Рішення

від 17.12.2020 по справі 910/14480/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/14480/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу №910/14480/20

за позовом Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (код 33760279; 87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1)

до Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (код 20077720; 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6)

про зобов`язання укласти договір в редакції позивача

Без участі представників сторін у зв`язку з неявкою

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Товариство) про зобов`язання укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані таким :

- 21.09.2017 між сторонами укладено договір постачання природного газу №3216/1718-ТЕ-6 (далі - Договір);

- Товариство прийняло на себе зобов`язання поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Підприємство зобов`язалось оплатити його на умовах цього Договору;

- станом на 16.09.2020 заборгованість за Договором становить 150 783 128,49 грн.;

- 16.10.2018 Підприємство направило на адресу Товариства лист з пропозицією укласти договори реструкттуризації заборгованості за спожитий природний газ , для врегулювання погашення заборгованості;

- Товариство листом від 01.11.2018 №26-6914/1.2-18 повідомило , що укласти укладення такого Договору не є можливим ;

Товариство мотивуючи несплату заборгованості скрутним фінансовим становищем, в свою чергу як централізований теплопостачальник у місті Маріуполі не має можливості припинити теплопостачання, вважає відмову в укладенні договору реструктуризації неправомірною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14480/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні, що призначене на 22.10.2020.

21.10.2020 Відповідачем через відділ діловодства суду подано Відзив на позов. Згідно даного відзиву Відповідач в повному обсязі заперечує проти позовних вимог з таких підстав. Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, в тому числі й шляхом реструктуризації заборгованості діяла до 01.09.2015р. Для прийняття участі в процедурі погашення заборгованості підприємство мало бути віднесено до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесено до Реєстру. Матеріали справи не містять доказів віднесення підприємства Позивача до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесення останнього до Реєстру, що є свідченням про неможливість застосування норм Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу до правовідносин між Позивачем та Відповідачем.

У підготовче засідання 22.10.2020 представник Відповідача не з`явився. Підготовче засідання відкладено на 12.11.2020.

10.11.2020 від Позивача до суду надійшла Заява, згідно якої Позивач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Позивача за наявними у матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду про повідомлення від 23.11.2020р. повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 03.12.2020р.

У підготовче засідання 03.12.2020 представник Позивача не з`явився.

За наслідками підготовчого засідання 03.12.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.12.2020.

У судове засідання 17.12.2020р. представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір постачання природного газу №3216/1718-ТЕ-6 (надалі іменований Договір ), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Між Позивачем та Відповідачем також було укладено чотири додаткові угоди до Договору.

На виконання умов Договору Компанія в період з жовтня 2017 по квітень 2018 поставило Позивачу природний газ. Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до даного відзиву.

В свою чергу Позивач, з порушенням умов Договору, здійснив лише часткову оплату отриманого природного газу.

22.10.2018 Позивачем на адресу Відповідача надіслано лист від 16.10.2018 № 27.2-55014-01 з пропозицією провести особисту ділову зустріч для обговорення та знайдення шляхів вирішення питання врегулювання погашення заборгованості ККП Маріупольтепломережа .

Також, 22.10.2018 на адресу Відповідача надійшов лист від Позивача від 16.10.2018 № 27.2-55022-01 з пропозицією укласти договори про реструктуризацію заборгованості ККП Маріупольтепломережа та проектом договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання від 21.09.2017 № 3216/1718-ТЕ-6.

01.11.2018 Відповідач листом № 26-6914/1.2-18 повідомив про неможливість реструктурувати заборгованість за спожитий природний газ ККП Маріупольтепломережа за договором постачання від 21.09.2017 № 3216/1718-ТЕ-6.

Крім того, у зв`язку з порушенням Позивачем умов Договору в частині своєчасної оплати отриманого від Відповідача природного газу, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про стягнення 308 418 280,39 за договором постачання природного газу від 21.09.2017 № 3216/1718-ТЕ-6.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що Позивач вважає протиправною відмову Відповідача від укладання договору реструктуризації заборгованості за договором № 3216/1718-ТЕ-6 від 21.09.2017 р.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представника позивача та третьої особи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Законом України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі за текстом - Закон) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу.

Метою вказаного Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно- енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб`єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб`єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Закону підприємства паливно-енергетичного комплексу - гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики), газодобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості мали ліцензію хоча б з одного виду діяльності:

виробництва електричної енергії;

передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

постачання електричної енергії за регульованим тарифом;

оптового постачання електричної енергії;

транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами; транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами;

постачання природного газу за регульованим тарифом.

Погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.2. статті 1 Закону).

Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості (далі - Реєстр) - автоматизована комп`ютерна база даних, яка ведеться оптовим постачальником електричної енергії та призначена для накопичення, систематизації і зберігання відомостей про підприємства паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також для видачі відповідних документів, які підтверджують участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, визначеної цим Законом, і забезпечення інформацією користувачів Реєстру (пункт 1.6. статті 1 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону цей Закон регулює відносини, пов`язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 3.1. статті 3 Закону).

При цьому відповідно до пункту 3.4. статті 3 Закону процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2015 року, крім державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , що має стратегічне значення для енергетичної безпеки держави, для якого процедура погашення заборгованості діє до 1 січня 2016 року.

Аналіз Закону України Про ринок природного газу , який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу.

Разом з тим, даний Закон у ст. 2 визначає, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України Про трубопровідний транспорт , Про природні монополії , Про нафту і газ , Про енергозбереження , Про угоди про розподіл продукції , Про захист економічної конкуренції , Про газ (метан) вугільних родовищ , Про охорону навколишнього природного середовища , міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Таким, чином, права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3 статті 12 Закону України Про ринок природного газу ).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За правилами частин 3 і 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (частина 1 статті 187 ГК України).

З огляду на зазначені вище норми права, укладення договору для сторони є обов`язковим лише у випадках прямо встановлених законодавством чи домовленістю між сторонами.

В якості обґрунтування підстав заявленого позову Позивач посилається на норми Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу , а саме статті 10 вказаного закону. З цього приводу слід зазначити наступне.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Позивачем не доведено факту віднесення останнього до підприємств ПЕК, а також включення Позивача до Реєстру. Крім того процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діяла до 1 вересня 2015 року.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками. Суб`єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.

Таким чином, зі змісту положень пункту 10.1 статті 10 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу не вбачається, що укладання договору про реструктуризацію боргу є обов`язковим для сторін. Натомість дана норма вказує, що такий договір може бути укладений лише за взаємною згодою.

При цьому, пряма вказівка закону щодо обов`язковості сторонами укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, зокрема, у Законі України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу відсутня.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину), зокрема:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України) - домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ досягнуто не було.

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 ст. 628 ЦК України) - умови договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ не були погоджені між Позивачем та Відповідачем.

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України) (інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України) - Позивач і Відповідач не досягли згоди з усіх істотних умов договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ.

Таким чином, розкриваючи зміст засади свободи договору у приписах ЦК України свобода договору полягає в праві сторін а) вільно вирішувати питання при укладенні договору, б) виборі контрагентів та в) погодженні умов договору, разом з тим, закріпивши принцип свободи договору, ЦК України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. З ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, але Позивач за змістом позовної заяви не наводить норми закону, яка б покладала на Відповідача безумовний обов`язок укласти спірний договір.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.ч. З, 4,7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Отже, договір може бути укладений за рішенням суду, проте, лише у випадку існування норм закону, що передбачають обов`язковість укладення такого договору, а право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов`язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.

Саме лише бажання Позивача укласти договір реструктуризації заборгованості за природний газ, за відсутності законодавчо визначеного обов`язку щодо укладення такого договору для Відповідача, не є підставою для застосування врегулювання в судовому порядку відносин сторін шляхом ухвалення рішення про зобов`язання укласти спірний договір.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ст. 179 ГК).

Типові та примірні договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, головною ознакою типових договорів є їх обов`язковість (типові договори можуть мати форму самостійного нормативного акту або виступають як додаток до нормативних актів і відтворюють окремі його положення, примірний договір має рекомендаційний характер).

Отже, чинне законодавство України не містить приписів щодо обов`язку укладення Відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ з Позивачем, типова форма договору реструктуризації на підставі Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу відсутня.

У зв`язку з тим, що у публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відсутній обов`язок щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості, то позовні вимоги про зобов`язання укласти Договір про реструктуризацію на умовах, викладених в проекті договору, задоволенню не підлягає.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про зобов`язання укласти договір в редакції позивача відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.12.2020.

Суддя І.Д. Курдельчук