Постанова

від 16.12.2020 по справі 915/825/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/825/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Діхтяренко О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2019 р.

у справі № 915/825/16

за позовом прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі:

1) Кабінету Міністрів України;

2) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства;

до відповідачів:

1) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради ;

2) Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ

про визнання недійсним та скасування підпункту 1.7 пункту 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256 та визнання недійсним та скасування свідоцтва від 21.01.2012 р. серії САЕ № 495115 про право приватної власності

суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.

час та місце ухвалення рішення: 16.04.2019 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області,

повний текст складено та підписано: 26.04.2019 р.

за участю:

прокурора: Ейсмонт С.О.

представників сторін:

від Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"м. Київ - Сивоконенко Ю.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2019 р. у справі № 915/825/16 та зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 587/430/16-ц (до виготовлення повного тексту постанови).

Ухвалою суду від 18.10.2019 р., провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 19.11.2019 р. на 12:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.11.2019 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2019 р. на 11:00 год.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. зупинено провадження у справі № 915/825/16 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 р. поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2019 р. у справі № 915/825/16 та призначено її до розгляду на 07.10.2020 р.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 р. розгляд справи № 916/825/16 призначено на 17.11.2020 р. на 10:00 годину.

В зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Лавриненко Л.В. з 10.11.2020 р. по 27.11.2020 р., судове засідання по справі № 916/825/16 не відбулось.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 р. розгляд справи № 916/825/16 призначено на 16.12.2020 р. на 16:00 год. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В липні 2016 р. прокурор Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ про визнання незаконним та скасування п. п. 1.7 п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2001 р. № 1256 та Свідоцтва про право приватної власності на адміністративну будівлю від 21.01.2012 р. серії САЕ № 495115 літ. "А-4", загальною площею 1 411,3 кв. м. по вул. Слобідській першій, 122/1 у м. Миколаєві, виданого Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що передана до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ адміністративна будівля "А-4", загальною площею 1 411,3 кв. м. по вул. Слобідській першій, 122/1 у м. Миколаєві є державною власністю та частиною цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор" Державної акціонерної компанії "Хліб України", яке включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Кабінетом Міністрів України, який в силу приписів ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснює управління об`єктами державної власності, рішення про зміну форми власності майна Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ з державної на приватну не приймалось, а тому п. п. 1.7 п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256 та видане на його підставі Свідоцтво про право приватної власності на адміністративну будівлю від 21.01.2012 р. серії САЕ № 495115, якими змінено правовий режим використання спірного майна та порушено право власності держави на це майно, є такими, що не відповідають законові і підлягають скасуванню.

Судові рішення, ухвалені Господарським судом Миколаївської області в межах цієї справи, неодноразово переглядалися в апеляційному та касаційному порядку.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2016 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 р., прокурору Миколаївської області у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2017 р. вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, справу № 915/825/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2017 р. позов прокурора Миколаївської області задоволено: визнано недійсним та скасовано п. п. 1.7. п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право приватної власності від 21.01.2012 р. серії САЕ № 495115 на адміністративну будівлю літ. А-4 загальною площею 1411,3 кв.м. по вул. Слобідській першій, 122/1 у м. Миколаїві, видане Публічному акціонерному товариству Державна продовольча зернова компанія України , м. Київ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2018 р. рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2017 р. у справі № 915/825/16 рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2017 р. у цій справі скасовано, прокурору Миколаївської області у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.05.2018 р. у цій справі скасовані рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2017 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 р., справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Як вбачається зі змісту цієї постанови, Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним та скасування п. п. 1.7. п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256 та свідоцтва про право приватної власності від 21.01.2012 р. серії НОМЕР_1 .

Разом із тим, Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову через сплив строку позовної давності, оскільки, пославшись на лист Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України" від 28.03.2012 р., який містив інформацію про отримання акціонерним товариством свідоцтва про право приватної власності на спірний об`єкт, суд апеляційної інстанції не встановив на підставі належних та допустимих доказів факту його направлення та отримання Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Крім того, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились твердження прокурора про те, що Миколаївський портовий елеватор (адміністративний корпус по вул. Слобідській першій, 122/1 у м. Миколаєві) не підлягає приватизації згідно з вимогами Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , а у Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, зазначене підприємство відсутнє. Вказані обставини судами не досліджувалися та вказаним обставинам не було надано належної правової оцінки.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2109 р. у справі № 915/825/16 позов прокурора Миколаївської області задоволено.

Визнано недійсними та скасовано п. п. 1.7 п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256 та Свідоцтво про право приватної власності на адміністративну будівлю від 21.01.2012 р. серії САЕ № 495115.

Судове рішення мотивоване тим, що держава, в особі Кабінету Міністрів України, здійснивши заходи щодо зміни організаційно - правової форми Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ на публічне акціонерне товариство і визначивши розмір статного капіталу останнього, майно, на суму якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірний комплекс нежитлових будівель Миколаївського елеватору, Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо - зернова корпорація України м. Київ, у власність не передавала.

Отже, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради не мав законних підстав для прийняття оспорюваного рішення від 21.12.2011 р. № 1256 в частині оформлення права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2109 р. у справі № 915/825/16, Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ оскаржило його до Південно - західного апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі відповідач 2 наполягає на тому, що до спору, який вирішується в межах цієї справи, застосовується загальна позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України.

Строк, в межах якого прокурор міг звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування п. п. 1.7. п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256, сплинув 21.12.2014 р., а з вимогою про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності від 21.01.2012 р. серії НОМЕР_1 - 21.01.2015 р.

Сплив строку позовної давності, про застосування якого було заявлено Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ, в силу приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

Відповідач 2 вважає хибною правову позицію місцевого господарського суду щодо необізнаності Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України про прийняття Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення від 21.12.2011 р. № 1256 та оформлення на його підставі Свідоцтва про право власності від 21.01.2012 р. серії НОМЕР_1 , оскільки:

1) відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.08.2012 р. № 510 комісією, до складу якої увійшли представники міністерства, здійснено перевірку окремих питань діяльності Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України м. Київ за перше півріччя 2012 р.

За результатами цієї перевірки складено Довідку від 17.09.2012 р. № 24/321, в якій міститься інформація про виготовлення публічним акціонерним товариством технічних паспортів та отримання свідоцтв про право власності на нерухоме майно філій (згідно переліку).

Отже, з 17.09.2012 р. Міністерству аграрної політики та продовольства України і Кабінету Міністрів України, який спрямовує і координує підзвітних і підконтрольних йому міністерств, було достовірно відомо про оформлення за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ права власності на спірне майно;

2) самостійним доказом пропуску позивачами строку позовної давності є лист від 28.03.2012 р. № 130-2-802/2-15/2032, яким Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України м. Київ на виконання доручення першого заступника Міністерства аграрної політики та продовольства України надало інформацію про отримання Свідоцтва про право приватної власності від 21.12.2012 р. № НОМЕР_1 . Доказами направлення цього листа Міністерству аграрної політики та продовольства України є наявна в матеріалах справи копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції за період з 15.03.2012 р. по 20.04.2012 р. та заява свідка ОСОБА_1 ;

3) про прийняття оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256 позивачі мали можливість дізнатися з моменту його офіційного оприлюднення на офіційному сайті Миколаївської міської ради в порядку ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації ;

4) самостійними обставинами для застосування строку позовної давності є те, що: держава в особі Кабінету Міністрів України є засновником публічного акціонерного товариства; функції Загальних зборів товариства до проведення перших загальних зборів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію акцій товариства, виконує Міністерство аграрної політики та продовольства України; утворена у березні 2012 р. Наглядова рада товариства складалась з представників Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фонду державного майна України;

5) інформація про державну реєстрацію прав в силу Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є публічною та загальнодоступною, а тому з 21.12.2012 р. Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України могли і повинні були дізнатися про стан речових прав не спірне нерухоме майно.

Крім незгоди з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ наполягає також на безпідставному зверненні прокурора Миколаївської області з позовом на захист інтересів держави.

Відповідач 2 зауважує на тому, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що Кабінет Міністрів України не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави щодо спірного майна.

Відповідач 2 вважає, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що після перетворення Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України в публічне акціонерне товариство 100 відсотків акцій товариства, випущені на величину його статутного капіталу, залишились у державній власності. Отже, майновий внесок Кабінету Міністрів України до статутного (складеного) капіталу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ є об`єктом права власності товариства в обмін на емітовані акції.

Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ наполягає на неправильному застосуванні місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема Додатку № 1 до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації і стверджує, що до цього переліку включені виключно підприємства (юридичні особи), а не індивідуально - визначене майно.

Статутний капітал Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ було сформовано на базі майна Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України , а не на базі включеного до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, майна Дочірнього підприємства Миколаївський портовий елеватор" Державної акціонерної компанії "Хліб України .

Наведені обставини, на думку Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ свідчать про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Заступник прокурора Миколаївської області у поданому до суду відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, і ці обставини підтверджено матеріалами справи, 11.08.2010 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно до якої ліквідовано дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" та утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Пунктом 5 цієї постанови встановлено, що статутний капітал Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.

До Переліку дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації (додаток до постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11.08.2010 р. № 764) включено, в тому числі, Миколаївський портовий елеватор.

Факт передачі Державному підприємству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор" Державного підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі цілісного майнового комплексу від 20.11.2011 р. № 12, затвердженим Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 р. № 593 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. №764, відповідно до яких Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", встановивши, що 100 відсотків акцій Державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ, які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" від 07.07.2011 р. № 325 здійснено реорганізацію Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ.

Пунктом 4 вказаного наказу встановлено, що статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ формується на базі майна Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 17.11.2011 р. № 634:

створено Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та затверджено його статут;

здійснено емісію акцій Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ на весь розмір його статутного капіталу 867 717 000 грн.;

випущено 8 677 170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100 грн. кожна;

створено філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ згідно з додатком, у тому числі, філію "Миколаївський портовий елеватор".

На підставі акту приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків б/н від 18.11.2011, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, станом на 18.11.2011 р. Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало, а Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло майновий комплекс зазначеного державного підприємства відповідно до додатків, які є невід`ємною частиною цього акту.

Свідоцтвом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.12.2011 р. № 529/1/11 засвідчено факт випуску Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ простих іменних акцій в кількості 8 677 170 шт. номінальною вартістю 100 грн., на суму 867 717 000 грн.

Відповідно до пунктів 1.6, 4.3, 5.1 та 6.6 Статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.01.2016 р. № 4, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ є правонаступником всіх прав і обов`язків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь - які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу чи здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

Статутний капітал товариства становить 867 717 000 грн. та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником.

До прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України 100 відсотків акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256 (п. п. 1.7 п. 1) за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація", м. Київ оформлено право власності на нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 1 411,3 кв. м., розташовану у м. Миколаєві, по вул. Слобідській першій, 122/1.

Вказане рішення стало підставою для видачі Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2012 р. серії САЕ № 495115.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконними та скасування п. п. 1.7 п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської ради від 21.12.2011 р. № 1256 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2012 р. серії САЕ № 495115.

За результатами розгляду матеріалі справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація", м. Київ не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ГК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 - ч. 4 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".

За приписами ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно - господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

В силу приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 145 ГК України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом .

Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Як встановлено місцевим господарським судом, статутний капітал Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України , м. Київ формувався за рахунок державного майна цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії Хліб України , що ліквідувалися, у тому числі цілісного майнового комплексу Миколаївського портового елеватору. Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , м. Київ створено шляхом перетворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України м. Київ, і є правонаступником всіх прав та обов`язків останнього.

Відповідно до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який є додатком до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07.07.1999 р. № 847-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Миколаївський портовий елеватор, код 00954969 (327004, м. Миколаїв, вул. Слободська, 122), орган управління - Мінагрополітики є об`єктом права державної власності, що не підлягає приватизації.

До Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток № 2 до Закону України від 07.07.1999 р. № 847-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Миколаївський портовий елеватор, код 00954969 не включений.

Проаналізувавши положення викладених норм, суд апеляційної інстанції зауважує, що на час реєстрації права власності, існувала законодавчо встановлена заборона на зміну правового режиму майна, щодо якого виник спір.

З огляду на приписи наведених норм та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України, здійснивши заходи щодо зміни організаційно-правової форми Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України на Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України і визначивши розмір статутного капіталу останнього, правового режиму спірного майна не змінював і цілісний майновий комплекс Миколаївського портового елеватору, в т. ч. спірну адміністративну будівлю, Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України , м. Київ у власність не передавав.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу приписів ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

На час прийняття Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення від 21.12.2011 р. № 1256 порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювався Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5.

Відповідно до пунктів 1.4, 2.1 тимчасового положення обов`язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.

Пунктом 8.1 тимчасового положення передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно:

а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); фізичним особам та юридичним особам, які в разі припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що припиняється; фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об`єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об`єкта інвестування; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна, за умови надання рішення комісії з реабілітації про повернення цього майна; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об`єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об`єктами складну річ; фізичним та юридичним особам у разі об`єднання двох або більше суміжних об`єктів нерухомого майна; фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки, за умови надання рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення;

б) органами приватизації: наймачам житлових приміщень, які приватизували їх відповідно до Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків";

в) Державним управлінням справами: суб`єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла, на їх частку (житлові та нежитлові об`єкти).

До заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням. Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ (пункти 8.2, 8.3 Положення).

При прийнятті рішення про оформлення права власності Публічного акціонерного товариства Держава продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ на об`єкти нерухомого майна від 21.12.2011 р. № 1256, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради послався на акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011 р. № 12, відповідно до якого Державне підприємство Держава продовольчо - зернова корпорація України прийняло від Дочірнього підприємства ДАК Хліб України Миколаївський портовий елеватор цілісний майновий комплекс, до складу якого увійшла спірна адміністративна будівля, проте вказаний акт не містить інформації щодо передачі цього об`єкта у власність Державному підприємству Державна продовольчо-зернова корпорація України .

За приписами ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що п. п. 1.7 п. 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256 є таким, що порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності (відмови у позові), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про проведення перевірки окремих питань діяльності Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 10.08.2012 р. № 501 комісією з представників Міністерства здійснено перевірку окремих питань діяльності відповідача 2 за перше півріччя 2012 року. За результатами цієї перевірки складено довідку від 17.09.2012 р. № 24/321.

Під час перевірки встановлено, що станом на 20.08.2012 р. тридцять дві філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ, в т. ч. "Миколаївський портовий елеватор", виготовили технічні паспорти та отримали свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником якого є публічне акціонерне товариство. Свідоцтва про право власності до перевірки не надані.

На виконання доручення Першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України від 26.03.2012 р. № 11-3/95 щодо надання інформації про об`єкти нерухомого майна для формування і ведення Єдиного реєстру об`єктів державної власності Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ листом від 28.03.2012 р. № 130-2-802/2-15/2032 повідомило Міністерство аграрної політики та продовольства України про те, що з метою проведення сертифікації зернових складів та реєстрації права власності на майно, отримане товариством в якості внеску до свого статутного капіталу, товариство вже одержало свідоцтва про право приватної власності на низку об`єктів нерухомого майна, зокрема, свідоцтво від 21.01.2012 р. № НОМЕР_1 (філія "Миколаївський портовий елеватор", м. Миколаїв, вул. Слобідська перша, 122/1).

На підтвердження надсилання Міністерству аграрної політики та продовольства України листа від 28.03.2012 р. № 130-2-802/2-15/2032 Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ до суду надано копію Журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 130-1-10 за період з 15.03.2012 р. по 20.04.2012 р., проте матеріали справи не містять, а ні доказів фактично направлення цього листа міністерству, а ні доказів його отримання останнім.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 , відповідно до якої у 2012 р. поштова кореспонденція Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ, в т. ч. лист від 28.03.2012 р. № 130-2-802/2-15/2032, на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України доставлялась нарочним, оскільки доказів вручення цього листа повноваженому представнику міністерства матеріали справи не містять.

За цих же обставин суд апеляційної інстанції не приймає до уваги наявні в матеріалах справи листи Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ від 13.06.2013 р. № 130-2-116/1-9/2156 (повідомлено міністерство про те, що єдиним об`єктом державної власності, управління яким здійснює вказане міністерство, є акції товариства) та від 26.09.2013 р. № 130-10-252/1-9/3908 (відповідно до якого на балансі товариства не обліковуються об`єкти державного нерухомого майна).

Державною аудиторською службою України проводились ревізії фінансово-господарської діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності одержувачів бюджетних коштів за 2010-2012 р. р. та перший квартал 2013 р. Результати цих ревізій були відображені в Аналітично-статистичному збірнику за результатами діяльності Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів за січень-вересень 2013 р.

Відповідно до підрозділу 2.1 розділу ІІ Аналітично-статистичного збірника за результатами діяльності Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів за січень-вересень місяці 2013 р. Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ узаконено право приватної власності на майно, передане до його статутного капіталу, на суму близько 500 000 000 грн. або 57% від його загального розміру, тобто будь-яких перешкод для відчуження переоформленого у такий спосіб майна наразі не існує.

Листами Державної аудиторської служби України від 21.02.2018 р. № 07-14/115 та від 31.10.2013 р. № 02-12/1314 Аналітично-статистичний збірник за результатами діяльності Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів за січень-вересень 2013 р. був надісланий до Кабінету Міністрів України. До Міністерства аграрної політики та продовольства України зазначений збірник не надсилався.

Докази отримання Кабінетом Міністрів України листа від 31.10.2013 р. № 02-12/1314 матеріали справи не містять.

На виконання доручення Прем`єр - міністра України від 10.04.2014 р. № 13021/0/1-14, відповідно до Порядку проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2006 р. № 886, Державною фінансовою інспекцією України проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності (фінансово-майновий стан, залишки товарно-матеріальних цінностей) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ, за результатами якої складено загальну довідку від 21.07.2014 р. № 07-21/74.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена довідка отримана Кабінетом Міністрів України 22.07.2014 р., а Міністерством аграрної політики та продовольства України - 30.07.2014 р., що підтверджується штампами реєстрації вхідної кореспонденції.

Проаналізувавши зміст цієї довідки, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що вона не містить інформації, яка б дозволила встановити факт протиправного набуття Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ права приватної власності на майновий комплекс "Миколаївський портовий елеватор", та інформації про рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 р. № 1256, п. п. 1.7 п. 1 якого оскаржується.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ на витяг с сайту Миколаївської міської ради, як на доказ оприлюднення Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами" від 21.12.2011 р. № 1256, оскільки, як правильно зауважив місцевий господарський суд, чинним (в тому числі і наприкінці 2011 р.) законодавством не передбачено обов`язку Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України здійснювати моніторинг рішень органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Доказів направлення на адресу позивачів рішення "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами" від 21.12.2011 р. № 1256 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України дізналися про незаконне вибуття з державної власності адміністративної будівлі літ. "А-4" загальною площею 1 411,3 кв. м. (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Слобідська перша, буд. 122/1) лише у 2016 році, після отримання відповідної інформації від Прокуратури Миколаївської області.

Щодо доводів апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ щодо безпідставності та необґрунтованості звернення до суду з відповідним позовом прокурора Миколаївської області, суд апеляційної інстанції зауважує про наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі:

- порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 2 ГПК України (в редакції, яка була чинною на час порушення провадження у справі) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р., зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив неправомірне вибуття майна із власності держави, а господарський суд першої інстанції встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказані Кабінет Міністрів України і Міністерство аграрної політики та продовольства України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством аграрної політики та продовольства України з липня 2016 р. не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства, що призвели до вибуття з державної власності об`єкта нерухомого майна. Зазначене свідчить про невиконання уповноваженими органами своїх обов`язків з управління Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України", що є підставою для здійснення прокуратурою захисту в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі "Менчинська проти Росії" № 42454/02,15.01.2009 року.

Принцип рівності процесуальних можливостей сторін в судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує "справедливого балансу між сторонами в справі", при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.

Прокурор, присутній в судовому процесі, по суті виступає або "союзником", або "противником" сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої сторони. А це може викликати "відчуття нерівності" у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції (див. справа "F.W. проти Франції" рішення від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права; перелік та зміст рішень а.с.35, Рада Європи 2011).

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність, або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

У даному випадку пасивна поведінка державних органів, які мають відповідні повноваження для захисту інтересів держави, і, які ухилились від вчинення відповідних дій, стала підставою для допуску прокурора до участі у справі, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою захисту інтересів держави.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18, сам факт не звернення позивачів протягом тривалого часу до суду з позовом з метою захисту належного державі права власності на спірний майновий комплекс свідчить про те, що вказані уповноважені органи держави неналежно виконують свої повноваження органів управління державним майном, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд цілком правомірно порушив провадження у цій справі за позовом прокурора Миколаївської області.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2019 у справі № 915/825/16 відповідає вимогам цієї норми, а тому правові підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2019 р. у справі № 915/825/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та у випадках, передбачених ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2020 р.

Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

Я.Ф. Савицький