Постанова

від 24.12.2020 по справі 915/2195/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2195/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 22 червня 2020 року (повний текст складений 24.06.2020р.)

по справі №915/2195/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек»

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 50 096,75 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М.

дата і місце прийняття рішення: 22.06.2020р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Компанія Укрінтек» (позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області, з урахуванням закриття ухвалою від 25.02.2020 провадження в частині позовних вимог та заяви позивача від 21.02.2020 про збільшення позовних вимог, з позовом про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (відповідач, ВП «ЮУ АЕС» ) заборгованості у сумі 50096,75 грн., із яких: 18563,18 грн. ? 3 % річних; 31533,57 грн. ? інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» посилається на неналежне виконання ВП «ЮУ АЕС» зобов`язань за укладеним між ними договором від 20.05.2019р. №53-123-01-19-05405 на постачання товару в частині своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого на суми прострочень позивачем здійсненні нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020р. у справі №915/2195/19 (суддя Давченко Т.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» задоволені повністю.

У вказаному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи факту неповного та несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого товару.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020р. у справі №915/2195/19.

Так, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не враховано, що порушення зобов`язання за Договором від 20.05.2019р. №53-123-01-19-05405 відбулось у зв`язку з встановленням на території України карантину, з метою запобігання розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020р. у справі №915/2195/19, вирішено розглянути справу №915/2195/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

12.08.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи наведене, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку судова колегія вважає за необхідне призначити розгляд справи поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, сторонами у справі укладено договір від 20.05.2019р. № 53-123-01-19-05405 на постачання товару (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ «Компанія Укрінтек» (постачальник) зобов`язалося передати ВП «ЮУ АЕС» (покупцю), а покупець ? прийняти та оплатити товар CPV-18130000-6 по ДК 021:2015 ? захисне взуття (взуття в асортименті) (далі ? товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною договору; рік виготовлення товару ? не раніше 2018 року; місцем виконання договору є м. Южноукраїнськ; загальна вартість товару складає: 3118683 грн. 72 коп. з ПДВ (п.п. 1.1, 1.3, 2.1 договору).

Постачання здійснюється з дати публікації договору в системі Prozorro по 30.10.2019р. на таких умовах: 1) поставка товару здійснюється транспортом покупця на протязі 12-ти робочих днів з дати отримання постачальником заявки покупця на поставку товару на електронну пошту або факсограмою, але не раніше 20 календарних днів з дати публікації договору в системі Prozorro; у разі наявності у постачальника на момент публікації договору в системі Prozorro готового товару ? постачальник має право достроково здійснити відвантаження товару покупцю, повідомивши покупця листом щодо готовності товару до відвантаження; 2) DDP, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» , або ВП «ЮУ АЕС» відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1 договору).

3 товаром постачальник надає покупцю, зокрема, видаткову накладну (в трьох примірниках); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням УКТЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН); разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН (п. 3.2 договору).

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).

Приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості» , СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» (п. 5.1 договору).

Оплата за договором відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання ТМЦ, згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою; дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2020р.; закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, та виконання діючих зобов`язань (п.п. 12.1-12.3 договору).

У матеріалах справи наявна специфікація №1 до договору, у якій сторонами погоджено поставку ТОВ «Компанія Укрінтек» відповідачу товару на загальну суму 3118683 грн. 72 коп. з ПДВ.

Згідно з умовами зазначеної специфікації ТОВ «Компанія Укрінтек» поставлено відповідачу товар на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних:

- від 13.06.2019р. №1443 на суму 1532868 грн. з ПДВ, з відміткою про отримання товару на складі вантажоодержувача 14.06.2019р.;

- від 17.07.2019р. №1752 на суму 912808,50 грн. з ПДВ, з відміткою про отримання товару на складі вантажоодержувача 18.07.2019р.;

- від 31.07.2019р. №1888 на суму 397049,52 грн. з ПДВ, з відміткою про отримання товару на складі вантажоодержувача 01.08.2019р.;

- від 16.09.2019р. №2257 на суму 6808,50 грн. з ПДВ, з відміткою про отримання товару на складі вантажоодержувача 17.09.2019р.

Отже, відповідачу поставлено товар на загальну суму 2849534,52 грн. з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені поставки товару відображені у податковій звітності шляхом внесення до Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України податкових накладних від 13.06.2019р. №96, від 17.07.2019р. №137, від 31.07.2019р. №282 та від 16.09.2019р. №80, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями указаних накладних та квитанцій до них.

У відповідності до умов п.п. 2.2, 3.3 договору, відповідач повинен був оплатити поставлений товар у таки строки:

- товар, поставлений згідно видаткової накладної від 13.06.2019р. № 1443 мав бути оплачений до 19.08.2019р. включно;

- товар, поставлений згідно видаткової накладної від 17.07.2019р. №1752 ? до 19.09.2019р. включно;

- товар, поставлений згідно видаткової накладної від 31.07.2019р. №1888 ? до 03.10.2019р. включно;

- товар, поставлений згідно видаткової накладної від 16.09.2019р. №2257 ? до 19.11.2019р. включно.

Матеріалами справи підтверджується, що отриманий відповідачем товар був оплачений останнім у повному обсязі, що вбачається з виписками з особового рахунку ТОВ «Компанія Укрінтек» , наявними у матеріалах справи, а саме: 21.10.2019р. від ВП «ЮУ АЕС» сплачено кошти в сумі 166990, 50 грн.; 22.11.2019р. ? в сумі 2285494,50 грн.; 17.12.2019р. ? 397049,52 грн.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом, ВП «ЮУ АЕС» оплачено поставлений товар з простроченням встановленого умовами договору строку.

Так,

- товар по видатковій накладній від 13.06.2019р. №1443 на суму 1532868 грн. оплачений 21.10.2019р. у сумі 160182 грн. та 22.11.2019р. ? у сумі 1372686 грн.;

- товар по видатковій накладній від 17.07.2019р. №1752 на суму 912808,50 грн. оплачений 22.11.2019р.;

- товар по видатковій накладній від 31.07.2019р. №1888 на суму 397049,52 грн. оплачений 17.12.2019р.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем належним чином здійснена поставка товару у відповідності до умов п. 3.2. та 5.1. договору.

У зв`язку з цим, з боку відповідача мала відбутися оплата відповідного товару в порядку, передбаченому п. 2.2 Договору.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, відповідно до якого, здійснивши оплату товару з простроченням, ВП «ЮУ АЕС» , відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Тому, апеляційний суд погоджується з обґрунтованим нарахуванням позивачем на суму допущених ВП «ЮУ АЕС» прострочень 3% річних у загальній сумі 18563,18 грн. та інфляційних втрат у сумі 31533,57 грн., які правильно визнані судом першої інстанції безпомилково розрахованими.

Однак, як вбачається з апеляційної скарги, відсутність вини у простроченні зобов`язання з оплати товару, відповідач пов`язує з виникненням форс-мажорних обставин - карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Судова колегія відхиляє наведені відповідачем обставини з огляду на таке.

Дійсно, 17.03.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким перелік форс-мажорних обставин в Україні був офіційно доповнений "карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України" ("Доповнення про карантин").

Доповнення про карантин надає можливість сторонам господарських договорів застосовувати положення законодавства та договорів про форс-мажорні обставини для звільнення їх від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, яке пов`язане з тимчасовими обмеженнями у пересуванні, перевезенні, здійсненні господарської діяльності, а також іншими заборонами та обмеженнями, що встановлюються на державному та місцевих рівнях для запобігання розповсюдженню коронавірусу (COVID-19) в Україні ("Карантин").

Тому, неналежне виконання відповідачем умов договору шляхом несвоєчасного перерахування грошових коштів за отриманий товар (оплата якого повинна була здійсниться у 2019 році), не має причино-наслідкового зв`язку із встановленням карантинних обмежень у 2020 році.

Але, навіть якщо відповідач вважає, що виконання договору (в тому числі розрахунків за договором) зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин, то судова колегія звертає увагу на те, що такі обставини мають бути доведені стороною, яка про них заявляє. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка, яку видає компетентний орган тієї країни, де такі форс-мажорні обставини виникли. В Україні такими повноваженнями наділено Торгово-промислову палату (ТПП), яка засвідчує форс-мажорні обставини шляхом видачі відповідних сертифікатів.

У зв`язку зі спалахом коронавірусу, ТПП спростила процедуру отримання сертифікатів про форс-мажорні обставини. Щоб отримати такий сертифікат, зацікавлена сторона повинна в електронній формі подати до ТПП заяву із підтверджуючими документами та зазначенням причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю виконання відповідного зобов`язання. Подаються окремі заяви щодо кожного договору, який не може бути виконаний у зв`язку з дією форс-мажорних обставин. Як правило, сертифікати видаються протягом 7 днів із дня подання заяви.

Отже, сторони договору автоматично не звільняються від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань на підставі Доповнення про карантин. У кожному конкретному випадку сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести причинно-наслідковий зв`язок між карантином і своєю неможливістю виконати договірне зобов`язання (тобто, сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести, що карантин став причиною невиконання зобов`язання).

Більш того, сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна повідомити контрагента про виникнення форс-мажорних обставин одразу після того, як такій стороні стало відомо про ці обставини, вимагаючи звільнення від відповідальності і надаючи, по можливості, докази існування таких обставин і впливу таких обставин на можливість цієї сторони виконати договірне зобов`язання. Договір може встановлювати конкретні строки, в межах яких таке повідомлення має бути направлене. Ненаправлення такого повідомлення, так само як і ненаправлення такого повідомлення в межах визначеного строку, можуть унеможливити звільнення сторони від відповідальності на підставі положень про форс-мажорні обставини.

Усе вищевикладене цілком узгоджується з розділом 7 Договору, відповідно до якого сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов`язана не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення, що перешкоджає виконанню Договору, сповістити про це другу сторону.

Як вбачається з матеріалів справи, жодного відповідного повідомлення на адресу ТОВ «Компанія Укрінтек» з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южноукраїнська атомна електрична станція» не надходило, сертифікат ТПП відповідачем на адресу позивача не надсилався. Доведення відповідачем, у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, того, що карантин став причиною невиконання зобов`язання ВП «ЮУ АЕС» за договором, у матеріалах справи не міститься.

Водночас, судова колегія зауважує, що сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, зобов`язана мінімізувати наслідки впливу форс-мажорних обставин, що означає, що така сторона повинна довести, що вона вжила всіх можливих заходів для уникнення або подолання негативних наслідків дії форс-мажорних обставин. Таким чином, якщо сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, не вжила всіх можливих заходів для уникнення або подолання наслідків впливу карантину на виконання договірних зобов`язань, вона не може бути звільнена від відповідальності на підставі положень про форс-мажорні обставини.

Таким чином, доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини, висновок суду першої інстанції вони не спростовують та, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020 року у справі №915/2195/19 - без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва К.І.

Суддя Принцевська Н.М.