Рішення

від 23.12.2020 по справі 360/3782/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3782/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Печегіної Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вікром до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вікром (далі також - позивач, ТОВ Вікром ) до Головного управління ДПС у Луганська області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Луганська області по непоновленню Товариства з обмеженою відповідальністю Вікром платником єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Луганська області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю Вікром платником єдиного податку з 01.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2019 ГУ ДФС у Луганській області прийнято рішення № 9/12-32-52-05/23487909 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ТОВ Вікром .

Підставою такого рішення податковим органом зазначено несплату ТОВ Вікром протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України.

У зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням судом податкового повідомлення рішення, яким було нараховано податкові зобов`язання, ТОВ Вікром листом від 10.07.2020 № 3 звернулось до ГУ ДПС в Луганській області із заявою про поновлення платником єдиного податку з 01.01.2019, тобто з дати анулювання свідоцтва.

25.08.2020 ТОВ Вікром отримало відповідь ГУ ДПС в Луганській області від 29.07.2020 № 5426/10/12-32-52-04-06 про відмову в поновленні платником єдиного податку.

Позивач вважає бездіяльність податкового органу щодо непоновлення ТОВ Вікром платником єдиного податку протиправною з огляду наступне.

01.04.2016 ТОВ Вікром зареєстровано платником єдиного податку, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 14.04.2016 № 65/12-14-12- 04/23. ТОВ Вікром має у власності об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Заводська, 1-Г-1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400. Місцезнаходження об`єкту нерухомості співпадає із місцезнаходженням товариства.

26.01.2016 ТОВ Вікром подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, в якій самостійно визначено розмір податкових зобов`язань за 2016 рік. 26.03.2018 ТОВ Вікром подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, в якій суми податкових зобов`язань за січень-березень 2016 року зменшено і задекларовано податкові зобов`язання з плати за землю в сумі 0,00 грн.

Підставою для такого зменшення ТОВ Віком зазначило Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . 20.03.2018 посадовими особами ГУ ДФС в Луганській області складено акт № 660/12- 32-12-06/23487909 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації з земельного податку (уточнюючої) ТОВ Вікром .

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 0019581206, яким ТОВ Вікром нараховано суму грошового зобов`язання з земельного податку на суму 49 472,16 грн та нараховано штрафні санкції в сумі 12 368,04 грн. Про факт проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення ТОВ Вікром стало відомо 28.01.2019 після отримання від Головного управляння ДФС у Луганській області копії акту від 20.03.2018 № 660/12-32-12-06/23487909 та копії податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 0019581206.

ТОВ Вікром оскаржило податкове-повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 0019581206 до суду та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/531/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 0019581206 не породжує жодних наслідків з моменту його прийняття.

За таких обставин, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо непоновлення ТОВ Вікром платником єдиного полатку є протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.10.2020 відкрито провадження у вказаній адміністративній справі, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 05.11.2020 (арк. спр. 75-76).

У період з 20.10.2020 по 06.11.2020 головуючий - суддя Борзаниця С.В. перебував на лікарняному. Підготовче засідання призначено на 26.11.2020.

26.11.2020 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 10.12.2020 (арк. спр. 166).

Ухвалою суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (арк. спр. 173).

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ГУ ДПС у Луганській області позовні вимоги не визнав та зазначив таке.

ГУ ДФС у Луганській області у відповідності до вимог п.299.11 ст. 299 ПК України було проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.12.2018 № 409/12-32-52- 05/23487909, відповідно до якого встановлено порушення TOB Вікром , зокрема, абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України та абз. 3 п.299.10. ст.299 ПК України, встановлено наявність податкового боргу у ТОВ Вікром на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Станом на 30.06.2018 перевірки податковий борг позивача з земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) становив 49 384,31 грн, а станом на день проведення перевірки - 61 752,35 грн.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Наявність податкового боргу у ТОВ Вікром підтверджується інтегрованою карткою платника податків з земельного податку з юридичних осіб за 2018 рік. На підставі акту від 31.12.2018 № 409/12-32-52-05/23487909 ГУ ДФС у Луганській області прийняло рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 04.01.2019 року за № 9/12-32-52-05/23487909 у відношенні платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю Вікром .

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо непоновлення ТОВ Вікром платником єдиного податку відповідач зазначає наступне.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Тобто, проведенню перевірки передують певні дії контролюючого органу, прийняття рішень про їх проведення з зазначенням обсягів, суб`єктів та об`єктів перевірок, що регламентується вказаним вимогами Податкового Кодексу України.

Камеральною перевіркою щодо порушення платником єдиного податку ТОВ Вікром вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлено, що за позивачем існувала податкова заборгованість з земельного податку з юридичних осіб на суму 61 752,35 грн, про що відображено в акті перевірки від 31.12.2018 № 409/12-32-52-j 05/23487909.

З огляду на це, контролюючим органом було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку у відповідності до норм п.299.11 ст.299 ПК України. Також необхідно зазначити, що ГУ ДФС у Луганській області у відповідності до вимог ст. ст. 191, 20, 75 та 76 ПК України було проведено камеральну перевірку даних ТОВ Вікром , задекларованих у декларації з земельного податку за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.03.2018 № 660/12-32-12- 06/23487909, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ ВІКРОМ , зокрема, пп.270.1.1 п.270.1 ст. 270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.1 ст. 286 ПК України - заниження податкових зобов`язань з земельного податку за 2016 рік на загальну суму 49 472,16 грн. На підставі акту від 20.03.2018 № 660/12-32-12-06/23487909 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми Р від 11.05.2018 № 0019581206, яким за порушення ст. 270, 271 та 286 ПК України, на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 та п.58.1 статті 58 ПК України, до ТОВ Вікром застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно вимог п. 123.1 ст.123 ПК України у сумі 12 368,04 грн, а також збільшено (донараховано) суму грошового зобов`язання позивача з земельного податку з юридичних осіб на 49 472,16 грн.

Платник податку ТОВ Вікром скористався правом оскарження у судовому порядку вищезазначеного ППР, згідно якого у позивача виникло податкове зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб, лише 08.02.2019 шляхом звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування відповідного ППР про що свідчить відмітка в ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року по справі № 360/531/19. З огляду на це, ППР від 11.05.2018 № 0019581206 було узгодженим до моменту звернення позивача до суду. Відповідач звернув увагу, що суми податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб та суми штрафних санкцій, які нараховані позивачу згідно ППР від 11.05.2018 № 0019581206, були скасовані остаточним рішенням суду від 28.05.2019 (постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 року у справі № 360/531/19). Отже, наявність у ТОВ ВІКРОМ податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб доводить законність рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 04.01.2019 № 9/12-32-52-05/23487909.

Правом на оскарження рішення від 04.01.2019 № 9/12-32-52-05/23487909 про анулювання реєстрації платника єдиного податку позивач не скористався, підстав для поновлення відповідної реєстрації в реєстрі платників єдиного податку податковим законодавством не передбачено, з огляду на що, позовні вимоги ТОВ Вікром щодо визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу у непоновленні в реєстрі платником єдиного податку, та зобов`язання поновити таку реєстрацію з 01.01.2019 задоволенню не підлягають, оскільки контролюючим органом дотримано умови та порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, що передбачені п.299.11 ст.299 ПК України, а відповідне рішення від 04.01.2019 № 9/12-32-52-05/23487909 станом на 31.10.2020 року не є скасованим, що виключає можливість поновлення відповідної реєстрації.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вікром , ідентифікаційний номер 23487909, місце знаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 1г-1, зареєстроване у якості юридичної особи 28.02.1996 за № 13831200000000025 (арк. спр. 25).

З 06.03.1996 взятий на облік як платник податків в ДПІ у м. Сєвєродонецьку за № 1707, що підтверджено довідкою від 15.10.2004 № 211 (арк. спр. 26).

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 14.04.2016 № 65/12-14-12-04/23, ТОВ Вікром з 01.04.2016 перебуває на обліку як платник єдиного податку 3 групи (арк. спр. 28).

Податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ Вікорм , за результатами якої складено акт від 31.12.2018 № 409/12-32-52/23487909 відповідно до якого встановлено порушення TOB Вікром , зокрема, абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України та абз. 3 п.299.10. ст.299 ПК України, встановлено наявність податкового боргу у ТОВ ВІКРОМ на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 30.06.2018 та на день проведення перевірки у розмірі 61 752,35 грн (арк. спр. 46-47).

20.03.2018 податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з земельного податку (уточнюючої) за 2016 рік ТОВ Вікорм за результатами якої складено акт № 660/12-32-12-06/23487909, яким встановлено порушення ТОВ Вікром , зокрема, пп.270.1.1 п.270.1 ст. 270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.1 ст. 286 ПК України - заниження податкових зобов`язань з земельного податку за 2016 рік на загальну суму 49 472,16 грн (арк. спр. 92-94).

На підставі акту від 20.03.2018 № 660/12-32-12-06/23487909 прийнято податкове повідомлення рішення форми Р від 11.05.2018 № 0019581206, яким за порушення ст. 270, 271 та 286 ПК України, на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 та п.58.1 статті 58 ПК України, до ТОВ Вікром застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно вимог п. 123.1 ст.123 ПК України у сумі 12 368,04 грн, а також збільшено (донараховано) суму грошового зобов`язання позивача з земельного податку з юридичних осіб на 49 472,16 грн (арк. спр. 96-97).

Не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/531/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 0019581206, яким ТОВ Вікром збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичний осіб на 61840,20 грн у тому числі за податковими зобов`язаннями 49 472,16 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 12 368,04 грн (арк. спр. 53-61, 62-65).

Рішенням ГУ ДФС у Луганській області № 9/12-32-52-05/23487909 від 04.01.2019 анульовано свідоцтво платника єдиного податку ТОВ Вікром у зв`язку з несплатою протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу (арк. спр. 48).

В листі від 10.06.2020 № 3 ТОВ Вікром просив поновити його платником єдиного податку з 01.01.2019 (арк. спр. 49).

Листом від 29.07.220 № 5426/10/12-32-52-04-06, відповідач повідомив позивача, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/531/19 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 0019581206 по земельному податку не є підставою для поновлення ТОВ Вікром платником єдиного податку третьої групи. Рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку не було оскаржено ТОВ Вікром (арк. спр. 51).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. 294.1 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

За правилами пп. 49.18.2 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 295.3 ПК України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з пп. 298.2.3 ПК України у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Приписами абз. 3 п. 299.10 ПК України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 цього Кодексу, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

З інтегрованої картки платника податку судом з`ясовано, що у позивача була заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (арк. спр. 108-151).

Відповідно до п. 299.10 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Згідно з п. 299.11 ПК України у разі виявлення контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналізуючи викладені вище норми з позиції суду рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку приймається відповідно до визначеної нормами ПК України процедури, зокрема, проведення перевірки платника податку та складення акту за результатами перевірки.

За приписами пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України іншими нормативними актами.

В контексті спірних правовідносин такими умовами є: 1) наявність у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; 2) прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з першого числі місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, саме на підставі акту перевірки.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 05.02.2019 у справі № 805/1396/17, у рішенні від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17.

Так, судом встановлено, що контролюючим органом 20.03.2018 податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з земельного податку (уточнюючої) за 2016 рік ТОВ Вікром за результатами якої складено акт № 660/12-32-12-06/23487909, яким встановлено порушення ТОВ Вікром , зокрема, пп.270.1.1 п.270.1 ст. 270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.286.1 ст. 286 ПК України - заниження податкових зобов`язань з земельного податку за 2016 рік на загальну суму 49 472,16 грн та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018, яким збільшено податкові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб.

У подальшому контролюючим органом проведено камеральну перевірку ТОВ Вікром та складено акт від 31.12.2018 № 409/12-32-52-05/23487909, відповідно до якого встановлено порушення TOB Вікром , зокрема, абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України та абз. 3 п.299.10. ст.299 ПК України, встановлено наявність податкового боргу у ТОВ Вікром на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 30.06.2018 та подень проведення перевірки у розмірі 61 752,35 грн.

Зазначене стало підставою для винесення рішення № 9/12-32-52-05/2487909 від 04.01.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ТОВ Вікром .

У подальшому позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 в судовому порядку та за результатами оскарження було визнано протиправним та скасоване рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/531/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019.

Звернувшись до податкового органу із заявою про поновлення платником єдиного податку з 01.01.2019 вже після набрання чинності рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/531/19, позивач отримав відмову.

Суд зазначає, що скасоване в судовому порядку податкове повідомлення-рішення не породжує правових наслідків з моменту його прийняття. Отже, відмовляючи позивачу в поновленні платником єдиного податку після встановленого факту скасування податкового повідомлення-рішення, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Платіжним дорученням від 10 вересня 2020 року № 1130 підтверджено сплату судового збору за подання до суду даного позову в сумі 2102,00 грн (арк. спр. 4).

Зважаючи, що позовні вимоги, за які сплачено судовий збір, підлягають задоволенню лише суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Згідно положень статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано копію платіжного доручення № 1131 від 10.09.2020 про сплату позивачем послуг з надання правової допомоги за Договором від 25.08.2020 у сумі 15 200,00 грн (арк. спр. 73).

25.09.2020 укладено договір про надання правової допомоги б/н між адвокатом ОСОБА_1 (далі - адвокат), з однієї сторони, та ТОВ Вікром в особі директора Лукашова В.М. (далі - клієнт), з іншої сторони (арк. спр. 66-67).

Пунктом 1 Договору визначено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати допомогу з питань представництва інтересів Клієнта в Луганському окружному адміністративному суді, Першому апеляційному адміністративному суді про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області від 04.01.2019 № 9/12-32-52-05/23487909 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у Договорі.

Відповідно до акту про надання правової допомоги від 10.09.2020 загальна вартість послуг складає 15200,00 грн (арк. спр. 68-69).

Враховуючи викладене, суд на підставі частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визнає неспівмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені по даній справі у розмірі 15000 грн, оскільки справа не є складною, по справі була відсутня необхідність встановлення додаткових обставин, які впливали на правильне вирішення справи, та вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 1000 грн.

Оскільки витрат по сплаті судового збору за подання цього позову позивач не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вікром (ідентифікаційний код 23487909, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 1Г-1) до Головного управління ДПС у Луганській області Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнати бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Луганська області щодо непоновлення Товариства з обмеженою відповідальністю Вікром платником єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Луганська області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю Вікром платником єдиного податку з 01.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганська області на користь Товаритсво з обмеженою відповідальністю Вікром судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганська області витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця