Рішення

від 21.12.2020 по справі 5023/10655/11 (922/2916/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/2916/20)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Жельне С.Ч. , Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши матеріали справи

за позовомДержавного науково - виробничого підприємства Об`єднання Комунар , 61070, м. Харків, вул. Рудика, 8, код ЄДРПОУ 14308730; доДержавного підприємства Завод імені В.О. Малишева , 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева за участю представників учасників справи:

позивача - Бабич Ю.В. (ордер серії ХВ № 000362 від 19.10.2020);

відповідача - Луценко О.І. (довіреність № 468-13 від 04.12.2019).

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 Державне науково - виробниче підприємство Об`єднання Комунар звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 597 795, 33 грн., з яких: 1 700 000, 00 грн. - сума боргу за отриману продукцію; 186 637, 26 грн. - інфляційні втрати; 119 234, 40 грн. - 3 % річних; 591 923, 67 грн. - пеня. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції № Ф-6/107-18/007дп від 03.01.2018.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

У провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева , яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2020 позовна заява вх. № 2916/20 передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Хотенець П.В., суддя Яризько В.О.

Ухвалою суду від 22.09.2020 прийняти позовну заяву (вх. № 2916/20 від 09.09.2020) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/2916/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 20.10.2020 о 11:20 год.

На адресу суду 15.10.2020 від Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23933), в якому останній зазначив, що позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та суми інфляційних втрат не визнає та у позові просить відмовити.

Відповідно до Наказу Господарського суду Харківської області від 15.10.2020, суддя Усатий В.О. перебував у відпустці з 19.10.2020 по 23.10.2020, тому підготовче засідання, призначене на 20.10.2020 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.10.2020 призначено підготовче засідання на 12.11.2020 о 14:15 год.

Розпорядженням керівника апарату суду № 796/2020 від 23.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Хотенця П.В. у відпустці, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5023/10655/11 (922/2916/20).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 2916/20 від 09.09.2020) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Жельне С.Ч., суддя Яризько В.О.

Ухвалою суду від 24.11.2020 призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 09.12.2020 о 15:00 год.

За результатами дослідження матеріалів справи, у відповідності до приписів ч. 1 статті 177 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що здійснені всі дії, які необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

09.12.2020 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, призначивши розгляд справи по суті на 09.12.2020.

09.12.2020 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21.12.2020 о 14:20 год.

В судовому засіданні 21.12.2020 представники сторін наполягали на своїх позиціях, викладених у заявах по суті справи, до мирного врегулювання спору не прийшли.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

03.01.2018 між Державним науково - виробничим підприємством Об`єднання Комунар (постачальник) та Державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) укладено договір поставки продукції № Ф-6/107-18/007дп (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію, асортимент (найменування та позначення), кількість та ціна якої наведені в Специфікації до Договору (Додаток № 1), що з моменту підписання та скріплення печатками сторін є невід`ємною частиною Договору (а.с. 19-25).

Згідно з п. 1.2. Договору, постачальник підтверджує, що продукція, яка постачається відповідно до цього Договору на момент її передачі покупцю, є власністю постачальника, та будь-які обмеження щодо володіння або розпорядження цією продукцією відсутні.

Відповідно до п. 2.1. Договору, якість продукції, що постачається за цим Договором, її комплектації, пакування, маркування повинні відповідати чинним нормативно - технічним документам, ГОСТам, ДСТУ, технічній документації та технічним умовам на продукцію, зазначеним у Специфікації.

Згідно з п. 3.1. Договору, загальна вартість продукції, що постачається відповідно до умов цього Договору наведена в Специфікації.

Відповідно до п. 3.3. Договору, ціна Договору та загальна вартість продукції складає 3 489 992, 40 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 581665, 40 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору, поставка продукції покупцю постачальником здійснюється партійно. Перша партія продукції постачається до 15.02.2018. Друга партія продукції постачається до 31.03.2018.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата продукції здійснюється в порядку, визначеному цим Договором шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому Договорі, прямим банківським переказом.

Згідно з п. 4.3. Договору, покупець здійснює попередню оплату (авансування) постачальника у розмірі 50 % від загальної вартості продукції, що постачається, зазначеної у п. 3.3. цього Договору, не пізніше 31.01.2018.

Відповідно до п. 4.4. Договору, остаточний розрахунок у розмірі 50 % вартості продукції, що постачається, покупець здійснює на протязі 30 календарних днів з дня отримання другої партії продукції та підписання покупцем видаткової накладної на цю партію продукції.

Згідно з п. 5.4. Договору, датою поставки продукції та виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки кожної партії продукції є дата підписання покупцем видаткової накладної на отримання цієї партії продукції.

Відповідно до п.12.1 Договору, цей Договір та додаток до нього набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діють до 31.05.2018, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до закінчення терміну дії гарантійних зобов`язань постачальника, викладених в паспортах на продукцію та у цьому Договорі.

03.01.2018 між Державним науково - виробничим підприємством Об`єднання Комунар (постачальник) та Державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) підписано та скріплено печатками останніх, Специфікацію до договору поставки продукції № Ф-6/107-18/007дп (а.с. 26).

Відповідно до вказаної Специфікації сторони погодили поставку товару на загальну суму 3 489 992, 40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції була здійснена на загальну суму 3 489 992, 40 грн., що підтверджується: наказом на відпуск готових виробів № 111 від 20.02.2018, перепусткою на відпуск готових виробів № 111 від 20.02.2018, довіреністю на отримання товару № 308 від 14.02.2018; наказом на відпуск готових виробів № 198 від 27.03.2018, перепусткою на відпуск готових виробів № 198 від 27.03.2018, довіреністю на отримання товару № 532 від 21.03.2018 (а.с. 31-36).

09.01.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок - фактуру № 410003 на загальну суму 3 489 992, 40 грн. (а.с. 27).

18.01.2018 відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку № 41003 від 09.01.2018 на суму 872 498, 10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 369 (а.с. 28).

19.02.2018 відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку № 41003 від 09.01.2018 на суму 872 498, 10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1163 (а.с. 29).

10.08.2018 відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку № 41003 від 09.01.2018 на суму 44 996, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4793 (а.с. 30).

Таким чином, відповідачем здійснено оплату вартості товару частково на суму 1 789 992, 40 грн.

На підставі п. 4.4. Договору, відповідач повинен був остаточно розрахуватись з позивачем не пізніше 26.04.2018, однак заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 700 000, 00 грн. сплачено не було.

29.10.2018 на адресу відповідача позивачем направлено претензію № 335/022/18 з вимогою виконати умови договору поставки продукції № Ф-6/107-18/007дп та провести остаточний розрахунок у сумі 1 700 000, 00 грн. (а.с. 38-40).

15.11.2018 відповідачем на адресу позивача направлено лист вих. № 5274/32, в якому останній зазначив, що у зв`язку з тим, що замовлення для укомплектування якого купувались необхідні комплекти виробів призупинене інозамовником з квітня 2018 року, підприємство не має можливості провести повний розрахунок за поставлену продукцію у сумі 1 700 000,00 грн. Запропоновано повернути 10 комплектів виробів на адресу позивача вартістю 1 744 996, 20 грн., а позивачу повернути частину оплаченого товару у сумі 44 996, 20 грн. (а.с. 40).

03.12.2018 на адресу відповідача позивачем направлено лист вих. № 1183/1-04/026 з відмовою у пропозиції, що зазначена в листі вих. № 5274/32, та наголошено, про необхідність негайно виконати умови договору поставки продукції № Ф-6/107-18/007дп та провести остаточний розрахунок у сумі 1 700 000, 00 грн. (а.с. 41-42).

26.12.2018 відповідачем на адресу позивача направлено лист вих. № 5971/32, в якому останній зазначив, що остаточний розрахунок за поставлену продукцію у сумі 1 700 000, 00 грн. буде проведений у першому кварталі 2019 року (а.с. 43).

Позивач вказує, що відповідачем умови договору поставки продукції № Ф-6/107-18/007дп не виконано та остаточний розрахунок у сумі 1 700 000, 00 грн. не проведений.

Наведені обставини зумовили позивача звернутись до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 489 992, 40 грн. Однак, відповідачем умови договору виконано частково та сплачено лише частину вартості прийнятого товару на суму 1 789 992, 40 грн.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на суму 1 700 000, 00 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 186 637, 26 грн. та 3 % річних у розмірі 119 234, 40 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з 27.04.2018 по 27.08.2020 становить 186 637, 26 грн. та 3 % річних за період з 27.04.2018 по 27.08.2020 становить 119 234, 40 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення вказаних сум інфляційних втрат та 3 % річних, в обґрунтування вказує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (справа № 5023/10655/11). А у відповідності до статті 41 Кодексу України з процедури банкротства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три процента річних від простроченої суми тощо.

Суд вважає помилковим твердження відповідача, що протягом дії мораторію не нараховуються 3% річних та інфляційні втрати.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 порушено провадження у справі за заявою Державного підприємства Львівський бронетанковий ремонтний завод про визнання банкрутом Державне підприємство Завод ім. В.О. Малишева , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1, 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно ч. 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Отже, оскільки зобов`язання по договору поставки продукції № Ф-6/107-18/007дп від 03.01.2018 виникли після порушення справи про банкрутство, вони є поточними, на які дія мораторію не розповсюджується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 27.04.2018 по 27.08.2020 у розмірі 186 637, 26 грн. та 3 % річних за період з 27.04.2018 по 27.08.2020 у розмірі 119 234, 40 грн., суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 186 637, 26 грн. та 3 % річних у розмірі 119 234, 40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 591923, 67 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З умовами Договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов, так, відповідно до п. 8.8. Договору, у випадку порушення покупцем строків попередньої або остаточної оплати продукції, наведених у розділі 4 цього Договору, за умови виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки продукції, обумовлених розділом 5 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від не отриманих постачальником в строк грошових коштів.

Згідно з п. 8.10 Договору, неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Тобто, сторони у відповідності до вимог ч. 6 статті 232 ГК України, умовами Договору передбачили строк нарахування штрафних санкцій більший ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 27.04.2018 по 27.08.2020 становить 591923, 67 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 591923, 67 грн. за вищезазначений період у системі Законодавство та із урахуванням положень Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , судом встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок у системі Законодавство із урахуванням вимог статті 232 ГК України та встановлено, що розмір пені за період з 27.04.2018 по 27.08.2020 становить 591956, 31 грн., проте у відповідності до статті 14 ГПК України, суд не може виходити за межі розміру заявлених позовних вимог, тому сума пені, що підлягає задоволенню становить 591923, 67 грн.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 38966, 93 грн. покладає на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232-241 ГПК України, статтями 6, 11, 509, 535, 526, 530, 549, 598, 612, 629, 655, 692, 697, 712 ЦК України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 216, 230, 231, 232, 265, 343, статями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного науково - виробничого підприємства Об`єднання Комунар задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Державного науково - виробничого підприємства Об`єднання Комунар (61070, м. Харків, вул. Рудика, 8, код ЄДРПОУ 14308730, АТ ПУМБ , м. Київ, рах. IBAN НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 2 597 795, 33 грн., з яких: 1 700 000, 00 грн. - сума боргу за отриману продукцію; 186 637, 26 грн. - інфляційні втрати; 119 234, 40 грн. - 3 % річних; 591 923, 67 грн. - пеня та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38966, 93 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Державне науково - виробниче підприємство Об`єднання Комунар (61070, м. Харків, вул. Рудика, 8, код ЄДРПОУ 14308730).

Відповідач: Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "23" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий С.Ч. Жельне В.О. Яризько