Рішення

від 17.12.2020 по справі 908/2621/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/162/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 Справа № 908/2621/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом : Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу - 316 «Дніпроспецсталь-20» (69121, м.Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25, код ЄДРПОУ 20512535)

про стягнення 3 583,86 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» від 07.10.2020 р. за вих. №98 (вх. №2832/08-07/20 від 09.10.2020 р.) до Житлово-будівельного кооперативу - 316 «Дніпроспецсталь-20» про стягнення 3 583,86 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2020 р. справу №908/2621/20 розподілено судді Левкут В.В. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 р., враховуючи перебування на лікарняному судді Левкут В.В. з 12.10.2020 р., зазначену справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 19.10.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2621/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/162/20. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати з 16.11.2020 р. Ухвалою суду від 16.11.2020р. судом оголошено перерву до 17.12.2020р. В судовому засіданні 17.12.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 14.08.2019 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії, однак на момент подання цього позову договір між сторонами не укладений. Згідно свідоцтва на право власності №1851 від 28.10.1999 р., право власності на житловий будинок по вул. Товариська/Ладозька, 56/25 в м. Запоріжжі належить ЖБК №316 «Дніпроспецсталь-20» . Позивач у період з листопада 2019 р. по квітень 2020 р. відпустив теплову енергію відповідачу на загальну суму 3 583,86 грн. Однак, відповідач погашення вказаної суми боргу не здійснив. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач нарахував 3% річних в сумі 57,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 22,14 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Житлово-будівельного кооперативу - 316 «Дніпроспецсталь-20» (код ЄДРПОУ 20512535) є 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25. Саме на вказану адресу відповідача було направлено копію ухвали суду від 19.10.2020р. про відкриття провадження у справі №908/2621/20.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 19.10.2020 р. про відкриття провадження у справі №908/2621/2, яка була направлена на вказану вище адресу відповідача, повернулась на адресу суду з зазначенням УДППЗ Укрпошта причини повернення - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Запропонований ухвалою суду про відкриття провадження від 19.10.2020р. відзив на позовну заяву та додані до нього докази відповідач на адресу суду не надіслав, правами, передбаченими ст. 42 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» , «Правилами користування тепловою енергією» , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» ). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Частиною 2 ст. 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття Споживач : споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація) здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення 227, що знаходиться в будинку № 56 по вулиці Товариській в м. Запоріжжі загальною площею 19,70 кв.м., яке знаходяться у житловому будинку та входить в єдину систему централізованого опалення.

Згідно свідоцтва на право власності № 1851 від 28.10.1999 року, право власності на житловий будинок по вул. Товариська/Ладозька 56/25 в м. Запоріжжі належить Житлово-будівельному кооперативу № 316 "Дніпроспецсталь - 20".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 року у справі № 908/2597/19 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Житлово-будівельного кооперативу № 316 "Дніпроспецсталь-20" про стягнення 10594,69 грн. встановлено: Відповідно до Свідоцтва № 1851 від 11.09.2000 на право власності житловий будинок в цілому по вул. Товариська/Ладозька 56/25 належить Житлово-будівельному кооперативу №316 "Дніпроспецсталь-20" на праві колективної власності. Листом № 1122/09-3 від 14.08.2019 позивач повідомив відповідача про необхідність укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у відповідності до Закону України Про житлово-комунальні послуги . Підготовлений та направлений на адресу Житлово-будівельного кооперативу "Дніпроспецсталь-20" проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 102330 від 12.08.2019 з боку Споживача не підписано, на адресу позивача не повернуто. З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії на житлову будівлю за адресою по вул. Товариська, буд. 56 в м. Запоріжжі з початку опалювальних сезонів 2016-2017-2018-2019 років відповідно до рішень Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у м. Запоріжжя.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила № 1198) та "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Значеною нормою визначено ще одну обов`язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України Про теплопостачання саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Частиною четвертою статті 19 Закону України Про теплопостачання встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).

Згідно з пунктом 3 Правил № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об`єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з`єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил № 1198).

Відповідно до пункту 7 Правил № 1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Правил № 1198 визначено, що для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

У відповідності до п. 23 Правил № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що з огляду на відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії такий договір повинен укладатися зі споживачем, теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у споживача приладу обліку теплової енергії. При цьому такий договір повинен укладатися з урахуванням норм законодавства, що регулюють відносини у сфері теплопостачання (Закон України Про теплопостачання , Правила № 1198) та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 ЦК України.

Разом з тим, з 01.05.2019 введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги в редакції від 09.06.2018, згідно з яким відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб`єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Обов`язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

У пункті 2 Правил № 630 застосовуються, зокрема, такі терміни: централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання

Тобто зазначеними нормами визначено обов`язкову ознаку споживача послуг, а саме: споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем і послуга спрямована на задоволення потреб споживача.

Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, ані в порядку Закону України Про теплопостачання , ані в порядку Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідачем у спірний період відповідного договору не укладено. Направлений позивачем 15.08.2019 на адресу Житлово-будівельного кооперативу "Дніпроспецсталь-20" проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №102330 від 12.08.2019 з боку відповідачем не підписано та на адресу позивача не повернуто.

Щодо посилання відповідача на анулювання свідоцтва на право власності № 1891 від 11.09.2000 суд відзначає, що в перелік квартир, на які вирішено оформити право власності рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 71/16 від 24.02.2007, на яке посилається відповідач, спірне приміщення не входить, з чого випливає, що нежитлове приміщення № 227 площею 19,7 кв. м. залишилось у власності відповідача.

Крім того, обставини теплопостачання на нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Товариська, 56, стали предметом дослідження господарським судом Запорізької області у справі № 908/3080/16.

Зокрема, рішенням господарського суду від 18.01.2017 у справі № 908/3080/16, згідно з яким з відповідача стягнуто вартість теплової енергії, що постачалась на нежитлове приміщення № 227 площею 19,7 кв. м., на загальну суму 10627,41 грн. за період: березень 2014 року, квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, встановлено наступне:

- житловий будинок в цілому по вул. Товариська/Ладозька, 56/25 належить Житлово-будівельному кооперативу №316 "Дніпроспецсталь-20" на праві колективної власності згідно свідоцтва на право власності № 1891 і знаходиться на його балансі;

- відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 227 від 01.04.1998 нежитлове приміщення загальною площею 19,7 кв. м. по вул. Товариська 56/25, яке знаходилось на той час на балансі ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20" передано у строкове платне користування підприємству "Запоріжелектротранс";

- у зв`язку з розірванням договору оренди, 10.04.2013 на підставі акту прийому-передачі нежитлового приміщення підприємством "Запоріжелектротранс" передано, а Житлово-будівельним кооперативом №316 "Дніпроспецсталь-20" прийнято нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. по вул. Товариська 56/25;

- наданими позивачем доказами: актом обстеження концерну "МТМ" Ленінського району від 31.01.2012 про наявність встановлених неізольованих приборів обігріву (чавунних радіаторів) у спірному приміщенні, Інформації про початок та закінчення опалювальних сезонів, підтверджується здійснення позивачем постачання теплової енергії на приміщення по вул. Товариській, 56/25 в м. Запоріжжя, власником якого є ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20".

Також, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.11.2019 відомості щодо відчуження спірного приміщення за період часу з 2009 року по час виготовлення довідки відсутні.

В силу ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Приймаючи рішення суд також враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦКУ визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 24 Закону України „Про теплопостачання" визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно Правил користування Споживачем тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії (п.4.). Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання (п. 14.).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГКУ та ст. 526 ЦКУ зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 3 ст. 179 Господарського Кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування .

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

З наведеного вище вбачається, що 14.08.2019 року Позивач звертався з пропозицією до Відповідача укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії (копія листа № 1122/09-3 додається).

Однак, між сторонами так і не укладений. Доказів зворотного Відповідачем не надано.

Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з Відповідача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Позивач здійснив відпуск теплової енергії з початку опалювальних сезонів 2019-2020 років, відповідно до рішень про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя, згідно особового рахунку № 102330 в період: з листопада 2019 р. по квітень 2020 р. на загальну суму 3583,86 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання - передачі теплової енергії, надісланими на адресу Відповідача, що підтверджується реєстрами відправлення кореспонденції, наявних у матеріалах справи та досліджених судом.

Згідно ст. 276 ГК Споживач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Відповідач жодних заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі на адресу Позивача та суду не надав, як і доказів оплати спожитої в період з листопада 2019 по квітень 2020 року теплової енергії в розмірі 3583,86 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочинну, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Статтею 625 ЦКУ передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з Теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів (ч. 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання )."

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з цим Позивач нарахував Відповідачу інфляційні втрати у розмірі 22,14 грн., та 3% річних у сумі 57,97 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період з січня по вересень 2020 року, суд встановив, що з він є арифметично вірним та таким що відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, загальний розмір заборгованості складає 3663,97 грн., є доведеним та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

При цьому суд враховує правові позиції, висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.09.2019р. у справі № 904/6293/17:

7.7. Відсутність між сторонами укладеного договору за наявності доказів надання відповідних послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13). Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-582цс15 наведено правову позицію, згідно з якою позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини .

Згідно із ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на предмет та підстави позову, принципи господарського судочинства, зокрема, рівності сторін перед законом і судом (ст. 7 ГПК України), верховенства права (ст. 11) змагальності (ст. 13) та диспозитивності господарського судочинства (ст. 14), суд дійшов висновку, що Позивач у встановлений ГПК України спосіб, належними та допустимими доказами довів факт виникнення та наявності заборгованості у Відповідача за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019 р. по квітень 2020 р. на загальну суму 3 583,86 грн. , а також правомірно нарахував 3% річних в сумі 57,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 22,14 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 316 "Дніпроспецсталь-20" (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25; ідентифікаційний код 20512535) на користь концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, ідентифікаційний код 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 Установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458 Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН: 321214508249) основний борг за відпущену теплову енергію у сумі 3583,86 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят три грн. 86 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 316 "Дніпроспецсталь-20" (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25,; ідентифікаційний код 20512535) на користь концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, ідентифікаційний код 32121458, на поточний рахунок р/р НОМЕР_2 ,Установа банку: ПАТ АБ УКРГАЗБАНК МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) 3% річних - 57,97 грн. (п`ятдесят сім грн. 97 коп.), інфляційних втрат - 22,14 грн. (двадцять дві грн. 14 коп.), судові витрати - 2102,00 грн . (дві тисячі сто дві грн.. 00 коп.) Видати наказ.

Повне рішення складено: 22.12.2020р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.