Рішення

від 21.12.2020 по справі 5023/10655/11 (922/3008/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/3008/20)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Жельне С.Ч. , Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши матеріали справи

за первіснимпозовомПриватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна , 49006, м. Дніпро, вул. Кронштадська, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 13469980; доДержавного підприємства Завод імені В.О. Малишева , 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева , 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна , 49006, м. Дніпро, вул. Кронштадська, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 13469980; стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева за участю представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Іпатова А.В.

(ордер серії ДП № 165/033 від 09.12.2020).

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Луценко О.І.

(довіреність № 468-13 від 04.12.2019).

ВСТАНОВИВ:

17.09.2020 Приватне підприємство Науково - виробнича фірма Кароліна звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 321342, 02 грн., з яких: 313362, 40 грн. - сума основного боргу; 5154, 22 грн. - пеня; 2825, 40 грн. - 3 % річних. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 106дп від 08.02.2019.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

У провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева , яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.09.2020 позовна заява вх. № 3008/20 передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Хотенець П.В., суддя Яризько В.О.

Ухвалою суду від 22.09.2020 прийняти позовну заяву (вх. № 3008/20 від 17.09.2020) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/3008/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 20.10.2020 о 12:10 год.

15.10.2020 на адресу суду від Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 23924), в якій останній просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 63125, 50 грн. та пеню у розмірі 101902, 60 грн. В обґрунтування посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 106дп від 08.02.2019, в частині своєчасної поставки товару.

15.10.2020 на адресу суду від Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23934), в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

19.10.2020 на адресу суду від Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна надійшла відповідь на відзив (вх. № 24291), в якій останній просив відхилити заперечення, які надані відповідачем у відзиві та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до Наказу Господарського суду Харківської області від 15.10.2020, суддя Усатий В.О. перебував у відпустці з 19.10.2020 по 23.10.2020, тому підготовче засідання, призначене на 20.10.2020 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.10.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (вх. № 23924 від 15.10.2020) до розгляду. Обєднано розгляд зустрічного позову в одне провадження із первісним позовом (922/3008/20). Призначено справу № 922/3008/20 до розгляду в підготовчому засіданні на 12.11.2020 о 14:30 год.

09.11.2020 на адресу суду від Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна надійшов відзив на зустріну позовну заяву (вх. № 26028), в якому останній просив зустрічний позов задовольнити частково.

09.11.2020 на адресу суду від Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна надійшла заява (вх. № 26029) про відкладення підготовчого засідання.

17.11.2020 на адресу суду від Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева надійшла відповідь на відзив (вх. № 26819) в якій останній просить задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату суду № 797/2020 від 23.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Хотенця П.В. у відпустці, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5023/10655/11 (922/3008/20).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 3008/20 від 17.09.2020) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Жельне С.Ч., суддя Яризько В.О.

Ухвалою суду від 24.11.2020 призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 09.12.2020 о 14:45 год.

За результатами дослідження матеріалів справи, у відповідності до приписів ч. 1 статті 177 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що здійснені всі дії, які необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

09.12.2020 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, призначивши розгляд справи по суті на 09.12.2020.

09.12.2020 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21.12.2020 о 14:00 год.

В судовому засіданні 21.12.2020 представники сторін наполягали на своїх позиціях, викладених у заявах по суті справи, до мирного врегулювання спору не прийшли.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

08.02.2019 між Державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) та Приватним підприємством Науково - виробнича фірма Кароліна (постачальник) укладено договір поставки № Ф106дп (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбаченим даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно - матеріальні цінності (далі - товар), асортимент комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору (а.с. 8-11).

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватись партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію або обмінюються листами, що мають в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу - виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країни виробника товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, вартість окремих одиниць та партії товару в цілому визначена сторонами в специфікації або листах щодо такої партії товару, які складаються в порядку, передбаченому в п. 1.2. цього Договору, та включає вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника.

Згідно з п. 2.4. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п. 4.5. Договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п. 1.2. Договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Згідно з п. 3.2. Договору, про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця письмово не пізніше ніж за 3 календарних дні до дати поставки. Не повідомлення постачальника покупця про готовність товару до поставки прирівнюється до невиконання зобов`язань по поставці.

Відповідно до п. 4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або ату приймання - передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Згідно з п.9.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі наявності) і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

10.10.2019 між Державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) та Приватним підприємством Науково - виробнича фірма Кароліна (постачальник) підписано та скріплено печатками останніх, Специфікацію № 2 до договору поставки № 106дп (а.с. 11).

Відповідно до п. 1 Специфікації, сторони погодили поставку товару - труба Ф159*26 мм ТУ 14-3Р-579-2007 м.ст. 38Х2МЮА, у кількості 10, 000 тн., загальною вартістю 1 506 000,00 грн.

Термін поставки: протягом 45-60 робочих днів від дати попередньої оплати (п. 2 Специфікації № 2).

Згідно з п. 3 Специфікації № 2, умови оплати: 50 % передплата та 50 % - за фактом готовності партії труб до постачання.

08.11.2019 відповідачем за первісним позовом було здійснено передоплату у розмірі 753000, 00 грн.

Таким чином, строк поставки товару за Специфікацією № 2 - до 05.02.2020.

19.11.2019 позивачем за первісним позовом було здійснено поставку товару на загальну суму 604207,20 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 493 від 19.11.2019 (а.с. 12).

22.01.2020 відповідачем за первісним позовом було здійснено оплату у розмірі 753000, 00 грн.

Разом з тим, 31.01.2020 позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом було направлено лист про те, що станом на 10.01.2020 вироблено та готово до відвантаження 7,398 труб розміром 159*26 мм згідно ТУ 14-3Р-579-2007 сталі марки 38Х2МЮА. На завод - виробник був наданий автомобіль відвантаження, але кількість труб перевищила допустимий плюсовий толеранс, митна інспекція не надала дозвіл на перетин державного кордону. (а.с. 59). У зв`язку з чим, позивачем за первісним позовом повернуто відповідачу за первісним позовом оплату у розмірі 753000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1244 від 31.01.2020 (а.с. 93).

16.03.2020 відповідачем за первісним позовом було здійснено оплату у розмірі 380000,00 грн.

11.04.2020 позивачем за первісним позовом було здійснено поставку товару на загальну суму 330115,20 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 74 від 11.04.2020 та актом приймання - передачі № 74 від 11.04.2020 (а.с. 16-18).

22.05.2020 позивачем за первісним позовом було здійснено поставку товару на загальну суму 210087,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 131 від 22.05.2020 та актом приймання - передачі № 131 від 22.05.2020 (а.с. 19-21).

28.05.2020 позивачем за первісним позовом було здійснено поставку товару на загальну суму 301953,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 141 від 28.05.2020 та актом приймання - передачі № 141 від 28.05.2020 (а.с. 22-24).

Таким чином, позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом прийнято товар на загальну суму 1 446 362, 40 грн.

Відповідачем за первісним позовом в свою чергу, здійснено оплату за прийнятий товар у розмірі 1 133 000,00 грн. Не сплаченою залишається заборгованість у розмірі 313362, 40 грн.

21.07.2020 позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача за первісним позовом претензію вих. № 01-21/07/20-П з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 313362, 40 грн. та пеню у розмірі 3148, 59 грн. (а.с. 27-29).

12.08.2020 листом № 002-16/013/4143 відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про те, що товар було поставлено частинами і не в строк, визначений умовами Договору. Залишок суми оплати за поставлений товар складає 313362, 40 грн. Проте на даний час підприємство знаходить у край важкому фінансовому стані, сплатити заборгованість не вбачається можливим у зв`язку з дефіцитом коштів, однак заборгованість буде сплачено в добровільному порядку після надходження необхідних фінансових ресурсів (а.с. 31-33).

Між Приватним підприємством Науково - виробнича фірма Кароліна та Державним підприємством Завод імені В.О. Малишева підписано та скріплено печатками останніх Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.11.2019 - 09.09.2020 за Договором поставки № 106дп від 08.02.2019, з якого вбачається, що станом на 09.09.2020 заборгованість Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева становить 313362, 40 грн. (а.с. 78).

Позивач за первісним позовом вказує, що в порушення умов Договору відповідачем за первісним позовом заборгованість за поставлений товар у розмірі 313362,40 грн. сплачено не було.

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування відповідачу за первісним позовом, на підставі п. 6.1.3 Договору та статті 625 ЦК України пені у розмірі 5154,22 грн. та 3 % річних у розмірі 2825, 40 грн.

Водночас, 15.10.2020 Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева звернулось до суду з зустрічним позовом, в якому просить стягнути суму штрафу у розмірі 63125,50 грн. та пеню у розмірі 101902,60 грн. В обґрунтування вказує, що партія товару, передбачена Специфікацією № 2, поставлялась частинами, з порушенням строку поставки у період до 28.05.2020 та без обов`язкового письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження, що є умовою для здійснення остаточного розрахунку.

На думку позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), термін прострочення поставки всієї партії товару відповідно до умов Специфікації № 2 з 05.02.2020 по 28.05.2020 склав 113 днів.

У зв`язку з чим, 10.07.2020 позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) Претензію № 3516/013 з вимогою сплатити штраф у розмірі 10415, 50 грн. та пеню у розмірі 9820, 33 грн. Однак відповіді на вказану претензію надано не було, штраф у розмірі 10415, 50 грн. та пеню у розмірі 9820, 33 грн. у добровільному порядку не сплачено.

Такі обставини, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування відповідачу за зустрічним позовом (позивачу за первісним позовом), на підставі п. 6.1. Договору та статті 231 ГК України штрафу у розмірі 63125,50 грн. та пені у розмірі 101902,60 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що товар був поставлений та переданий відповідачу за первісним позовом, та прийнятий останнім без будь-яких зауважень

Відповідач за первісним позовом просить відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки позивачем за первісним позовом не було повідомлено про готовність товару до поставки, що передбачено п. 3.2 Договору, та не надано оригіналу рахунку на оплату товару по Специфікації № 2, що передбачено п. 2.4. Договору, тому строк оплати за отриманий ним товар не настав.

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки порядок створення, отримання та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Слід звернути увагу на те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Крім того, аналіз приписів статті 655, ч. 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

За змістом п. 1.4. Договору вбачається, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Таким чином, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до покупця як з моменту оплати товару (попередня оплата) так і в момент прийняття ним товару від постачальника, що передує діям відповідача за первісним позовом щодо оплати вартості поставленого йому позивачем за первісним позовом товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі № 918/537/18.

Крім того, суд звертає увагу відповідача за первісним позовом на те, що в матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 287 від 10.10.2019 товару - труби Ф159*26 мм ТУ 14-3Р-579-2007 м.ст. 38Х2МЮА, у кількості 10 тн., на суму 1 506 000, 00 грн. (а.с. 13).

Отже, доводи відповідача за первісним позовом не знаходять свого підтвердження, оскільки останній отримав товар за видатковими накладними по спірному Договору, що зумовило перехід до нього права власності на отриманий товар, крім того, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 287 від 10.10.2019.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом про порушення умов п. 3.2 Договору, а саме: не повідомлення покупця про готовність товару до поставки, що прирівнюється до невиконання зобов`язань по поставці, суд констатує, що зобов`язанням позивача за цим Договором є передання у власність покупцю товару, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору, що і було зроблено позивачем.

Факт поставки товару не заперечується сторонами, а отже, не повідомлення позивачем за первісним позовом покупця - відповідача за первісним позовом про готовність товару до поставки не завадило отриманню поставленого товару.

Відтак, суд робить висновок, що обов`язок відповідача за первісним позовом оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту повідомлення або неповідомлення про готовність товару.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач за первісним позовом заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, відповідач за первісним позовом визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на суму 313362, 40 грн., а позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 5154, 22 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь - якому випадку не більше 30 % від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 08.06.2020 по 14.09.2020 становить 5154,22 грн.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені за період з 08.06.2020 по 14.09.2020 у розмірі 5154,22 грн., суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені у розмірі 5154,22 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних у розмірі 2825, 40 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача за первісним позовом сума 3 % річних за період з 28.05.2020 по 14.09.2020 становить 2825, 40 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти стягнення вказаної суми 3 % річних, в обґрунтування вказує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (справа № 5023/10655/11). А у відповідності до статті 41 Кодексу України з процедури банкротства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три процента річних від простроченої суми тощо.

Суд вважає помилковим твердження відповідача, що протягом дії мораторію не нараховуються 3% річних.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 порушено провадження у справі за заявою Державного підприємства Львівський бронетанковий ремонтний завод про визнання банкрутом Державне підприємство Завод ім. В.О. Малишева , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1, 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно ч. 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Отже, оскільки зобов`язання по договору поставки № 106дп від 08.02.2019 виникли після порушення справи про банкрутство, вони є поточними, на які дія мораторію не розповсюджується.

Перевіривши правильність нарахування 3 % річних за період з 28.05.2020 по 14.09.2020 у розмірі 2825, 40 грн., суд дійшов висновку, що дане нарахування здійснено невірно, оскільки початок періоду нарахування співпадає з останнім днем оплати товару, у зв`язку з чим, судом самостійно здійснено розрахунок та встановлено, що стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 2799, 71 грн., в іншій частині стягнення 3% річних суд відмовляє, як невірно розрахованих.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 Специфікації, сторони погодили, що термін поставки: протягом 45-60 робочих днів від дати попередньої оплати.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 08.11.2019 позивачем за зустрічним позовом було здійснено передоплату у розмірі 753000, 00 грн., таким чином, строк поставки товару за Специфікацією № 2 - до 05.02.2020.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару за Специфікацією № 2 відбувалась частинами та товар у повному обсязі був поставлений лише 28.05.2020, що підтверджується:

-видатковою накладною № 493 від 19.11.2019 (а.с. 12).

-видатковою накладною № 74 від 11.04.2020 та актом приймання - передачі № 74 від 11.04.2020 (а.с. 16-18).

-видатковою накладною № 131 від 22.05.2020 та актом приймання - передачі № 131 від 22.05.2020 (а.с. 19-21).

-видатковою накладною № 141 від 28.05.2020 та актом приймання - передачі № 141 від 28.05.2020 (а.с. 22-24).

Таким чином, термін прострочення поставки всієї партії товару відповідно до умов Специфікації № 2 з 05.02.2020 по 28.05.2020 складає 113 днів.

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягнення у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої абз. 3 ч. 2 статті 231 ГК, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом: якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева , затвердженого Наказом Державного концерту Укроборонцром № 25 від 29.01.2018 Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державного концерну Укроборонпром .

Тобто, Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

За розрахунком позивача за зустрічним позовом сума пені за період з 05.02.2020 по 28.05.2020 становить 101902,60 грн. (901792, 80 * 0,1 % * 113) та сума штрафу становить 63125,50 грн. (901792,80 * 7 %).

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені за період з 05.02.2020 по 28.05.2020 у розмірі 101902,60 грн. та штрафу у розмірі 63125,50 грн., суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснено вірно.

Доводи відповідача за зустрічним позовом щодо того, що нарахування суми пені та штрафу повинні здійснюватись на суму залишку від передоплати у розмірі 148792, 80 грн., спростовуються приписами ч. 2 статті 231 ГК України, якою передбачено стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Аналогічний правовий висновок міститься у поставові Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 922/326/19.

Щодо доводів відповідача за зустрічним позовом про звільнення від відповідальності у зв`язку існуванням обставин непереборної сили, а саме: встановлення на території України карантину та режиму надзвичайної ситуації через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд зазначає, що у відповідності до п. 7.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили, а саме: воєнних дій, повені, землетрусу, пожежі, видання нормативних актів, розпоряджень, обмежень державними органами, органами управління, що забороняють або будь - яким іншим чином перешкоджають виконання цього Договору, за умови, що ці обставини не залежали від волі сторін і унеможливили виконання кожною зі сторін своїх зобов`язань за цим Договором. Такі обставини повинні бути підтверджені відповідним документом Торгово - промислової палати України.

Згідно з п. п. 7.3. Договору, кожна зі сторін при виникненні обставин непереборної сили зобов`язана протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати їх виникнення, інформувати іншу сторону у письмовій формі про настання цих обставин, в іншому випадку вона позбавляється права посилатись на дію обставин непереборної сили та несе відповідальність за порушення на загальних підставах.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано до суду доказів інформування позивача за зустрічним позовом про виникнення обставин непереборної сили, а отже відповідач за зустрічним позовом, у відповідності до умов Договору, несе відповідальність за порушення на загальних підставах.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % виходячи з наступного.

У відповідності до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 статті 3, ч. 3 статті 509 та ч. 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між позивачем та відповідачем, проте, наприклад, пов`язані з ними договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме: статті 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 статті 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

При цьому господарським судом був врахований висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а також в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, отже дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу положень ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вже було встановлено судом, за умовами Договору постачальник поставив товар покупцю з порушенням строку поставки, однак це порушення відбулось через не надання дозволу на перетин державного кордону митної інспекцією у зв`язку з перевищенням допустимого плюсового толерансу. Однак грошові кошти у розмірі 753000, 00 грн. за непоставлений товар було повернуто позивачу за зустрічним позовом.

Крім того, судом враховано, що поставка товару відповідачем за зустрічним позовом здійснена у повному обсязі, хоча із незначним порушенням термінів передбачених Договором, що не може свідчити про зловживання або нехтування своїми правами за Договором.

Господарський суд враховує, що у даному випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач за зустрічним позовом не може. Тому, при зменшенні розміру пені позивач за зустрічним позовом не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за спірним Договором, а саме: повне його виконання, а також приймаючи до уваги неподання позивачем за зустрічним позовом будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем за зустрічним позовом порушення зобов`язань щодо поставки товару у спірних правовідносинах, суд вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача за зустрічним позовом до 90% від заявленої позивачем за зустрічним позовом суми. Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18, від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.

Отже, з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню пеня у розмірі 10190,26 грн. та штраф у розмірі 6312, 55 грн., в іншій частині стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Відповідно до статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі Проніна проти України (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева на користь Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна основного боргу у розмірі 313362, 40 грн., пені у розмірі 5154, 22 грн., 3 % річних у розмірі 2799, 71 грн., та зустрічний позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна на користь Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева пені у розмірі 10190,26 грн. та штрафу у розмірі 6312, 55 грн. В іншій частині суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за первісним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 4819, 75 грн. на відповідача за первісним позовом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі та витрати по сплаті судового збору у розмірі 247, 54 грн. покладає на відповідача за зустрічним позовом.

Крім того, у відповідності до ч. 11 статті 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовах та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

За первісним позовом підлягає стягненню - 326 136, 08 грн. (сума боргу 313 362, 40 + пеня 5154, 22 + 3 % річних 2799, 71 + судовий збір 4819, 75).

За зустрічним позовом підлягає стягненню - 16750, 35 грн. (пеня 10190, 26 + штраф 6312, 55 + судовий збір 247, 54).

З врахуванням ч. 11 статті 238 ГПК України, судом проведене зустрічне зарахування грошових сум та стягненню з Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева на користь Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна підлягає заборгованість у розмірі 309 385, 73 грн. (326 136, 08 - 16750, 35).

Керуючись статтями 86, 129, 232-241 ГПК України, статтями 6, 11, 509, 535, 526, 530, 549, 598, 612, 629, 655, 692, 697, 712 ЦК України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 216, 230, 231, 232, 265, 343, статями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна (49006, м. Дніпро, вул. Кронштадська, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 13469980) заборгованість у розмірі 321316, 33 грн., з яких: 313362, 40 грн. - сума основного боргу; 5154, 22 грн. - пеня; 2799, 71 грн. - 3 % річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4819, 75 грн.

В іншій частині відмовити.

2. Зустрічний позов Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна (49006, м. Дніпро, вул. Кронштадська, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 13469980) на користь Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) пеню у розмірі 10190,26 грн., штраф у розмірі 6312, 55 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 247, 54 грн.

В іншій частині відмовити.

3. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнути з Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Приватного підприємства Науково - виробнича фірма Кароліна (49006, м. Дніпро, вул. Кронштадська, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 13469980) заборгованість у розмірі 309 385, 73 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Приватне підприємство Науково - виробнича фірма Кароліна (49006, м. Дніпро, вул. Кронштадська, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 13469980).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "24" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий С.Ч. Жельне В.О. Яризько