Рішення

від 23.12.2020 по справі 910/15252/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2020Справа № 910/15252/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/15252/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Бабича Олександра Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тотком

про стягнення 89501,79 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бабич Олександр Юрійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Тотком (далі - відповідач) про стягнення 89501,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з підключення клієнтів до телекомунікаційної мережі №290118 від 29.01.2018 не в повному обсязі розрахувався за отримані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 60000,00 грн, пеню у розмірі 15245,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 9560,80 грн та 3% річних у розмірі 4695,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15252/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.11.2020 до відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що на вимогу позивача про сплату боргу ним було складено гарантійний лист з зазначенням графіку його погашення, а саме рівними частинами протягом трьох місяців починаючи з жовтня 2020 року, в підтвердження чого надає докази його відправлення та платіжне доручення №213 від 19.10.2020 у розмірі 20000,00 грн про сплату першої частини боргу.

23.11.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли докази оплати другого платежу у листопаді 2020 року згідно графіку його погашення, як то визначено у гарантійному листі.

25.11.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн разом з доказами їх понесення.

21.12.2020 до відділу діловодства суду відповідачем подано докази, що підтверджують повну оплату основного боргу, на підставі чого просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 між Фізичною особою-підприємцем Бабичем Олександром Юрійовичем (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тотком (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг з підключення клієнтів до телекомунікаційної мережі №290118 (далі - договір), згідно п.1.1 якого предметом договору є надання послуг з підключення клієнтів до телекомунікаційної мережі ПрАТ Київстар .

Об`єм та вартість робіт визначається в актах виконаних робіт (п.1.3 договору)

Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт зобов`язаний направити підряднику підписаний акт чи мотивовану відмову (п.3.1 договору).

У випадку мотивованої відмови замовника, сторонами укладається двохсторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та термінів їхнього виконання за рахунок підрядника (п.3.2 договору).

Порядок оплати сторони узгодили в розділі 4 договору, згідно якого після виконання робіт з надання послуг, замовник оплачує підряднику 100% (сто відсотків) вартості робіт на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт згідно п.1.3 цього договору (п.4.2 договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання зобов`язань по цьому договору відповідно до чинного законодавства України (п.7.1 договору).

Згідно п.7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи, замовник сплачує підряднику пеню за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу.

Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018p. По закінченню цього терміну договір автоматично продовжується ще на 11 місяців, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення за місяць до його закінчення.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано взяті на себе зобов`язання за укладеним договором загальною вартістю 84158,00 грн, про що складно акт №7 приймання виконаних робіт по підключенню клієнтів до телекомунікаційної мережі ПрАТ Київстар від 20.07.2018, який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Тоді як, відповідач свого обов`язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 24158,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №366 від 15.07.2019, у зв`язку з чим виник борг в сумі 60000,00 грн, строк оплати якого настав до подання даного позову.

В той же час, як встановлено судом, після подання позову до суду, відповідач здійснив сплату основного боргу у сумі 60000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №213 від 19.10.2020 на суму 20000,00 грн, №248 від 19.11.2020 на суму 20000,00 грн та №268 від 18.12.2020 на суму 20000,00 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з підключення клієнтів до телекомунікаційної мережі №290118 від 29.01.2018 в розмірі 60000,00 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, спір в даній справі припинив своє існування під час розгляду справи у зв`язку з оплатою відповідачем боргу в розмірі 60000,00 грн.

Суб`єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (позов поданий 06.10.2020, а оплата здійснена в період з 19.10.2020 по 18.12.2020).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи, замовник сплачує підряднику пеню за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані йому послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3 договору, позивачем, нараховано за період з 21.07.2018 по 21.01.2019 та заявлено до стягнення пеню в сумі 15245,28 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в заявленому позивачем розмірі, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного договору.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 21.07.2018 по 15.07.2020 на суму 84158,00 грн та у період з 16.07.2019 по 05.10.2020 на суму 60000,00 грн та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9560,80 грн та 3% річних у розмірі 4695,71 грн.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не вірно визначено періоди заборгованості з урахуванням часткової оплати.

Тому, за розрахунком суду, належною сумою до стягнення 3% річних є 4693,73 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити. В той же час, це не вплинуло на заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат, оскільки за перерахунком суду за період прострочення з урахуванням часткової оплати, інфляційні втрати є більшими ніж заявлено позивачем, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 9560,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а сплата основного боргу після подачі позову не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку оплати штрафних санкцій та компенсаційних витрат, які нараховані у зв`язку з порушенням строків оплати, визначених договором.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги №09/09/20-1 від 09.09.2020 укладеного між Фізичною особою-підприємцем Бабич Олександром Юрійовичем та Адвокатським бюро Тарас Кулачко та партнери , акт приймання-передачі наданих послуг від 09.11.2020 на загальну суму 5000,00 грн, платіжне доручення №228 від 11.11.2020 про сплату 5000,00 грн, посвідчення адвоката, виданого на ім`я Кулачко Т.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5221/10 від 08.10.2014 та ордер серії АІ №1059712 від 05.10.2020, виданий Адвокатським бюро Тарас Кулачко та партнери на ім`я адвоката Кулачко Т.М.

Пунктом 1 договору про надання правничої допомоги №09/09/20-1 від 09.09.2020 визначено, що адвокатське бюро зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу стосовно представництва інтересів клієнта у господарських судах всіх інстанцій у справі про стягнення з ТОВ Тотком на користь ФОП Бабич О.Ю. заборгованості, а також відповідних штрафних санкцій (в тому числі, але не виключно пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних від простроченої суми основного боргу, а також інфляційного збільшення простроченої суми основного боргу) за договором про надання послуг з підключення клієнтів до телекомунікаційної мережі №290118 від 29.01.2018.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 09.11.2020 сторони підтвердили, що Адвокатське бюро Тарас Кулачко та партнери надало Фізичній особі-підприємцю Бабичу О.Ю. правову допомогу, яка включає в себе консультування у спірних правовідносинах, складення позовної заяви, з витраченим часом у кількості 2,5 годин на загальну суму 5000,00 грн

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що дана справа є малозначною та часткову обґрунтованість позовних вимог, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та визначених послуг в акті приймання-передачі наданих послуг від 09.11.2020, виконаних представником позивача за договором про надання правничої допомоги №09/09/20-1 від 09.09.2020.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 120, 129, 231, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 . Провадження у справі в частині стягнення 60000,00 грн основного боргу закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Бабича Олександра Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Тотком задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тотком (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60; ідентифікаційний код 34713832) на користь Фізичної особи-підприємця Бабича Олександра Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 15245 (п`ятнадцять тисяч двісті сорок п`ять) грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 9560 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн 80 коп., 3% річних у розмірі 4693 (чотири тисячі шістсот дев`яносто три) грн 73 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2101 (дві тисячі сто одна) грн 95 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з пунктом 17.5 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-УІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено та підписано 23.12.2020.

Суддя Т.В. Васильченко