Постанова

від 22.12.2020 по справі 903/458/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Справа № 903/458/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Олейника І.Ю., адвоката, ордер серія АС №1011260 від 10.11.2020,

відповідача: Денисюка М.О. керівника (згідно статуту),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс Фемелі" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 27.08.20 суддею Кравчук А. М. об 14:40 год. у м.Луцьку, повний текст складено 04.09.20 у справі № 903/458/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Соціальна сфера", м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс Фемелі", м.Горохів, Волинська обл.

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Соціальна сфера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс Фемелі" про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, зокрема виробничим приміщенням площею 585 м.кв., що знаходиться в місті Луцьку, по вул. Боженка, 34А, шляхом виселення, земельною ділянкою площею 52 кв.м., що знаходиться в місті Луцьку, по вул. Боженка, 34А, шляхом її звільнення від майна відповідача.

Позовна заява обґрунтована закінченням терміну дії договору оренди від 03.04.2017.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27 серпня 2020 року у справі №903/458/20 позов задоволено. Ухвалено: усунути перешкоди в користуванні Приватним акціонерним товариством «Соціальна Сфера» (вул. Боженка, 34-а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 21750874) нерухомим майном - виробничими приміщеннями загальною площею 585 м.кв., що знаходяться в місті Луцьку по вулиці Боженка, 34А, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернетдевелс Фемелі» (вул. Чкалова, 2, м. Горохів, код ЄДРПОУ 41212571); усунути перешкоди в користуванні Приватним акціонерним товариством «Соціальна Сфера» (вул. Боженка, 34-а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 21750874) нерухомим майном - земельною ділянкою площею 52 м. кв., що знаходиться в місті Луцьку по вулиці Боженка, 34А, шляхом її звільнення від майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернетдевелс Фемелі» (вул. Чкалова, 2, м. Горохів, код ЄДРПОУ 41212571); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернетдевелс Фемелі» (45700, Волинська обл., м. Горохів, вул. Чкалова, буд. 2, код ЄДРПОУ 41212571) на користь Приватного акціонерного товариства «Соціальна сфера» (43017, м. Луцьк, вул. Боженка, 34 а, код ЄДРПОУ 21750874) 4 204 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 5000 грн. 00 коп витрат на правову допомогу, а всього 9 204 грн 00 коп. (дев`ять тисяч двісті чотири грн. 00 коп.).

В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст.ст. 11, 93, 525, 526, 629, 764 ЦК України, ст.ст. 193, 283, 284, 291 ЦК України, п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29 травня 2013 року № 12, ст.ст. 1, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", докази наявні в матеріалах справи, вказав, що заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк мають бути надіслані орендодавцем не пізніше ніж упродовж місяця після закінчення терміну дії договору оренди. ПрАТ «Соціальна Сфера» повідомлення про закінчення терміну дії договору та заперечення на пролонгацію надсилало на юридичну адресу відповідача: 45700 Волинська область, м. Горохів, вул. Чкалова, 2 та на адресу орендованого майна: 43017 м. Луцьк вул. Боженка, 34-А. Не отримання відповідачем кореспонденції, яку було надіслано за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу, відповідно, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. За наведених обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27 серпня 2020 року у справі № 903/458/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Соціальна Сфера» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернетдевелс Фемелі» про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном (виробничим приміщенням загальною площею 585 м.кв., що знаходиться в місті Луцьку по вулиці Боженка 34А), шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернетдевелс Фемелі» , а також про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою площею 52 м.кв., що знаходиться в місті Луцьку по вулиці Боженка 34А шляхом її звільнення від майна ТОВ «Інтернетдевелс Фемелі» .

Зауважує, що повідомлення від позивача про намір припинити дію договору оренди відповідач не отримував. На переконання скаржника позивач міг особисто повідомити відповідача про бажання припинити договір оренди б/н від 03.04.2017. Крім того, жодних заперечень від позивача протягом місяця після закінчення дії договору на їхню адресу не надходило.

Разом з тим, з посиланням на п. 9.2. договору вказує, що сторони самі врегулювали порядок припинення договору оренди, проте позивачем даний порядок дотримано не було, оскільки протягом 14 днів до моменту закінчення строку дії договору повідомлення про намір припинити дію договору позивачем не надсилалося.

На переконання скаржника, договір автоматично пролонгований на той самий строк і на тих саме умовах, на який його було укладено, оскільки відповідач належним чином виконував умови договору, а саме здійснював орендну плату у розмірі та терміни визначені договором.

Вважає, що суд першої інстанції не міг задовольнити вимогу позивача про звільнення земельної ділянки, оскільки вона є безпідставною. Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду землі» , право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Судом першої інстанції дане питання не було досліджене, зокрема, позивачем не було надано жодних доказів реєстрації договору оренди землі або ж фактичного використання відповідачем земельної ділянки, яка належить позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Соціальна сфера" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Серед іншого зауважує, що вони не мали наміру автоматично продовжувати термін дії укладеного договору оренди, про що було здійснено повідомлення про закінчення терміну дії договору оренди та заперечення на пролонгацію, які було надіслано, зокрема, на юридичну адресу ТОВ "Інтернетдевелс Фемелі" (45700 Волинська область, м. Горохів, вул. Чкалова, 2) заздалегідь.

Вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надсилав цінними листами з описом, за належною юридичною адресою є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу, а тому, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 24.04.18 у справі №914/866/17, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17.

Перерахування ТОВ "Інтернетдевелс Фемелі" на рахунок ПрАТ Соціальна Сфера орендних платежів по закінченню терміну дії договору оренди від 03 квітня 2017 року не є підставою визнання позивачем пролонгації договору, оскільки, останнім вчинялись дії щодо повернення таких платежів і не визнання пролонгації договору оренди.

Просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Інтернетдевелс Фемелі" без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 27.08.20р. у справі № 903/458/20 без змін. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній інстанції та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає договір оренди пролонгованим. Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27 серпня 2020 року у справі № 903/458/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Інтернетдевелс Фемелі" без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.20р. у справі № 903/458/20 без змін. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

03 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс Фемелі" та Приватним акціонерним товариством «Соціальна Сфера» укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) виробничі приміщення загальною площею 585,0 м. кв., за адресою м. Луцьк, вул. Боженка, 34А (а.с. 4-5).

Пунктами 1.2, 1.3 договору сторони встановили, що в рамках цього договору орендодавець передає орендарю в користування частину земельної ділянки, яка знаходиться у власності орендодавця та призначена для обслуговування приміщення, в якому знаходиться майно. Орендар використовуватиме орендовану частину земельної ділянки для обслуговування майна. Вартість оренди частини земельної ділянки включається в загальну вартість оренди, визначеної п. 3.1 цього договору. Площа частини земельної ділянки, яка орендується орендарем за договором, становить 52 м.кв. Майно, що передається в оренду за цим договором, буде використовуватись орендарем як КоЛокейшн (коворкінг) центр для спеціалістів в галузі інформаційних технологій. Майно (приміщення) передається в оренду та повертається орендодавцю після закінчення строку дії цього договору на підставі акту прийому-передачі, в якому зазначається перелік (склад) переданого в оренду.

Згідно із п.2.1. договору передача майна в оренду не є підставою для переходу права власності на майно до орендаря. Власником орендного майна залишається орендодавець, а орендар користується майном протягом строку оренди. Покращення майна , що відбуваються за рахунок орендаря, які неможливо відокремити без шкоди для майна є власністю орендодавця.

Передача майна в оренду здійснюється на підставі акту прийому-передачі, що є невід`ємною складовою частиною договору (п. 2.2. договору).

Загальний розмір орендної плати по даному договору становить 11 700,00 грн в місяць, а з врахуванням ПДВ 14040 грн в місяць (п. 3.1. договору).

