Ухвала

від 23.12.2020 по справі 905/2157/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 905/2157/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Маріупольської сільської ради Донецької області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 і рішення Господарського суду Донецької області від 16.03.2020 у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Гребенюк Нелі Михайлівни

до Маріупольської сільської ради Донецької області

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Маріупольської сільської ради Донецької області (далі - Рада) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 (повний текст складено 16.11.2020) і рішення Господарського суду Донецької області від 16.03.2020 у справі № 905/2157/19, подана 08.12.2020 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобом поштового зв`язку з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Предметом оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 (повний текст складено 16.11.2020 та оприлюднена 17.11.2020), строк для оскарження якої сплив 07.12.2020 (з урахуванням вихідного).

За змістом частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційну скаргу Радою подано 08.12.2020 з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване отриманням тексту оскаржуваної постанови 23.11.2020 без надання належних доказів на підтвердження зазначеної дати її отримання, зокрема, засобами поштового зв`язку або інші.

Копія вказаної постанови надана Радою із датою реєстрації вхідної кореспонденції на першій сторінці не може підтверджувати дату отримання цієї постанови.

Отже, всупереч вимогам пункту 1 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги не додано належаних доказів на підтвердження дати отримання копії оскарженого судового рішення, у зв`язку з чим, підстава на поновлення пропущеного процесуального строку, колегією суддів визнається неповажною.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми заявник має право надати докази на підтвердження обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження поданого разом з касаційною скаргою або навести інші підстави для поновлення процесуального строку, які унеможливили здійснити відповідні процесуальні дії у встановлений термін.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум становив 1 921,00 грн (станом на 01.01.2019).

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, тобто 2 немайнові вимоги.

Ураховуючи зазначене, за подання касаційної скарги скаржникові необхідно сплатити 200 % *( 1 921,00 грн х 2) = 7 684,00 грн.

Міськрада не додала до касаційної скарги платіжного доручення, яке підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги, який був зазначений у переліку додатків, під час розкриття конверта був відсутній, про що Верховним Судом складено акт від 18.12.2020 № 29.1--11/399.

Виходячи із положень частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Таким чином, Міськраді необхідно сплатити судовий збір і надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату 7 684,00 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Згідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Проте, подана касаційна скарга обмежується фактично незгодою скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог і хоча у касаційній скарзі містяться посилання скаржника на постанови Верховного Суду, втім не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України її слід залишити без руху.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання документа про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, надання доказів на підтвердження обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження і шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Міськраді буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 905/2157/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Маріупольської сільської ради Донецької області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 і рішення Господарського суду Донецької області від 16.03.2020 у справі № 905/2157/19 залишити без руху до 20.01.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак