Рішення

від 21.12.2020 по справі 910/15825/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2020Справа № 910/15825/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Беррі Мор

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мідас АГМ

про стягнення 10800,98 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Беррі Мор звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мідас АГМ про стягнення 10800,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки від 17.10.2019 №147П-2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар за відповідачем утворилась заборгованість, в зв`язку з чим, позивач просить стягнути на свою користь суму у розмірі 7777,80 грн основного боргу, 93,33 грн інфляційних втрат, 1060,14 грн пені та 1869,71 грн 30% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.10.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 09.11.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 20.11.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 16.11.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.10.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0105476003748 із відміткою про повернення у зв`язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.10.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Беррі Мор (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мідас АГМ (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №147П-2019 відповідно до умов якого, продавець поставляє покупцю заморожені ягоди та овочі, іменовані надалі Товар , у кількості, асортимент, цінами згідно з накладними, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець приймає товар, оплачуючи його вартість. Протягом терміну дії даного договору всі поставки заморожених ягід і овочів здійснюється продавцем покупцю га умовах цього договору (відповідно до п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, продавець поставляє товар партіями, обсяг, порядок і термін поставки яких узгоджений сторонами. Загальний обсяг партій, які поставляються протягом дії цього договору, не регламентується. Факт поставки партій товару оформлюється накладною, що є беззаперечною підставою для проведення взаємних розрахунків. Датою поставки товару вважається зазначена в накладній. Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 7.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 в частині передачі товару покупцю, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань. Якщо за 20 календарних днів до закінчення дії цього договору жодна із сторін не заявить про своє рішення вийти з нього, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Даний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відповідними печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 14077,80 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, зокрема, №0-00005700 від 04.12.2019 на суму 4274,40 грн, №0-00005700 від 04.12.2019 на суму 4274,40 грн, №0-00005701 від 04.12.2019 на суму 2021,40 грн, №0-00005993 від 20.12.2019 на суму 4138,80 грн, №0-00005994 від 20.12.2019 на суму 3643,20 грн, які підписані представниками позивача та відповідача, а також, скріплені відповідними печатками сторін. Жодних зауважень відповідача щодо кількості, якості, асортименту та строку поставки товару матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 6300 грн, у зв`язку з чим, заборгованість останнього за поставлений товар складає 7777,80 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 2.4. договору, право власності на товар, а з ним і ризик його випадкової загибелі або псування, переходять від продавця до покупця в момент передачі товару, що підтверджується документом на передачу товару (накладною).

У пункті 3.1. договору зазначено, що оплата здійснюється після передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 3.2. договору, покупець зобов`язується не пізніше 7 календарних днів з моменту передачі йому товару оплатити вартість переданого товару в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок продавця.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання в частині поставки товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними, зокрема, проте, відповідач усупереч умовам укладеного договору не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі та у встановлений договором строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 7777,80 грн. Факт наявності заборгованості відповідачем не спростований.

Окрім того, суд повідомляє, що на підтвердження факту поставки товару відповідачу, позивачем долучено до матеріалів справи товарно транспортні накладні, зокрема, №5700 від 04.12.2019, №5701 від 04.12.2019, №5993 від 20.12.2019, №5994 від 20.12.2019, які підписані представниками позивача і відповідача та скріплені відповідними печатками сторін, що підтверджу факт надання послуг з транспортування товару від позивача до позивача.

У зв`язку з вищезазначеним, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки товару від позивача до відповідача належним чином доведено, окрім того, враховуючи, що відповідачем не подано жодних доказів щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості у повному обсязі.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача тридцяти відсотків річних в сумі 1869,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 93,33 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3. договору, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони погодили, що покупець, що прострочив грошове зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок тридцяти відсотків річних за визначені позивачем періоди, судом встановлено що під час здійснення позивачем розрахунків позивачем невірно визначено дати нарахування, у зв`язку з чим, судом здійснено власні перерахунки заявленої до стягнення суми тридцяти відсотків річних.

Здійснивши власний розрахунок, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення тридцяти відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1864,79 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, судом встановлено що вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1060,14 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 4.2. договору, за порушення грошових зобов`язань, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.4. договору, сторони погодили, що на підставі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони домовились, що нарахування пені здійснюється протягом всього строку прострочення зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, проте у наданому позивачем розрахунку допущено арифметичні помилки. В той самий час, суд зазначає, оскільки заявлена позивачем суму пені не перевищує суму стягнення за визначені періоди, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мідас АГМ (01030, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 4/2, офіс 3-А; ідентифікаційний код 38806291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Беррі Мор (81500, Львівська обл., Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; ідентифікаційний код 38169102) 7777 (сім тисяч сімсот сімдесят сім) грн 80 коп. заборгованості, 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн. 79 коп. тридцяти відсотків річних, 93 (дев`яносто три) грн 33 коп. інфляційних втрат, 1060 (одна тисяча шістдесят) грн 14 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2101 (дві тисячі сто одна) грн 04 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 21.12.2020.

Суддя Я.В. Маринченко