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору даний договір діє з моменту його підписання. Умови договору зберігають свою силу на весь строк дії договору крім випадків, передбачених даним договором. Строк оренди починає відлік з моменту передачі майна в оренду згідно п. 2.2 даного договору. Сторони уклали даний договір строком на 2 роки 261 день. Даний договір діє до 31 березня 2020 року. Сторони домовились, що у випадку, якщо протягом 14-ти днів до моменту закінчення строку дії цього договору одна зі сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору, то цей договір вважатиметься пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їхніх печаток.

Як убачається із матеріалів справи, 03.01.2020, 24.01.2020, 28.02.2020 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про припинення договору оренди із пропозицією укласти новий договір оренди на нових умовах скориставшись переважним правом. До вказаних повідомлень позивачем також, було долучено описи вкладення у цінний лист та накладну Укрпошти на підтвердження надсилання вказаних повідомлень відповідачу на дві адреси (а.с. 11-19).

06 квітня 2020 року ПрАТ «Соціальна Сфера» надіслало орендарю письмову вимогу про звільнення колишніх орендованих приміщень та земельної ділянки від самовільно зробленої прибудови (а.с. 20-22).

Вимога залишена без відповіді та реагування.

06 травня 2020 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про помилково сплачені кошти в сумі 14 040 грн 00 коп. за оренду у зв`язку з тим, що договір оренди від 03.04.2017 закінчив свою дію і не пролонгувався на таких самих умовах (а.с. 23-25).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди від 03.04.2017 б/н.

Відповідно до ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 Цивільного кодексу України встановлює, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як роз`яснено у п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29 травня 2013 року N 12, за змістом статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк мають бути надіслані орендодавцем не пізніше ніж упродовж місяця після закінчення терміну дії договору оренди.

Як зазначалося вище, позивач заперечував проти продовження терміну дії вказаного договору, що підтверджується надісланими на адресу відповідача повідомленнями від 03.01.2020, 24.01.2020, 28.02.2020 про припинення договору оренди із пропозицією укласти новий договір оренди на нових умовах скориставшись переважним правом.

Однак, відповідач як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі посилається на неотримання ним повідомлення про припинення договору оренди та автоматичну пролонгацію договору на новий строк.

При цьому, матеріалами справи, а саме описами вкладення у цінний лист та накладними Укрпошти підтверджено, що ПрАТ «Соціальна Сфера» повідомлення про закінчення терміну дії договору та заперечення на пролонгацію надсилало на юридичну адресу відповідача: 45700 Волинська область, м. Горохів, вул. Чкалова, 2 та на адресу орендованого майна: 43017 м. Луцьк вул. Боженка, 34-А.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичною адресою ТОВ "Інтернетдевелс Фемелі" є: 45700 Волинська область, м. Горохів, вул. Чкалова, 2.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

За наведеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що повідомлення про закінчення терміну дії договору оренди та заперечення на пролонгацію надсилались на юридичну адресу ТОВ "Інтернетдевелс Фемелі", а тому не отримання відповідачем кореспонденції, яку було надіслано за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу, відповідно, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

До подібного висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 24.04.18 у справі №914/866/17.

Таким чином, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивач міг особисто повідомити відповідача про небажання продовжувати дію договору не беруться колегією суддів до уваги, оскільки спосіб у який здійснюється таке повідомлення є правом позивача. При цьому, свій обов`язок щодо належного повідомлення відповідача про свої наміри він реалізував шляхом надіслання відповідних повідомлень як на юридичну адресу, так і на адресу орендованого майна ТОВ "Інтернетдевелс Фемелі".

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач у відповідності до норм чинного законодавства надіслав свої заперечення щодо поновлення договору оренди на новий строк до закінчення терміну дії договору, а тому договір оренди є припиненим з 31.03.2020 та відповідач був зобов`язаний повернути об`єкт оренди за актом здачі-приймання.

Крім того, посилання скаржника на неправомірне задоволення судом вимоги про звільнення земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» , позивачем не було надано жодних доказів реєстрації договору оренди землі або ж фактичного використання відповідачем земельної ділянки, яка належить позивачу є безпідставними та не беруться судовою колегією до уваги, так як умовами договору оренди, а саме п. 1.2. сторони встановили, що в рамках цього договору орендодавець передає орендарю в користування частину земельної ділянки, яка знаходиться у власності орендодавця та призначена для обслуговування приміщення, в якому знаходиться майно. Орендар використовуватиме орендовану частину земельної ділянки для обслуговування майна. Вартість оренди частини земельної ділянки включається в загальну вартість оренди, визначеної п. 3.1 цього договору. Площа частини земельної ділянки, яка орендується орендарем за договором, становить 52 м.кв..

Враховуючи викладене позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, зокрема виробничим приміщенням площею 585 м.кв., що знаходиться в місті Луцьку, по вул. Боженка, 34А, шляхом виселення, та земельною ділянкою площею 52 кв.м., що знаходиться в місті Луцьку, по вул. Боженка, 34А, шляхом її звільнення від майна відповідача є обґрунтованими, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зауважує, що скаржник в апеляційній скарзі не наводить мотивів незгоди з рішенням суду першої інстанції в цій частині, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Соціальна Сфера» просить стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката Олейника І.Ю. в сумі 5000,00 грн до відзиву було додано копії: договору про надання правової допомоги від 01.10.2019, акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 10.11.2020, платіжного доручення від 09.11.2020 №313.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 01.10.2019 адвокат зобов`язується надавати клієнту наступні види правової допомоги, які перелічені в даному пункті.

Згідно із п. 5.1. договору визначено, що оплата за цим договором складається з: суми гонорару, що виплачується клієнтом на користь адвоката; сум, що виплачуються клієнтом адвокату як покриття фактичних видатків, пов`язаних з наданням правової допомоги за цим договором.

3а надання правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається відповідно до акту наданих послуг, що підписується сторонами, або на підставі рахунку, виставленого адвокатом. В обох випадках для визначення розміру такого гонорару сторони використовують один чи одночасне поєднання кількох перелічених нижче способів його обчислення: щомісячна плата, яка додатково узгоджується сторонами в додатку до цього договору; та/або погодинна тарифікація наданих адвокатом послуг, що зазначається в додатку до договору, та/або гонорар за надану адвокатом індивідуально визначену правову допомогу. (п. 5.2. договору).

У п. 5.5. договору сторони визначили, що клієнт проводить оплату не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту, який засвідчить факт надання послуг, чи з дати виставлення адвокатом рахунку.

Згідно з актом виконаних робіт сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги по господарській справі №903/458/20 в Північно-західному апеляційному господарському суді становить 5 000 грн (згідно п. 5.5 договору).

Крім того, вказано, що адвокатом надано наступну професійну правничу допомогу в Північно-західному апеляційному господарському суді по господарській справі №903/458/20:

- ознайомлення з матеріалами (документами) господарської справи №903/458/20 - 3 год.;

- підготовка процесуальних документів для захисту та представництва інтересів клієнта в апеляційній інстанції - 3 год.;

- представництво в апеляційній інстанції по справі №903/458/19.

09 листопада 2020 року ПрАТ «Соціальна Сфера» оплатило адвокату Олейнику І.Ю. 5000,00 грн за надану правову допомогу згідно рахунку від 09.11.2020 (а.с. 139).

Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно із ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами та норми ст.ст.126, 129 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 5000 грн є обґрунтованими та покладаються на ТОВ «Інтернетдевелс Фемелі» .

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс Фемелі" на рішення господарського суду Волинської області від 27.08.20 у справі №903/458/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 27.08.20 у справі № 903/458/20 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернетдевелс Фемелі" (45700, Волинська обл., м. Горохів, вул. Чкалова, буд. 2, код ЄДРПОУ 41212571) на користь Приватного акціонерного товариства "Соціальна сфера" (43017, м. Луцьк, вул. Боженка, 34 а, код ЄДРПОУ 21750874) 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на правову допомогу.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу №903/458/20 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "24" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.