Рішення

від 24.12.2020 по справі 260/2351/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2351/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Релігійної організації "Управління Мукачівської Греко-Католицької Єпархії" до Берегівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Релігійна організація "Управління Мукачівської Греко-Католицької Єпархії" звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наступні пункти Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального громадського центру для культурного та духовного розвитку, затверджені наказом Відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради №1 від 13 січня 2020 року:

- п. 1 розділу "Містобудівні умова та обмеження", де визначена гранична висотність будівництва -11 м;

- абзац 2 в розділі "Дозволяється" містобудівних умов, де визначено, що дозволяється розміщення об`єктів нового будівництва замість малоцінних споруд, надбудова малоцінних споруд з дотриманням обмежень щодо висоти та розмірів у плані. Висота нових об`єктів або надбудовуваних споруд не повинна перевищувати 11 м (два поверхи) від рівня поверхні землі до гребню даху;

- абзац 2 в розділі "Дозволяється" містобудівних умов, де визначено, що проектна документація щодо зведення новобудов, реконструкції зі збільшенням габаритних та висотних параметрів уже існуючих об`єктів в обов`язковому порядку підлягає погодженню у відповідних органах охорони культурної спадщини.

В подальшому було встановлено, що Відділ містобудування та архітектури Берегівської міської ради не має статусу окремої юридичної особи та є виконавчим органом Берегівської міської ради тому Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2020р. було замінено відповідача на належного - Берегівську міську раду. (а.с. 81-83)

Позовні вимоги мотивовано тим, що Релігійна організація "Управління Мукачівської Греко-Католицької Єпархії" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,1031 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, з кадастровим номером 2110200000:01:006:0074, яка знаходиться на площі Сінній, 1 в м. Берегово Закарпатської області. Позивач зазначає, що має намір використовувати земельну ділянку за призначенням та побудувати на ній греко-католицький громадський центр ім. Елемира Ортутаї.

Однак на звернення позивача Відділ містобудування та архітектури Берегівської міської ради видав Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального громадського центру для культурного та духовного розвитку, затверджені наказом відповідача за №1 від 13 січня 2020 року (далі - містобудівні умови), в яких визначив граничну висотність будівництва на рівні двох поверхів. Позивач зазначає, що такі обмеження не відповідають містобудівній документації, зокрема діючому генеральному плану міста Берегово, порушують право позивача на будівництво запланованого об`єкту відповідно до цільового призначення земельної ділянки, який має бути вищим за визначені відповідачем обмеження по граничній висотності. Вказує, що саме генеральний план міста Берегово є основною документацією, якою визначаються умови забудови зазначеної земельної ділянки, тоді як зазначені обмеження визначені відповідачем помилково на підставі історико-архітектурного опорного плану, який є тільки науково-проектною документацією, а не містобудівною документацією. До генерального плану міста Берегово не були внесені змін щодо обмежень по забудові земельної ділянки позивача відповідно до історико-архітектурного опорного плану. Також наголошує, що і в Державно-земельному кадастрі щодо земельної ділянки не визначено обмежень, які були включені відповідачем до виданих містобудівних умов.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.07.2020р. відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Берегівська міська рада, щодо заявленого позову заперечила, надавши суду відзив на позовну заяву.

Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки при видачі містобудівних умов та обмежень за заявою позивача відповідач керувався науково-проектною документацією «Істирико-архітектурний опорний план м. Берегове Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» , яким визначаються межі та режими використання історичного ареалу та зони охорони пам`яток м. Берегове.

На підставі наведеного вважає, що було правильно зазначено в містобудівних умовах ті планувальні обмеження щодо забудови земельної ділянки позивача.

Щодо видачі містобудівних умов та обмеження на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 під студентський гуртожиток з надбудовою та розширенням за рахунок суміжної земельної ділянки №4 по вул. Петра Міговка (другий об`єкт позивача, що знаходиться поряд) зазначає, що такі були видані теж вірно однак до розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану, яким і було визначено відповідну територію зоною регулювання забудови та введено обмеження висоти щодо зведення новобудов.

Позивач скористався наданим йому правом на подання суду відповіді на відзив, у якому висловив свої заперечення щодо доводів відповідача. Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, вказує, що відповідач при видачі містобудівних умов та обмежень не врахував положення генерального плану, а також іншу містобудівну документацію, зокрема детальний план «Про розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку на площі Сінній в м. Берегово» , який був затверджений рішенням Берегівської міської ради №1258 від 23.11.2018р.

Саме детальний план відповідно до положень ч.4 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є документом який уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території, зокрема червоні лінії та лінії регулювання забудови, а також містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території. Згідно детального плану з метою оптимального архітектурно-просторового вирішення території проектованого багатофункціонального громадського центру із ув`язкою із сусідніми територіями, було визначено поверховість громадських утворень на рівні 2-4 поверхи з мансардою. Гранична поверховість забудови детальним планом визначена на рівні 2-4 поверхів.

Відповідач повинен був враховувати саме містобудівні обмеження визначені детальним планом території, а не загальним історико-архітектурним опорним планом. Зазначає, що багатофункціональний громадський центр разом із раніше запроектованим гуртожитком та сквером мають сформувати один громадський простір не тільки для студентів, але й для місцевих жителів, що і відображено в детальному плані. Вважає, що відповідачем було допущено порушення принципу належного врядування та Європейської конвенції з прав людини щодо правомірних очікувань, а відповідач, як орган місцевого самоврядування, інші органи влади повинні були враховувати існуючу містобудівну документацію та визначені ними містобудівні умови при затвердженні загального історико-архітектурного опорного плану.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Релігійна організація "Управління Мукачівської Греко-Католицької Єпархії" є релігійною організацією, яка зареєстрована 11.11.1990р. як юридична особа з місцезнаходженням: Закарпатська обл., м. Ужгород, буд.18, код ЄДРПОУ 00393608, що підтверджується довідкою №04.3-07/7755 від 10.12.201р. Головного управління Статистики у Закарпатській області та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань №23936698.

Позивач набув права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0.1031, що знаходиться за адресом: Закарпатська обл., м. Берегово, площа Сінна, 1, з кадастровим номером 2110200000:01:006:0074, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04) та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови (далі - земельна ділянка). Речові права позивача на земельну ділянку були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права за №32189070 від 25.06.2019р.

Даний публічний спір виник щодо реалізації відповідачем своїх повноважень в сфері надання містобудівних умов та обмежень позивачу для забудови земельної ділянки, право користування якою має позивач. Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту міста Берегово визначені генеральний планом міста Берегово, який розміщений у вільному доступі на сайті Берегівської міської ради в розділі Відділу містобудування та архітектури (http://beregovo-beregszasz.gov.ua/ua/ ).

В матеріалах справи наявний проект Детального плану території для розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку на площі Сінній в м. Берегове, розроблений на замовлення Виконавчого комітету Берегівської міської ради фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (сертифікат архітектора серії АР №003632) згідно рішення Берегівської міської ради від 10.09.2018 р. на основі завдання на проектування розробленого у відповідності до ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» .

Такий проект містобудівної документації був затверджений рішенням Берегівської міської ради «Про затвердження містобудівної документації «Розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку на площі Сінній в м. Берегове» №1258 від 23.11.2018р.

З пояснюючої записки до містобудівної документації вбачається, що в ньому враховано основні рішення генерального плану м. Берегове Закарпатської області та схеми планування Берегівського району. Детальний план території розроблений на розрахунковий термін до 2038 року. Термін дії детального плану - безстроковий. Затверджений проект Берегівською міською радою являється основним документом, що визначає подальший розвиток території.

Детальним планом визначено, що на момент проектування на території детального планування відсутні будівлі та споруди. Територія вільна від озеленення. Поряд знаходиться сквер з пам`ятником та передбачено будівництво гуртожитку для студентів.

Детальний план містить окремий розділ, що визначає характеристику планувальних обмежень. Виявлення планувальних обмежень розповсюджених на територію проектування базується на оцінці інженерно-геологічних та санітарно-гігієнічних умов, капітальності забудови, наявності на території факторів, які створюють обмеження для подальшого розвитку забудови території. На основі проведеної оцінки інженерно-геологічних умов виявлено, що ділянка відноситься до сприятливої території для розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку.

Проектом детального планування території передбачено розвиток та вдосконалення системи побутового обслуговування в межах, що сприяють створенню найбільш сприятливих умов для відпочинку населення, отримання якісних адміністративних, навчально-виховних, спортивно-оздоровчих, господарсько-побутових послуг населенням села. Згідно ДБН 360-92** передбачено наступні будівлі та споруди побутового обслуговування: - багатофункціональний громадський центр для духовного та культурного розвитку; - площа з пам`ятником.

Розділом 6 детального плану з метою оптимального архітектурно-просторового вирішення території проектованого багатофункціонального громадського центру із ув`язкою із сусідніми територіями, визначено площу забудови та поверховість громадських утворень - 2-4 поверхи з мансардою.

Також детальним планом визначено основні містобудівні вимоги, які слід врахувати при оформленні документів на землекористування та на наступних стадіях проектування: - забезпечити встановлену даним детальним планом території ширину вулиць та доріг в червоних лініях 17,00 м,18,00 м, 19,00 м, 22,00 м, 12,00 м; - зміна конфігурації та площі існуючих земельних ділянок; - гранична поверховість забудови - 2-4 поверхи; - при подальшому проектуванні забезпечити нормативні відстані пожежні відстані між будівлями, відстані з розрахунку інсоляції та нормативні розриви до інженерних мереж та сміттєзбірників; - територія об`єкту повинна бути належним чином облагороджена, озеленена, забезпечена зовнішнім освітленням.

Першочергові заходи з реалізації детального плану території визначені в розділі 15 детального плану та передбачають строки його реалізації. Термін реалізації детального плану території - 20 років, в тому числі 1-ша черга - 7 років. 1-ша черга. Розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у постійне користування або у власність для будівництва та обслуговування громадських будівель та споруд. Розроблення робочих проектів для будівництва та обслуговування багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку. Будівництво багатофункціонального громадського центру, інженерної інфраструктури (мереж водопостачання та каналізування) передбачається за кошти забудовника. Будівництво дорожньо-транспортної мережі передбачено за рахунок коштів міської ради та коштів залучених від забудовників в рамках програми залучення коштів забудовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

На підставі наведеного вище судом встановлено, що саме Берегівська міська рада як власник земельної ділянки визначила статус та призначення земельної ділянки для розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку на площі Сінній в м. Берегове, затвердила детальний план території, строки та порядок його реалізації.

Надалі така ділянка була надана у постійне користування позивачу, що також відповідно до детального плану є одним з етапів його реалізації. Наступними заходами з реалізації детального плану є розроблення робочих проектів для будівництва громадського центру та його будівництво багатофункціонального громадського центру за кошти забудовника.

Відділ містобудування та архітектури Берегівської міської ради за заявою позивача видав Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, які необхідні для розробки проекту будівництва громадського центру та оформлення дозвільної документації, які були затверджені наказом відповідача №1 від 13.01.2020р. Назва об`єкту будівництва згідно містобудівних умов - будівництво багатофункціонального громадського центру для культурного та духовного розвитку. В загальних даних містобудівних умови визначено, що це нове будівництво, замовником якого є позивач. Будівництво буде проводитись на земельній ділянці з кадастровим номером 2110200000:01:006:0074, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (03.04), відповідно до містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Берегове Закарпатської області» - відноситься до території установ та підприємств обслуговування, а згідно детального плану, затвердженого рішенням Берегівської міської ради №1258 від 23.11.2018р. - для розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку.

Згідно п.1 містобудівних умов та обмежень визначено граничну висотність забудови. Площа забудови згідно детального плану 48,4 %. Також визначено мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд.

Пунктом 5 містобудівних умов передбачено, що об`єкт будівництва знаходиться в зоні регулювання забудови згідно з проектно-науковою документацією «Історико-архітектурний опорний план м. Берегово Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» . Також передбачено планувальні обмеження по Зоні регулювання забудови, за якими дозволяється розміщення об`єктів нового будівництва замість малоцінних споруд, надбудова малоцінних споруд з дотриманням обмежень щодо висоти та розмірів у плані. Висота нових об`єктів або надбудовуваних споруд не повинна перевищувати 11 м (два поверхи) від рівня поверхні землі до гребню даху. Також зазначено, що проектна документація щодо зведення новобудов, реконструкції зі збільшенням габаритних та висотних параметрів уже існуючих об`єктів в обов`язковому порядку підлягає погодженню у відповідних органах охорони культурної спадщини.

Позивач доводить, що містобудівні умови по встановленню граничної висотності на рівні 11 м, а також зазначених планувальних обмежень по Зоні регулювання забудови прямо суперечать містобудівним умовам та обмеженням встановленим детальним планом, який передбачав висотність будівель на земельній ділянці в 2-4 поверхи. Саме на це розраховував позивач набувши права постійного користування земельною ділянкою. В іншому разі, через незначну площу земельної ділянки позивач як забудовник, не зможе реалізувати будівництво громадського центру, який би відповідав детальному плану.

Як вбачається із змісту містобудівних умов та обмежень, такі видані відповідачем щодо земельної ділянки, відповідно до її функціонального призначення, визначеного генеральним та детальним планом. Одночасно відповідач зазначив, планувальні обмеження, щодо такої ділянки, передбачені проектно-науковою документацією «Історико-архітектурний план м. Берегове Закарпатської області з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» . Саме вказаною науковою документацією визначено обмеження для зони регулювання забудови, в якій знаходиться земельна ділянка, належна позивачу. Встановлено, що висота нових об`єктів не повинна перевищувати 11 м (2 поверхи) від рівня поверхні землі до гребню даху. А також вимоги щодо погодження проектної документації у відповідних органах охорони культурної спадщини.

Сторонами не надано до матеріалів справи копій науково-проектної документації, однак, судом встановлено, що така міститься у вільному доступі на сайті Берегівської міської ради, в розділі щодо відповідача, зазначеному вище.

Науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м. Берегове Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» була погоджена листом Міністерства культури України №861/10-2/61-19 від 19.11.2019р. На підставі такої документації наказом Міністерства культури України №881 від 19.11.2019р. було затверджено межі та режими використання історичного ареалу та зон охорони пам`яток м. Берегове Закарпатської області. Надалі така науково-проектна документація була затверджена рішенням Берегівської міської ради №1745 від 29.11.2019р.

Відповідно до п.5 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , а також Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №135 від 31.05.2017р. містобудівні умови та обмеження містять в собі планувальні обмеження, які включають в себе охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, тощо. Тому відповідачем в містобудівних умовах, виданих позивачу було визначено такі планувальні обмеження, встановлені науково-проектною документацією.

Надаючи правову оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи, доводам сторін, враховуючи норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування окремих пунктів Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального громадського центру для культурного та духовного розвитку, затверджені наказом Відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради № 1 від 13 січня 2020 року.

Згідно з п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч.2, 4 ст.26 та ч.8 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

В силу наведених нормативних приписів, реалізовуючи своє право на забудову земельної ділянки, розташованої по вул. Сінній, 1 в м. Берегове Закарпатської області, позивач зобов`язаний додержуватись усіх вимог, визначених Містобудівними умовами та обмеженнями №1 від 13.01.2020р., що підтверджує вплив змісту вказаних містобудівних умов та обмежень на права та обсяг обов`язків позивача, оскільки недотримання таких вимог є підставою для притягнення останнього до відповідальності, як забудовника.

Приписами ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.5 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.

З огляду наведеного, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є одними із основних вихідних даних для проектування, повинні містити планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони охоронюваного ландшафту тощо).

Так, оскаржуваними положеннями Містобудівних умов та обмежень об`єкт проектування віднесено до меж Зони регулювання забудови міста Берегове, у зв`язку з чим позивача було зобов`язано дотримуватись граничної висотності не вище 11 метрів (2 поверхи), визначеної науково-проектною документацією для такої зони та погоджувати проектну документацію у відповідному органі з охорони культурної спадщини.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України «Про охорону культурної спадщини» .

Приписами п.7 ч.2 ст.6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі, належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» , з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з ч.3 ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» , на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

З аналізу викладених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Місто Берегове внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001р. №878.

На виконання вказаних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (надалі - Порядок № 318).

Відповідно до п.1 Порядку №318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.4 Порядку №318, відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 10 Порядку №318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до ч.1, 10 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

З аналізу наведених норм вбачається, що Генеральний план м.Берегово є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Берегівською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 318.

Положення генерального плану у межах населеного пункт уточнює детальний план, який визначає планувальну організацію і розвиток частини території (ч.1 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ).

Вказаною статтею Закону передбачено, що детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Судом встановлено, що містобудівною документацією «Розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку на площі Сінній в м. Берегове» , яка затверджена рішенням Берегівської міської ради №1258 від 23.11.2018р. встановлено планувальні обмеження щодо забудови земельної ділянки. Для будівництва багатофункціонального громадського центру із ув`язкою із сусідніми територіями встановлено граничну поверховість забудови 2-4 поверхи, а не 2, як визначено науково-проектною документацією.

Матеріалами справи підтверджено, що також сторонами не заперечується, той факт, що до генерального плану міста Берегове, а також до детального плану «Розміщення багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку на площі Сінній в м.Берегове» зміни щодо визначення меж історичного ареалу, а також Зон регулювання забудови не вносились. Як на час видачі позивачі містобудівних умов та обмежень, так і на час розгляду даної справи судом, в основній містобудівній документації не зафіксовано межі Зони регулювання забудови , як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Тобто планувальні обмеження земельної ділянки визначені згідно генерального та детального плану з одного боку, та науково-проектної документації, з іншого, передбачать різний рівень граничної висотності та характер обмежень при здійсненні будівництва.

Однак, відповідно до ст.19 вищезазначеного Закону саме детальний план містить та визначає містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території.

Відповідно до наведеного, враховуючи, що відповідач не спростував доводи позивача, не довів правомірність обмежень, визначених для позивача як забудовника земельної ділянки в містобудівних умовах, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування п.1 розділу "Містобудівні умова та обмеження" та абзац 2 розділу "Дозволяється" містобудівних умов щодо розміщення об`єктів нового будівництва замість малоцінних споруд, надбудова малоцінних споруд з дотриманням обмежень щодо висоти та розмірів у плані та обмеження висоти нових об`єктів або надбудовуваних споруд не більше 11 м (два поверхи) від рівня поверхні землі до гребню даху.

Заперечення відповідача про те, що задоволення позовних вимог є безпідставним, оскільки згідно Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень містобудівні умови передбачають наявність пункту 1, в якому має зазначатись гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд судом відхиляються з вище наведених мотивів, оскільки гранична висотність визначена відповідачем в містобудівних умовах для позивача не правильно. В таких випадках, відповідач має усунути допущені ним порушення та внести зміни до містобудівних умов та обмежень, з врахуванням висновків суду, наведених в цьому рішенні.

Також суд приймає до уваги, що саме Берегівська міська рада, змінила цільове призначення земельної ділянки, затвердила зміни до генерального плану міста Берегово, надалі затвердила детальний план території, яким передбачила будівництво на земельній ділянці багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку на площі Сінній в м. Берегове.

Надалі реалізовуючи детальний план, надала позивачу в користування земельної ділянки для такого будівництва, визначивши містобудівні умови та обмеження по висотності забудови на рівні чотирьох поверхів. Будівництво передбачається здійснювати за кошти позивача.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Таким чином, у діях відповідача щодо визначення первинних містобудівних умов та обмежень по забудові громадського центру, призначеного для використання мешканцями територіальної громади в цілому, а надалі встановлення нових та більш жорстких умов забудови земельної ділянки, містить ознаки порушенням права позивача на мирне володіння земельною ділянкою, що полягає, насамперед у перешкоджанні використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, яке визначене в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та містобудівній документації.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Оскільки позивач має намір збудувати триповерхову будівлю багатофункціонального громадського центру для духовного та культурного розвитку, що відповідає її цільовому призначенню зазначеному у витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то обмеження відповідача в цьому є неправомірним. Інтереси позивача та суспільний інтерес в будівництві та функціонуванні такого центру, на переконання суду співпадають.

В частині вимог позивача про визнання протиправним та скасування пункту абзац 2 розділу «Дозволяється» містобудівних умов щодо обов`язкового погодження у відповідних органах охорони культурної спадщини проектної документація щодо зведення новобудов, реконструкції зі збільшенням габаритних та висотних параметрів уже існуючих об`єктів судом враховано наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно положень ч.6 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Зі змісту наведених норм містобудівного законодавства вбачається, що проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами.

Окрім того, положеннями п.14 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних , архітектурних та ландшафтних перетворень , меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

З аналізу наведених норм вбачається, що як до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури та інформаційної політики України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів.

Згідно ч.4 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Таким чином, позивач має отримувати дозвіл у разі виконання ним містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, передбачених ч.4 ст.32 зазначеного Закону.

Нормативними актами, що регулюють порядок отримання вказаного дозволу, є Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» , постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» від 27.01.2010 № 77, Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №316 (далі також - Порядок № 316).

Як визначено у ст.6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» , рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання відповідних документів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Частиною 6 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» , якою визначено принцип мовчазної згоди, передбачено, що якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» , принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Аналіз норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дає підстави для висновку, що за умови подання суб`єктом господарювання повного пакету документів, він має право на застосування принципу мовчазної згоди.

У разі, якщо компетентним органом не буде прийнято відповідне рішення у строки визначені законом, то такий суб`єкт господарювання має право здійснювати таку діяльність на підставі принципу мовчазної згоди до прийняття компетентним органом відповідного рішення (позитивного або негативного).

Відповідна правова позиція та можливість застосування наведених норм законодавства та принципу мовчазної згоди до правовідносин щодо погодження органами охорони культурної спадщини наведена в Постанові Верховного Суду від 03.04.2020р. № 640/21505/18.

Судовому захисту підлягають тільки порушені права позивача. Однак, суд приходить до висновку, що зазначення в містобудівних умовах та обмеженнях саме по собі не порушує права позивача та не створює йому перешкод в забудові земельної ділянки. У разі виникнення спору щодо дотримання органом охорони культурної спадщини порядку надання відповідних дозволів за заявами позивача, такі спори можуть вирішуватись в судовому порядку за участі відповідного органу до компетенції якого віднесено вирішення відповідних питань.

З врахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування пункту абзац 2 розділу «Дозволяється» містобудівних умов щодо обов`язкового погодження у відповідних органах охорони культурної спадщини проектної документація щодо зведення новобудов, реконструкції зі збільшенням габаритних та висотних параметрів уже існуючих об`єктів є передчасним, а тому до задоволення не підлягають.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., на підставі положень ст.139 КАС України, судові витрати з судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Релігійної організації "Управління Мукачівської Греко-Католицької Єпархії" до Берегівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» - Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального громадського центру для культурного та духовного розвитку, затверджених наказом Відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради № 1 від 13 січня 2020 року, де зазначено: «гранична висотність будівництва -11 м» .

Визнати протиправним та скасувати абзац 2 розділу «Дозволяється» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального громадського центру для культурного та духовного розвитку, затверджених наказом Відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради №1 від 13 січня 2020 року, де зазначено : «дозволяється розміщення об`єктів нового будівництва замість малоцінних споруд, надбудова малоцінних споруд з дотриманням обмежень щодо висоти та розмірів у плані. Висота нових об`єктів або надбудовуваних споруд не повинна перевищувати 11 м (два поверхи) від рівня поверхні землі до гребню даху» .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Релігійної організації «Управління Мукачівської Греко-Католицької Єпархії» (Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Закарпатська, буд.18, код ЄДРПОУ - 00393608) за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради (вул. Б. Хмельницького, 7, м. Берегово, Закарпатська обл., 90202, код ЄДРПОУ - 04053683) судові витрати у розмірі 1401,30 грн. (одну тисячу чотириста одну гривню тридцять копійок)

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк