відповідною довідкою суду.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а позиції сторін належним чином та в достатньому обсязі виклаені у письмових документах, наявних у даній справі, враховуючи значну тривалість розгляду даного спору, а також те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

17.12.2007 між Чопською міською радою та ТзОВ Агора було укладено два договори оренди земельних ділянок, що знаходяться за адресою м. Чоп, вул. Вербова, 1 - площею 0,0674 га та площею 0,1386 га. Вказані договори були зареєстровані в ЦДЗК 24.01.2008 (а.с. 48-59, т.1).

Відповідно до п.5 цих договорів, вони були укладені строком на 5 років.

У рішенні Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2016 у справі №907/49/16 (а.с. 75-78, т.1), сторонами якої були ТзОВ Агора та Чопська міська рада та яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини:

- земельній ділянці площею 0,0674 га було присвоєно адресу: м. Чоп, вул. Вербова, 1а на підставі рішення Виконавчого комітету Чопської міської ради від 06.08.2009 за № 101;

- рішенням Чопської міської ради № 17 від 22.11.2012 було відмовлено ТзОВ Агора в поновленні договорів оренди на наступний термін.

За результатами розгляду справи № 907/49/16, вищезазначене рішення Чопської міської ради № 17 від 22.11.2012 щодо відмови в поновленні договорів оренди земельних ділянок було визнано незаконним та скасовано.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2017 у справі №907/271/13 (а.с. 64-74, т.1), сторонами якої були ТзОВ Агора та Чопська міська рада та яке набрало законної сили, було задоволено відповідний позов ТзОВ Агора та поновлено на той самий строк на тих самих умовах договори оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ТзОВ Агора , тобто, з 25.01.2013 до 24.01.2018.

Вказаний строк дії підтверджується і ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2018 у справі №907/271/13 (а.с. 306-309, т.1), якою було роз`яснено вищезазначене рішення.

З матеріалів даної справи вбачається, що на орендованих позивачем земельних ділянках комунальної власності розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу, а саме:

- нежитлова будівля загальною площею 484,6 кв.м. (ринок літ.АА, навіс літ.Б, павільйон літ.В.), які розташовані на земельній ділянці площею 0,1386 га. Вказане випливає з п. 3 договору оренди та свідоцтва про право власності, виданого згідно рішення Виконавчого комітету Чопської міської ради №116 від 20.12.2001 (а.с. 40, т.1);

- торговий павільйон площею 6,3 кв.м.(літ.Г), що розташований на вул. Вербова, 1 а в м.Чоп та торговий павільйон площею 5 кв.м (літ.Д), що розташований на вул. Вербова, 1 в м.Чоп (обставина встановлена у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі №907/487/13 (а.с. 310-313, т.1), яка набрала законної сили, сторонами якої були ТзОВ Агора та Чопська міська рада та якою було визнано право власності на вказані павільйони за ТзОВ Агора ).

Вищевказаними судовими рішеннями у справах №907/271/13, №907/487/13 та №907/49/16, а також у постанові Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 у справі №К/9991/50070/11 (а.с. 314-317, т.1) встановлено, що будівництво відповідних павільйонів літ.Г та літ.Д було здійснено ТзОВ Агора протягом 2008-2009 років без відповідних дозволів на будівництво та без погодження та затвердження в установленому порядку проектної документації, однак, надалі, у листопаді 2012 року, вказані споруди були прийняті в експлуатацію. У цей же період на вказаних земельних ділянках ТзОВ Агора було збудовано бетонні майданчики, ринкові споруди (малі архітектурні форми) та навіси. Тим не менше, як зазначалось вище, на підставі судового рішення у справі №907/487/13 за ТзОВ Агора було визнано право власності на павільйони літ.Г та літ.Д.

З метою підтвердження фактів здійсненого будівництва позивач долучив до матеріалів справи також:

- договір підряду від 22.04.2008 (а.с. 27-30, т.2), укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та підрядником - фізичною особою підприємцем Бесагою О.П. про будівництво за адресою АДРЕСА_1 : капітального павільйону площею 5 кв.м, навісу площею 72 кв.м, 44 металевих торгових павільйонів (на лівій частині ринку); капітального павільйону площею 6,3 кв.м, 2 навісів площею 45 кв.м, 51 металевих торгових павільйонів (на правій частині ринку), а також акт виконання будівельних робіт по договору підряду (а.с. 31, т.2);

- додаткову угоду від 14.05.2008 до договору підряду (а.с. 32, т.2) про будівництво за адресою м.Чоп, вул.Вербова, 1 додатково двох металевих торгових павільйонів, а також акт приймання-передачі виконаної роботи по додатковій угоді (а.с. 33, т.2);

- протокол зборів засновників ТзОВ Агора від 25.11.2009 та акт приймання-передачі від 26.11.2009 (а.с. 34-37, т.2), яким збудоване майно було передане Палком Г.В. до статутного капіталу ТзОВ Агора .

Правовідносини, що є предметом дослідження у даній справі, стосуються належних позивачеві 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу, розташованих на території міського ринку у м. Чоп на вул. Вербова, 1 на двох земельних ділянках з кадастровими номерами № 2111000000:01:004:0025 та №2111000000:01:003:0029.

Рішенням Чопської міської ради від 26 грудня 2013 року № 9 Про надання згоди на прийняття об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста , Чопська міська рада надала згоду на прийняття у комунальну власність м.Чоп знахідки, а саме 96 торгових павільйонів та навіс (а.с. 23, т.2).

Відповідно до акта приймання-передачі знахідки від 27.12.2013 (а.с.24-25, т.2) Чопською міською радою було прийнято у комунальну власність м.Чоп знахідку - 96 металевих торгових павільйонів та 1 навіс, які знаходяться за адресою: м.Чоп, вул. Вербова, 1 А та 1 Б .

Рішенням Чопської міської ради від 16 січня 2014 року № 8 Про затвердження акта прийняття-передачі знахідки (а.с. 26, т.2), відповідний акт було затверджено, а майно взято на баланс фінансово-господарського відділу міської ради.

Рішенням Чопської міської ради від 25 березня 2016 року №43 Про внесення змін до рішення про створення Комунального підприємства Чопський ринок (а.с. 207, т.1), міському голові міста Чопа було доручено укласти із Комунальним підприємством Чопський ринок договір позички на 96 металевих контейнерів та 1 металевий навіс, які перебувають на балансі міської ради.

01 квітня 2016 року між Чопською міською радою та КП Чопський ринок було укладено договір безоплатного користування майном - 96-ма металевими торговими павільйонами та 1 металевим навісом (а.с. 208-210, т.1).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2016 у справі №907/175/16 (а.с. 189-192, т.1), сторонами у які були ТзОВ Агора та Чопська міська рада, та яке набрало законної сили, було визнано недійсним та скасовано рішення Чопської міської ради №9 від 26.12.2013 Про надання згоди на прийняття об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста з тих підстав, що Чопська міська рада знала про власника торгових павільйонів та навісу, у зв`язку з чим у неї не було підстав для застосування ст. 338 ЦК України.

У зв`язку з ухваленням судового рішення у справі №907/175/16, розпорядженням Чопського міського голови № 162 від 05.09.2016 (а.с. 211, т.1) було створено комісію для вирішення питання повернення у фактичне володіння ТзОВ Агора належного йому майна, прийнятого у комунальну власність територіальної громади міста Чоп.

05 вересня 2016 року комісією Чопської міської ради та директором ТзОВ Агора було підписано акт приймання-передачі (а.с. 212, т.1), відповідно до якого Чопська міська рада повернула, а ТзОВ Агора прийняло 96 металевих контейнерів та 1 металевий навіс, розташовані на земельних ділянках міського ринку за адресами: м.Чоп, вул. Вербова, 1 та 1 А (кадастрові номери № 2111000000:01:004:0025 та №2111000000:01:003:0029).

19 жовтня 2016 року ТзОВ Агора зареєструвало в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про наявність у нього права власності на єдиний майновий комплекс торговий ринок в м. Чоп (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1061448321110), складовими частинами якого є: нежитлова будівля ринку літ. АА, торговий павільйон літ. Д, навіс літ. Б, торгові павільйони 1-42 (об`єкти розташовані на земельній ділянці кадастровий номер №2111000000:01:004:0025); торговий павільйон літ Г, торгові павільйони 1-54 (об`єкти розташовані на земельній ділянці кадастровий номер №2111000000:01:003:0029).

Підставами для державної реєстрації стали: акт приймання-передачі майна від 05.09.2016, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі №907/487/13 (із врахуванням ухвали про виправлення описки), свідоцтво про право власності від 22.05.2006.

Вказана інформація випливає з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №72994622 від 15.11.2016 (а.с. 19-21, т.1).

Водночас, позивач стверджує, що відповідачі продовжують незаконно утримувати у своєму володінні 96 металевих торгових павільйонів та навіс літ. Б, що вбачається з того, що КП Чопський ринок на підставі договорів оренди торгівельного місця, які укладалися ним в період 2016 - 2017 років (а.с. 76-87, т.2), передавало в оренду окремим суб`єктам господарювання торгівельні місця на території ринку в м.Чоп по вул. Вербова, 1 а та 1 б для ведення торговельної діяльності, а також отримувало за це прибуток у період 2016-2018 років, що вбачається з довідки КП Чопський ринок №30/2018 від 09.11.2018 (а.с. 86, т.1).

Вказану обставину позивач також обґрунтовує листами, направленими ним в період 2016-2017 років на адресу Чопського міського голови, Чопської міської ради та КП Чопський ринок щодо користування земельними ділянками і спірним майном (а.с. 93-99, т.1), а також протоколами службових нарад під головуванням заступника голови Закарпатської ОДА за 2016 та 2017 роки щодо порушення прав власності ТзОВ Агора (а.с. 87-92, т.1).

Статтями 316 та 317 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Глава 29 ЦК України Захист права власності , в свою чергу, передбачає такі способи захисту права власності як витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), витребування майна від добросовісного набувача (стаття 388), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392). При цьому, визначальним критерієм для віндикаційного позову (витребування майна з чужого володіння) та негаторного позову (усунення перешкод у користуванні майном) є наявність або відсутність в особи володіння майном станом на момент звернення з позовом до суду.

Як зазначалося вище, однією з позовних вимог у даній справі є вимога про витребування у відповідачів рухомого майна - металевих торгових павільйонів та металевого навісу, які знаходяться на певних земельних ділянках.

Приписами ст. 387 ЦК України встановлено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, слід виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Відповідно до правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, із врахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння рухомими речами важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Як було зазначено вище, спірні металеві торгові павільйони та металевий навіс за своєю правовою природою та фізичними характеристиками є рухомим майном, незважаючи на те, що є складовою частиною об`єкта цілісного майнового комплексу торгового ринку (у складі якого перебуває як нерухоме майно - капітальні будівлі, так і рухоме майно - відповідні металеві павільйони і конструкції).

Таким чином, до предмета доказування у даній справі входить з`ясування факту фізичного утримання відповідачами спірного рухомого майна. В той же час, з огляду на сукупність доказів, що наявні у даній справі, колегія суддів констатує, що вказаний факт позивачем не доведений належним чином.

Дійсно, матеріали даної справи свідчать, що спірне рухоме майно перебувало у володінні та користуванні відповідачів у період з 2013 по 2016 роки на підставі: 1) рішення Чопської міської ради від 26.12.2013 за № 9 Про надання згоди на прийняття об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста ; 2) договору безоплатного користування майном від 01.04.2016, укладеного між Чопською міською радою та КП Чопський ринок відповідно до рішення Чопської міської ради від 25.03.2016 за №43).

Однак, у зв`язку із ухваленням рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2016 у справі №907/175/16, яким було визнано недійсним рішення Чопської міської ради від 26.12.2013 за № 9, спірне майно (96 металевих контейнерів та 1 металевий навіс, розташовані на земельних ділянках міського ринку), були прийняті ТзОВ Агора від Чопської міської ради на підставі акта приймання-передачі від 05.09.2016.

Копія вказаного акта наявна у матеріалах справи, на даний акт покликаються обидві сторони, а також визнають його. Більше того, саме вказаний акт від 05.09.2016 став одним із правовстановлюючих документів, на підставі яких 19.10.2016 за ТзОВ Агора було зареєстровано право власності на єдиний майновий комплекс - торговий ринок в м. Чоп (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1061448321110), складовими частинами якого є, крім нежитлових будівель, також 96 торгових павільйонів та навіс.

Доказів того, що після 05.09.2016 спірне рухоме майно повторно вибуло із власності ТзОВ Агора матеріали справи не містять.

Договори оренди торгівельних місць, які укладалися в період 2016 - 2017 років між КП Чопський ринок та іншими суб`єктами господарської діяльності (а.с. 76-87, т.2), на які покликається позивач, жодним чином не свідчать про те, що вони стосуються саме спірного майна - 96-ти металевих контейнерів та 1-ого металевого навісу, що розташовані на земельних ділянках міського ринку.

Відповідно до предмета вказаних договорів, вони стосуються платного тимчасового користування торгівельними місцями, що розташовані на території ринку в м. Чоп по вул. Вербова, 1а та 1б. При цьому, у жодному з вказаних договорів не конкретизовано, де саме розміщуються торгові місця та не зазначено інших ідентифікуючих ознак, з яких би можна було встановити обставину, що вказані місця розташовані саме у спірному рухомому майні. На території ринку, як було зазначено вище, розташовані як капітальні споруди, так і тимчасові споруди. Крім того, в матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про те, що на території ринку знаходяться лише торгові споруди, що належать позивачу.

Суд наголошує, що саме-по-собі рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2016 у справі №907/175/16 не свідчить про перебування спірного майна у відповідачів, оскільки вказане майно було передано позивачу на підставі акта від 05.09.2016 та прийнято останнім, про що свідчить підпис директора ТзОВ Агора на вказаному акті та відбиток печатки товариства.

Листи ТзОВ Агора за період 2016-2017 років (а.с. 93-99, т.1) стосуються питань спільної діяльності, у них міститься покликання на акт від 05.09.2016 та у них позивач декларує початок користування і розпорядження своїм майном. Отже, вказані листи не свідчать про вибуття спірного майна із власності ТзОВ Агора після 05.09.2016.

Протоколи службових нарад під головуванням заступника голови Закарпатської ОДА за 2016 та 2017 роки щодо порушення прав власності ТзОВ Агора не є тими доказами, які могли би підтверджувати фактичні обставини даної справи та могли би бути покладеними в основу судового рішення відповідно до положень ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що позивач не долучив до матеріалів справи жодного належного, допустимого, достовірного та вірогідного доказу в розумінні ст. 76 - 79 ГПК України, який би свідчив про те, що спірне майно перебуває у володінні чи користуванні відповідачів.

В силу ст. 74 ГПК України, тягар доказування обставин, на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, лежить на цій стороні.

Статтями 13 та 14 ГПК України закріплено зміст принципів змагальності сторін та диспозитивності, які покладені в основу здійснення господарського судочинства.

Відповідно до цих принципів, суд розглядає справи за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду; учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому, завданнями суду, в розрізі принципу змагальності, є керівництво ходом судового процесу; сприяння врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснення учасникам їхніх процесуальних права та обов`язків та наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяння учасникам в реалізації ними прав, передбачених ГПК України; запобігання зловживання учасниками їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

З огляду на наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що позов у даній справі в частині витребування у відповідачів 96-ти торгових павільйонів та навісу, що знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами №2111000000:01:004:0025 та №2111000000:01:003:0029 не підлягає задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю.

З врахуванням викладеного, не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача 819604,00 грн. доходів від здавання торгових місць в оренду.

Довідка КП Чопський міський ринок від 09.11.2018 за №30/2018 (а.с. 86, т.1) про суми коштів, які надійшли від оренди торгових місць на території ринку по вул. Вербовій, 1 та 1а за період 2016-2018 років, не свідчить про те, що відповідні торгові місця надавались відповідачем-2 в оренду у металевих торгових павільйонах, які належать позивачу.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача і на те, що він безпідставно здійснив нарахування відповідної суми по квітень 2019 року, хоча позов ним був поданий у лютому 2019 року.

Позовна вимога про стягнення з Чопської міської ради 99994,33 грн. орендних платежів за користування землею ґрунтується на положеннях ст. 1212, 1213 та 387 ЦК України та випливає із твердження позивача про те, що у період з 05.09.2016 по 01.04.2019 він сплачував орендні платежі за користування земельними ділянками, на яких розташоване спірне майно, однак не мав змоги ним користуватися.

Однак, як було зазначено вище, із судових рішень у господарській справі №907/271/13 вбачається, що земельні ділянки, на яких розташований ринок, перебували в користуванні ТзОВ Агора з 25.01.2013 до 24.01.2018. Таким чином, кошти, що сплачувались за користування земельними ділянками у вказаний період, не можна вважати такими, що були в розумінні ст. 1212-1213 ЦК України безпідставно набуті Чопською міською радою.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що платіжні доручення, на які покликаються позивач (а.с. 101-128, т.1), не містять у призначенні платежу покликання на конкретний договір оренди, а отже, у суду відсутні підстави вважати, що ці платіжні доручення стосуються саме договорів оренди землі від 17.12.2007; натомість, у призначенні платежів кожного з платіжних доручень присутня інформація №23, 24 , 12.05.2009 , яка також не дозволяє встановити дотичність вказаних платіжних доручень до спірних правовідносин; частина з платіжних доручень не мають відміток банку про проведення платежів чи інших відміток банку.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2019 року у справі № 907/89/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора» - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 24.12.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя М.Б. Желік

суддя О.С. Скрипчук