Постанова

від 16.12.2020 по справі 916/2437/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2437/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (головуючий суддя Ярош А.І., судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.), ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 (Цісельський О.В.)

за скаргою Южненської міської ради Одеської області на незаконні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Яківчук Г.О.

у справі № 916/2437/17 Господарського суду Одеської області

за позовом Южненської міської ради Одеської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 98 553, 56 грн,

Історія справи

Короткий зміст вимог скарги на дії та бездіяльність державної виконавчої служби

1. У лютому 2020 року Южненська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області зі скаргою (за вх. № 2-150/20 від 10.02.2020) на незаконні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (далі - Южненський МВДВС Південного МРУ МЮ), в якій скаржник просив суд поновити Южненській міській раді Одеської області строк для звернення зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Южненського МВДВС Південного МРУ МЮ (м. Одеси), витребувати від Южненського МВДВС Південного МРУ МЮ (м. Одеси) матеріали виконавчого провадження №56479459, визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Южненського МВДВС ГТУЮ в Одеській області Яківчук Г.О. №56479459 від 19.11.2019 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу № 916/2437/17 від 23.04.2018 виданого Господарським судом Одеської області.

2. Скаргу обґрунтовано тим, що надані 28.01.2020 представнику Южненської міської ради на ознайомлення матеріалами виконавчого провадження містять тільки скановану копію свідоцтва про смерть боржника, яка не має жодних ознак підтвердження дійсності (не завірена належним чином), при цьому, відсутня будь-яка інформація ким та коли це свідоцтво було надано до ДВС; скаржником не було отримано копії постанови про закриття виконавчого провадження, проте, така копія наявна у спадкоємця боржника за законом Петрової С.О., яка не є стороною виконавчого провадження; крім цього, оригінал наказу не було повернуто до суду, з проставленням на ньому необхідних відміток, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція № 512/5), а залишився у матеріалах виконавчого провадження; у постанові про закінчення виконавчого провадження не вирішено питання щодо сплаченого стягувачем авансового внеску у розмірі 1 993,89 грн.

Короткий зміст ухвали судову першої інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 у задоволенні скарги Южненської міської ради Одеської області (за вх. № 2-150/20 від 10.02.2020) на незаконні дії та бездіяльності старшого державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Яківчук Г.О. відмовлено.

4. Суд першої інстанції, за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця, дійшов висновку, що у державного виконавця були законні підстави, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а отже постанова ВП №56479459 від 19.11.2019 винесена старшим державним виконавцем Южненського МВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яківчук Г.О. в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким скаргу Южненської міської ради Одеської області на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Южненського МВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Южненського МВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яківчук Г.О. про закінчення виконавчого провадження від 19.11.2019 №56479459 щодо примусового виконання наказу № 916/2437/17 від 23.04.2018, виданого Господарським судом Одеської області.

6. Постанову суду мотивовано тим, що державний виконавець, отримавши свідоцтво про смерть боржника, не вчинив дій для встановлення правонаступників, не здійснив заміни сторони виконавчого провадження, не зупинив вчинення виконавчих дій та передчасно закінчив виконавче провадження, що свідчить про неправомірність дій державного виконавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Петрова С.О., яку залучено до участі у справі як правонаступника боржника, подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просила скасувати постанову, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що:

- судом не перевірено та не надано належної правової оцінки тому факту, що боржником у виконавчому провадженні була Фізична-особа підприємець ОСОБА_2, діяльність якої було припинено ще 06.02.2017;

- з моменту смерті боржника до закінчення виконавчого провадження кредитор не заявляв жодних вимог до спадкоємця боржника;

- судом неправомірно застосовано частину 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки питання щодо заміни сторони правонаступником у закінченому виконавчому провадженні не було вимогою при звернення зі скаргою на дії державного виконавця у даній справі;

- судом неправомірно враховано ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2019 про заміну боржника на спадкоємця, якої не було на час винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження від 19.11.2019, при цьому, правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту його відкриття та до його закінчення, а отже на момент здійснення апеляційного перегляду суд вийшов за межі перегляду справи та неправильно застосував норми законодавства;

- судом неправильно застосовано положення статті 52 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, заміна відповідача правонаступником на підставі вказаної норми є можливою лише на стадії судового процесу, у даній справі судовий процес завершено прийняттям судового рішення та на його примусове виконання видано наказ, а отже завершення судового процесу унеможливлює заміну учасника справи;

- судом неправомірно застосовано положення статей 1281, 1282 Цивільного кодексу України щодо спадкування, оскільки дотримання умови та строків звернення кредитора до спадкоємців боржника не відноситься до повноважень державного виконавця та не впливає на правомірність чи неправомірність його дій;

- судом неправильно застосовано пункт 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказаною нормою не передбачено обов`язку встановлення дійсності смерті чи вчинення будь-яких інших дій, а чітко регламентовано, що після настання певних обставин або після того коли виконавцю стало відомо про такі обставини, виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

9. 19.11.2020 ОСОБА_1 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку направлено пояснення до касаційної скарги.

10.1. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

10.2. Враховуючи наведене, керуючись частиною 2 статті 118 ГПК України, письмові пояснення до касаційної скарги ОСОБА_1 суд залишає без розгляду, як такі, що надані після закінчення строку на касаційне оскарження.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

11. Позивач (стягувач) у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що судом апеляційної інстанції на підставі повно та об`єктивно встановлених фактичних обставин справи, з дотриманням норм процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права, у зв`язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

12. Інші учасники судового розгляду відзивів на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Южненської міської ради Одеської області 3% річних в сумі 19 032,79 грн, інфляційні втрати в сумі 79 069,36 грн та витрати на оплату судового збору в сумі 1 592,64 грн.

14. 23.04.2018 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2017 видано відповідний наказ.

15. 30.05.2018 Южненським МВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №56479459 щодо стягнення з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, грошової суми у розмірі 99 694,79 грн на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 у справі № 916/2437/17.

16. 19.11.2019 старшим державним виконавцем Южненського МВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яківчук Г.О. на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56479459, у зв`язку з надходженням на адресу відділу свідоцтва про смерть боржника - ОСОБА_2 від 11.05.2019, серія НОМЕР_1 .

17. 25.11.2019 приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурський М.М. видав свідоцтво № 2208 про право на спадщину ОСОБА_2 за законом на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 (дочка), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1577,9 кв. м. Вищезазначена нежитлова будівля належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 1295 , виданого 23.12.2008 виконавчим комітетом Южненської міської ради.

18. 06.12.2019, у зв`язку із вступом у спадщину ОСОБА_1 , Южненська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

19. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 заяву Южненської міської ради Одеської області про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено сторону у виконавчому провадженні №56479459 по справі №916/2437/17 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 .

20. Разом з тим, 05.12.2019 представник Южненської міської ради Одеської області звернувся до Южненського МВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області з клопотанням про ознайомлення з виконавчим провадженням № 56479459, втім, лише 28.01.2020 представнику було надано можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, за результатами якого стало відомо про закриття виконавчого провадження № 56479459 у зв`язку зі смертю боржника.

21. За доводами Южненської міської ради Одеської області постанову про закриття виконавчого провадження № 56479459 винесено з численними порушеннями вимог законодавства, що стало підставою для звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця

22. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

24. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця, з ухваленням нового рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

25. Положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

26. За змістом частини 1 статті 18, частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

27. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

28. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

29. Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

30. Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

30.1. Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

31. Положеннями частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

32. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

33. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII).

34. Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції № 512/5 виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

35. Положеннями частини 5 статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

36. Відповідно до пунктів 12, 13 розділу ІІ Інструкції № 512/5 у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

37. За змістом пункту 5 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

38. Згідно з пунктом 3 частини 1, частини 2 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

39. В той же час, закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

40. Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

41. Таким чином, отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту З частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01.07.2010 № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

42. Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

43. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

44. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання зобов`язань такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17.

45. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що вчинення державним виконавцем зазначених дій відповідатиме конституційному принципу верховенства права та матиме наслідком ефективного впровадження системи виконання судових рішень, яка забезпечить реальне виконання судового рішення, з огляду на те, що положення статей 52, 334 ГПК України передбачають здійснення процесуального правонаступництва на будь-якій стадії судового провадження, включаючи стадію примусового виконання рішення суду, але до його закінчення.

46. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 19.11.2019 згідно з пунктом 3 частини 1 статті 39 та статтею 40 Закону № 1404-VIII старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56479459 з примусового виконання рішення суду у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2

47. 25.11.2019 приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурським М. М. видано свідоцтво № 2208 про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна (нежитлової будівлі) ОСОБА_2 є її дочка - ОСОБА_1 Вищезазначена нежитлова будівля належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 1295 , виданого 23.12.2008 Виконавчим комітетом Южненської міської ради.

48. За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі положення, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що незважаючи на наявність правонаступника боржника - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після померлої ОСОБА_2 , старший державний виконавець у повному обсязі не здійснив необхідних дій у виконавчому провадженні № 56479459 та не отримав даних, необхідних для вирішення питання про заміну померлої сторони виконавчого провадження її спадкоємцем.

49. При цьому, судом апеляційної інстанції вірно вказано на те, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення заборгованості включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281, 1282 Цивільного кодексу України.

50. Положеннями частин 2 - 4 статті 1281 Цивільного кодексу України визначено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч. 2). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 3). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч. 4).

51. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.11.2019 правонаступник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлої, зазначене стало підставою для звернення Южненської міської ради до господарського суду з заявою про заміну боржника правонаступником, яка ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 задоволена.

52. Враховуючи те, що стаття 1281 Цивільного кодексу України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів, тому пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 495/1933/15-ц).

53. З урахуванням зазначеної правової позиції, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України.

54. З огляду на викладене та з урахуванням встановлених судами обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що кредитором не пропущено строк звернення до правонаступника боржника - спадкоємця ОСОБА_1 , що могло бути б наслідком відмови у вчиненні державним виконавцем дій щодо встановлення та залучення правонаступника боржника у виконавчому провадженні.

55. Зазначеним спростовуються доводи скаржника щодо неможливості враховувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 про заміну сторони виконавчого провадження при оскарженні дій та бездіяльності державного виконавця, оскільки обставини щодо дотримання кредитором строків звернення до спадкоємців боржника мають суттєве значення для вчинення дій державним виконавцем під час здійснення примусового виконання рішення суду.

56. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження старшим державним виконавцем не вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених законом, та прийнято незаконне рішення про закінчення виконавчого провадження № 56479459, яке призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

57. Отже, доводи викладені скаржником у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

58. Судом відхиляються доводи скаржника щодо не надання належної правової оцінки відсутності у боржника ОСОБА_2 статусу фізична-особи підприємця на час виконавчого провадження ОСОБА_2 , виходячи з такого.

58.1. Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у частині 1 статті 50 Цивільному кодексі України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

58.2. Частиною 2 статті 50 вказаного Кодексу визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

58.3. У частині 1 статті 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

58.4. Згідно із частинами 1 та 3 статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема, безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

58.5. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

58.6. Отже, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

58.7. У разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

58.8. Наведене дає підстави для висновку, що припинення підприємницької діяльності фізичною особою, не впливає на виконання цією особою своїх зобов`язань, які виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

59. Отже, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, не отримали підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

60. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу оскаржуваної постанови, та не довів неправильного застосування ним норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування ухваленого у справі судового рішення.

61. З огляду на зазначене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

63. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

64. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Суд, переглянувши оскаржену постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги (в редакції касаційної скарги в новій редакції), вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

66. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 916/2437/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.