Рішення

від 24.12.2020 по справі 904/5754/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5754/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" м. Чорноморськ, Одеська область

до Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРОТРАНС" м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОТРАНС" заборгованості за договором оренди №20/06/2019-ДО від 20.06.2020 у сумі 181 739,03 грн., яка складається з 90 868,32 грн. - орендної плати, 81 436,32 грн. - відшкодування податку на нерухоме майно за січень, лютий, березень, квітень та травень 2020, 7 570,11 грн. - пені та 1 864,28 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди №20/06/2019-ДО від 20.06.2020 в частині оплати за оренду та податку на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався, про наявність справи у суді повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника на поштовому повідомленні №4900086460101.

Також Відповідач правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання повідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування позову є встановлення обставин укладання договору оренди № 20/06/2019-ДО від 20.06.2019 та порушення відповідачем строків оплати за орендоване приміщення та податку на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2019 між Публічним акціонерним товариством МТБ БАНК (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІРОТРАНС (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди № 20/06/2019-ДО (далі - договір). В подальшому сторонами укладено додаткову угоду № від 06.04.2020 до вказаного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) - Склад літ К загальною площею 3 448,5 кв.м (детальна специфікація зазначена у Додатку № 1), який є частиною об`єкту нерухомого майна - цілісного майнового комплексу виробничо-складського приміщення, що розташований за адресою: Одеська область, місто Одеса, Старокиївської дороги 21 км, будинок 55/1 (колишня адреса - Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Красносільська, 21 км Старокиївського шосе, 55/1). Нерухоме майно, що знаходиться у даному пункті Договору, надалі за текстом іменується - Об`єкт оренди . Фотофіксація об`єкту оренди зазначена у Додатку № 2.

Згідно із п. 1.2. договору об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 30.01.2018, зареєстровано в реєстрі на номером 193.

Державну реєстрацію права власності орендодавця на об`єкт оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 30.01.2018, як державним реєстратором, 30.01.2018, номер запису про право власності: 24598678, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 441317132210, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 30.01.2018, індексний номер витягу: 112241912.

Об`єкт оренди передається орендодавцем орендарю для використання в якості митного та комерційного складу для зберігання товарів під митним контролем в порядку та на умовах, передбачених наказом Міністерства Фінансів України № 835 від 16.07.2012 Про затвердження Порядку надання складським об`єктам статусу Митний склад та позбавлення такого статусу .

У відповідності до п. 4.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 за користування об`єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Орендна плата визначається в національній валюту України гривні у сумі еквівалентній відповідній сумі в доларах США, та підлягає оплаті у гривні за офіційним курсом гривні щодо долара США, що, встановлений Національним банком України (далі - НБУ) на дату здійснення відповідного платежу. У випадку несвоєчасної сплати за цим договором оренди, сума орендної плати, яка підлягає сплаті орендодавцем, розраховується за офіційним курсом Національного банку України, який встановлено до долару США, в останній робочий день місяця, за який сплачується орендна плата. Орендна плата не підлягає індексації та сплачується орендарем згідно наступного графіку:

Перші 6-ть місяців з дня укладення договору та підписання сторонами акту приймання-передачі (20 червня 2019 - 30 листопада 2019) - оплата у гривні, в т.ч. ПДВ, що складає 1 долл. США за 1 кв.м за офіційним курсом НБУ на дату платежу за 1 місяць оренди, а разом, сума у гривні, в т.ч. ПДВ, складає еквівалент 3 448,5 долл. США за офіційним курсом НБУ на дату платежу, в місяць.

За користування об`єктом оренди неповний місяць орендар сплачує орендодавцю орендну плату за фактичні дні користування об`єктом оренди в цьому місяці.

Наступні 4-ри місяці (01 грудня 2019 - 31 березня 2020) - оплата у гривні, в т.ч. ПДВ, що складає 1,5 долл. США за 1 кв.м за офіційним курсом НБУ на дату платежу за 1 місяць оренди, а разом, сума у гривні, в т.ч. ПДВ, складає еквівалент 5 172,75 долл. США за офіційним курсом НБУ на дату платежу, в місяць.

Наступні 3-ри місяці (01 квітня 2020 - 30 червня 2020) - оплата у гривні, в т.ч. ПДВ, що складає 1 долл. США за 1 кв.м за офіційним курсом НБУ на дату платежу за 1 місяць оренди, а разом, сума у гривні, в т.ч. ПДВ, складає еквівалент 3 448,50 долл. США за офіційним курсом НБУ на дату платежу, в місяць.

Подальший період (6 місяців) (01 липня 2020 - 31 грудня 2020) - оплата у гривні, в т.ч. ПДВ, що складає 2,5 долл. США за 1 кв.м за офіційним курсом НБУ на дату платежу за 1 місяць оренди, а разом, сума у гривні, в т.ч. ПДВ, складає еквівалент 8 621,25 долл. США за офіційним курсом НБУ на дату платежу, в місяць (пп.пп. 4.1.1. - 4.1.4. договору в редакції додаткової угоди).

