Рішення

від 24.12.2020 по справі 380/5735/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року справа №380/5735/20

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т. розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Промбудтрейдинг до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Промбудтрейдинг» до Галицької митниці Держмитслужби, в якій, з врахуванням зменшення позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2020 № UA20900/2020/000027/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.07.2020 № UA209120/2020/00096.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з Договором № 4/1-2020 від 16.06.2020, на підставі на рахунку-фактури від 17.06.2020 № 83/6/2020 придбано у фірми P.U.H. ROLL-CAR в особі директора Krzysztof Chodorek, м. Баковіце Республіка Польща, екскаватор гусеничний самохідний, такий, що був у використанні, рік виготовлення 2008 (у комплексі з ковшем та противагою) 1 шт., одноковшевий із обертанням верхньої частини на 360*, марки LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798. Двигун дизельний, потужністю 434 к.с. (320 кВт) 2000 об.хв., кількість відпрацьованих мотогодин - 2136. Транспортна довжина - 12800 мм, транспортна ширина - 4120 мм, висота в транспортному стані - 3900 мм, ширина гусениць - 600 мм, в розібраному стані на 2-х транспортних засобах. Поставка здійснювалась на умовах EXW. 17.06.2020 митним брокером - ФОП ОСОБА_1 , в інтересах позивача подано до Галицької митниці Держмитслужби, митну декларацію № UA209120/2020/014476 від 01.07.2020 із заявленою митною вартістю екскаватора в розмірі 180000 PLN, визначену на основі рахунку-фактури № 83/06/2020. На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано: рахунок-фактуру (інвойс) № 20/06/2020 від 29.06.2020, автотранспортну накладну б/н від 29.06.2020, декларацію про походження товару 20/60/2020, платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 1 від 19.06.2020, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 10/60/2020 № 29.06.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується № 4 від 16.06.2020, договір (контракт) про перевезення № 1 від 26.06.2020, копію митної декларації країни відправлення 20PL402010E0661539 від 26.06.2020, копію митної декларації країни відправлення 20PL2010E0661555 від 29.06.2020, митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів UA209120.2020.014476 від 01.07.2020. 02.07.2020 на електронну вимогу митного органу, декларантом надано на підтвердження заявленої митної вартості товару додаткові документи: висновок експерта № 3006/1 від 30.06.2020, посилання на інтернет-джерело з скріншотом об`єкту купівлі-продажу (екскаватор LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798) як підтвердження заявленої митної вартості, копію митної декларації відправлення, KOMUNIKAT IE599, документ, що підтверджує експорт товару за межі ЄС. Незважаючи на подані документи у відповідності до вимог, що передбачені Митним кодексом України, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2020/000027/2 від 03.07.2020 та видано картку відмови в митному оформленні від 03.07.2020. Митну вартість визначено на рівні 3600000 PLN + 6688,89 PLN (транспортні витрати), разом 366688,88 PLN. Позивач зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність в документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для корегування митної вартості товару. Таким чином, вважає, що відповідачем не обґрунтовано прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000027/2 від 03.07.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120/2020/00096, оскільки такі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву покликається на те, що згідно з митною декларацією № UA209120/2020/014476 від 01.07.2020 задекларовано екскаватор гусеничний самохідний, такий, що був у використанні, рік виготовлення 2008 (у комплекті з ковшем та противагою) - 1 шт., одноковшовий із обертанням верхньої частини на 360*, марка LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798. Двигун дизельний, потужністю 434 к.с. (320 кВт) 2000 об.хв., кількість відпрацьованих мотогодин - 2136. Транспортна довжина - 12800 мм, транспортна ширина - 4120 мм, висота в транспортному стані - 3900 мм, ширина гусениць - 600 мм, макс. глибина копання - 7300 мм. Об`єм ковша - 4м3. Поставляється в частково розібраному стані на 2-х транспортних засобах для зручності транспортування. Не для військового використання. Фактурна вартість задекларованого транспортного засобу склала 180000,00 польських злотих, відповідно до поданого рахунку-фактури від 29.06.2020 № 20/06/2020 та транспортні витрати, відповідно до рахунку TOMALO TRANS № 20/06/2020 № 10/06/200 від 29.06.2020 в сумі 1500 Євро. Митна вартість була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та склала 125423,55 грн. Продавцем в даній зовнішньоекономічній операції виступала польська фірма P.U.H. ROLL-CAR . Шляхом пошуку інформації в мережі Інтернет встановлено, що на екватор марки LIEBHER модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798 , польською фірмою P.U.H. ROLL-CAR на сайті ОТОМОТО о 12:08 05.06.2020 виставлено повідомлення (за номером 6074091837) про продаж за ціною 360000,00 польських злотих. Таким чином, встановлено, що екскаватор марки LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798 попередньо продавався за значно вищою ціною. 10.06.2020 на цьому ж сайті на даний екскаватор було розміщено інше повідомлення про продаж за ціною 180000 польських злотих. 17.06.2020 польською фірмою P.U.H. ROLL-CAR на ім`я української фірми ПП Промбудтрейдинг виставлено рахунок-проформу за номером 83/06/2020. Також відповідач зауважує, що у СМR від 29.06.2020 б/н відсутній підпис і печатка відправника. Окрім цього, зазначає, що згідно з висновком експерта № 3006 від 30.06.2020, долученим позивачем на підтвердження митної вартості, експерт не проводив огляд об`єкта оцінки, отже не враховував технічний стан. У вказаному висновку експерт в розрахунку вартості використовує коефіцієнти, які не підтверджені документально, а саме коефіцієнт уторгування та коефіцієнт, як враховує фінансові ризики. Поряд з цим, відповідач покликається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Зважаючи на викладене, представник відповідача стверджує, що рішення про коригування митної вартості товару UA20900/2020/000027/2 прийнято з дотримання вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

На спростування доводів відповідача представником позивача подано відповідь на відзив.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою судді від 12.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, зобов`язано позивача подати перекладені на державну мову письмові докази, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.

01.10.2020 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні таких відмовити.

У судовому засіданні 14.12.2020 представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 194 КАС України, суд ухвалою від 14.12.2020 постановив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що між ПП «Промбудтрейдинг» як покупцем та фірмою P.U.H. ROLL-CAR Krzysztof Chodorek, Республіка Польща в особі генерального директора Krzysztof Chodorek як продавцем, укладено Контракт № 4 від 16.06.2020, відповідно до якого продавець зобов`язується відвантажити, а покупець купити на умовах (EXW) згідно з Інкотермс-2010 вживаний екскаватор Liebherr R964C LHDSL s/n VIN НОМЕР_1 2008 року, Франція, на загальну суму 180 000 PLN в строк до 31.07.2020 (а.с. 23-28).

Згідно з п.п. 3.2, .3.3. Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими на основі замовлень покупця і наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс. Інвойс набирає сили з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату по цьому інвойсу (п. 3.4. Контракту). Покупець оплачує 100% суми платежу, вказаної в інвойсі частинами протягом 60 днів. Поставка можлива при частковій передоплаті (п. 4.1. Контракту).

Митним брокером - ФОП ОСОБА_1 , в інтересах позивача подано до Галицької митниці Держмитслужби митну декларацію № UA209120/2020/014476 від 01.07.2020, згідно з якою задекларовано екскаватор гусеничний самохідний, такий, що був у використанні, рік виготовлення 2008 (у комплекті з ковшем та противагою) - 1 шт. одноковшовий із обертанням верхньої частини на 360*, марка LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798. Двигун дизельний, потужністю 434 к.с. (320 кВт) 2000 об.хв., кількість відпрацьованих мотогодин - 2136. Транспортна довжина - 12800 мм, транспортна ширина - 4120 мм, висота в транспортному стані - 3900 мм, ширина гусениць - 600 мм, макс. глибина копання - 7300 мм. Об`єм ковша - 4м3. Поставляється в частково розібраному стані на 2-х транспортних засобах для зручності транспортування. Не для військового використання.

На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля декларантом одночасно з митною декларацією подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice), № 20/06/2020 від 29.06.2020; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 29.06.2020; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 20/06/2020 від 29.06.2020; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 1 від 19.06.2020; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 10/06/2020 від 29.06.2020; зовнішньо-економічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується № 4 від 16.06.2020; договір (контракт) перевезення № 1 від 26.06.2020; копію митної декларації країни відправлення № 20PL402010Е0661539 від 29.06.2020; копію митної декларації країни відправлення № 20 PL402010Е0661555 від 29.06.2020; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів UА209120/2020.014476 від 01.07.2020.

Фактурна вартість задекларованого транспортного засобу склала 180000,00 польських злотих, відповідно до поданого рахунку-фактури від 29.06.2020 № 20/06/2020 та транспортні витрати, відповідно до рахунку TOMALO TRANS № 20/06/2020 № 10/06/200 від 29.06.2020 в сумі 1500 Євро.

Митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у сумі 125423,55 грн.

За наслідками опрацювання наданих документів митний орган повідомив декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості імпортованого товару (а.с. 13).

02.07.2020 на вимогу митного органу декларантом надано на підтвердження заявленої митної вартості товару додаткові документи: висновок експерта № 3006/1 від 30.06.2020, посилання на інтернет-джерело з скріншотом об`єкту купівлі-продажу (екскаватор LIEBHER модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLZ1008JZCO23798) як підтвердження заявленої митної вартості, копію митної декларації відправлення, KOMUNIKAT IE599, документ, що підтверджує експорт товару за межі ЄС (а.с. 52).

03.07.2020 Галицькою митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості UA209000/2020/000027/2, згідно з яким митну вартість товару встановлено у розмірі 366688,88 польських злотих (а.с. 30).

Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000027/2 від 03.07.2020, обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у документах згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МКУ, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (відсутність значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (відсутність замовлення, передбаченого п. 3.2 контракту № 4 від 16.06.2020). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне: згідно з Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956). Ст. 5 Конвенції передбачає, що графа 22 підпис і печатка відправника - повинна містити підпис відправника. Цей підпис може бути надрукований чи замінений печаткою відправника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Однак, у СМR від 29.06.2020 б/н відсутній підпис і печатка відправника. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);- копію митної декларації країни відправлення;- виписку з бухгалтерської документації - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировин. Згідно висновку експерта № 3006/1 від 30.06.2020, експерт не проводив огляд об`єкту оцінки, отже не врахував технічний стан. В вказаному висновку експерт в розрахунку вартості використовує коефіцієнти, які не підтверджені документально, а саме Коефіцієнт уторгування та Коефіцієнт, який враховує фінансові ризики. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано метод 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало оголошення про продаж даного екскаватора розміщене продавцем http://webcache.googleusercontent.сom/search7q=cache:K9CXTH8w4YAJ:https://www.otomoto.pl/oferta/liebherr-r964-c-hdsl -ID6D4gLb.html&hl-uk&gl=ua&strip=1&vwsrc=0 . Коригування не здійснювалися. Визначена митна вартість 360000 PLN + 6688,89 PLN (транспортні витрати) = 366688,8800 PLN (а.с. 31).

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000027/2 від 03.07.2020 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209120/2019/00096 з таких причин: Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із прийняттям рішення про визначення митної вартості № UA209000/2020/000027/2 від 03.07.2020, порушено вимоги наказу МФУ від 30.05.2012 № 611 (а.с. 32).

Покликаючись на протиправність коригування Галицькою митницею Держмитслужби розрахованої декларантом митної вартості екскаватора, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 Митного кодексу України (далі МК України) відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Так, як вбачається з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209120/2020/00096 на підтвердження заявленої митної вартості екскаватора позивачем одночасно з митною декларацією подано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 20/06/2020 від 29/06/2020 в якому вартість гусеничного екскаватора LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер НОМЕР_2 визначена у розмірі 180 000 польських злотих; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 29.06.2020; декларація про походження товару (Declaration of origin) № 20/06/2020 від 29.06.2020; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 1 від 19.06.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 10/06/2020 від 29.06.2020 на суму 1500 євро; зовнішньо-економічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується № 4 від 16.06.2020; договір (контракт) перевезення № 1 від 26.06.2020; копія митної декларації країни відправлення № 20PL402010Е0661539 від 29.06.2020; копія митної декларації країни відправлення № 20 PL402010Е0661555 від 29.06.2020; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UА209120/2020.014476 від 01.07.2020.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як вбачається з оскаржуваного рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у документах згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (відсутність значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (відсутність замовлення, передбаченого п. 3.2 контракту № 4 від 16.06.2020).

Відтак, відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За наявності інші платіжні та /або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у ч. 2 і ч. 3 цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Так, стверджуючи про відсутність у документах згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідач у оскаржуваному рішенні покликається на п. 3.2 контракту № 4 від 16.06.2020, згідно з яким поставка здійснюється за партіями, які сформовані на основі замовлень покупця і наявності товару на складі.

Втім, як слушно зауважила представник позивача, вказаний пункт контракту не відноситься до ціни договору, а отже і ціни товару, є процедурним, стосується взаємовідносин між покупцем та продавцем.

Необгрунтованим є і покликання відповідача на те, що у СМR від 29.06.2020 б/н відсутній підпис і печатка відправника, адже цей документ не містять числових значень, тож його відомості не впливають на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товару.

Стосовно доводів відповідача про те, що у висновку експерта № 3006 від 30.06.2020, долученому позивачем на підтвердження митної вартості, експерт в розрахунку вартості використовує коефіцієнти, які не підтверджені документально, суд зауважує, що митна вартість екскаватора визначена на основі рахунку-фактури, а не висновку експерта.

Посилаючись на подібні обставини відповідач не наводить жодних доводів щодо того, яким чином вони можуть вплинути на правильність визначеної митної вартості імпортованого товару та/або унеможливлять її визначення за основним методом. Вказане також свідчить про перевірку відповідачем нечислових обставин, посилання на які не можуть бути належною, достатньою та законною підставою для коригування митної вартості товарів, визначеної позивачем за основним методом.

Так, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. За правилами ч.ч. 3, 8 згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Статтею 64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Проте, в оскаржуваному рішенні не вказано про раніше визначену органами доходів і зборів митну вартість товару, якою б керувався відповідач при визначенні вартості імпортованого транспортного засобу (тобто відсутнє конкретне посилання на митну декларацію з вартістю попередньо імпортованого товару іншими особами).

На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2020 № UA20900/2020/000027/2, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2б (ст. 60 МКУ) - з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; методу 2в і 2г - з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Згідно з оскаржуваним рішенням джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало оголошення про продаж даного екскаватора розміщене продавцем http://webcache.googleusercontent.сom/search7q=cache:K9CXTH8w4YAJ:https://www.otomoto.pl/oferta/liebherr-r964-c-hdsl -ID6D4gLb.html&hl-uk&gl=ua&strip=1&vwsrc=0 , з якого відповідачем встановлено, що на екскаватор марки LIEBHER модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798 польською фірмою P.U.H. ROLL-CAR на сайті ОТОМОТО о 12:08 05.06.2020 виставлено повідомлення (за номером 6074091837) про продаж за ціною 360000,00 польських злотих.

Втім, покликання відповідача на оголошення на сайті ОТОМОТО про продаж екскаватора марки LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798 за ціною 360000,00 польських злотих не заслуговують на увагу, адже в роздруківці з сайту вказано ціну пропозиції, що не є беззаперечним доказом остаточної ціни продажу позивачу. Як зазначає сам відповідач, 10.06.2020 на цьому ж сайті на даний екскаватор розміщено інше повідомлення про продаж за ціною 180000 польських злотих. 17.06.2020 польською фірмою P.U.H. ROLL-CAR на ім`я української фірми ПП Промбудтрейдинг виставлено рахунок-проформу за номером 83/06/2020. Таким чином, ціна продажу екскаватора марки LIEBHERR модель R964C HDSL Litronic серійний номер WLHZ1008JZCO23798 - це ціна, зазначена в рахунку-проформі за номером 83/06/2020 (180000,00 польських злотих).

З огляду на викладене, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.07.2020 № UA20900/2020/000027/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України відсутні.

Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення митниці про коригування митної вартості, а відтак, і похідне від нього рішення про відмову в прийнятті митної декларації - не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак такі підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких,серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з платіжним дорученням № 1 від 14.07.2020 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3795,00 грн, та згідно з платіжним дорученням № 3 від 03.08.2020 - у розмірі 2102,00 грн.

З огляду на висновок суду про задоволення позовних вимог та належного підтвердження сплати судового збору, такий підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 34 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 5 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 34 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги № 07/07-2020 від 07.07.2020; заключну виписку за період з 31.08.2020 по 31.08.2020 на суму 10000 грн; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 31.08.2020 до договору № 07/07-2020 від 07.07.2020 на суму 10000 грн.

У свою чергу, представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому покликається на не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема, з огляду на нескладну категорію справи та на відсутність детального розрахунку витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі №1.380.2019.001036, згідно з якою склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така ж правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 28.05.2019 у справі №826/850/18, від 02.07.2019 у справі №810/795/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.01.2020 по справі №826/8097/16 вказав, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тією особою або особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно з долученим до матеріалів справи договором № 07/07-2020 від 07.07.2020, укладений між приватним підприємством Промбудтрейдинг та адвокатським об`єднанням Еліум , адвокатське об`єднання надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо представництва та захисту інтересів останнього в органах державної влади та місцевого самоврядування; органах, які проводять досудове розслідування, оперативно-розшукову діяльність та органах прокуратури; на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження та в кримінальному провадженні, тощо.

Згідно з заключною випискою за період з 31.08.2020 по 31.08.2020 ПП Промбудтрейдинг здійснено оплату за консультаційні та юридичні послуги за липень 2020 року згідно з договором № 07/07-2020 від 07.07.2020, рах. № 3 від 10.08.2020 без ПДВ.

Згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 31.08.2020, на підставі договору № 07/07-2020 від 07.07.2020 виконавцем - Адвокатським об`єднанням Еліум виконані такі роботи (надані послуги): написання позовної заяви - 5000 грн, участь у суді першої інстанції - 5000 грн.

Як вбачається з поданих представником позивача документів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, такі не містять розрахунку погодинної вартості правничої допомоги, наданої адвокатом у цій справі.

Більше того, з договору про надання правничої допомоги від 07/07-2020 від 07.07.2020, опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 31.08.2020 та заключної виписки за період з 31.08.2020 по 31.08.2020, не можливо ідентифікувати справу, у якій надано таку правничу допомогу, а в ордері серії ЛВ №115250 на надання правової допомоги ПП Промбудтрейдинг у Львівському окружному адміністративному суді зазначено договір № 13/07-2020 від 13.07.2020, який до матеріалів справи не долучений.

З огляду на викладене, суд вважає, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу не підтверджується належними доказами, а тому вимога позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» , пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного підприємства Промбудтрейдинг до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.07.2020 № UA209000/2020/000027/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.07.2020 № UA209120/2020/00096.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Галицької митниці Держмитслужби 5 897 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто сім) гривень сплаченого судового збору на користь Приватного підприємства Промбудтрейдинг .

В задоволенні відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач: Приватне підприємство Промбудтрейдинг (81614, Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, вул. Зелена, буд. 4; код ЄДРПОУ 42368957).

Відповідач : Галицька митниця Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка,1; ЄДРПОУ 43348711).

Суддя Сидор Н.Т.