Рішення

від 17.12.2020 по справі 911/2507/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа № 911/2507/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Бар Плюс

про стягнення 124 292, 38 грн.

Представники:

від позивача: Дзюбайло О.О.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018 у розмірі 124 292, 38 грн., з яких: 116 397, 38 грн. - основного боргу, 5 661, 29 грн. - пені, 1 136, 73 грн. - 3 % річних та 1 096, 98 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 28.09.2020 та витребувано у сторін певні документи.

14.09.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 35-22/1-214 від 09.09.2020 (вх. № 19435/20 від 14.09.2020) про зміну предмету спору, у якій він доповнює свої позовні вимоги заборгованістю відповідача за липень 2020 року та просить стягнути з відповідача 144 225, 13 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018, з яких: 135 254, 71 грн. - основного боргу, 7 073, 22 грн. - пені, 1 489, 58 грн. - 3 % річних та 407, 62 грн. - інфляційних втрат.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву позивача та керуючись положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв її до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 144 225, 13 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018, з яких: 135 254, 71 грн. - основного боргу, 7 073, 22 грн. - пені, 1 489, 58 грн. - 3 % річних та 407, 62 грн. - інфляційних втрат.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 35-22/1-232 від 25.09.2020 (вх. № 20583/20 від 28.09.2020) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 29.09.2020 судом, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.10.2020.

Судове засідання, призначене на 12.10.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Лутак Т.В. на лікарняному.

16.10.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 13.10.2020 (вх. № 22459/20 від 16.10.2020) на позовну заяву, у якому він частково заперечує проти задоволення позовних вимог, а саме: відповідач визнає заборгованість за період лютий 2020 року та з 01.03.2020 по 16.03.2020 і надає докази її сплати, а також заперечує щодо заборгованості за період з 17.03.2020 по 31.03.2020 та квітень - липень 2020 року.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь № 35-22/1-265 від 23.10.2020 (вх. № 23266/20 від 26.10.2020) на відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2020 призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2020.

30.11.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення б/н від 27.11.2020 (вх. № 26483/20 від 30.11.2020) на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 30.11.2020 судом, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.12.2020.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 35-22/1-333 від 10.12.2020 (вх. № 30741/20 від 11.12.2020) про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 17.12.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви № 35-22/1-214 від 09.09.2020 (вх. № 19435/20 від 14.09.2020), та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач (його представник), належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 17.12.2020 не з`явився та причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.12.2020, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Бар Плюс (орендар - відповідач) укладено договір оренди № 2082 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар приймав в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення № 172 та частини приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , загальною площею 315,0 кв.м., що перебувають на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль , що підтверджується тристороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 19.03.2018.

11.05.2018 між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (балансоутримувач - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Бар Плюс (орендар - відповідач) укладено договір № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.02.2019, у зв`язку з наданням відповідачу в строкове платне користування приміщення № 172 та частини приміщення № 226, загальною площею 315,0 кв.м., на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , для розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - майно або приміщення), позивач надає, а відповідач отримує та оплачує визначені договором послуги, а саме: постачання теплової енергії; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників; використання води на прибирання приміщення; прибирання та вивезення твердих побутових відходів; водопостачання води холодної; водопостачання води гарячої; водовідведення води стічної; підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування; постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1.2 договору позивач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання відповідача до електричних мереж позивача з метою передачі відповідачу електричної енергії, а відповідач відшкодовує витрати позивача за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади.

Згідно з п. 1.1.3 договору відповідач щорічно сплачує позивачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що сплата за послуги здійснюється відповідачем з 19.03.2018 (дати акту приймання-передачі орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2082 від 15.03.2018).

Відповідно до п. 1.4 договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат позивача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.5 договору при порушенні позивачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення укладають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Позивач протягом трьох робочих днів після підписання акту-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає відповідачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати повернення майна, що фіксується сторонами в акті приймання-передачі орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2082 від 15.03.2018.

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.6 договору позивач зобов`язався: надавати відповідачу визначені договором послуги; щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти відповідачу рахунок-фактуру (далі - рахунок) за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - акти), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Згідно з п. 2.2.1 договору відповідач зобов`язався своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що відповідач зобов`язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Відповідач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт відповідач зобов`язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий позивачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту відповідачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2.7 договору відповідач зобов`язався щомісяця, за Графіком зняття показників електролічильників та подання їх ДП МА Бориспіль (додаток № 1/1) та Графіком зняття показників лічильників води та подання їх ДП МА Бориспіль (додаток № 1/2) знімати показники приладів обліку та надавати письмовий звіт в службу головного енергетика позивача до 20 числа кожного місяця.

Згідно з п. 2.2.20 договору відповідач зобов`язався у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення ним орендованого майна, письмово повідомити про це службу головного енергетика позивача з зазначенням запланованої дати звільнення для зняття останніх показників приладів обліку та припинення передачі електричної енергії. Після чого представник позивача знімає останні показники засобів обліку, припиняє передачу електричної енергії та сторони підписують акт відключення електроустановки від діючої електромережі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов`язаний, вразі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Згідно з п. 6.1 та п. 6.2 договору даний договір набирає чинності з моменту укладання та діє до 14.03.2028 включно. Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 19.03.2018.

Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що даний договір припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин по договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2082 від 15.03.2018, що підтверджується підписанням відповідного акту приймання-передачі орендованого майна.

Додатком № 1/1 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Графік зняття показників електролічильників та подання їх ДП МА Бориспіль .

Додатком № 1/2 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Графік зняття показників лічильників води та подання їх ДП МА Бориспіль .

Додатком № 2/1 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили зразок Звіту про використання електроенергії підприємством.

Додатком № 2/2 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили зразок Звіту про використання води підприємством.

Додатком № 3 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили зразок Переліку електрообладнання та кількість працюючих.

Додатком № 4 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Інструкцію з організації роздільного збирання та перевезення побутових відходів.

Додатком № 5 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Правила екологічної безпеки на території Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль .

Додатком № 6 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили зразок Відомості фіксації фактичних об`ємів утворення твердих побутових відходів на об`єктах відповідача і доставлених на сміттєзбірник.

Додатком № 7 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Стандарт якості обслуговування в аеропорту Бориспіль .

Додатком № 8 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Перелік предметів та речовин, заборонених для переміщення через контрольно-пропускні пункти до зони обмеженого допуску, що охороняється ДП МА Бориспіль .

Додатком № 9 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Перелік об`єктів відповідача, що споживають електроенергію через мережі ДП МА Бориспіль .

Додатком № 10 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Додатком № 11 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Загальну однолінійну схему електропостачання ТОВ Кофе Бар Плюс в ДП МА Бориспіль .

Додатком № 12 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Перелік об`єктів відповідача, для яких позивач надає послуги з водопостачання та водовідведення.

Додатком № 13 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Акт розмежування балансової належності водопровідних мереж холодного водопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін.

Додатком № 14 до договору № 02.5-14/1-286 сторони визначили Акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Вищезазначені додатки до договору № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018 є його невід`ємною і складовою частиною.

14.07.2020 відповідач здав, а позивач прийняв державне нерухоме майно - приміщення № 172 та частини приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , загальною площею 315,0 кв.м., про що вони та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області склали акт приймання-передачі майна від 24.07.2020.

