Рішення

від 24.12.2020 по справі 120/5819/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 грудня 2020 р. Справа № 120/5819/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 15 вересня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області протиправно прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №198512, якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн.

Ухвалою від 26.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

Ухвала суду про відкриття провадження від 26.10.2020 року отримана відповідачем 12.11.2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про вручення ухвали. Разом з тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 24.12.2020 року в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

01 серпня 2020 року працівниками Управління Укртрансбезпеки у Одеській області здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 .

За наслідком проведеного габаритно-вагового контролю уповноваженим працівником Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2020 року №240463, в якому зафіксовано порушення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

15.09.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №198512 в сумі 34000 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Положеннями пункту 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Судом встановлено, що в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено перевищення нормативного допустимого навантаження на здвоєну вісь, а саме: 20,04 т. при нормативно допустимому навантаженні 16 т. (перевищення вагових норм 25,25 %), що є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та підпадає під дію абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд зауважує, що наявність та необхідність застосування такої методики була обумовлена пунктом 19 Порядку № 879 (в редакції від 05.04.2017 року), натомість Постановою Кабінету Міністрів України №671 від 30.08.2017 року пункт 19 Порядку № 879 виключено.

В той же час, за змістом статтей 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, а відтак, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд зауважує, що наявність та необхідність застосування такої методики була обумовлена пунктом 19 Порядку № 879 (в редакції від 05.04.2017 року), натомість Постановою Кабінету Міністрів України №671 від 30.08.2017 року, пункт 19 Порядку № 879 виключено.

В той же час, за змістом статтей 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, а відтак, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача.

Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення.

При цьому суд враховує правові висновки щодо цього питання, викладені у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.

Що стосується доводів позивача про те, що вантаж, який перевозиться (ріпак) є сипучим (подільним) і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, то суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.

Більше того, згідно з пунктом 4 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (ріпак), який під час транспортування здатний зсуватися.

Даний висновок узгоджується із практикою Сьомого апеляційнийного адміністративного суду, що викладений у постанові №560/3826/18 від 23.05.2019 року.

Щодо доводів представника позивача про те, що працівниками Укртрансбезпеки не було прийнято мір щодо заборони дозволу на проїзд автомобільними дорогами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку статті 265-2 наділені виключно органи Національної поліції України.

Посадові особи Укртрансбезпеки згідно зі статтею 19 Конституції України повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Що стосується доводів позивача про те, що під час здійснення габаритно-вагового контролю використовувалось зважувальне обладнання періодична повірка якого не проведена, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

У пункті 13 цього Порядку № 879 зазначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П33М880205020 від 10.07.2020 року, остання повірка ваг, якими зважувався транспортний засіб, була здійснена 10 липня 2020 року. Із даного свідоцтва вбачається, що воно чинне до 10.07.2021 року, тому станом на 01.08.2020 року (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації, тому такі посилання позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду № 819/586/16 від 09.08.2019 року.

Разом з тим, посилання позивача на те, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не пред`являвся водієві транспортного засобу спростовуються, оскільки відмова водія від підпису в акті не свідчить про неналежність, недопустимість зазначених матеріалів як доказів вчиненого порушення.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 6, 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року, ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" №2862-IV від 08.09.2005 року, п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, п. 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року, п. 2, 3, 13, 14, 19, 22, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року, ст. 4, 29 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 року, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" (вул. Леніна, 72, с. Трибусівка, Піщанський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 30088220);

Відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036, ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Свентух Віталій Михайлович