Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/16484/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/16484/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/16484/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

27 жовтня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (позивач) надійшла позовна заява № 29/01-1983 від 22.10.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (відповідач) про стягнення 1497,99 грн., з них: пені - 1328,66 грн. (одна тисяча триста двадцять вісім гривень 66 копійок) та 3% річних - 169,33 грн. (сто шістдесят дев`ять гривень 33 копійки).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ "Балтіка" грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії № 44/6453 від 01.12.2018 року, укладеним між сторонами шляхом підписання уповноваженим представником відповідача заяви-приєднання до умов указаного вище договору, а саме порушення зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії, внаслідок чого на суми допущених відповідачем у період з січня по березень 2020 року прострочень ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" нараховано пеню в порядку п. 5 комерційної пропозиції до договору, а також здійснено нарахування 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/16484/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473618423 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 року у справі № 910/16484/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 06.11.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 23.11.2020 року (включно).

18.11.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 578/777юв від 11.11.2020 року, в якому відповідач не погодився з позовними вимогами, вказуючи на те, що на підставі невідповідності наданих позивачем доказів не можливо встановити, які штрафні санкції та згідно якого договору позивач просить стягнути з відповідача.

30.11.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", споживачі (крім побутових та малих непобутових споживачів), яким на день набрання чинності цим Законом здійснював постачання електричної енергії постачальник за регульованим тарифом, мають обрати собі електропостачальника та укласти з ним договір постачання електричної енергії споживачу до 01.01.2019 року.

29 листопада 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Балтіка (надалі - споживач, відповідач) була підписана заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником електричної енергії - Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (надалі - постачальник, позивач) з 01.12.2018 року на умовах договору про постачання електричної енергії № 44/6453 від 07.04.2008 року на об`єкти споживача згідно з переліком зазначеним в заяві-приєднання.

За наявності підпису споживача договір про постачання електричної енергії споживачу вважається укладеним з 01.12.2018 року.

Заява-приєднання підлягає поверненню споживачем на адресу АТ "Миколаївобленерго", однак, якщо споживач до 01.12.2018 року не звернувся до АТ "Миколаївобленерго" із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії, - договір про постачання електричної енергії споживачу вважається укладеним без заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01.12.2018 шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, підписавши заяву-приєднання, уклав з ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" з 01.12.2018 року договір про постачання електричної енергії від тієї ж дати на умовах згаданого вище договору від 07.04.2008 року № 44/6453.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно підпункту 1 пункту 7.2. договору постачальник зобов`язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та договору.

Відповідно до п. 2 комерційної пропозиції (в редакції чинній у спірний період), що є додатком до договору, споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на рахунок постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством:

- до 10 числа поточного місяця 60% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточній рахунок постачальника із спеціальним режимом використання постачальника;

- до 15 числа поточного місяця 40% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточній рахунок постачальника із спеціальним режимом використання постачальника.

У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Згідно п. 3 комерційної пропозиції до договору постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Відповідно до п. 5 комерційної пропозиції до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до пункту 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

В пункті 8 Комерційної пропозиції, що є додатком до публічного договору відображено, що договір набирає чинності з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31 грудня 2020 року (включно), а в частині розрахунків договорів діє до повного їх завершення.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, а саме не здійснював своєчасної оплати рахунків за активну електроенергію, виданих відповідачу за період з січня 2020 року по березень 2020 року, що стало наслідком нарахування останньому пені у розмірі 1328,66 грн. та 3% річних у розмірі 169,33 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушуючи умов договору № 44/6453 від 07.04.2008 здійснив оплату за надані в січні - березні 2020 року рахунки з простроченням строків оплати за активну електроенергію, що стало підставою для нарахування останньому на підставі п. 5 комерційної пропозиції до договору пені у розмірі 1328,66 грн. та 3% річних у розмірі 169,33 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку щодо вчасного та належного розрахунку за отримані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено у п. 5 комерційної пропозиції до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних з простроченої суми.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, тому заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1328,66 грн. та 3% річних у розмірі 169,33 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (ідентифікаційний код 32525004, адреса: 03039, м. Київ, пр-т Науки, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (ідентифікаційний код 42129888, адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1) грошові кошти: пені - 1328,66 грн. (одна тисяча триста двадцять вісім гривень 66 копійок), 3% річних - 169,33 грн. (сто шістдесят дев`ять гривень 33 копійки) та судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.12.2020р.

Суддя О.В. Котков