Згідно п. 4.3. договору розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.

Орендар зобов`язаний незалежно від результату своєї господарської діяльності своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати орендодавцеві вартість витрат за спожиті орендарем комунальні послуги (електроенергію, водопостачання, водовідведення, опалення, тощо) відповідно до тарифів на комунальні послуги й показань приладів обліку, відшкодувати орендодавцю витрати по сплаті податку на нерухоме майно та плати на землю (п. 5.2.3 договору).

Пунктом 5.7. договору встановлено, що якщо орендар до кінця поточного місця не оплатив орендну плату, у цьому випадку сума орендної плати за місяць розраховується за офіційним курсом НБУ, що діяв на останній робочий день місця, за який нараховується та сплачується орендна плата.

У відповідності до п. 7.2. договору у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором (відшкодування витрат на оплату комунальних послуг тощо), орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 8.1. договору).

20.06.2019 сторонами підписано акт прийому-передачі майна (приміщення) (а.с. 46).

29.05.2020 сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди № 20/06/2019-ДО від 20.06.2019 (далі - угода).

Відповідно до п. 1 угоди сторони дійшли згоди розірвати договір оренди № 20/06/2019-ДО від 20.06.2019 (далі договір) 31.05.2020 року.

Згідно п. 1 угоди сторони підтверджують, що на момент підписання цієї угоди заборгованість орендаря зі сплати орендної плати за травень місяць 20520 складає суму в гривні, в т.ч. ПДВ, що еквівалента 3 448,50 дол. США за офіційним курсом НБУ на день оплати або за офіційним курсом НБУ на останній робочий день місяця, за який сплачується орендна плата. Сплата орендної плати за травень місяць 2020 року підлягає з урахуванням передоплати здійсненої орендарем за травень 2020 року у сумі 2 154,63 грн.

У відповідності до п. 3 угоди сторони підтверджують, що на момент підписання цієї угоди заборгованість орендаря зі сплати/ відшкодуванню податку на нерухоме майно за січень, лютий, березень, квітень та травень місяці 2020 року складає 81 436,32 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 4 угоди встановлено, що орендар зобов`язується оплатити заборгованість вказану в п.п. 2, 3 даної угоди в термін не пізніше 05.06.2020 року.

Повернення об`єкта оренди здійснюється на підставі Акта прийому-передачі (п. 5 угоди).

Дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору (п. 6 угоди).

06.05.2020 позивачем відповідачеві виставлено рахунок № 194 від 06.05.2020 (а.с. 59).

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору та угоди до нього позивачем 25.06.2020 направлення на адреси відповідача вимоги № 00/1216-0/41 та № 00/1217-0/41 з проханням оплатити суму боргу у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 60).

Вимога № 00/1216-0/41 отримана відповідачем 31.07.2020, що підтверджується підписом представника останнього на поштовому повідомленні (а.с. 61).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу не оплатив, що і стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 283, 286 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Контроль за визначенням розміру плати за суборенду та спрямуванням її (в частині, що перевищує суму орендної плати за майно, яке передається в суборенду) до відповідного бюджету покладається на орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Порядок використання плати за суборенду майна визначається, зокрема, органами місцевого самоврядування - для об`єктів, що перебувають у комунальній власності. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

За невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором (стаття 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 172 304,64 грн. (90 868,32 грн. - орендної плати, 81 436,32 грн. - відшкодування податку на нерухоме майно за січень, лютий, березень, квітень та травень 2020) є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 570,11 грн. та 3% річних - 1 864,28 грн.

У відповідності до п. 7.2. договору у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором (відшкодування витрат на оплату комунальних послуг тощо), орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 570,11 грн. за період з 06.06.2020 по 15.10.2020 є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період з 06.06.2020 по 15.10.2020, що підлягають стягненню становлять 1 864,28 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача 90 868,32 грн. - орендної плати, 81 436,32 грн. - відшкодування податку на нерухоме майно за січень, лютий, березень, квітень та травень 2020, 7 570,11 грн. - пені та 1 864,28 грн. - 3% річних.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача судові витрати, серед яких сплачений судовий збір у сумі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі подання сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що практична реалізація принципу судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднано палати Верховного Суду у складі Касаційного гоподарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач лише попередньо визначив їх розмір, інших необхідних для цього дій не вчинив.

За таких обставин, на час винесення рішення, витрати на професійну правничу допомогу між сторонами не розподіляються.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОТРАНС" про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 181 739,03 грн. - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОТРАНС" (49051, м. Дніпро, вул.. Осіння, б. 2Д, код ЄДРПОУ 37807598) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" (65003, Одеська область, м. Чорноморськ, просп.. Миру, 28, код ЄДРПОУ 21650966) 90 868,32 грн. - орендної плати, 81 436,32 грн. - відшкодування податку на нерухоме майно за січень, лютий, березень, квітень та травень 2020, 7 570,11 грн. - пені, 1 864,28 грн. - 3% річних та 2 726,09 грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.12.2020

Суддя Н.Г. Назаренко