Рішення

від 22.12.2020 по справі 925/1388/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1388/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОФІЛАЙТ , м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8а

до фізичної особи-підприємця Лукієнка Ярослава Анатолійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 12653,40 грн заборгованості,

без виклику та участі представників сторін.

ТОВ СОФІЛАЙТ звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до ФОП Лукієнка Ярослава Анатолійовича про стягнення 12653,40 грн грошової заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, та відшкодування судових витрат.

Відповідач ознайомився з матеріалами справи 30.11.2020 та заявив, що не отримував письмових вимог чи позовної заяви від позивача. Ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена відповідачеві 26.11.2020, про що свідчить його розписка в поштовому повідомленні.

30.11.2020 судом отримані оригінали документів від позивача про передачу відповідачеві за плату освітлювальних приладів. Позивач наполягає на задоволенні вимог та примусовому стягненні боргу.

16.12.2020 судом отримано відзив на позов. Відповідач позовні вимоги заперечив з мотивів неотримання письмової вимоги про оплату, оскільки договір у виді єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

За результатами проведення судового засідання 22.12.2020 судом ухвалено рішення. Резолютивна частина не оголошувалась відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між сторонами виникли господарські оплатні зобов`язання, відповідно до яких позивач (як постачальник) передав відповідачеві лампи електричні та стартери за видатковою накладною №2805-0017 від 28.05.2019 на суму 12653,40 грн. (з ПДВ) (а.с. 4), видав відповідачеві (одержувачу) рахунок-фактуру на оплату товару №0ГП00078906 від 27.05.2019 на суму 12653,40 грн. (з ПДВ) зі строком оплати 1 банківський день (а.с. 5).

У зв`язку з неоплатою отриманого товару позивач направив відповідачеві за його юридичною та фактичною адресами претензію-вимогу вих. №97 від 01.07.2019 (а.с. 7-8). Вимога залишилась без задоволення.

Факт постачання товару відповідачем не заперечений. У відзиві на позов відповідач заперечує настання строку на оплату товару і з цих підстав просить відмовити в позові.

На момент вирішення спору заборгованість відповідача складає 12653,40 грн, що є предметом спору та не спростовано відповідачем.

Саме невиконання належного розрахунку відповідачем за отримані товари побутового призначення стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості.

Інших доказів не надано.

Оцінюючи документи та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості та санкцій за неналежне виконання умов укладеного договору у спрощений спосіб придбання за плату товару побутового призначення (а.с. 4-5).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором. В даному випадку договір укладено в спрощений спосіб шляхом обміну документами.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх волевиявлення та дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу та регулюється положеннями ст. 655 Глави 54 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору у спрощений спосіб. Договірні відносини купівлі-продажу товарів від 28.05.2019 не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач здійснив поставку, а Відповідач прийняв товар - лампи освітлення та стартери на загальну суму 12653,40 грн, що підтверджується видатковою накладною та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Виданий рахунок на оплату (а.с. 5) передбачає його дійсність в 1 банківський день, тобто строк оплати встановлений продавцем і є таким, що настав.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений рахунком на оплату - Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий товар на протязі 1 банківського дня з моменту отримання від Постачальника товару.

Оскільки повна належна оплата не проведена, позивач (постачальник) має право на примусове стягнення боргу в сумі 12653,40 грн.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Суд вважає, що Позивачем повністю доведено порушення свого права з викладених ним підстав - з боку Відповідача.

Позовні вимоги належить задовольнити повністю та стягнути 12653,40 грн - основної заборгованості за поставлений товар.

За таких умов судові витрати в розмірі судового збору 2102,00 грн відповідно до приписів ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: фізичної особи-підприємця Лукієнка Ярослава Анатолійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю СОФІЛАЙТ , м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39364360, номер рахунку в банку невідомий

12653,40 грн заборгованості, 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення чи через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 22.12.2020.

Суддя Г.М. Скиба