Рішення

від 16.12.2020 по справі 922/3392/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3392/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб", 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51, код 42683661 до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", 61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121 про стягнення 1 057 077,15 грн. за участю представників:

позивача - Зіменко І.А. (ордер ЗП №094378 від 04.11.2020) в режимі відеоконференції

відповідача - Петруніна К.О. за довіреністю від 11.08.2020 №248-410/20

ВСТАНОВИВ:

22.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Завод Електроважмаш" 1 002 000,00 грн основної заборгованості за договором поставки №238-03/781 від 13.03.2020, 50 100,00 грн пені, 3 006,00 грн інфляційних та 1 971,15 грн річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 23.10.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 30.11.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2020 об 11:00.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву вх. №26561 від 13.11.2020 в якому проти наявної основної заборгованості не заперечує, вказує на невірне нарахування позивачем пені, інфляції та річних. Також, відповідач просить суд зменшити нараховані штрафні санкції до 20%.

Позивачем надано відповідь на відзив вх. №27722 від 27.11.2020.

Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив вх. № 27761 від 30.11.2020.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.12.20 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

13 березня 2020 р. між ТОВ СПЕЦМАШСНАБ (Постачальник, Позивач) та ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (Замовник, Відповідач) було укладено договір на поставку продукції № 238-03/781.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник сплатити та прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції... зазначаються у Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до Специфікації № 1 під найменуванням товару значиться Диск підп`ятника ТХ118-8129 Сталь 45 ДСТУ 7809:2015.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 90 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення Замовника.

Відповідно до п. 2.2., 2.3 Договору поставка здійснюється на умовах DDP Інкотермс 2010, на склад Замовника: м. Харків пр. Московський , 299.

Згідно з п. 2.4. Право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.

Відповідно до п. 4.1. Договору Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

На виконання Договору № 238-03/781 від 13.03.2020 р., Позивач, відповідно до замовлення за видатковою накладною №21 від 10.06.2020 р. поставив відповідачу товарна суму на загальну суму 1 002 000,00 грн., оплату вартості якого відповідачем здійснено не було.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів погашення заборгованості не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 002 000,00 грн основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.5. Договору, сторонами встановлено розмір процентів, а саме, за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Позивач має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Також, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи не виконання зобов`язань Відповідачем у строки, що встановлені договором, вимога Позивача про сплату суми інфляційних втрат та 1% річних за прострочення виконання оплати є правом Позивача на отримання суми індексації несвоєчасно оплаченого боргу та 1% річних за користування Відповідачем грошовими коштами Позивача.

У відповідності до ч. 1 статті 253 ЦК України, початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання (моментом прострочення), що становить базу нарахування (перший множник), є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України. Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриманий товар перевіривши арифметичний розрахунок 1% річних та інфляційних втрат - за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок не є вірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення річних в сумі 1 943,77 грн та 2 995,98 грн інфляційних.

В задоволенні позову в частині стягнення 27,38 грн. річних та10,02 грн. інфляційних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, суд вважає безпідставним нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 10.4. Договору № 238/03-781 за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми,

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, що передбачено частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України.

Договір № 238/03-781 викладений у письмовій формі та підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що сторони дійшли домовленості щодо всіх умов Договору, в тому числі і відповідальності за порушення його умов.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Суд перевіривши розрахунок позивача, враховуючи п. 10.4 договору, зазначає, що розмір пені, заявлений до стягнення - 50 100,00 грн, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому вимоги позивача в цій частині є законними та обгрунтованими.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 20%, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач вказує, що позивачем не було надано доказів понесення збитків, згідно Статуту ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" є державним комерційним підприємством основним джерелом фінансової спроможності на існування якого є власні кошти, які знаходяться в розпорядженні за результатами фінансово-господарської діяльності, ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" є виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складає понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва країни. 29.12.2018 року Постановою уряду Російської Федерації від 29.12.2018р. №1716-83 Про заходи з реалізації Указу Президента РФ від 22.10.2018 р. №592 введено заборону на ввезення до РФ товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України, згідно відповідного переліку, до якого у тому числі включено товари за кодом TH ЗЕД ЭАЕС 8501 - двигуни та генератори електричні. На сьогоднішній момент, підприємство з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників. У зв`язку із тяжкою економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, підприємством було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету держави. У 2020 році на рахунки ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. Так, 28.12.2019 р. ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/3692/19 було накладено арешти на всі банківські рахунки ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ", які були зняті тільки 04.02.2020 року. Також ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 року у справі №922/760/20 було накладено арешти на всі банківські рахунки, які були скасовані тільки 18.05.2020 р. постановою Східного апеляційного господарського суду. Постановою ДВС від 03.08.2020 року було арештовано рахунки за судовим наказом у справі №922/760/20, юридичним управлінням вдалось зняти арешти тільки 07.09.2020 року.

У сукупності, періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки Відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли держане підприємство змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів, на підтвердження чого відповідач посилався на Довідку №244/503 від 08.10.2020 р.

Також, відповідач вказував, що ДП "Завод "Електроважмаш" внесено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 роках. Наказом Фонду державного майна України № 777 від 08.06.2018 року було прийнято рішення про приватизацію ДП "Завод "Електроважмаш". Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року Na 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності (зі змінами внесеними 03.03.2020 року), відповідно до якого ДП "Завод "Електроважмаш" включено до цього переліку. Накладення стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків державі в наслідок недоотримання реальної вартості підприємства.

Окрім того, відповідач просив суд врахувати, що на державному підприємстві існує заборгованість по заробітній платі, так станом на 12.11.2020 року заборгованість склала 96,2 млн. грн. (згідно наданої довідки). Із чого додатково вбачається заборгованість із сплати податків до Державного бюджету України. Крім того відповідачем надано довідку про заборгованість із сплати комунальних платежів, сплата яких є безумовною умовою можливості продовжувати господарську діяльність підприємств в майбутньому.

Суд, розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи фінансовий стан відповідача, необхідність неухильного виконання зобов`язань та надані відповідачем докази на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, задовольняє клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами Договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені частково з урахуванням зменшення пені до 20% в сумі 10 020,00 грн, відповідно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 9 згаданої статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на зазначене, витрати по сплаті судового збору розподіляються судом пропорційно задоволених позовних вимог із урахуванням того, що судовий збір в частині зменшених штрафних санкцій підлягає покладенню на відповідача.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було зроблено відповідну заяву, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне встановити позивачу 5 денний строк на подання таких доказів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51, код 42683661) 1 002 000,00 грн основної заборгованості за договором поставки №238-03/781 від 13.03.2020, 10 020,00 грн пені, 2 995,98 грн інфляційних та 1 943,77 грн 1 % річних та 15 855,62 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Встановити позивачу 5-денний строк з дня проголошення рішення на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмашснаб" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51, код 42683661).

Відповідач - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121).

Повне рішення складено "23" грудня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров