Рішення

від 15.12.2020 по справі 907/703/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/703/20

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.,

у відкритому судовому засіданні розглянув за правилами

спрощеного позовного провадження справу

за позовом приватного підприємства М.І.А.С. , м. Житомир (позивач, підприємство)

до фізичної особи-підприємця Минько Наталії Володимирівни, с. Обава Закарпатської області (відповідач, ФОП Минько)

про стягнення 19 590,00 грн.

представники:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

Позивач як перевізник звернувся до суду з вказаними вимогами до відповідача, посилаючись на невиконання останнім як замовником перевезення зобов`язань з оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажів за його заявкою, в результаті чого виникла зазначена заборгованість. Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з судового збору, а також витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 3500,00 грн. та 1300,00 грн. як гонорар успіху у випадку вирішення спору на користь клієнта.

Ухвалою суду від 15.10.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання суду та позивачу в копії відзиву на позовну заяву із доказами на його обґрунтування; позивачу 5-денний термін для подання суду та відповідачу відповіді на відзив, призначено перше судове засідання на 19.11.20.

16.11.20 на адресу суду надійшов відзив відповідача, за змістом якого останній заперечує проти позову, вважає, що позивач порушив свої зобов`язання за договором перевезення, так як перевізник пізніше встановленого строку подав автомобіль на завантаження (15.08.19 замість 14.08.19); з порушенням строку доставив вантаж отримувачу (22.08.19 замість встановленого - не пізніше 19.08.19). Відповідач наполягає на зустрічному зарахуванні власних збитків на суму 19590,00 грн. (посилається при цьому на те, що відправник вантажу ТОВ Антік-Трейд застосував до нього штрафні санкції на суму 17178,00 грн. за несвоєчасне прибуття на завантаження автомобіля перевізника, відсутність зв`язку з водієм, запізнення до пункту призначення на три доби) у рахунок погашення заборгованості перед позивачем, на відмові у позові та застосуванні позовної давності строком в один рік у разі встановлення порушення відповідачем зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 19.11.20 судове засідання було відкладено для надання можливості позивачеві надати відповідь на відзив

Позивач надісланою суду 27.11.20 письмовою відповіддю на відзив відповідача заперечує проти такого з наступних підстав. Не заперечуючи факту, що вантаж прибув до отримувача із запізненням, стверджує про те, що таке прострочення відповідно до приписів ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу (КДПВ) може бути підставою для сплати відповідно компенсації лише якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом 21 дня від дня передачі вантажу одержувачу, чого не було заявлено перевізнику у зазначений строк ні відповідачем, ні вантажоотримувачем.

Питання застосування відправником вантажу штрафних санкцій до відповідача у справі є відносинами зазначених господарюючих суб`єктів, які не породжують обов`язків для позивача як третьої особи.

Вважає безпідставними доводи відповідача щодо застосування річного строку позовної давності до спірних відносин, оскільки відповідачем не доведено відсутності його вини у простроченні виконання зобов`язання за договором перевезення, враховуючи умови укладеного сторонами договору щодо відповідальності сторін, презумпції вини відповідача, що є підставою для застосування приписів ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення щодо застосування трьохрічного строку позовної давності щодо неналежного виконання обов`язків відповідача.

Позивач письмовим клопотанням від 01.12.20 просить про розгляд справи за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач повідомлений про дату, час та місце даного судового засідання, докази чого містяться у матеріалах справи, участі уповноваженого представника у засіданні не забезпечив та не повідомив причин неявки, що за приписами ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті за відсутності такого учасника.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач у справі - як перевізник - та відповідач у справі - як замовник - уклали договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/08 від 13.08.19, за умовами якого перевізник взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом с. Хорошев (Житомирська область) - м. Вільнюс (Литва) (згідно CMR) (марка та номер автомобіля - ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , прізвище водія - ОСОБА_1 ), а відповідач зобов`язався здійснити оплату наданих послуг вартістю 700 євро по курсу НБУ на день вивантаження на протязі 10-12 днів після отримання оригіналів документів.

Матеріалами справи, зокрема, зазначеним вище договором-заявкою, міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) № 712802, рахунком-фактурою № СФ-0000125 від 15.08.19, встановлено, що позивач надав відповідачеві міжнародні транспортні послуги за вищенаведеним маршрутом зазначеним транспортним засобом на суму 19 590,00 грн. (700 євро = 19590,90 грн., виходячи з курсу НБУ на 22.08.19 - дату розвантаження згідно даних СMR - 27.986996 грн. за 1 євро).

07.02.2020 позивач надіслав відповідачеві цінним листом з описом вкладення за його поштовою адресою документи необхідні для оплати наданих послуг перевезення (рахунок-фактуру від 15.08.19, акт здачі-прийняття робіт від 22.08.19, договір-заявку від 13.08.19, СMR 712802), однак оплата останнім не здійснена, що і послугувало підставою пред`явлення даного позову.

Зазначені обставини доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких приписів господарського та цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) суб`єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 908 ЦК України перевезення, зокрема, вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення зазначеної суми боргу, що обґрунтовані долученими до матеріалів справи документами, не спростовані відповідачем, є правомірними та підлягають задоволенню судом на підставі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, оскільки суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача проти позову наведені в описовій частині даного рішення, оскільки порушення перевізника зобов`язань в частині своєчасної подачі автомобіля для завантаження та порушення строку доставки вантажу отримувачу, на які посилається відповідач і які не заперечує позивач, не є підставою неоплати вартості наданих послуг перевезення; зарахування збитків позивача не є предметом вимог у даній справі, оскільки відповідачем не подано зустрічного позову, тому не може розглядатися судом у межах даної справи.

Клопотання відповідача про застосування до спірних відносин, які виникли з договору перевезення, спеціальної позовної давності в один рік встановленої приписами ст. 258 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, яку належить застосовувати у даних спірних відносинах з огляду на те, що спір виник та пов`язаний з міждержавними перевезеннями вантажів та яка встановлює інші правила щодо позовної давності, ніж передбачені зазначеною нормою Цивільного кодексу України .

Так, за приписами згаданої вище ст. 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

У даному випадку, оскільки відповідач всупереч умов договору не сплатив вартість послуг перевезення у строк 10-12 днів після одержання (11.02.20) від перевізника необхідних для оплати оригіналів документів, чим допустив неналежне виконання обов`язків без будь-яких пояснень такого, що за таких обставин прирівнюється до навмисного правопорушення, відтак у спірних відносинах сторін підлягає застосуванню позовна давність у три роки, відлік якої починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення - 13.08.19 та яка не спливла до дати подання позову до суду - 6.10.20.

Щодо відшкодування позивачеві судових витрат у даній справі за рахунок відповідача, то суд виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору, позивачем також сплачено адвокату Лозі В.М. за надання професійної правової допомогу в суді першої інстанції суму 3500,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи договір про правову допомогу від 01.10.20 укладений з адвокатом Лоза В.М., за умовами якого сторони погодили, зокрема, предмет договору, винагороду та порядок розрахунків. Так, адвокат - повірений за договором - зобов`язався (п. 1.1) від імені та за рахунок довірителя - позивача у справі - надати правову допомогу у спорі що виник з ФОП Минько і з цією метою: здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.), провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.), підготувати пакет документів для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год.), вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення, в т.ч. готувати документи на виконання ухвал суду, заяви по суті, пояснення тощо (5 год.). Умовами договору (п. 1.2) передбачено, що дії вчиняються за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях. Пунктами 2.1-2.3 договору сторони встановили, що за здійснення дій , що визначені п. 1.1 цього договору довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 3500,00 грн.; розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви; при задоволенні позову, довіритель сплачує повіреному 1300,00 грн. як гонорар успіху.

До матеріалів справи долучено акт приймання -передачі наданих послуг від 5.10.20, підписаний сторонами договору про надання правових послуг, за змістом якого зазначено види послуг, що відповідають послугам передбаченим договором, витраченим часом на їх надання та загальну вартість послуг в сумі 3500,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордеру про сплату позивачем зазначеної суми адвокату; довіреність та свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно ст. 129 ГПК України покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи встановлено, що витрати позивача на правову допомогу на суму 3500,00 грн. пов`язані з розглядом даної справи, доведені належним чином, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом Лозою В.М. роботами, які передбачені договором та які за актом здачі-приймання від 5.10.20 прийняті позивачем та оплачені останнім.

Умовами договору передбачено сплату адвокатові гонорару успіху у сумі 1300,00 грн. у разі задоволення позову, тому у зв`язку із ухваленням рішення у даній справі про задоволення позовних вимог такий належить відшкодувати за рахунок відповідача. Наведене відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 17.09.20 у справі № 904/4507/18.

За таких фактичних обставин та за змістом вищенаведених норм процесуального закону на відповідача належить покласти відшкодування витрат позивача зі сплати судового збору на суму 2102,00 грн., на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 3500,00 грн. та на виплату гонорару адвокату на суму 1300,00 грн., всього - 6902,00 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. 3, 11, 13, 14, 73-79, 86, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Минько Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь приватного підприємства "М.І.А.С." (10007, м. Житомир, вул. Якова Зайка, буд. 13, код ЄДРПОУ 33254030) заборгованість на суму 19590,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто грн. 00 коп.) та у відшкодування судових витрат - 6902,00 грн. (шість тисяч дев`ятсот дві грн. 00 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 23.12.20

Суддя Ушак І.Г.