Ухвала

від 21.12.2020 по справі 916/3431/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"21" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3431/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д .,

за участі секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» про забезпечення позову /вх. № 2-4231/20 від 21.12.2020р./ по справі № 916/3431/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» /ЄДРПОУ 26209430, вул. Водопровідна, 16, м. Одеса, 65007/

до відповідача: Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» /ЄДРПОУ 01125666, площа Митна, 1, м. Одеса, 65026/

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» /код ЄДРПОУ 43522812, адреса - 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус В/

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору

за участі представників сторін:

від позивача : Кравцова Н.І., ордер № 054781 від 21.12.2020 року;

від відповідача : Науменко О.В., довіреність № 23-9/2 від 02.01.2020 року;

від третьої особи : не з`явився, повідомлявся належним чином.

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020р. Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування рішення про відхилення тендерної пропозиції Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» , зазначого у інформації уповноваженої особи Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про відхилення пропозиції спрощеної закупівлі (без дати та номеру), оприлюдненої 19.11.2020р. у процедурі спрощеної/допорогової закупівлі «Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 «Вироби з дроту» )» , оголошення про проведення якої розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу за № UА-2020-11-02-008354-с.

- визнання незаконним та скасування рішення про визначення переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» (код за ЄДРПОУ 43522812), зазначеного у Повідомленні уповноваженої особи Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про намір укласти договір про закупівлю (без дати та номеру), оприлюдненому 26.11.2020 р. у процедурі спрощеної/допорогової закупівлі «Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 «Вироби з дроту» )» , оголошення про проведення якої розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу за № UА-2020-11-02-008354-с та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача внаслідок неправомірного відхилення його пропозиції у процедурі спрощеної/допорогової закупівлі через встановлення в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі дискримінаційних вимог щодо конкретного виробника предмету закупівлі - сталевих канатів: «НАSСЕLIК» (Країна: Туреччина), що обмежило права учасників, звузивши їх коло до суб`єктів, які пропонують продукцію конкретного виробника, унеможлививши будь-яку конкуренцію та/або пропонування будь-яких еквівалентів, в тому числі вітчизняного виробництва та вплинуло на об`єктивність визначення переможця закупівлі.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 2, 5, 14, 28 Закону України «Про публічні закупівлі» .

Ухвалою суду від 02.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3431/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.12 2020 р. о 11:00; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» .

Разом з позовною заявою надано заяву про забезпечення позову, в якій позивач з посиланням на положення ст. 136-140 ГПК України просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» укладати договір поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» (код за ЄДРПОУ 43522812) щодо поставки предмету закупівлі «Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 «Вироби з дроту» )» в межах проведення спрощеної/допорогової закупівлі UА-2020-11-02-008354-с до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур /вх. № 2-4129/20 від 30.11.2020р./ по справі № 916/3431/20 про забезпечення позову.

21.12.2020 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява /вх. № 34019/20/, в якій позивач просить:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» , зазначене у інформації уповноваженої особи Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про відхилення пропозиції спрощеної закупівлі (без дати та номеру),оприлюдненої 19.11.2020 р. у процедурі спрощеної/допорогової закупівлі Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 Вироби з дроту ) , оголошення про проведення якої розміщено на веб- порталі Уповноваженого органу за № UА-2020-11-02-008354-с.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення про визначення переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» (код за ЄДРПОУ 43522812), зазначене у Повідомленні уповноваженої особи Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про намір укласти договір про закупівлю (без дати та номеру), оприлюдненому 26.11.2020 р. у процедурі спрощеної/допорогової закупівлі Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 Вироби з дроту ) , оголошення про проведення якої розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу за № UА-2020-11-02-008354-с.

3. Визнати недійсним договір про закупівлю №КД -21689 від 16.12.2020 року, укладений між Державним підприємством Одеський морський торгівельний порт та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» за наслідками процедури спрощеної/допорогової закупівлі Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 Вироби з дроту ) , оголошення про проведення якої розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу за № UА-2020-11-02-008354-с.

4. Застосувати наслідки недійсності договору про закупівлю №КД -21689 від 16.12.2020 року, укладеного між Державним підприємством Одеський морський торгівельний порт та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» за наслідками процедури спрощеної/допорогової закупівлі Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 Вироби з дроту ) , оголошення про проведення якої розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу за № UА-2020-11-02-008354-с. передбачені ст.228 ЦК України.

5. Стягнути судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У судовому засіданні 21.12.2020 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог /вх. 34019/20 від 21.12.2020 року/.

Також 21.12.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову /вх. № 2-4231/20/, в якій позивач просить заборонити Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» виконання будь-яких дій за договором закупівлі № КД-21689 від 16.12.2020 року, укладеним з ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Метіз» до набрання законної сили рішення у справі.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що 21.12.2020 р., спрощена процедура закупівлі Сталеві канати (Код ДК 021:2015 4431000-6 Вироби з дроту ) була проведена відповідачем з порушенням приписів Закону України Про публічні закупівлі , зокрема ст.ст. 5, 14, 23 цього Закону, відповідач вирішив придбати товар, який набагато дорожчий за той, який запропонований позивачем (тобто були порушені публічні інтереси в сфері публічних закупок) внаслідок чого відповідач уклав договір закупівлі № КД-21689 з переможцем закупівлі ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Метіз» .

Виконання обома сторонами договору власних обов`язків за договором, який був укладений на підставі рішення відповідача, яке оспорюється, та на думку позивача протирічить публічним інтересам - зробить ускладненим відновлення порушених публічних інтересів.

Відповідно до умов оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі UА-2020-11-02-008354-с відповідач встановив строк поставки товару - до 31 грудня 2020 р., а розгляд справи у суді може зайняти більше часу, ніж потрібно для виконання вже укладеного договору про закупівлю, що й зумовило звернення позивача з цією заявою.

Позивач вказує, що звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, а тому судове рішення у разі задоволення, не вимагатиме примусового виконання. Відтак є обґрунтовані ризики, що до моменту прийняття рішення у справі відповідач на підставі укладеного договору з ТОВ ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Метіз» виконає укладений договір. Відтак невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18),

Також позивач зауважує, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Позивачем враховано, що обраний ним спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача, та не порушує прав третіх осіб, а спрямований на їх захист, є співмірним із заявленими позовними вимогами, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст. 137 ГПК України.

Позивач зазначає, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення, оскільки ПрАТ ВО Стальканат-Сілур є великим платником податків, підприємством зі значними активами, тобто підприємство має всі надійні можливості для компенсування будь-яких можливих збитків відповідача, від застосування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та просив суд вжити відповідні заходи з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову, так як вважає її необґрунтованою та безпідставною.

Третя особа до судового засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки невідомі.

Вислухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом суду.

За приписами ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 12 ст. 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Також суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2019 у справі № 917/137/19.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд враховує, що заявлені заходи забезпечення позову не стосуються будь-якого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Так, аукціон вже є таким, що відбувся, а судом розглядається справа про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним тощо.

Отже, заявлені заходи забезпечення позову не є такими, що не допускаються в силу вимог ч. 12 ст. 137 ГПК України.

Разом з тим, суд враховує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідачу виконання будь-яких дій за договором закупівлі № КД-21689 від 16.12.2020 року унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду та потребуватиме необхідності вжиття з боку останнього додаткових заходів правового захисту.

При цьому, суд безпосередньо враховує позицію Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 р. у справі №910/1040/18.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета позову, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд зазначає, що оскільки у даній справі предметом позову є немайнові вимоги, судове рішення у разі задоволення яких, не вимагатиме примусового виконання, то для задоволення заяви позивача про забезпечення позову має досліджуватися наявність такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що у разі виконання умов оспорюваного договору та передання відповідного товару і здійснення оплати за нього, якщо під час розгляду справи з урахуванням конкретних обставин буде встановлено, що при проведенні процедури закупівлі та укладенні договору були допущені певні порушення, які вплинули на результати відбору та на визначення переможця, це ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, звертаючи увагу на предмет та підстави даного позову, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову, як заборона виконувати умови договору закупівлі № КД-21689 від 16.12.2020 року - прямо стосуються предмета спору, а невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Судом також враховується, що вказані заходи застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду.

На даний час матеріали справи не містять доказів, що застосування відповідних заходів забезпечення позову призведе до припинення господарської діяльності відповідача, чи те, що заходи забезпечення позову можуть призвести до зриву технологічних процесів або безперебійної роботи виробничих потужностей відповідача.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зауважити, що судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012).

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» зазначено, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Так, суд приходить до висновку, що наведені заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а, отже, існує конкретний зв`язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову (аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 04.02.2019 у справі №910/8245/18).

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачам.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що вказані позивачем заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно до ч.5 ст. 137 ГПК України.

Щодо зустрічного забезпечення суд вказує, що положеннями ст. 141 ГПК України встановлено право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Стосовно зустрічного забезпечення суд вказує, що ч.1 ст. 141 ГПК України встановлено право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна позиція викладена у Постанові ВС від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

Крім цього, відповідач не позбавлений права звернутися з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку, що заява Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» про забезпечення позову /вх. № 2-4231/20 від 21.12.2020р./ підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.

Керуючись ст. ст. 136, 137 , ч. 8 ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» /вх. № 2-4231/20 від 21.12.2020р./ по справі № 916/3431/20 - задовольнити.

2. Заборонити Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» /ЄДРПОУ 01125666, площа Митна, 1, м. Одеса, 65026/ виконання будь-яких дій за договором закупівлі № КД-21689 від 16.12.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Метіз» /ЄДРПОУ 43522812/ до набрання законної сили рішення у справі.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» /ЄДРПОУ 26209430, вул. Водопровідна, 16, м. Одеса, 65007/

Боржник: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» /ЄДРПОУ 01125666, площа Митна, 1, м. Одеса, 65026/

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2020 р.

Ухвала набрала законної сили 21.12.2020 року та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна