Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/14678/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/14678/20

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/14678/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крапет ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо

про стягнення 153884,36 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крапет ЛТД (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо (далі - відповідач) про стягнення 153884,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як сторона договору поставки №030114-51/1п від 03.01.2014, неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання в частині оплати отриманих товарів, у зв`язку з чим виник борг у розмірі 153884,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.10.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33.

З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 була отримана відповідачем - 30.10.2020.

У відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Крапет ЛТД (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пакко Холдинг (далі - покупець) укладено, з протоколом розбіжностей, договір поставки №030114-51/1п (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

За умовами пункту 1.2 договору, поставка товару здійснюється на підставі накладної(их) згідно замовлення покупця, яка(і) є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість товару даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору (п. 1.3 договору).

Зобов`язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення в якому зазначає асортимент товару та його кількість, а також строк поставки (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов`язується дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено накладною. Не допускається об`єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню.

Постачальник зобов`язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом десяти календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності до підписаного сторонами графіку, домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру або торговельного закладу покупця (пункт 4.1 договору).

У пункті 4.3 договору сторони погодили, що передача товару постачальником і його прийняття покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Обов`язок постачальника по поставці товару покупцю вважаться своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар (пункт 4.10 договору).

Умовами пункту 5.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товар за цінами зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами (додаток №1). Ціна товару в специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях, та включати не більше 2-ох знаків після коми.

Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 календарних днів після його реалізації (пункт 5.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (пункт 9.1 договору, в редакції договору про заміну сторони у зобов`язаннях).

29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пакко Холдинг (далі - сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю Гіппо (далі - сторона-2, новий покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Крапет ЛТД (далі - сторона-3) укладено договір про заміну сторони у зобов`язаннях в договорі поставки №030114-51/1п від 03.01.2014 за пунктом 1.1 якого, замінено Товариство з обмеженою відповідальністю Пакко Холдинг в договорі поставки на Товариство з обмеженою відповідальністю Гіппо з дати підписання даного договору. Так, за умовами пунктів 2, 4 договору про заміну сторони у зобов`язаннях, сторона-2 приймає на себе права та виконання всіх обов`язків, що виникатимуть перед стороною-3 за договором поставки з дати підписання даного договору. Сторона-3 зобов`язана виконувати всі обов`язки, що виникатимуть за договором поставки з дати підписання даного договору на користь сторони-2.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору поставки, позивачем на підставі заявок покупця, було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 179536,80 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000002 від 15.01.2019 на суму 30522,00 грн, №РН-0000010 від 23.01.2019 на суму 11832,96 грн, №РН-0000011 від 01.02.2019 на суму 4538,40 грн, №РН-0000013 від 12.02.2019 на суму 3926,40 грн, №РН-0000022 від 19.02.2019 на суму 5608,80 грн, №РН-0000037 від 13.03.2019 на суму 113538,72 грн, №РН-0000046 від 02.04.2019 на суму 6437,52 грн та №РН-0000097 від 10.04.2019 на суму 3132,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Тоді як, відповідач свого обов`язку з оплати отриманих товарів належним чином не виконав, сплативши лише 76181,08 грн (в т.ч. з зарахуванням однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №10210 від 02.05.2019 на суму 7611,60 грн, №11611 від 10.05.2019 на суму 2825,64 грн, №28341 від 09.09.2019 на суму 50528,64 грн, №36707 від 05.11.2019 на суму 5000,00 грн, №1021 від 09.01.2020 на суму 5000,00 грн та заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог №ГП000000615 від 21.02.2020 на суму 350,00 грн, №ГП000003170 від 18.11.2019 на суму 3537,00 грн, №ГП000003597від 23.12.2019 на суму 597,59 грн та №ГП000002169 від 23.08.2019 на суму 730,61 грн, у зв`язку з чим виник борг в сумі 103355,72 грн.

Окрім того, 31.05.2019 між стороною-1, стороною-2 та стороною-3 укладено договір про переведення зобов`язання №310519-05/4г, яким сторони підтвердили, що на момент його підписання позивачем на підставі договору поставки було здійснено поставку товару для Товариства з обмеженою відповідальністю Пакко Холдинг на суму 50528,64 грн. При цьому, пунктом 4 даного договору передбачено, що позивач не заперечує проти переведення вищевказаного зобов`язання з Товариства з обмеженою відповідальністю Пакко Холдинг на Товариство з обмеженою відповідальністю Гіппо та останній погоджує строк оплати товару в розмірі 50528,64 грн по мірі його реалізації відповідачем своїм покупцям.

Листом від 11.03.2020 б/н відповідач звернувся до позивача, в якому, зокрема, гарантував сплату заборгованості за графіком - 70000,00 грн до 20.03.2020 та 70000,00 грн після відвантаження товару на РЦ на суму 110000,00 грн згідно замовлення.

Однак, відповідач так і не здійснив оплату товару згідно графіку, що і стало підставою звернення до суду.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.4 договору поставки сторони передбачили, що оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений пунктом 5.5 даного договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 (тридцять) календарних днів після його реалізації.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині повної оплати отриманого товару не здійснив.

При цьому судом враховано, що у пункті 7.3 договору сторони погодили, що для забезпечення інтересів постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника, а постачальник зобов`язується на протязі 7 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю сплачені за такий товар кошти.

В матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення відповідача адресовані позивачеві щодо поганої реалізації поставленого йому товару, а відтак суд дійшов висновку, що строк для оплати отриманого товару настав.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Крапет ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо про стягнення 153884,36 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крапет ЛТД (81127, Львівська обл., район Пустомитівський, с. Підбірці, вул. Технічна, буд. 4; ідентифікаційний код 20774293) основний борг у розмірі 153884 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 36 коп та судовий збір у розмірі 2308 (дві тисячі триста вісім) грн 27 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020.

Суддя Т.В.Васильченко