Додатковим договором № 1 від 07.08.2020 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2082 від 15.03.2018 сторони домовились припинити дію цього договору у зв`язку з передачею орендованого майна на підставі акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018 у період з лютого 2020 року по липень 2020 року були надані відповідачу послуги, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками-фактури, актами приймання-здачі виконаних послуг, відомостями про споживання електроенергії, звітами про об`єкти збирання та перевезення побутових відходів і великогабаритних відходів, відомостями про споживання теплової енергії та відомостями про використання води.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання п. 2.1.6 договору № 02.5-14/1-286 щомісячно виставлялися відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, а саме:

- рахунок-фактура № 897/201 від 29.02.2020 на суму 30 927, 92 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020 на суму 30 927, 92 грн. за лютий 2020 року;

- рахунок-фактура № 898/160 від 29.02.2020 на суму 39 549, 34 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020 на суму 39 549, 34 грн. за лютий 2020 року;

- рахунок-фактура № 897/377 від 31.03.2020 на суму 12 151, 43 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 на суму 12 151, 43 грн. за березень 2020 року;

- рахунок-фактура № 898/225 від 31.03.2020 на суму 19 735, 20 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 на суму 19 735, 20 грн. за березень 2020 року;

- рахунок-фактура № 897/566 від 30.04.2020 на суму 3 034, 52 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 на суму 3 034, 52 грн. за квітень 2020 року;

- рахунок-фактура № 898/313 від 30.04.2020 на суму 5 920, 56 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 на суму 5 920, 56 грн. за квітень 2020 року;

- рахунок-фактура № 897/610 від 31.05.2020 на суму 2 532, 00 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 на суму 2 532, 00 грн. за травень 2020 року;

- рахунок-фактура № 897/740 від 30.06.2020 на суму 2 546, 41 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 на суму 2 546, 41 грн. за червень 2020 року;

- рахунок-фактура № 897/943 від 31.07.2020 на суму 9 147, 61 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 на суму 9 147, 61 грн. за липень 2020 року;

- рахунок-фактура № 898/526 від 31.07.2020 на суму 9 709, 72 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 на суму 9 709. 72 грн. за липень 2020 року.

Загальна сума за вказаними рахунками-фактурами та актами приймання-здачі виконаних послуг становить 135 524, 71 грн.

При цьому, зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг направлялися на адресу відповідача та були вручені його представнику, що підтверджується наявними у матеріалах справи списком № 01-29/1-78 від 16.04.2020 згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти, списком № 2993 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, фіскальним чеком від 17.04.2020, реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період з 30.04.2020 по 31.07.2020.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що загальна сума послуг за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018 за період з лютого 2020 року по липень 2020 року становить 135 524, 71 грн.

Проте, як стверджує позивач, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач отримані послуги не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач частково заперечуючи проти задоволення позову зазначає, що він визнає позовні вимоги в розмірі 92 171, 65 грн. за період лютий 2020 року та з 01.03.2020 по 16.03.2020, з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, і надає докази сплати цієї суми, при цьому відповідач не визнає позовні вимоги в частині сплати за послуги за період з 17.03.2020 по 31.03.2020 та з квітня 2020 року по липень 2020 року, стверджуючи про неможливість використання орендованого приміщення за цільовим призначенням у зв`язку запровадженням на території України карантину, що є форс-мажорними обставинами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаний з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів позивачем заявлено до стягнення з відповідача 144 225, 13 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, з яких: 135 254, 71 грн. - основного боргу (послуги за період з лютого 2020 року по липень 2020 року), 7 073, 22 грн. - пені, 1 489, 58 грн. - 3 % річних та 407, 62 грн. - інфляційних втрат.

Згідно відзиву відповідача та долученого до нього платіжного доручення № 33 від 09.10.2020 відповідачем сплачено за лютий 2020 року та за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 92 171, 65 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, з яких: 86 420, 58 грн. - за надані послуги, 4 691, 06 грн. - пені, 932, 47 грн. - 3 % річних та 127, 54 грн. - інфляційних втрат.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 92 171, 65 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 92 171, 65 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, з яких: 86 420, 58 грн. - за надані послуги, 4 691, 06 грн. - пені, 932, 47 грн. - 3 % річних та 127, 54 грн. - інфляційних втрат, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Щодо інших заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018 за період з 17.03.2020 по 31.03.2020 та з квітня 2020 року по липень 2020 року (спірний період), суд зазначає таке.

Рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за вказаний період направлялися на адресу відповідача та були вручені його представнику, що підтверджується наявними у матеріалах справи списком № 01-29/1-78 від 16.04.2020 згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти, списком № 2993 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, фіскальним чеком від 17.04.2020, реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період з 30.04.2020 по 31.07.2020.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що відповідач зобов`язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Відповідач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт відповідач зобов`язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий позивачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами . Підписання акту відповідачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання вищенаведених актів прийняття-здачі виконаних послуг та рахунків-фактури, а відтак вказані акти відповідно до п. 2.2.3 договору вважаються підписаними сторонами та у відповідача відсутні претензії до якості наданих йому послуг.

Крім цього, умовами договору передбачено, що розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат позивача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 1.4 договору).

Суд звертає увагу, що позивачем долучено до матеріалів справи відомості про споживання електроенергії, звіти про об`єкти збирання та перевезення побутових відходів і великогабаритних відходів, відомості про споживання теплової енергії та відомості про використання води, у яких міститься інформація щодо фактичного об`єму спожитих відповідачем послуг у спірний період.

При цьому, умовами договору передбачено, що такі послуги як забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників, використання води для прибирання приміщення та підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування мають фіксовану щомісячну вартість, яка підлягає сплаті.

Згідно з п. 1.5 договору при порушенні позивачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення укладають та підписують акт-претензію , в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Позивач протягом трьох робочих днів після підписання акту-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає відповідачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Відповідно до п. 2.2.7 договору відповідач зобов`язався щомісяця, за Графіком зняття показників електролічильників та подання їх ДП МА Бориспіль (додаток № 1/1) та Графіком зняття показників лічильників води та подання їх ДП МА Бориспіль (додаток № 1/2) знімати показники приладів обліку та надавати письмовий звіт в службу головного енергетика позивача до 20 числа кожного місяця.

Додатками № 1/1 та № 1/2 до договору передбачено, що у випадку не надання даних про спожиті електроенергію та енергоносії в зазначений строк, визначення використаних електроенергії та енергоносіїв здійснюється за середньодобовим споживанням за попередній період. У разі наявності доступу до приладів обліку показники лічильників вносяться персоналом СГЕ в журнал зняття показників електролічильників та можуть бути використанні при визначенні обсягів використаної електроенергії відповідачем за розрахунковий період. У випадку припинення споживання електроенергії та водопостачання відповідач зобов`язаний у письмовій формі звернутись до позивача про відключення електроустановок від електроживлення, відключення від зазначених послуг, зняття кінцевих показників та складання відповідних актів.

Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача щодо припинення споживання передбачених договором послуг, ненадання або надання не в повному обсязі цих послуг, до суду не надано, докази звернення відповідача до позивача з вимогою (актом-претензією) про перерахунок платежів за послуги відсутні.

З приводу твердження відповідача про неможливість використання орендованого приміщення за цільовим призначенням у зв`язку запровадженням на території України карантину, що є форс-мажорними обставинами, суд зазначає таке.

Постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, встановлено на території України карантин з 12.03.2020 до 31.12.2020.

Торгово-промисловою палатою України видано відповідачу сертифікат № 3100-20-1110 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини - карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, щодо обов`язку (зобов`язання) - використовувати нерухоме майно у термін з 17.03.2020 за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2082 від 15.03.2018, укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення . У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За приписами ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе , що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Пунктом 6.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) № 44 (5) від 18.12.2014 передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з п. 6.2 вказаного Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору , окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Зі змісту сертифікату № 3100-20-1110 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що ним засвідчено неможливість виконання зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2082 від 15.03.2018, укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області.

При цьому, умовами договору № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, з якого виникли спірні зобов`язання, також передбачено умови звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, якщо це є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор).

Відповідно до п. 5.2 договору № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018 сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Згідно з п. 5.3 договору якщо дія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна з сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальність за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, як за 20 календарних днів до розірвання.

Суд звертає увагу, що всі додані до відзиву відповідачем документи, зокрема листи, в тому числі і сертифікат Торгово-промислової палати України, стосуються договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2082 від 15.03.2018, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, та правовідносин, що виникли з вказаного договору, які є предметом розгляду в іншій судовій справі (справа № 911/3067/20).

При цьому, доказів повідомлення відповідачем позивача щодо неможливості виконання своїх обов`язків за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, у зв`язку з форс-мажором, суду не подано.

Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленнями, в порядку передбаченому пунктами 5.2, 5.3 договору № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, не надано, що свідчить про відсутність у нього права посилатись на форс-мажор у спірних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що відповідач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань суду не надав.

Таким чином, враховуючи, що строк сплати за послуги настав, доказів їх повної сплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем належними, допустимими і достовірними доказами не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості (основного боргу) за договором № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018 підлягають задоволенню у розмірі 48 834, 13 грн. (135 254, 71 грн. - 86 420, 58 грн.).

Крім того, позивач, на підставі п. 4.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 21.03.2020 по 07.09.2020 складає 7 073, 22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, зокрема, у нарахуванні пені за рахунком-фактурою № 897/201 від 29.02.2020.

Отже, за розрахунком суду загальний розмір пені за заявлений позивачем період становить 7 070, 12 грн.

Разом з тим, враховуючи сплату відповідачем 4 691, 06 грн. пені, що встановлено судом вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 379, 06 грн. (7 070, 12 грн. - 4 691, 06 грн.), у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3, 10 грн. пені суд відмовляє.

Також, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 21.03.2020 по 07.09.2020 складають 1 489, 58 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 21.03.2020 по 07.09.2020 складають 407, 62 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично не вірним, зокрема, у нарахуванні 3 % річних за рахунком-фактурою № 897/201 від 29.02.2020 та у застосуванні середнього індексу інфляції за заявлений позивачем період.

Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір 3 % річних за заявлений позивачем період становить 1 488, 95 грн., а інфляційних втрат - 173, 68 грн.

При цьому, враховуючи сплату відповідачем 932, 47 грн. - 3 % річних та 127, 54 грн. - інфляційних втрат, що встановлено судом вище, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 556, 48 грн. (1 488, 95 грн. - 932, 47 грн.) та інфляційні втрати у розмірі 46, 14 грн. (173, 68 грн. - 127, 54 грн.), у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 0, 63 грн. 3 % річних та 233, 94 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 51 815, 81 грн., з яких: 48 834, 13 грн. - основного боргу, 2 379, 06 грн. - пені, 556, 48 грн. - 3 % річних та 46, 14 грн. - інфляційних втрат; у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3, 10 грн. - пені, 0, 63 грн. - 3 % річних та 233, 94 грн. - інфляційних втрат суд відмовляє; в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 92 171, 65 грн. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 від 11.05.2018, з яких: 86 420, 58 грн. - за надані послуги, 4 691, 06 грн. - пені, 932, 47 грн. - 3 % річних та 127, 54 грн. - інфляційних втрат, суд закриває провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 4 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль задовольнити частково.

2. Закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Бар Плюс 92 171 (дев`яносто дві тисячі сто сімдесят одна) грн. 65 коп. заборгованості за договором № 02.5-14/1-286 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.05.2018.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Бар Плюс (08307, Київська область, Бориспільський район, не визначено Бориспіль-7, Міжнародний аеропорт Бориспіль , ідентифікаційний код - 39631854) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код - 20572069) 48 834 (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 13 коп. - основного боргу, 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) грн. 06 коп. - пені, 556 (п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 48 коп. - 3 % річних, 46 (сорок шість) грн. 14 коп. - інфляційних втрат та 2 159 (дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн. 81 коп. - судового збору.

4 . В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Бар Плюс на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль 3 (три) грн. 10 коп. - пені, 0 (нуль) грн. 63 коп. - 3 % річних та 233 (двісті тридцять три) грн. 94 коп. - інфляційних втрат відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 24.12.2020.

Суддя Т.В. Лутак