Рішення

від 24.12.2020 по справі 320/7322/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року № 320/7322/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ ГРУПП до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ ВМ ГРУПП звернулось до суду з позовом до Києво-Святошинської районної Державної адміністрації Київської області з вимогами:

- визнати протиправною відмову у присвоєнні адреси об`єкту будівництва Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №07-27/2203 від 03.08.2020;

- зобов`язати Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області прийняти рішення про присвоєння адреси об`єкту будівництва з наданням такого рішення ТОВ "ВМ ГРУПП".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

До суду 11.09.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач 03.02.2020 звернувся до Боярської міської ради з заявою про присвоєння адреси об`єкту будівництва. Зазначив, що 18.02.2020 Боярська міська рада звернулась до відповідача - Києво-Святошинської РДА з листом за №02-10/564-06 про надання адреси об`єкту будівництва позивача із вказанням адреси, яка може бути присвоєна об`єкту будівництва, та передала заяву позивача з доданими документами відповідачу. Стверджував, що 27.07.2020 звернувся до відповідача із запитом про надання інформації за результатом розгляду заяви про присвоєння адреси. Зазначив, що 03.08.2020 відповідачем надано відповідь №07-27/2203, згідно якої у структурного підрозділу РДА, а саме сектора містобудування та архітектури не має технічної можливості присвоїти адресу вищезазначеному об`єкту будівництва, присвоєння якої передбачено у Тимчасовому порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого Постановою КМУ №367 від 27.03.2019 .

На думку позивача, така відмова відповідача є необґрунтованою та протиправною. Вважає, що відповідно до чинного законодавства відмова у присвоєні адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна допускається лише з виключних підстав, які визначенні у Тимчасовому порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктів нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №367 від 27.03.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 126.

Поштове відправлення було вручене адресату 21.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням за трек-номером 0113332982213, яке наявне в матеріалах справи.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Суд також бере до уваги, що на виконання Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262-ІV, ухвалу суду від 14.09.2020 оприлюднено також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У той же час, відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду про продовження строків на подання відзиву чи інших заяв по суті справи не направлено, а відтак, враховуючи положення ч. 6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

У судовому засіданні призначеному на 22.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, заявила клопотання про подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідач, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою від 22.10.2020, керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив, подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 25.05.2017 зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт та здійснюється будівництво виробничо-складського комплексу з вбудованими офісними приміщеннями за місцезнаходженням: м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, в адміністративних межах Боярської міської ради на земельних ділянках: кадастровий №3222410300:02:004:5004 площею 0,9999 га, №3222410300:02:004:5002 площею 0,55 га, №3222410300:02:004:5001 площею 0,45 га.

Поштова адреса об`єкту будівництва до 2020 не присвоювалась.

Постановою Кабінету Міністрів України №367 від 27.03.2019, затверджено Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна (далі - Порядок), який діє з 01.07.2019.

Право на виконання будівельних робі виникло у позивача за фактом реєстрації Декларації про початок будівельних робіт 25.05.2017.

Містобудівні умови та обмеження видані позивачу у 2016, тобто, до набрання чинності Порядком, тому позивач діяв у відповідності до п.27 Порядку, тобто у разі коли замовнику будівництва надано будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження до набрання чинності цим Порядком, такий замовник може звернутися до відповідного уповноваженого органу з присвоєння адреси із заявою (із зазначенням найменування та ідентифікаційного коду замовника будівництва - юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, кадастрового номера земельної ділянки, на якій споруджується (споруджено) об`єкт нерухомого майна про присвоєння адреси об`єкту будівництва (до прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію).

На час подачі заяви позивач був переконаний, що земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Боярської міської ради, позивач 03.02.2020 звернувся безпосередньо до Боярської міської ради з заявою та доданими документами.

Відповідно до п.29 Порядку, позивачем до заяви були додані у повному обсязі наступні документи:

- копія Декларації про початок будівельних робіт;

- копії документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується об`єкт нерухомого майна:

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №14097791 від 27.06.2014, кадастровий номер земельної ділянки 3222410300:02:004:5004, площею 0,99га.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №30958590 від 16.08.2016, кадастровий номер земельної ділянки 3222410300:02:004:5002, площею 0,55га.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №30959071 від 16.08.2016, кадастровий номер земельної ділянки 3222410300:02:004:5001, площею 0,45га.

- викопіювання з топографо-геодезичного плану у масштабі М 1:500 із зазначенням місця розташування запланованих об`єктів будівництва.

25.06.2020 затверджено генеральний план м. Боярка, відповідно до якого земельні ділянки щодо яких існує необхідність присвоєння адреси, не входять до генерального плану м. Боярка, а знаходяться за межами м. Боярка.

Відповідно, 18.02.2020 Боярська міська рада звернулась до відповідача з відповідним Листом за №02-10/564-06 про надання адреси об`єкту будівництва із вказанням адреси, яка може бути присвоєна об`єкту будівництва, та передала заяву позивача з доданими документами, оскільки земельні ділянки, на яких розташовано об`єкт будівництва не входять до меж території, на яку поширюються повноваження Боярської міської ради.

Тобто, належним суб`єктом з присвоєння адреси є відповідач - Києво-Святошинська районна Державна адміністрація.

Позивач 27.07.2020 звернувся до відповідача із запитом про надання інформації за результатом розгляду заяви про присвоєння адреси.

03.08.2020 відповідачем надано відповідь за підписом заступника голови Києво-Святошинської РДА М. Лєзніка №07-27/2203, та повідомив позивача, що у структурного підрозділу РДА, а саме сектора містобудування та архітектури не має технічної можливості присвоїти адресу вищезазначеному об`єкту будівництва, присвоєння якої передбачено у Тимчасовому порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого Постановою КМУ №367 від 27.03.2019 . Також відповідь містила вказівку на право звернення до суду.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 367 від 27 березня 2019 року про деякі питання дерегуляції господарської діяльності, присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна з 1 липня 2019 року здійснюється виключно відповідно до Типового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого цією постановою. Рішення про присвоєння або зміну адреси об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна відповідно до цього Порядку приймає уповноважений орган містобудування та архітектури (далі уповноважений орган з присвоєння адреси).

Відповідно до п.10. Порядку: адреса об`єкту будівництва присвоюється за вибором замовника будівництва у порядку, визначеному пунктами 28-34 цього Порядку, після отримання права на виконання будівельних робіт.

Право на виконання будівельних робі виникло у позивача за фактом реєстрації Декларації про початок будівельних робіт 25.05.2017, тобто, до набрання чинності Порядком.

Відповідно до п. 30 Порядку, документи для присвоєння адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна подаються замовником будівництва (його представником) відповідно до частини першої та абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» .

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» визначає, що адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Пункту 27 Порядку визначено особливості присвоєння адреси об`єкту будівництва та об`єкту нерухомого майна, яким надано будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження до набрання чинності цим Порядком.

Так, у разі коли замовнику будівництва надано будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження до набрання чинності цим Порядком, такий замовник може звернутися до відповідного уповноваженого органу з присвоєння адреси із заявою (із зазначенням найменування та ідентифікаційного коду замовника будівництва - юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, кадастрового номера земельної ділянки, на якій споруджується (споруджено) об`єкт нерухомого майна про присвоєння адреси об`єкту будівництва (до прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію);

Уповноваженим органом з присвоєння адреси може бути:

- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради якщо об`єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

- районні в м. Києві державні адміністрації якщо об`єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження районної у м. Києві державної адміністрації;

- місцева державна адміністрація якщо об`єкт розташований у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради або районних у м. Києві державних адміністрацій.

Відтак, вирішення питання про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за межами населеного пункту належало до повноважень відповідача.

Пункт 31 Порядку встановлює виключний перелік підстав для відмови у присвоєнні адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна:

- подання неповного пакету документів, визначених пунктом 29 цього Порядку;

- виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;

- подання заяви особою, яка не є замовником будівництва або уповноваженою ним особою;

- подання заяви до уповноваженого органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території.

При цьому, відмова у присвоєнні адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна з підстав, не передбачених цим пунктом, не допускається.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивачем, відповідно до п. 29 Порядку подано повний пакет документів та відмова не містить вказівки на неповноту документів, вказівки на недостовірність чи неповноту відомостей, заява подана замовником будівництва, заява передана уповноваженому органу з присвоєння адреси та відмова не містить посилання на відсутність повноважень у відповідача, а лише посилається на відсутність технічної можливості у структурного підрозділу.

Відповідно до п.34. Порядку, уповноважений орган з присвоєння адреси за відсутності підстав для відмови у присвоєнні адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна:

приймає рішення про присвоєння адреси об`єкту будівництва, яке повинно містити відомості про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, або рішення про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, яке повинно містити відомості про документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

оприлюднює рішення про присвоєння адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна на своєму офіційному веб-сайті (за наявності);

забезпечує внесення інформації про присвоєння адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна до реєстру адрес;

видає (надсилає рекомендованим поштовим відправленням) замовнику будівництва (його представнику) рішення про присвоєння адреси об`єкту будівництва або рішення про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна у паперовій формі.

Як вбачається, підстав для відмови у присвоєнні адреси, передбачених п.31 Порядку, у листі від 03.08.2020 №07-27/2203 не зазначено.

Суд може ухвалити судове рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За відсутності передбачених у п. 34 Порядку підстав, іншого варіанту поведінки відповідача, ніж присвоєння адреси об`єкту будівництва - не існувало.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Застосування способу захисту позивача вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для наданні спірної адміністративної послуги (тобто, присвоєння адреси).

Так, позивачем виконано усі умови, необхідні для надання адміністративної послуги, тому належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача присвоїти адресу об`єкту будівництва.

Наведений спосіб захисту права також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У постанові Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.07.2020 у справі №810/2474/18 зазначив, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, втручання у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень має місце лише тоді, коли суд приймає рішення замість відповідача, а не коли виносить рішення, яким зобов`язує його прийняти таке рішення. Тобто підміна органів влади відбувається тоді, коли певний дозвіл чи рішення суб`єкта владних повноважень наявні в рішенні суду. Разом із тим присутність слова зобов`язати в судовому рішенні відносить його до ефективного способу захисту і не може розцінюватись як втручання у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені ним у рішенні «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988, відповідно до яких запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у тому числі колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач не довів правомірність своїх дій та не заперечив і не спростував обставин, наведених позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 12.08.2020 №2214.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову у присвоєнні адреси об`єкту будівництва Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №07-27/2203 від 03.08.2020.

3. Зобов`язати Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області прийняти рішення про присвоєння адреси об`єкту будівництва з наданням такого рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМ ГРУПП".

4. Стягнути на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМ ГРУПП" (код ЄДРПОУ: 39208105) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.