Постанова

від 21.12.2020 по справі 910/8334/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа№ 910/8334/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Різник О.О. - адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інсталсіс

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020, повний текст якого складено 07.09.2020

у справі № 910/8334/20 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гелікс Актив

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інсталсіс

про стягнення 226 578,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 226 578,00 грн., перерахованої на підставі укладеного між сторонами у спрощеній формі договору купівлі-продажу.

Відповідач як проти укладення між сторонами у спрощеній формі договору купівлі-продажу, так і проти наявності передоплати за товар, який мав постачатися на підставі такого договору у заявленій позивачем до стягнення сумі, не заперечив, зазначивши про те, що ним зобов`язання з поставки товару було виконано у повному обсязі, доказом чого є складена відповідачем податкова накладна № 1 від 03.07.2019, а також видаткові накладні № Ф-0705-0042, № Ф-0705-0043, № Ф-0705-0044 від 05.07.2019, які підтверджують придбання відповідачем товару який в подальшому був ним поставлений позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020, повний текст якого складений 07.09.2020, у справі № 910/8334/20 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, а відповідачем не спростовано наявності у відповідача невиконаного обов`язку щодо поставки товару, визначеного в рахунку № 49 від 02.07.2019, з огляду на що позивач, враховуючи положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, правомірно звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення спірних коштів та, після невиконання відповідачем вказаної вимоги - з відповідним позовом до суду.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Інсталсіс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/8334/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі скаржник зазначив про те, що оспорюване рішення прийняте на підставі неповно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права, при недотримання норм процесуального права, чим порушено принцип змагальності сторін.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що ним обов`язок щодо поставки товару виконаний у повному обсязі.

До апеляційної скарги відповідачем додано копію відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, які відповідачем подавались до суду першої інстанції та містяться у матеріалах справи (а.с. 65-87).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 справа № 910/8334/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою від 12.10.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інсталсіс на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/8334/20;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.10.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 910/8334/20 до розгляду на 09.11.2020 о 15:40;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

29.10.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 27.10.2020 - примітка суду), в якому позивач, з посиланням на те, що:

- відповідач здійснює діяльність, яка не підпала під обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином і не виконав вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , з якими вказаний закон пов`язує можливість продовження йому строку для вчинення такої процесуальної дії, як подання відзиву, та подав відзив в останній день 20-тиденного строку, встановленого вказаним законом, але не подав жодної заяви про поновлення строків і не зазначав жодних підстав, які б дозволяли поновити йому відповідний процесуальний строк;

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки спірного товару позивачу,

просить залишити рішення суду першої інстанції в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

09.11.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) на лікарняному, з огляду на що ухвалою від 25.11.2020 справу призначено до розгляду на 21.12.2020 о 14:00.

Станом на 21.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи слідує, що відповідач виставив позивачу рахунок № 49 від 02.07.2019 (а.с. 17-18) на 226 587,00 грн. в оплату поставки відповідачем позивачу будівельних матеріалів за наведеним у рахунку переліком (товар), який позивачем оплачено 03.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 159 від 03.07.2019 (а.с. 16).

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаного рахунку на оплату та його оплати вчинено двосторонній правочин, за яким відповідач зобов`язався поставити товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

Обставини щодо виставлення рахунку та оплати його позивачем у повному обсязі сторонами не заперечуються.

Водночас позивач проти факту поставки товару заперечує, відповідач наполягає на тому, що товар позивачу був поставлений.

За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

При цьому згідно з абзацом 3 ч. 3 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бух обліку для фіксації господарської операції.

Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо.

Враховуючи, що поставка є двосторонньою господарською операцією, документ на підтвердження проведення такої операції також має бути двостороннім.

Предметом доказування в цій справі є факт поставки відповідачем позивачу товару на суму 226 587,00 грн. згідно з рахунком на оплату № 49 від 02.07.2019.

На доказ виконання зобов`язання з поставки позивачу товару відповідачем до матеріалів справи долучені копії складених відповідачем податкової накладної № 1 від 03.07.2019, та видаткових накладних № Ф-0705-0042, № Ф-0705-0043, № Ф-0705-0044 від 05.07.2019 (а.с.70-74), які підтверджують придбання відповідачем товару, який в подальшому був ним поставлений позивачу.

Однак податкова накладна № 1 від 03.07.2019, якою фіксується господарська операція з метою врахування у податковому обліку, є одностороннім правочином відповідача і сама по собі не може вважатися доказом проведення двосторонньої господарської операції з продажу відповідачем позивачу товару, а видаткові накладні № Ф-0705-0042, № Ф-0705-0043, № Ф-0705-0044 від 05.07.2019 є первинними документами, які підтверджують придбання товару відповідачем у ТОВ Феко і не можуть вважатися належним доказом господарської операції з поставки спірного товару відповідачем саме позивачу.

Інших доказів на підтвердження господарської операції продажу відповідачем позивачу товару матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт поставки позивачу будівельних матеріалів за переліком, наведеним у рахунку № 49 від 02.07.2019.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Сторонами не встановлено строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 53 від 21.05.2020 (а.с. 26), де, з посиланням на невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, просив перерахувати попередню оплату в сумі 226 587,00 грон. за вказаними у вимозі реквізитами.

Вказаний лист був позивачем направлений 26.05.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення, фіскальним чеком та накладною з штрихкодовим ідентифікатором № 0408609216270 (а.с. 29).

На лист-вимогу вих. № 53 від 21.05.2020 відповідач не відповів, грошові кошти позивачу не перерахував.

З огляду на викладені вище обставини, а саме на те, що відповідач не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України дало позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати, яке позивачем було реалізоване, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 226 587,00 грн. за непоставлений останнім товар.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Інсталсіс задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/8334/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інсталсіс на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/8334/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/8334/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8334/20.

Повний текст постанови складено: 24.12.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко