Рішення

від 23.12.2020 по справі 910/15980/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020Справа № 910/15980/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло Фудс"

про стягнення 11866,65 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хозсервіс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Соло Фудс про стягнення 11866,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 280 від 22.08.2017 щодо оплати товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10303,03 грн, пеню у розмірі 814,57 грн, 3% річних у розмірі 407,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 342,05 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/15980/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Хозсервіс (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Соло Фудс (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 280 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Як встановлено п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару по кожній окремій поставці визначається сторонами і вказується у рахунку-фактурі у видатковій накладній продавця.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору розрахунки проводяться згідно рахунку-фактури або видаткових накладних на товар отриманих від продавця. Оплата за поставлений товар згідно умов цього Договору здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

При порушенні умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, продавець має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% за кожен день несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і дає до 31 грудня 2017 року. Якщо після закінчення дії Договору сторони не мають претензій одна до одної, строк дії договору вважається продовженим ще на один рік кожен рік (п. 9.1, 9.2 Договору).

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними № 21947 від 02.01.2020, № 20705 від 16.12.2019, № 19643 від 02.12.2019, № 19521 від 01.12.2019, № 18436 від 12.11.2019, № 1368 від 28.01.2019, № 754 від 14.01.2019, № 360 від 08.01.2019 на загальну суму 15518,17 грн.

Зазначані накладні підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Судом встановлено, що 28.08.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 280 від 22.08.2017 (докази направлення претензії долучені до позову).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 280 від 22.08.2017 щодо оплати товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10303,03 грн, пеню у розмірі 814,57 грн, 3% річних у розмірі 407,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 342,05 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 22.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Хозсервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Соло Фудс був укладений Договір купівлі-продажу № 280, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.

На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними № 21947 від 02.01.2020, № 20705 від 16.12.2019, № 19643 від 02.12.2019, № 19521 від 01.12.2019, № 18436 від 12.11.2019, № 1368 від 28.01.2019, № 754 від 14.01.2019, № 360 від 08.01.2019 на загальну суму 15 518, 17 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору розрахунки проводяться згідно рахунку-фактури або видаткових накладних на товар отриманих від продавця. Оплата за поставлений товар згідно умов цього Договору здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив заборгованість, відтак, станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість за поставлений товар становить 10303,03 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 10303,03 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 342,05 грн інфляційних втрат та 407,00 грн 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 407,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 342,05 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 814,57 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, продавець має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% за кожен день несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Так, суд зазначає, що позивачем при визначенні періоду нарахування пені за кожною з накладних не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відтак, зробивши перерахунок за видатковою накладною № 21947 від 02.01.2020 за період з 07.04.2020 (як визначено позивачем) по 17.07.2020, за видатковою накладною № 20705 від 16.12.2019 за період з 07.04.2020 по 01.07.2020, за видатковою накладною № 19643 від 02.12.2019 за період з 07.04.2020 по 17.06.2020, за видатковою накладною № 19521 від 01.12.2019 за період з 07.04.2020 по 16.06.2020, за видатковою накладною № 18436 від 12.11.2019 за період з 07.04.2020 по 27.05.2020, суд прийшов до висновку, що обгрунтованою сумою пені, що підлягає до стягнення з відповідача є сума у розмірі 312,16 грн.

При цьому, суд зазначає, що пеня за накладними № 1368 від 28.01.2019, № 754 від 14.01.2019, № 360 від 08.01.2019 стягненню в межах даної справи не підлягає, оскільки, заявлений позивачем період нарахування виходить за межі 6-місячного періоду від дня, коли зобов`язання за вказаними накладними мало бути виконано.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло Фудс" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12; ідентифікаційний код: 41474123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсервіс" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 45, кв. 317; ідентифікаційний код: 40260561) основний борг у розмірі 10303 (десять тисяч триста три) грн 03 коп., пеню у розмірі 312 (триста дванадцять) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 342 (триста сорок дві) грн 05 коп., 3% річних у розмірі 407 (чотириста сім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2013 (дві тисячі тринадцять) грн 01 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева