Постанова

від 21.12.2020 по справі 903/261/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 903/261/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Дунець Г.Я. (в режимі відеконференції);

відповідача - адвокат Самойленко С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на рішення Господарського суду Волинської області від 07 жовтня 2020 року (повний текст складено 09.10.2020) у справі № 903/261/20 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в інтересах виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича

про стягнення 7 772 грн 23 коп. заборгованості та виселення із займаного приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07 жовтня 2020 року у справі № 903/261/20 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в інтересах виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича про стягнення 7 772 грн. 23 коп. та виселення із займаного приміщення - задоволено.

Вирішено виселити Фізичну особу-підприємця Каваса Віктора Степановича з кіоску № 9 площею 5,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, бульвар Л. Українки, 37-В.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (одержувач коштів: виробничий структурний підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця") 7772 грн. 23 коп. заборгованості, 4 204 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Кавас В.С. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 07 жовтня 2020 року у справі № 903/261/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 листопада 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кавасом Віктором Степановичем (орендар/відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 577 (далі - договір, а.с. 33-36), відповідно до п.п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: кіоск №9 площею 5,2 кв. м. ВП "Станція Ковель" ДГТО "Львівська залізниця" (реєстровий номер 01059900.30041.АААВВИ353), що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, бульвар Л. Українки, 37-В та перебуває на балансі ВП "Станція Ковель" (код ЄДРПОУ 01070770) ДТГО "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ 01059900) (далі- балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.05.2010 суб`єктом оціночної діяльності-приватним підприємцем Янчуком О.Г. і становить за незалежною оцінкою 19 705,00 грн без врахування ПДВ.

Відповідно до умов договору майно передається в оренду з метою використання його для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.2). Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1). Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на балансоутримувача за погодженням з орендодавцем (п. 2.4). Орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 170,00 грн за базовий місяць оренди (вересень 2010 року) без ПДВ (п.3.1). Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3).

Згідно п.п. 5.9, 5.10 договору орендар зобов`язаний щомісячно до 12 числа, наступного за звітним, надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та балансоутримувачу); на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У разі припинення або розірвання Договору оренди повернути балансоутритмувачу, за погодження з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного стану та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Договір укладено строком на 2 роки 264 дні, що діє з 01.12.2010 по 29.11.2013 включно (п. 10.1 договору). Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено (п. 10.7 договору).

Відповідно до п.п.10.9 - 10.11 договору, у разі припинення або розірвання останнього майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з орендодавцем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових договорів: №1 від 01.11.2012, №2 від 29.11.2013, №3 від 15.07.2014, №4 від 25.11.2014, №5 від 31.03.2015, №6 від 20.07.2015 та додаткові договори від 29.01.2016, від 26.10.2016, від 31.03.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 26.10.2016, від 17.11.2016, від 15.12.2017, від 11.07.2017, від 07.04.2017, від 09.01.2018, від 25.04.2018 (а.с. 38-62).

Додатковим договором № 1 від 01.11.2012 року в пункті 1.1. договору оренди слова "ВП "Станція Ковель" замінено на слова: "ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (а.с 38).

Додатковим договором №2 від 29.11.2019 пункт 1.1 договору викладено в редакції: орендодавець передає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: кіоск №9, площею 5,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, бульвар Л. Українки 37-В та обліковується на балансі ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень ДГТО" Львівська залізниця (код за ЄДРПОУ 0159900) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.09.2013, виконаним суб`єктом оціночної діяльності приватним підприємцем Янчуком О.Г. і становить за незалежною оцінкою 10 727,00 грн. без врахування ПДВ (а.с. 39-42).

Додатковим договором № 3 від 15.07.2014 в пункті 1.1. договору оренди слова" на балансі ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень "ДТГО "Львівська залізниця" замінено на слова "на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3" (а.с. 44).

Додатковою угодою до договору оренди від 29.01.2016 року внесено зміни в договір оренди нерухомого майна від 26.11.2010 року за № 577 та встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (а.с. 48).

У тексті договору найменування "відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3" ДТГО "Львівська залізниця" замінено на - виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно- монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Додатковим договором від 29.01.2016 також внесено зміни в пункт 3.6. договору та викладено в наступній редакції: 100% не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - підрозділ Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональна філія "Львівська залізниця "ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", "Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця" від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 52), наказу № 362 від 22.05.2017 "Про деякі питання діяльності ПАТ "Укрзалізниця", наказу № 7 від 20.06.2017 «Про введення в дію положення про виробничий підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно- монтажних робіт і цивільних споруд» регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з 01.07.2017 реорганізовано шляхом приєднання у виробничий підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у складі юридичної особи - публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Додатковим договором від 15.12.2017 у тексті Договору найменування "Виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" замінено на виробничий підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 "Юридичний статус підрозділу" "Положення про виробничий структурний підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (далі - Положення), затвердженого наказом філії "БМЕС" АТ "Укрзалізниця" від 19.07.2019 за № 167, виробничий структурний підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "БМЕС" АТ "Укрзалізниця" є виробничим структурним підрозділом філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) входить до її складу, знаходиться у виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії та функціонального структурного підрозділу "Львівська дирекція" філії та діє від імені Товариства. Підрозділ не має статусу юридичної особи або відокремленого підрозділу Товариства, не підлягає державній реєстрації та здійснює делеговані Товариством, Філією та Дирекцією повноваження відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Філії.

Згідно з п. 7.1.4. Положення про виробничий структурний підрозділ "Рівненсько- Тернопільське територіальне управління» філії "БМЕС" АТ "Укрзалізниця", підрозділ має право в інтересах Товариства, за дорученням Філії та Дирекції, в межах наданих Товариством та Філією повноважень, встановлених цим Положенням, Положенням про Філію, Положенням про Дирекцію, Статутом Товариства, рішеннями органів Товариства відповідно до встановленого у Товаристві порядку вчиняти дії, необхідні для здійснення Підрозділом фінансово-господарської діяльності, а саме: представляти інтереси Товариства, філії та усіх без виключення її структурних (функціональних та виробничих) підрозділів у судах усіх інстанцій та юрисдикцій, в тому числі в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах, вести претензійно-позовну роботу, пов`язану з виконанням судових рішень та інших виконавчих документів.

В пункті 2 Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, зазначено, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 року № 938 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено нову редакцію статуту товариства.

27 листопада 2018 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до статуту Укрзалізниці, зокрема, в частині зміни найменування товариства на акціонерне товариство "Українська залізниця", скорочено-АТ "Укрзалізниця".

Майно, що перебувало в оренді відповідача, знаходиться на балансі виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Додатковим договором від 25.04.2018 пункт 10.1. договору оренди викладено в новій редакції: "Цей договір діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно без подальшого продовження".

Договір оренди нерухомого майна та додаткові договори до нього підписані сторонами та засвідчені їх печатками без зауважень та заперечень.

27.04.2018 заступник директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" звернувся до ФОП Каваса В.С. з заявою №ФБМЕС-01/237 про припинення дії договору оренди та про необхідність повернення балансоутримувачу орендованого майна, що підтверджується журналом реєстрації вихідної пошти філії (а.с. 63-65).

30.07.2018 ВСП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернувся до ФОП Каваса В.С. з листом від 23.07.18 №1736 (а.с. 182), у якому нагадав про закінчення дії договору 30.06.2018, а також зазначив, що листом від 27.04.2018 №ФБМЕС-01/238 було проінформовано про припинення дії договору та необхідність повернення майна за актом приймання-передачі, та зазначив про нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення.

25.09.2018 ВСП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернувся до ФОП Каваса В.С. з листом № 2170 про нарахування неустойки за неповернення майна з орендного користування у розмірі подвійної орендної плати за користування майном та зміну банківських реквізитів.

06.02.2019 ВП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" з метою добровільного врегулювання спору на адресу ФОП Каваса В.С. була надіслана претензія №274 щодо сплати неустойки по договорах оренди №582, №581 та №577, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Виробничий структурний підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" посилаючись на те, що термін дії договору оренди закінчився 30.06.2018, а орендоване майно орендарем повернуто не було, звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП Каваса В.С. неустойки в розмірі 7 772,23 грн за період з липня 2019 року по лютий 2020 року та виселення Фізичну особу-підприємця Каваса Віктора Степановича з орендованого приміщення.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Нормами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки предметом спору є майно, що належить до державної власності, застосуванню підлягають також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулював майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Цивільним кодексом України врегульовано загальні положення про найм (оренду), зокрема встановлено, що: право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 Цивільного кодексу України); договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України); якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).

Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України "Про оренду державного та комунального майна", де зазначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Термін договору оренди визначається за погодженням сторін, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Таким чином, як положення Цивільного кодексу України, так і положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Аналіз змісту пункту 10.1. договору оренди в редакції додаткового договору від 25.04.2018 дозволяє дійти висновку про заперечення орендодавця щодо подальшої дії договору, оскільки в останньому зазначено "без подальшого продовження".

Тобто, небажання орендодавця продовжувати дію договору оренди викладено в тексті додаткового договору від 25.04.2018 до договору оренди.

Орендар - підприємець Кавас В.С., в свою чергу, додатковий договір від 25.04.2018 підписав, а відтак погодився з його умовами, що свідчить про його обізнаність із волевиявленням орендодавця щодо подальшої дії договору ще 25.04.2018 під час укладення додаткового договору.

Разом з тим, на обгрунтування звернення до відповідача із заявою про припинення дії договору позивач посилається на заяву №ФБМЕС-01/239 від 27.04.2018, в якій також просив повернути орендоване майно за актом приймання-передачі, однак доказів на підтвердження надіслання даної заяви відповідачу суду надано не було. При цьому, надана позивачем копія журналу реєстрації вихідної пошти філії свідчить лише про реєстрацію даної заяви, а не про її надіслання.

30.07.2018 ВСП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернувся до ФОП Каваса В.С. з листом від 23.07.18 №1736 (а.с. 182), у якому нагадав про закінчення дії договору 30.06.2018, а також зазначив, що листом від 27.04.2018 №ФБМЕС-01/238 було проінформовано про припинення дії договору та необхідність повернення майна за актом приймання-передачі, та зазначив про нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення. На підтвердження надіслання даного листа позивачем надано копію фіскального чека від 30.07.2018.

Листом №218 від 10.03.2020 ВСП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" повідомив відповідача, що у разі неповернення орендованого майна шляхом звільнення протягом 14 календарних днів з дати отримання цієї пропозиції та надання на підпис орендодавцю підписаного акту приймання-передачі, ВСП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" буде змушене звернутися до суду для вирішення питання звільнення майна. На підтвердження надіслання даного листа позивачем надано копію фіскального чека від 11.03.2020.

Зміст даних листів свідчить про те, що позиція орендодавця після 30.06.2018 не змінилась.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 08.07.2019 по справі №906/739/18, від 02.07.2019 по справі №906/742/18, від 02.07.2019 по справі №906/743/18 сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Тобто, саме по собі підписання сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору із застереженням про відмову від подальшого його продовження є окремим достатнім повідомленням орендаря про відповідний намір орендодавця.

Таким чином, незважаючи на те, що відсутні належні докази надіслання заяви №ФБМЕС-01/239 від 27.04.2018 відповідачу про припинення дії договору, колегія суддів вважає, що договір оренди діяв до 30.06.2018, оскільки орендодавець висловив своє заперечення щодо подальшої дії договору ще 25.04.2018, коли підписував додатковий договір і викладав в новій редакції п.10.1. розділу 10 "Строк дії та умови зміни, розірвання договору".

При цьому, заперечення орендаря з приводу порушення його переважного права та порядку здійснення повідомлення позивачем є безпідставними, а зміст апеляційної скарги свідчить про помилкове ототожнення відповідачем правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 ЦК України та частина третя статті 17 зазначеного Закону), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.

Як встановлено судами обох інстанцій, після закінчення дії договору оренди 30.06.2018 відповідач продовжує фактично користуватися орендованими приміщеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі до п. 10.11 договору, п. 2 ст. 785 ЦК України виставлено відповідачу рахунки про сплату неустойки: № 196 від 31.07.2019 на суму 1 300,00 грн, № 226 від 30.08.2019 на суму 1 296,20 грн, № 256 від 30.09.2019 на суму 1 305,28 грн, № 285 від 31.10.2019 на суму 1 314,41 грн, № 314 від 29.11.2019 на суму 1 315,73 грн, № 343 від 28.12.2019 на суму 1 313,10 грн, від 31.01.2020 на суму 1 315,73 грн, №,868/38 від 28.02.2020 на суму 1 311,78 грн (а.с. 72-78). Загальна сума виставлених рахунків нарахування неустойки за період з липня 2019 по лютий 2020 року становить 10 472,23 грн.

Відповідач впродовж липня 2019 - лютого 2020 років перерахував позивачу 2700,00 грн, при цьому в призначенні платежу вказавши, що це попередня оплата за оренду приміщень за певний місяць, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за користування орендованим майном після закінчення дії договору у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно договору оренди №577 від 26.10.2010 за період з липня 2019 року по лютий 2020 року становить 7 772,23 грн (10472,23-2700,00).

Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору оренди не виконав обов`язку щодо повернення державного майна з оренди, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7 772,23 грн правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст. 785 ЦК України.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення неустойки, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою цієї статті, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю на час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки на відміну від приписів ст. 549 ЦК України її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання чи неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що ст. 785 ЦК України передбачені наслідки, пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №909/62/18.

Отже, частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов`язку щодо повернення речі. Відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю на час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надіслана до суду 15.04.2020, вимога про стягнення неустойки заявлена за період липень 2019 - лютий 2020, відповідно позовна вимога щодо стягнення неустойки пред`явлена в межах трьохрічного строку позовної давності.

Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України на наймача покладено обов`язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час припинення договору оренди) визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов`язок орендаря повернути орендоване майно у разі припинення договору оренди протягом 3-ох робочих днів з дати припинення договору передбачено й ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.

У відповідності до п. п. 10.9, 10.10 договору, у разі його припинення або розірвання майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з орендодавцем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Враховуючи те, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач орендоване ним нежитлове приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі позивачу не повернув, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача із орендованого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 07 жовтня 2020 року у справі №903/261/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №903/261/20 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "23" грудня 2020 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.