Ухвала

від 22.12.2020 по справі 910/6955/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6955/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Київської міської ради і 2) ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 (суддя Грєхова О. А.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.)

у справі № 910/6955/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янський дім ФПУ"

до Київської міської рали

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і 2) ОСОБА_1

про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Багатченко Ю. В., відповідача - Ільчик М. О., третьої особи-1 - Філімончук І. М., третьої особи-2 - ОСОБА_2 )

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`янський дім ФПУ" (далі - позивач, ТОВ "Слов`янський дім ФПУ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Київрада) про визнання недійсним та скасування рішення Київради, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.

2. Позов обґрунтований тим, що рішення Київради від 26.06.2018 № 1010/5074 "Про відмову у поновленні ТОВ "Слов`янський дім ФПУ" договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем загальним розміром 2,4291 га на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва від 17.04.2003" прийнято з порушенням ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та Регламенту Київської міської ради, у зв`язку з чим, порушено законні права та гарантії позивача.

3. У свою чергу, вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі обґрунтовані тим, що протягом місяця з дати закінчення договору оренди позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, а від відповідача не надходило жодних заперечень стосовно поновлення договору оренди, що згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції у редакції, чинній до 16.07.2020) є підставою для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/6955/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення Київради від 26.06.2018 №1010/5074 "Про відмову у поновленні ТОВ "Слов`янський дім ФПУ" договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем загальним розміром 2,4291 га на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва від 17.04.2003".

5. Визнано укладеною між Київрадою і ТОВ "Слов`янський дім ФПУ" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2003, зареєстрованого 15.04.2003 за № 91-6-00106, в редакції, наведеній у позовній заяві.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач належним чином виконував обов`язки за договором оренди землі, своєчасно звернувся до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на новий строк з наданням проєкту додаткової угоди, орендодавець не розглянув вказаний лист позивача у визначений ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строк, чим порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору, у зв`язку з чим поведінку відповідача не можна визнати добросовісною.

7. Також, місцевий господарський суд установив, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, сплачує належним чином та в повному обсязі орендну плату за землекористування, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у м. Києві про відсутність заборгованості платежів, відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди не надав заперечень стосовно поновлення цього договору, а отже належним способом захисту порушеного права є позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку.

8. Суди зазначили про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження використання позивачем земельної ділянки із порушенням умов договору оренди. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав про необґрунтованість доводів відповідача щодо використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням з огляду на відомості, наявні у Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Київрада і ОСОБА_1 (далі - третя особа-2, ОСОБА_1 ) подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення і постанову в справі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. У касаційній скарзі Київрада зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також посилається (з урахуванням доповнення до касаційної скарги) на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 № 925/478/17, від 04.06.2019 № 911/1472/18, від 05.06.2019 № 709/433/17, від 10.04.2018 № 594/376/17-ц, від 18.04.2019 № 625/166/18, від 03.04.2019 у справі № 908/21/18, та від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Київрада не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі та посилається на неналежне виконання останнім умов договору оренди землі, зокрема пункту 7.2 договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також, на те, що сторони не уклали додаткову угоду до договору оренди у місячний строк після закінчення дії договору.

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 також не погоджується з висновками судів щодо належного виконання позивачем умов договору оренди землі, зазначає, що судами не враховано той факт, що для застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закон України "Про оренду землі" додаткова угода до договору про оренду землі має бути укладена між сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку та посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 908/21/18, від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 18.04.2019 № 625/166/18, від 05.06.2019 № 709/433/17, від 10.04.2018 № 594/376/17-ц, від 04.06.2019 № 910/9044/18.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували той факт, що позивач намагався здійснити будівництво житлових будинків у 2015-2016 рр. на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 в порушення вимог містобудівної документації та в порушення цільового призначення земельної ділянки, а також посилається на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи щодо порушення позивачем містобудівного та земельного законодавства, зокрема ст. 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 20 ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та неналежне виконання позивачем умов договору оренди землі, зокрема пп. 1, 3, 5 п. 7.2 договору.

Позиція інших учасників справи

12. Позивач подав відзив на касаційну скаргу Київради, у якому просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін. У відзиві позивач зазначає, що протягом дії договору оренди землі з 2016 по 2018 рр. будь-яких рішень за результатом обстеження спірної земельної ділянки компетентні органи не приймали, відповідач жодним чином не повідомляв позивача про вимогу дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з неналежним виконанням позивачем його умов. Разом з тим, відповідач у порушення вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не розглянув надісланий позивачем лист з проєктом додаткової угоди, а також у місячний строк після закінчення дії договору оренди землі не заперечив проти поновлення договору оренди, у зв`язку з чим позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку.

13. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Київради, в якому погоджується з доводами вказаної касаційної скарги, вважає їх обґрунтованими і такими, що відповідають процесуальному закону і матеріалам справи, просить задовольнити касаційну скаргу відповідача в повному обсязі.

14. Позивач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві позивач, зокрема, посилається на те, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доводам третьої особи-2 щодо порушення позивачем вимог містобудівного законодавства під час користування земельною ділянкою та обґрунтовано відхили ці доводи з посиланням на обставини справи та приписи законодавства.

Рух касаційної скарги

15. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.12.2020 № 29.3-02/3720 у зв`язку з обранням судді Пількова К. М. до Великої Палати Верховного Суду згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13 та перебуванням судді Волковицької Н. О. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/6955/19.

16. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями та витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.12.2020 касаційні скарги Київради і ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В.- головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Рішенням Київради від 26.09.2000 № 11/988 "Про надання і вилучення земельних ділянок" (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 27 грудня 2001 № 178/1612) затверджено проєкт відведення земельних ділянок Закритому акціонерному товариству "Слов`янський дім" (правонаступником якого є ТОВ "Слов`янський дім ФПУ") для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі.

18. Надано Закритому акціонерному товариству "Слов`янський дім", за умови виконання п. 14.1 цього рішення, в оренду строком на 15 років земельні ділянки загальною площею 0,14 га (ділянка № 1 - площею 0,08 га, в тому числі 0,05 га в межах червоних ліній, ділянка № 2 - площею 0,06 га, в тому числі 0,03 га в межах червоних ліній) для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем на АДРЕСА_1 за рахунок земель міської забудови.

19. Оформлено Закритому акціонерному товариству "Слов`янський дім", за умови виконання п. 14.1 цього рішення, право оренди строком на 15 років на земельні ділянки загальною площею 2,31 га (ділянка № 1 - площею 1,94 га, в тому числі 0,20 га в межах червоних ліній, ділянка № 2 - площею 0,37 га, в тому числі 0,12 га в межах червоних ліній) для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем на АДРЕСА_1 у зв`язку з передачею будівель та споруд до статутного фонду (постанова Президії Федерації профспілок України від 22.04.1994 № П-13-18) за рахунок земель, відведених згідно з рішеннями Київської міської Ради депутатів трудящих від 22.05.1956 № 755 "Про відвод земельної ділянки Республіканській Раді Добровільного Спортивного товариства "Буревісник" та від 20.03.1972 № 398 "Про додатковий відвод земельної ділянки Центральній раді добровільного спортивного товариства "Авангард" під поширення території готелю на 200 - 300 місць по вул. Нагорній № 25".

20. На виконання вказаного рішення 17.03.2003 між Київрадою (орендодавець) і Закритим акціонерним товариством "Слов`янський дім" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 15.04.2003 за № 91-6-00106 (далі - договір оренди земельної ділянки, договір оренди).

21. Відповідно до п. 1 договору оренди орендодавець, на підставі рішення Київради від 26.09.2000 за № 11/988 в редакції рішення Київради від 27.12.2001 за № 178/1612, передає, а орендар приймає в оренду на 15 (п`ятнадцять) років земельні ділянки, місце розташування яких АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва, загальним розміром 2,4291 га для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору, з них земельна ділянка кадастровий номер 91:109:172 розміром 2,0262 га, земельна ділянка кадастровий номер 91:109:304 розміром 0,4029 га.

22. Пунктом 7.1 договору оренди сторони визначили права орендаря, зокрема, орендар має право переважного придбання у власність земельних ділянок, а також за рівних інших умов на поновлення договору оренди після закінчення строку дії договору.

23. Пункт 7.2 договору оренди містить обов`язки орендаря.

Так, орендар зобов`язаний:

- використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- додержуватись екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, інших чинних у м. Києві правил і норм щодо користування земельними ділянками;

- забезпечити охорону та збереження якості землі відповідно до вимог законодавства України;

- забезпечити вільний доступ до земельних ділянок представників органів державного управління та місцевого самоврядування, органів нагляду і контролю;

- відшкодувати Орендодавцю шкоду, заподіяну внаслідок дій (бездіяльності) Орендаря, які призвели до погіршення якості земельних ділянок;

- повернути земельні ділянки Орендодавцю у стані, придатному для їх подальшого використання після припинення або розірвання цього договору;

- впродовж двадцяти днів після набрання чинності цим договором самостійно обчислити суму орендної плати у порядку, визначеному законодавством, і подати такий розрахунок і копію цього договору до районного податкового органу за місцем розташування земельних ділянок;

- частину земельних ділянок, що розташовані в межах проектних (червоних) ліній, використовувати з обмеженнями відповідно до вимог законодавства;

- у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови м. Києва;

- у строки, встановлені законодавством України, звітувати перед податковим органом району за місцем розташування земельних ділянок про сплату орендної плати;

- у встановленому законодавством порядку відшкодувати Орендодавцеві збитки у повному обсязі у випадку, коли з вини Орендаря земельні ділянки будуть деградовані, виснажені, що призведе до погіршення їх якості, зокрема і внаслідок техногенного забруднення.

24. Відповідно до п. 13 договору оренди, його дія припиняється у випадках:

- закінчення терміну, на який укладено цей договір;

- одержання орендарем земельних ділянок у власність;

- дострокового розірвання цього договору за згодою сторін;

- примусового вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- виникнення необхідності використати земельну ділянку, що знаходиться в межах червоних ліній, для суспільних потреб (дія договору припиняється достроково);

- дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку:

а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору,

б) випадкового знищення чи пошкодження земельних ділянок, яке суттєво перешкоджає використанню земельних ділянок за їх цільовим призначенням,

в) з інших підстав, визначених законодавством України.

25. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації (пункт 14).

26. Строк дії договору оренди земельної ділянки до 15.04.2018.

27. На підставі п. 7.1 договору оренди земельної ділянки та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , позивач листом-повідомленням від 02.02.2018 А-24706 звернувся до Київради з пропозицією укласти договір оренди землі на новий термін (поновити договір оренди земельної ділянки), додавши проєкт додаткової угоди про поновлення договору, скріплений печаткою орендаря.

28. Листом від 25.09.2018 № 225-кр-3455 відповідач повідомив позивача про прийняття 26.06.2018 рішення № 1010/5074 "Про відмову у поновленні ТОВ "Слов`янський дім ФПУ" договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем загальним розміром 2,4291 га на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва від 17.04.2003" (далі -рішення від 26.06.2018).

29. У рішенні від 26.06.2018 Київрада вирішила відмовити у поновленні договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем загальним розміром 2,4291 га на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва від 17.04.2003 (кадастровий номер 8000000000:91:109:0172, 8000000000:91:109:304), укладеного між Київрадою і ЗАТ "Слов`янський дім" (ідентифікаційний код 20043069) (п. 1 рішення від 26.06.2018).

30. Рішення від 26.06.2018 Київрада прийняла враховуючи невиконання та неналежне виконання обов`язків за договором оренди та обов`язків землекористувача, а також грубі порушення чинного законодавства, про що зазначено в преамбулі рішення.

31. У пункті 2.3 рішення від 26.06.2018 зобов`язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направити ТОВ "Слов`янський дім ФПУ" (ідентифікаційний код 20043069) в строки, визначені ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди земельної ділянки.

32. Спірне рішення опубліковано в газеті Київської міської ради "Хрещатик" (від 21.09.2018 № 102).

33. 04.10.2018 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 04.10.2018 № 05716-21123 повідомив позивача про заперечення в поновленні договору оренди земельної ділянки.

34. Позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватись спірними земельними ділянками, сплачуючи належним чином та в повному обсязі орендну плату за землекористування, що підтверджується Довідкою Головного управління ДФС у м. Києві про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 11.02.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

35. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

37. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

38. Підставою касаційного оскарження скаржники зазначають п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункти 10, 11 цієї ухвали).

39. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/6955/19 з огляду на таке.

40. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення, лише якщо правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих правовідносин, які склалися між сторонами в іншій справі, в якій Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування норми права, на який посилався скаржник у касаційній скарзі.

41. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

42. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

43. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

44. Так, предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

45. За результатами оцінки поданих сторонами доказів, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- позивач у строк, встановлений ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір оренди на новий строк (поновити договір оренди земельної ділянки), додавши проєкт додаткової угоди про поновлення договору;

- відповідач протягом встановленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку не повідомив позивача про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди, а 26.06.2018, тобто зі спливом двох місяців після закінчення строку дії договору оренди, прийняв спірне рішення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки;

- спірне рішення відповідач прийняв враховуючи невиконання та неналежне виконання обов`язків за договором оренди та обов`язків землекористувача, а також грубого порушення чинного законодавства. Втім матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичних обставин порушення позивачем зобов`язань за договором оренди, визначених п. 7.2 договору, також відповідач не надав докази порушення позивачем норм статті 25 Закону України "Про оренду землі". При цьому, належними і беззаперечними доказами підтверджується виконання орендарем основного зобов`язання за договором оренди - внесення орендної плати;

- на виконання рішення від 26.06.2018 Департамент земельних ресурсів повідомив позивача про заперечення в поновленні договору оренди земельної ділянки зі спливом п`яти місяців після закінчення строку дії договору;

- позивач після закінчення строку дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачує належним чином орендну плату за землекористування, відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди не надав заперечень стосовно поновлення цього договору.

46. При цьому, суди встановили, що будь-які докази, що свідчать про фактичне використання орендованих земельних ділянок не за цільовим призначенням позивачем або іншими особами матеріали справи не містять; лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві на звернення Народного депутата України від 11.03.2016, пояснювальна записка до проєкту рішення від 26.06.2018 не можуть підтверджувати названі вище обставини в силу ст. 76, 77 ГПК України.

47. Суди також відхилили посилання ОСОБА_1 на акт обстеження земельної ділянки від 27.01.2016 № 16-0139/10, оскільки в ньому не встановлено фактичні обставини використання орендованих ділянок із порушенням умов договору оренди, оскільки містяться лише суб`єктивні припущення посадової особи Департаменту земельних ресурсів про існування ознак будівельних робіт на земельній ділянці орієнтовною площею 0,3 га. При цьому, будь-які рішення за результатами обстеження земельної ділянки за актом від 27.01.2016 № 16-0139/10 компетентні органи не приймали протягом дії договору оренди земельної ділянки.

48. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив / дійшов до висновку про таке.

48.1 Надані третьою особою-1 суду апеляційної інстанції копії клопотання Державної інспекції сільського господарства в м. Києві від 19.02.2016 №00031/192/500, копії листів Департаменту земельних ресурсів від 20.05.2016 №0570291-9867, від 13.04.2016 №0570291-7004, від 04.05.2017 №0570291-К-3842/2-4851, від 05.05.2017 №0570291-К-3842/2-4972, копії адвокатського запиту від 22.03.2016, копія акта обстеження земельної ділянки від 27.01.2016 №16-0139/10 з додатками, копія заяви ОСОБА_4 на ім`я Київського міського голови про звернення до суду із позовом про розірвання договору оренди та приведення земельних ділянок у попередній стан, копію резолюції до звернення ОСОБА_4 , копія клопотання Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02.05.2018, не свідчать про вчинення відповідачем та третьою особою-1 дій про усунення можливих порушень позивача та про наявність таких порушень;

48.2 Відповідач зазначає, що він прийняв рішення від 26.06.2018 за результатами здійснення ним у 2016 році заходів архітектурно-будівельного контролю за дотриманням орендарем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Однак, виявлені у 2016 році порушення не були зафіксовані належним чином; протягом всього строку користування земельною ділянкою відповідач жодного разу не заявляв будь-яких претензій до позивача стосовно порушень ним умов договору, зокрема, його неналежного виконання; відповідач упродовж 2016-2018 років жодним чином не повідомляв позивача про вимогу дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з неналежним виконанням позивачем його умов, відповідно до пункту 13 договору оренди, і лише 26.06.2018 це стало підставою для винесення оскаржуваного рішення;

48.3 Визначення у п. 1 договору оренди даних щодо прийняття орендарем земельної ділянки для експлуатації та обслуговування споруд учбово-спортивної бази з готелем вказує на спосіб використання землі, а не на її цільове призначення. Приймаючи до уваги дані з витягів з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок (цільове призначення 3.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, та враховуючи положення статей 38, 39 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що цільове призначення переданої в оренду земельної ділянки передбачає можливість проведення робіт з будівництва, реконструкції розташованих на ній об`єктів нерухомого майна.

48.4 Предметом позову у цій справі є поновлення позивачем своїх прав щодо користування земельною ділянкою на підставі орендних правовідносин, які існують виключно між позивачем та відповідачем, і врегульовані Законом України "Про оренду землі", що ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 на мирне володіння та користування його нерухомим майном. Доводи третьої особи-1 щодо відсутності порушень зі сторони відповідача вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при прийнятті рішення від 26.06.2018, порушення позивачем умов договору оренди та можливість негативного впливу будівництва на його земельну ділянку є безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції, а також частково були спростовані під час судового розгляду адміністративної справи № 826/14406/18 (за позовом ОСОБА_1 про скасування містобудівних умов від 26.05.2017 №830/17/012/009-17, у задоволенні якого було відмовлено як першою, так і апеляційною інстанцією).

49 За таких обставин, під час розгляду справи судами встановлені обставини наявності підстав для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а також розглянуті та відхилені доводи відповідача і третьої особи-1 щодо порушення позивачем умов договору оренди, визначених пунктом 7.2 договору.

50 Разом з тим, у касаційний скаргах відповідач і третя особа посилаються на постанову Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 908/21/18 предметом розгляду в якій були позовні вимоги щодо визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути на користь держави в особі позивача (Держгеокадастру) спірну земельну ділянку. У вказаній справі, Верховний Суд, надаючи оцінку застосування судами попередніх інстанцій ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки після закінчення строку дії договору оренди землі орендар не звертався до належного орендодавця з метою продовження дії договору та укладення додаткової угоди, не сплачував орендну плату, а тому використовує спірну земельну ділянку без жодних правових підстав. Суд касаційної інстанції зазначив, що за умови неналежного виконання умов договору оренди з боку орендаря, сама по собі відсутність заперечень орендодавця проти поновлення договору оренди (так звана "мовчазна згода") не спричиняє поновлення договору оренди землі в силу закону.

51 Також третя особа-1 посилається на постанову Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/9044/18 предметом розгляду в якій були вимоги щодо поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. У вказаній постанові Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з мотивів, викладений у постанові суду касаційної інстанції, зазначив, що ні позов (зокрема його прохальна частина), ні його додатки не містять проєкту додаткової угоди до договору оренди землі, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, а неправильно обраний позивачем спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Окрім цього, Верховний Суд, зазначаючи про недоліки рішень судів попередніх інстанцій, зокрема наголосив на тому, що відповідач у відзиві на позов прямо посилався на неналежне виконання позивачем умов договору, а саме його пункту 8.4 щодо будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу в установлений даним пунктом строк, чому суди взагалі не надали ніякої ґрунтовної оцінки з відповідними висновками.

Також, у наведеній вище постанові міститься посилання на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 921/678/17-г/4 (про що також зазначає третя особа-1 і відповідач), якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про поновлення договору оренди землі з підстав невиконання позивачем обов`язків за договором оренди землі в частині сплати орендних платежів в порядку та розмірі, визначених умовами даного правочину, після закінчення строку його дії.

52 У справі, яка переглядається, судами встановлені обставини (1) щодо наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, визначених цим договором; (2) належне виконання орендарем умов договору оренди, в тому числі щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, як під час дії договору оренди, так і після закінчення його дії; (3) відсутності порушення позивачем умов договору оренди, визначених п. 7.2 договору, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у зазначених справах та у справі, яка переглядається, оскільки фактично-доказова справа у цих справах суттєво відрізніється.

53 Окрім того, суд касаційної інстанції відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 925/478/17, оскільки підставою для відмови у задоволенні цього позову, з чим погодився Верховний Суд, були встановлені обставини справи щодо заперечення орендодавця проти поновлення договору оренди у спосіб, передбачений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", поділу земельної ділянки на час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанції та, крім того, встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо порушення орендарем умов договору (зведення на спірній земельній ділянці споруд без належної згоди орендодавця, за відсутності правових і технічних документів, дозволу на виконання будівельних робіт та рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування), що свідчить про те, що зміст правовідносин у цій справі та у справі, яка переглядається є різним.

54 Суд касаційної інстанції також не приймає до уваги посилання скаржників на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі поновленим з тих підстав, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі), постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 (задоволено позовні вимоги про поновлення договору оренди землі з огляду на встановлені обставини щодо наявності підстав для такого поновлення, визначені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"), постанову Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 625/166/18 (відмовлено в задоволенні позовних вимог з огляду на втрату позивачами переважного права на поновлення договорів оренди землі, непогодження змінених істотних умов договорів), постанову Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 911/1472/18 (відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що орендодавець у передбачений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб повідомив орендаря про заперечення в поновленні договору оренди на той самий строк), постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17 (відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки орендар за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі письмово не повідомляв орендодавця про намір продовжити його дію, а тому не скористався правом у встановленому законом порядку поновити цей договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах), оскільки, по-перше, фактично-доказова база і зміст спірних правовідносин у цих справах та у справі, яка переглядається, не є подібними, а по-друге, скаржники у поданих касаційних скаргах належним чином не обґрунтовують, яким чином висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених постановах.

55 Окрім того, у тексті касаційної скарги Київради містяться посилання на постанову Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 911/1707/15 (3-312гс16) (відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що орендарем порушено встановлений договором строк на звернення до орендодавця з пропозицією щодо поновлення договору оренди землі та не надано проєкт відповідної додаткової угоди, на час звернення позивача до відповідача щодо продовження строку дії договору оренди спірні земельні ділянки перебували в оренді іншої особи, спірні земельні ділянки поділені з присвоєнням їм інших кадастрових номерів) та постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 912/3635/17 (суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд у зв`язку з порушеннями судами норм процесуального права щодо надання оцінки предмету і підставам заявлених позовних вимог, так і змісту позовної заяви щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки відповідно до ч.ч. 1 - 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"), які також не приймаються до уваги Судом з огляду на підстави, наведені у пункті 54 цієї ухвали.

56 Інші доводи відповідача і третьої особи-1, наведені у касаційній скарзі, Верховним Судом не приймаються до уваги, оскільки вони - (1) не були обґрунтовані підставою оскарження судових рішень у відповідності до вимог ч. 2 ст. 287 ГПК України; (2) зводяться до намагання здійснити судом касаційної інстанції переоцінку наявних у матеріалах справи доказів. Проте згідно з імперативним приписом ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57 Окрім того, висновки суду апеляційної інстанції щодо окремої підстави, з урахуванням якої апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог (пункт 48.3 цієї ухвали), не спростовуються доводами поданих касаційних скарг з обґрунтуванням передбачених частиною другою статті 287 ГПК підстав касаційного оскарження. Разом з тим, відповідно до імперативних приписів ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58 Що ж до посилання скаржників на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи в частині порушення позивачем умов договору оренди, визначених п. 7.2, то Верховний Суд зазначає, що підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій у справі та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

59 Проте у цій справі заявлені скаржниками підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

60 Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

61 Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, наведених скаржниками у касаційних скаргах, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, Суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Київради і ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/6955/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Київської міської ради і ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/6955/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил