Постанова

від 22.12.2020 по справі 925/680/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа№ 925/680/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: адвокат Новіков М.В. - за ордером серія СА № 1006624 від 10.11.2020;

від відповідача: не з`явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 (суддя Чевгуз О.В., м. Черкаси, повний текст рішення складено 20.08.2020)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива , с. Зорівка, Золотоніський р-н,Черкаська обл.

до Зорівської сільської ради, с. Зорівка, Золотоніський р-н,Черкаська обл.

про визнання права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28.05.2020 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нива (надалі - позивач/СТОВ Нива ) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Зорівської сільської ради (надалі - відповідач/скаржник) в якому просило суд визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нива право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7121584700:08:005:0526; скасувати державну реєстрацію права власності Зорівської сільської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 7121584700:08:005:0526 шляхом скасування запису про право власності номер 28711959 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нива зазначає, що останнє правомірно набуло право власності на вищевказану земельну ділянку, однак спірна земельна ділянка незаконно зареєстрована за Зорівською сільською радою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 (суддя Чевгуз О.В., м. Черкаси, повний текст рішення складено 20.08.2020) позовні вимоги задоволено повністю.

Судове рішення прийнято з посиланням на ст. 19 Конституції України, ст.ст. 108, 328, 392 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 3, 5, 22, 23 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст.ст. 1, 3, 4, 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні , ст.ст. 10, 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та мотивоване тим, що за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка на законній правовій підставі та безперервно з 1998 року вже належала Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Нива . В той же час, відповідач не надав доказів, що підтверджують правомірність набуття ним права власності на спірну земельну ділянку та припинення цього права у позивача та у його попередника з оформленням відповідних приймально-передавальних документів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, Зорівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просила скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що набуття права власності позивачем на земельну ділянку у зв`язку з правонаступництвом є недоведеним та безпідставним.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

12.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 для розгляду апеляційної скарги Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 925/680/20 апеляційну скаргу Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 залишено без руху.

26.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області надійшла заява № 811 від 16.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 у справі № 925/680/20 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 призначено на 01.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2020 у справі № 925/680/20 відмовлено у задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції; розгляд апеляційної скарги Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні на 01.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 925/680/20 відкладено розгляд апеляційної скарги Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 на 22.12.2020.

Явка представників сторін

22.12.2020 в судове засідання з`явився представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива .

Представник Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання 22.12.2020 не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомив.

Щодо повідомлення відповідача про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (скаржника) про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів учасникам справи на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає можливим здійснити розгляд оскаржуваного судового акту в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Позиції учасників справи

22.12.2020 представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив її залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається зі Свідоцтва № 03792941 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності 01.11.1995 зареєстроване Колективне сільськогосподарське підприємство Нива (надалі - КСП Нива , а.с. 9).

У відповідності до рішення Зорівської сільської Ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області та Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 5-7 (надалі - Державний акт), (а.с. 5-8) КСП Нива передано 2946,5 гектарів землі у колективну власність.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6. Тривалість, підставність та законність користування КСП "Нива" земельними ділянками під сумнів не ставилась.

Згідно з рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП "Нива", оформленого протоколом № 1 від 06.02.1998, у відповідності ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", КСП "Нива" було реорганізоване шляхом перетворення його у товариство з обмеженою відповідальністю (а.с. 11).

09.04.1998 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нива зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 03792941 (а.с. 10).

Так як обидва сільськогосподарських підприємства мають єдиний ідентифікаційний код ЄДРПОУ - СТОВ Нива є правонаступником прав та обов`язків КСП Нива в процедурі перетворення та зміни організаційної форми юридичної особи та суб`єкта господарювання.

Відповідно до висновку сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочко В.М. (а.с. 4) земельна ділянка з кадастровим номером 7121584700:08:005:0526 входила до складу земель, які були передані у власність Колективного сільгосппідприємства Нива , с. Зорівка згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серія ЧР № 5-7.

Зазначена вище земельна ділянка підлягала паюванню та не була розпайована.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ст. 3 ЗК України 1990 року (в редакції чинній на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю) передбачено, що власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

За змістом ст. 5 ЗК України (в редакції 1990 року) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

В силу ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Так, 06.02.1998 загальними зборами уповноважених членів Колективного сільськогосподарського підприємства Нива було прийнято рішення про реорганізацію Колективного сільськогосподарського підприємства Нива шляхом перетворення його у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива". Ця реорганізація юридичної особи є чинною.

Положеннями ст. 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР від 18.07.1963, у редакції, що діяла на момент перетворення, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Отже, при перетворенні юридична особа продовжує діяти у іншій організаційно-правовій формі без припинення такої юридичної особи.

Враховуючи, що обидва сільськогосподарських підприємства мають єдиний ідентифікаційний код ЄДРПОУ - СТОВ Нива є правонаступником прав та обов`язків КСП Нива в процедурі перетворення та зміни організаційної форми юридичної особи та суб`єкта господарювання.

Частиною 6 ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції чинній на момент перетворення) визначено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічні положення містилися в ч. 7 ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на момент перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства Нива ).

Відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Разом з тим, чинне земельне законодавство не передбачає права колективної власності на землю, але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачеві Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю, оскільки припинення права власності на землю з такої підстави не передбачено нормами чинного ЗК України.

Відтак, позивач правомірно набув право власності на вищевказану земельну ділянку, в процесі перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства Нива.

Щодо рішення Зорівської сільської ради № 10/1 від 15.06.2000 (а.с. 82), на яке відповідач посилається, як на підставу припинення права колективної власності КСП на земельні ділянки площею 2946,5 га, слід зазначити наступне.

Так, указом Президента України № 720 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Приписами ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, право власності КСП "Нива" на землі не могло бути припиненим внаслідок прийняття рішення Зорівської сільської ради № 10/1 від 15.06.2000.

Крім того, спірна земельна ділянка не була розпайована, що підтверджено висновком сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочко В.М.

У відповідності до ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діюче на той час законодавство не передбачало права місцевої ради припиняти право власності на землю у такий спосіб, як зазначено у рішенні Зорівської сільської ради № 10/1 від 15.06.2000, а тому рішення є вочевидь незаконним та не може бути застосованим до спірних правовідносин.

Таким чином, рішення Зорівської сільської ради приймалось з формулюванням: Про припинення права постійного користування землями резервного фонду СТОВ Нива , без посилання на право колективної власності на землю за КСП "Нива" та без посилання на джерело постійного користування землями за СТОВ "Нива", без законних на те підстав.

Відтак, рішення Зорівської сільської ради № 10/1 від 15.06.2000 суперечить як законодавству, так і фактичним обставинам паювання земель колективної власності, а тому не створює правових наслідків та не може бути враховане судом при прийнятті судового рішення:

Так, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем (Зорівська сільська рада), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, з 1998 року за наслідками проведеного перетворення та в силу положень ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ч. 6 ст. 31) позивач, як правонаступник всіх прав та обов`язків реформованого КСП "Нива", став власником спірної земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів припинення у КСП "Нива" права власності на земельну ділянку з підстав інших, ніж здійснення перетворення у СТОВ "Нива, Державний акт на право постійного користування серія ЧР 5-7 не вилучався у власника та в архів органу не здавався.

Отже, за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка на законній правовій підставі та безперервно з 1998 року вже належала позивачу - СТОВ "Нива".

Доказів, що підтверджують правомірність набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку та припинення цього права у позивача та у його попередника з оформленням відповідних приймально-передавальних документів матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, не встановлено порушеного права власності на земельну ділянку у відповідача.

Разом з тим, зареєструвавши за собою право власності на земельну ділянку позивача, відповідач тим самим не визнає на неї права позивача, що потребує судового захисту, оскільки спір між сторонами мирним шляхом не було врегульовано.

Збереження запису в ЄДР про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем унеможливлює таку ж реєстрацію за позивачем.

Приписами ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3, 4, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Право власності підлягає державній реєстрації. Також до Державного реєстру прав вносяться записи про скасування державної реєстрації.

Отже, так як право власності на земельну ділянку з кадастровими номером 7121584700:08:005:0526, площею 2,7012 га, яке підлягає державній реєстрації, визнається судом за позивачем, то відповідно існуючий запис (як державна реєстрація) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Зорівської сільської ради на цю ж саму спірну земельну ділянку підлягають скасуванню за результатами розгляду цієї позовної вимоги - як похідної.

У травні 2020 року позивач письмово звертався до Зорівської сільської ради з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки, проте вказане клопотання було залишено відповідачем без задоволення.

Водночас, відповідач не надав доказів, що підтверджують правомірність набуття права власності сільської ради на спірні земельні ділянки.

З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.

Як зазначає скаржник, КСП Нива припинило своє існування з моменту його реорганізації у 1998 році, що не відповідає дійсності, так як матеріалами справи доведено, що 06 лютого 1998 року загальними зборами уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства Нива було прийнято рішення про реорганізацію шляхом перетворення його у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нива .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР від 18.07.1963, у редакції, що діяла на момент перетворення, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання), у цій статті відсутнє перетворення, тобто, чинне на той час законодавство передбачало, що при перетворенні юридична особа не припиняється, а продовжує діяти у іншій формі, з урахуванням однакового ідентифікаційного коду ЄДРПОУ КСП Нива та СТОВ Нива , СТОВ Нива КСП Нива є однією юридичною особою.

Також, у апеляційній скарзі Зорівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області посилається на ст.ст. 22, 28, 116 Земельного кодексу України у редакції від 25.10.2001 та на наказ Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001 Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств . Однак, зі свідоцтва про перереєстрацію СТОВ Нива вбачається, що перетворення - КСП Нива у СТОВ Нива завершилося 13.04.1998, відтак, СТОВ Нива набуло права власності на землю до 13.04.1998, Земельний кодекс України у редакції від 25.10.2001 ще не існував на той час, не існувало на той час і наказу Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001, нормативні акти не мають зворотної дії у часі, а тому вказані нормативні акти не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, слід зазначити, що землі, які не підлягали паюванню та залишаються у власності колективних сільськогосподарських підприємств є власністю правонаступників цих підприємств.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 924/1020/17.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20, та, відповідно апеляційна скарга Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2020 у справі № 925/680/20 залишити без змін.

3. Справу № 925/680/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.12.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова