Рішення
від 17.12.2020 по справі 912/1626/20 (912/2746/20)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 рокуСправа № 912/1626/20 (912/2746/20) Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатолійовича, 08824, Київська обл., с. Потік, вул. Ватутіна, 67, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт 2011", 28500, Кіровоградська обл., м. Долинська, вул. Чумацький шлях (Войкова) 1

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", 38400, Полтавська обл., м. Решитилівка, вул. Петровського, 41

про визнання недійсним договору

у справі № 912/1626/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт 2011", ідентифікаційний код 37530422, 28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Чумацький шлях, буд. 1

Представники:

від позивача - Оберемко Р.A., арбітражний керуючий (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Назаревич І.Р., посвідчення адвоката № 3279 від 28.01.20, довіреність № 5 від 22.09.20 (в режимі відеоконференції).

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2020 відкрито провадження у справі №912/1626/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт 2011" (далі - ТОВ "Агроконтракт 2011", Боржник) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника; введено процедуру розпорядження майном Боржника строком до 170 календарних днів; призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатолійовича (далі - арбітражний керуючий); призначено попереднє засідання суду.

Згідно ухвали від 12.10.2020 припинено повноваження Черкун Олени Арсентіївни в якості керівника ТОВ "Агроконтракт 2011" та покладено обов`язки керівника ТОВ "Агроконтракт 2011" на розпорядника майна арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича.

26.08.2020 арбітражним керуючим Оберемко Романом Анатолійовичем в інтересах ТОВ "Агроконтракт 2011" подано позовну заяву з вимогами до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (далі - СТОВ "Хлібороб", відповідач) про визнання недійсним Договору позики № 08/02 від 08.02.2019.

Позов подано з посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 7. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та обґрунтовано наступними підставами: договір є неукладеним, оскільки відсутні докази надання суми позики; умови договору про повернення позики через три місяці після її отримання у подвійному розмірі не відповідають положенням закону щодо істотних умов договору та принципам справедливості, розсудливості і розумності згідно ст. 3 Цивільного кодексу України; договір суперечить ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" оскільки в даному Боржник міг замість декількох правочинів позики укласти один договір, зважаючи на те що засновником і бенефіціарним власником позикодавців СТОВ "Хлібороб", ТОВ "Агротехнологія", ТОВ "Зоря" є одна фізична особа та загальна сума зобов`язань за договорами позики, що укладались в один період між Боржником і вказаними позикодавцями становить 8 750 000,00 грн, що складає майже 100% чистих активів Боржника; укладення договору не мало на меті економічного змісту та договір укладено з метою створення штучних зобов`язань для визнання Боржника неплатоспроможним виконати свої зобов`язання перед іншими кредиторами.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду в межах справи № 912/1626/20 про банкрутство ТОВ "Агроконтракт 2011", призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання заяв по суті справи.

В межах встановленого строку від СТОВ "Хлібороб" надійшов відзив на позовну заяву про заперечення позовних вимог з підстав наступного: в позові не вказано обставин та правові підстави, у зв`язку з якими оспорюваний договір є недійсним та не надано доказів, що підтверджують недійсність договору; недійсним може бути визнано лише укладений договір, а тому є безпідставним обґрунтовувати вимогу про визнання недійсним договору обставинами, що договір не є укладеним; позика є фактично наданою, а отже договір позики є укладеним; підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є заборгованість, яка виникла ще в 2018 році перед ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", а не заборгованість за договором позики; за опорюваним договором позики Боржник отримав грошові кошти, які могли бути використанні для погашення боргу перед іншими кредиторами, а також використані в господарській діяльності; юридична особа самостійно здійснює свої права та обов`язки, а тому укладення договору з підприємством не є тотожним укладенню договору з його засновником; арбітражним керуючим не надано доказів щодо розміру чистих активів Боржника за попередній квартал, що передує даті укладення договору позики.

У відповіді на відзив викладено наступні аргументи: надання позики пов`язується саме з фактом передачі грошей, а не їх зняття з рахунку позикодавця; оспорюваний договір має ознаки за частиною 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, що обґрунтовується обставинами, наведеними в позові, а саме: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; договір укладено із заінтересованою особою, що підпадає під ознаки ч. 2 ст. 42 зазначеного Кодексу; правочин вчинено сторонами без реальної мети, а лише для створення конкурсних голосів в процедурі банкрутства для вчинення перешкод реальним кредиторам у реалізації своїх прав; закон не пов`язує квартал чи рік, як підставу для визначення вартості чистих активів підприємства, а визначає лише поняття останньої звітної дати, що передувала правочину; вартість активів за останній звітний квартал не може бути більшою від вартості активів за звітний рік.

В підготовчому засіданні 05.10.2020 за клопотанням арбітражного керуючого судом витребувано від ПАТ "Акціонерний банк" "Південний" письмові відомості про фактичне зарахування на рахунок ТОВ "Агроконтракт 2011" грошових коштів в сумі 3 050 000,00 грн згідно платіжного доручення № 142 від 08.02.2019, про що постановлено відповідну ухвалу та в підготовчому засіданні оголошено перерву.

21.10.2020 від ПАТ "Акціонерний банк" "Південний" надійшли запитувані судом відомості (а.с. 96-97).

В підготовчому засіданні 26.10.2020 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2020.

23.11.2020 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 17.12.2020.

17.12.2020 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні арбітражним керуючим Оберемко Романом Анатолійовичем поданий позов підтримано повністю; представником СТОВ "Хлібороб" заперечено проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши в судовому засіданні докази, судом встановлено наступні обставини.

За умовами оспорюваного договору позики № 08/02 від 08.02.2019 (далі - Договір) СТОВ "Хлібороб" (Позикодавець) передає на умовах позики у власність ТОВ "Агроконтракт 2011" (Позичальник) грошові кошти в розмірі 3 050 000,00 грн, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (а.с. 43).

Згідно Договору, позика надається безвідсотково (пункт 1.3.).

Позика надається в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника та вважається наданою з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку Позикодавця (пункти 3.2., 3.3.).

Термін позики визначається з моменту підписання Договору і діє до 14.02.2019, вказана дата вважається остаточною датою повернення позики (пункти 4.1., 4.2.).

При настанні вказаної дати Позичальник зобов`язується протягом одного календарного дня повернути Позикодавцю у безготівкову порядку позику у повному обсязі (пункти 5.1., 5.2.).

Способом забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Договором є неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (пункти 6.1., 6.2.).

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункту 8.2.).

Договір підписано директорами товариств та скріплено печатками.

Згідно платіжного доручення № 142 від 08.02.2019 СТОВ "Хлібороб" перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Агроконтракт 2011" грошові кошти в сумі 3 050 000,00 грн, з призначенням платежу "Поворотна безвідсоткова позика згідно договору позики № 08/02 від 08.02.2019 (а.с. 44).

Згідно наданої на запит суду інформації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Південний" від 13.10.2020, грошові кошти в сумі 3 050 000,00 грн зараховано на рахунок ТОВ "Агроконтракт 2011" згідно платіжного доручення № 142 від 08.02.2019 (а.с. 96-97).

Докази повернення зазначеної суми відсутні, про виконання ТОВ "Агроконтракт 2011" умов Договору учасниками справи не повідомляється.

Предметом розгляду у даній справі є дослідження відповідності Договору позики нормам законодавства, порушенням яких обґрунтовано позовні вимоги.

Норми права, застосовані судом та мотивована оцінка доводів учасників справи і поданих доказів.

Положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, з посиланням на яку подано позовну заяву, передбачають, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник та, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Статтею 42 названого Кодексу, посилання на яку також містяться у позові та зазначено у відповіді на відзив, встановлено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з підстав, зокрема, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (частина 1).

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, зокрема, боржник уклав договір із заінтересованою особою (частина 2).

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частина 4).

Згідно пункту 1 ч.1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів частини 9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом,

З наведених норм слідує, що арбітражний керуючий, який наділений повноваженням розпорядника майна, має право звертатись до господарського суду з позовом про визнання правочинів недійсними як із загальних), так із спеціальних підстав.

В пункті 19.2. постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17) зазначено, що елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати: вимогу оперативного розгляду справи; вимогу економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За вказаних обставин та керуючись принципом процесуальної економії, враховуючи наявність у заявника повноважень на звернення і дотримання правил щодо розгляду всіх спорів в межах справи про банкрутство, суд розглядає поданий позов з об`єднаними підставами для визнання Договору недійсним.

Враховано, що за правилами частини 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доповнення позову новими обставинами, за умови, що у ньому зберігаються і первісні обставини, не вважаються зміною підстав позову, рівно як і зміна посилання на норми процесуального чи матеріального права.

За загальним правилом правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним в судовому порядку (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 2, 3 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, на підтвердження укладення якого може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позичальнику визначеної грошової суми або кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Як встановлено матеріалами справи, 08.02.2019 грошові кошти в сумі 3 050 000,00 грн надійшли на рахунок ТОВ "Агроконтракт 2011" з рахунку СТОВ "Хлібороб" згідно платіжного доручення № 142 від 08.02.2019 з призначенням платежу: "Поворотна безвідсоткова позика згідно договору позики № 08/02 від 08.02.2019 (44, 96-97).

З урахуванням пункту 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок отримувача або видачі їх йому готівкою.

Враховуючи викладене, положення ст. 1047 Цивільного кодексу України та умови Договору (пункти 3.1.-3.3.), вказане є достатнім підтвердженням фактичного укладення Договору позики №08/02 від 08.02.2019.

Оспорюваний Договір містить всі істотні умови, які притаманні договору позики, а саме: предмет позики - грошові кошти; сума позики (ціна), безпроцентний характер, строк повернення позики та строк Договору.

Підписання Договору обома сторонами свідчить про волевиявлення сторін на його укладення та про досягнення згоди щодо всіх умов Договору, викладених за його змістом.

Наведене вище спростовує доводи арбітражного керуючого Оберемко Р.А. стосовного того, що Договір є неукладеним внаслідок відсутності доказів передання грошей та недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

Також є слушними доводи СТОВ "Хлібороб", що недійсним може бути визнано лише укладений договір. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

В позовній заяві зазначено, що укладення Боржником договорів позики за участю СТОВ "Хлібороб", ТОВ "Зоря", ТОВ "Агротехнологія" не мали на меті економічного змісту оскільки не вказують мети надання такої позики та матеріали справи не містять інформації про використання грошових коштів Боржником. Вказано, що укладення Договору позики було з метою створення штучних зобов`язань для визнання боржника неплатоспроможним виконати зобов`язання перед іншими кредиторами.

У відповіді на відзив, мотивуючи підстави для визнання недійсним Договору згідно ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий послався на практику Верховного Суду (без зазначення конкретного номера справи) щодо ознак фіктивного правочину. Зокрема зазначено, що в даному випадку такий правочин вчинено сторонами без реальної мети, а лише для створення конкурсних голосів в процедурі банкрутства для вчинення перешкод реальним кредиторам у реалізації своїх прав.

Суд враховує, що виходячи з положень пункту 5 частини1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, підставами позову є як правові підстави, так і виклад обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Згідно висновків Верховного Суду, суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин, оцінити заявлені підстави позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та застосувати ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких вони є (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17).

Верховним Судом в постанові від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 вказано, що зазначення позивачем певної правової норми, наведеної у обґрунтуванні позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору, оскільки підставою позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги

Наведені вище обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, за своїм змістом підпадають під ознаки фіктивного договору. Окрім того, в засіданні суду арбітражним керуючим підтверджено, що серед підстав позову вказано, у тому числі, про фіктивність Договору позики.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялось фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 по справі №912/2185/16).

Як встановлено матеріалами справи, Договір позики № 08/02 від 08.02.2019 є фактично виконаним зі сторони Позикодавця СТОВ "Хлібороб". Позика є безвідсотковою.

Встановлено, що Договір укладено та позику надано до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, яка ініційована іншим кредитором - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Матеріали справи не містять доказів того, що на час укладення оспорюваного Договору обидві сторони такого Договору передбачали подання в подальшому (майже через півтора року) іншим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство чи мали всі підстави передбачити вказане. Сторони оспорюваного Договору - ТОВ "Агроконтракт 2011" та СТОВ "Хлібороб" є окремими юридичними особами з різним складом засновників та керівників. Наявність будь-якого взаємозв`язку між учасниками (засновниками) вказаних юридичних осіб не доведено. Не підтверджено обізнаність СТОВ "Хлібороб" про наявну кредиторську заборгованість ТОВ "Агроконтракт 2011" перед іншими кредиторами.

З викладеного суд дійшов висновку про не підтвердження матеріалами справи обставин того, що укладення оспорюваного Договору зумовлено умислом обох сторін такого Договору задля створення штучної кредиторської заборгованості та конкурсних голосів в процедурі банкрутства ТОВ "Агроконтракт 2011".

Відсутність в Договорі мети надання позики та відсутність інформації про використання грошових коштів Боржником не свідчить про фіктивність Договору, оскільки мета надання позики не істотною (обов`язковою) умовою договору позики, а обставини використання суми позики є вольовою дією лише однієї сторони.

З підстав наведеного суд за наявними в матеріалах справи доказами не встановив ознак фіктивності Договору позики № 08/02 від 08.02.2019.

Як вже зазначено, законодавець передбачає цивільно-правові підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, та спеціальні підстави, які передбачені окремими законами, що визначають недійсність окремих видів правочинів. Одним з таких законів є Кодекс України з процедур банкрутства, яким передбачено можливість визнання недійсними правочинів боржника, виходячи з підстав, зокрема, зазначених в ст. 42.

У ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено різні умови для визнання недійсним правочинів боржника. Так, у частині першій цієї статті встановлено такі умови: вчинення правочинів після відкриття провадження у справі про банкрутство; вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; якщо правочини завдали збитків боржнику або кредиторам. У частині другій цієї статті такою єдиною умовою є те, що правочини вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Досліджуючи зазначені арбітражним керуючим підстави для визнання недійсним Договору за частиною 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме - боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, судом враховано, що редакція ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містила аналогічну підставу для визнання правочину недійсним.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що для визнання недійсним договору, доведенню підлягає наявність взятого боржником на себе зобов`язання (документальне підтвердження), наявність неплатоспроможності або неможливість виконання зобов`язань перед кредиторами і причинний зв`язок між взятим зобов`язанням та неплатоспроможністю боржника або неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами.

Як встановлено матеріалами справи, оспорюваний Договір укладено 08.02.2019, тоді як справа про банкрутство ТОВ "Агроконтракт 2011" відкрита 16.06.2020, а отже Договір укладено в межах періоду, зазначеного в частинах 1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

За умовами вказаного Договору Боржник взяв на себе зобов`язання повернути грошові кошти в розмірі 3 050 000,00 грн, отримані ним в позику.

Поряд з цим, матеріалами справи не доведено, що вказане зобов`язання призвело до неплатоспроможності ТОВ "Агроконтракт 2011" або призвело до неможливості повного чи часткового виконання зобов`язання перед іншими кредиторами.

Так, підставою для відкриття провадження у справі № 912/1626/20 про банкрутство ТОВ "Агроконтракт 2011" є звернення до Господарського суду Кіровоградської області Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

На підтвердження неплатоспроможності Боржника до зави додано копії рішень Господарського суду Кіровоградської області у справах:

№ 912/1761/19 рішення від 03.09.2019, за яким стягнуто з ТОВ "Агроконтракт 2011" на користь Кредитора 4 253 827,61 грн, з яких: 3 596 386,08 грн сума основного боргу, 97 493,27 грн інфляційних втрат, 43451,91 грн 3% річних та 516 496,35 грн пені, а також 63 807,00 грн судового збору;

№ 912/1800/19 рішення від 03.09.2019, за яким стягнуто з ТОВ "Агроконтракт 2011" на користь Кредитора 520 201,21 грн боргу, з яких: 445 729,00 грн сума основного боргу, 18 213,37 грн інфляційних втрат, 6 685,94 грн 3% річних та 49 572,90 грн пені, а також 7803,02 грн судового збору.

За змістом вказаних рішень суду, підставою виникнення зобов`язань ТОВ "Агроконтракт 2011" є договори поставки № 128 від 25.10.2018 та № 85 від 06.08.2018, прострочення виконання по яким настало в листопаді-грудні 2018 року. Тобто, до укладення оспорюваного Договору позики вже мало місце прострочення виконання ТОВ "Агроконтракт 2011" зобов`язань за іншими договорами перед Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Наявні на час розгляду матеріали справи не доводять неможливість виконання ТОВ "Агроконтракт 2011" зобов`язань перед іншими кредиторами саме внаслідок виникнення зобов`язання за оспорюваним Договором позики. Будь-який аналіз активів та пасивів Боржника відсутній.

З підстав викладеного суд дійшов висновку про не доведення арбітражним керуючим наявності підстав, передбачених абзацом 3 частини 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, для визнання недійсним Договору позики № 08/02 від 08.02.2019.

Серед підстав для визнання недійсним правочину за частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та якою обґрунтовано вимогу про визнання недійсним Договору позики № 08/02 від 08.02.2019, передбачено таку підставу, як укладення боржником договору із заінтересованою особою.

Мотивуючи зазначену підставу вказано, що засновником та контролером СТОВ "Хлібороб" та інших юридичних осіб, з яким Боржник також уклав договори позики, а саме ТОВ "Агротехнологія", ТОВ "Зоря", є гр. ОСОБА_1 . Відповідно, як зазначає арбітражний керуючий, більшість кредиторських вимог до Боржника заявлено юридичними особами, на підставі однакових договорів позики, кінцевим беніфіціарним власником яких є одна фізична особа. За твердженням арбітражного керуючого, гр. ОСОБА_1 є пов`язаною особою з чоловіком директора ТОВ "Агроконтракт 2011" ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку наведеним доводам враховано, що поняття заінтересованої особи розкрито в ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Аналогічне визначення містилось в ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з доданих до позову витягів на юридичних осіб ТОВ "Зоря" (код ЄДРПОУ 32460314), СТОВ "Хлібороб" (код ЄДРПОУ 03769882), ТОВ "Агротехнологія" (код ЄДРПОУ 32012724), гр. ОСОБА_1 є: засновником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Агротехнологія"; кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Зоря"; одним із засновників СТОВ "Хлібороб".

Однак, яке відношення особа ОСОБА_1 має до Боржника ТОВ "Агроконтракт 2011" чи до посадових осіб або засновників Боржника арбітражним керуючим не доведено. Вказана особа не підпадає під чіткий перелік осіб, які наведено в ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, тоді як інші підстави, які б давали обґрунтовані підстави вважати таку особу заінтересованою стосовно Боржника, зокрема зв`язок гр. ОСОБА_1 з чоловіком колишнього директора Боржника, про що повідомляє арбітражний керуючий, не підтверджено. До матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження вказаного, а сам факт укладення Боржником декількох договорів позики з різними юридичними особами, в яких співпадає чи то засновник, чи то кінцевий бенефіціарний власник, не є достатнім та беззаперечним свідченням того, що Договір укладено із заінтересованою особою.

За загальним правилом юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Статтею 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

З матеріалів справи слідує, що керівниками ТОВ "Агроконтракт 2011", ТОВ "Зоря", СТОВ "Хлібороб" і ТОВ "Агротехнологія", а також особами, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у т.ч. підписувати договори, є різні фізичні особи. У справі відсутні будь-які докази на підтвердження погодження договорів позики з гр. ОСОБА_1 чи інший вплив зазначеної особи на укладення відповідних договорів. Гр. ОСОБА_1 не являється засновником, кінцевим бенефіціарним власником чи будь-якою посадовою особою ТОВ "Агроконтракт 2011".

З підстав викладеного суд дійшов висновку про не доведення наявних обґрунтованих підстав вважати, що оспорюваний Договір позики № 08/02 від 08.02.2019 укладено із заінтересованою особою.

Окрім того, згідно висновку Верховного Суду, викладеного в пункті 39 постанови від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, зазначено наступне: "Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).".

Враховуючи наведене, суд не встановив підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору за вказаною підставою згідно частини 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною першою ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з положень частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, при вирішенні спору про визнання недійсним договору потрібно приймати до уваги ті законодавчі підстави для визнання недійсним договору, які існували на момент укладення такого договору.

Частиною 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в редакції, яка діяла станом на момент укладення оспорюваного Договору позики, передбачалось, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Отже, посилання арбітражного керуючого на положення ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в чинній редакції (з урахуванням змін, внесених Законом України від 03.10.2019 р. N 159-IX) є безпідставним, а розрахунок розміру чистих активів ТОВ "Агроконтракт 2011", який зроблено на підставі показників фінансового звіту за 2018 рік, є необґрунтованим.

Одночасно суд погоджується з доводами арбітражного керуючого, що вартість активів за останній звітний квартал не може бути більшою від вартості активів за звітний рік.

Підстави віднесення оспорюваного Договору позики до значного правочину мотивовано положеннями частини 4 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якими передбачено, що якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Зазначено, що в даному випадку Боржник міг замість декількох правочинів позики укласти один договір зважаючи на те, що засновником та бенефіціарним власником СТОВ "Хлібороб", ТОВ "Зоря", ТОВ "Агротехнологія" є одна фізична особа, а тому кожен із таких правочинів позики у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою ти додатковою відповідальністю" вважається значним.

Оцінюючи наведені доводи, судом враховано, що згідно визначення, яке вказано в частин 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Таким чином, юридична особа є окремим, самостійним та повноцінним суб`єктом правовідносин, яка виступає стороною договору і відповідає за своїми зобов`язаннями.

Матеріалами справи встановлено, що товариства, з якими ТОВ "Агроконтракт 2011" укладено договори позики, є відокремленими одна від одної юридичними особами. Ті обставини, що засновником та/або кінцевим бенефіціарним власником СТОВ "Хлібороб", ТОВ "Агротехнологія" і ТОВ "Зоря" є одна фізична особа не свідчить про наявність ознак подрібнення правочину, оскільки за кожним договором позикодавцем є окрема і самостійна юридична особа, договори укладено та позику надано в різні календарні дати.

Окрім того, як вже встановлено, одним із засновників та кінцевим бенефіціарним власником СТОВ "Хлібороб" є гр. ОСОБА_4 , який не являється кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Агротехнологія" і ТОВ "Зоря". Договори позики зі сторони позикодавців укладено керівниками відповідних юридичних осіб, які є різними фізичними особами.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє висновок арбітражного керуючого про можливість укладення Боржником в даному випадку одного договору позики.

Сума позики за оспорюваним договором не перевищує 50% зазначеної арбітражним керуючим вартості чистих активів ТОВ "Агроконтракт 2011".

На підставі наведеного суд за наявними в матеріалах справи доказами не встановив порушень вимог ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" при укладенні оспорюваного Договору.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних відносин повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава.

Частиною першою ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, при розгляді позовних вимог про визнання недійсним договору суд, досліджуючи підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, обмежений тими підставами (обставини та норми права), які наведені позивачем.

Враховуючи викладене та за встановлених вище обставин в сукупності, суд не встановив порушень норм законодавства, якими обґрунтовано позовні вимоги, та не вважає доведеними обставини зловживання правом чи порушення загальних засад цивільного законодавства при укладенні оспорюваного Договору позики № 08/02 від 08.02.2019.

Твердження арбітражного керуючого про те, що умовами Договору передбачено повернення суми позики в подвійному розмірі є помилковим, оскільки положення Договору таких умов не містять. Позика є безпроцентною.

Встановлений в Договорі трьохмісячний строк повернення позики не є порушенням будь-яких вимог законодавства та не свідчить про нереальність виконання таких умов, оскільки поверненню підлягає отримана сума без будь-яких додаткових нарахувань, за виключенням випадку порушення строку повернення, коли передбачено нарахування пені згідно пункту 6.2. Договору.

З підстав наведеного позовні вимоги про визнання недійсним Договору позики № 08/02 від 08.02.2019 задоволенню не підлягають.

Судовий збір за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копія рішення направити боржнику, розпоряднику майна - арбітражному керуючому Оберемко Р.А. електронною поштою: r.oberemko@gmail.com; Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОРОБ" електронною поштою: hliborobstov@ukr.net.

Повне рішення складено 24.12.2020.

Суддя В.В.Тимошевська

Дата ухвалення рішення17.12.2020
Оприлюднено24.12.2020

Судовий реєстр по справі —912/1626/20 (912/2746/20)

Рішення від 17.12.2020

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні