Рішення

від 24.12.2020 по справі 400/2235/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 р. № 400/2235/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

до відповідача:Миколаївського вищого училища фізичної культури, вул. Чигрина, буд. 41, м. Миколаїв, 54055

про:застосування заходу реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - позивач або Управління) звернулося з позовом про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності до Миколаївського вищого училища фізичної культури (надалі - відповідач), шляхом повної заборони виконання робіт та експлуатації устатковання підвищеної небезпеки а саме: - експлуатації деревообробного технологічного устаткування: чотири верстати деревообробної групи, які знаходяться в приміщенні столярного цеху; роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 29.11.2018 № 126 та згідно направлення на проведення перевірки від 12.04.2019 № 167 у період з 15.04.2019 по 23.04.2019 посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області було проведено планову перевірку Миколаївського вищого училища фізичної культури на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Під час перевірки виявлені порушення нормативно-правових актів з охорони праці, серед яких є такі, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей. З метою недопущення спричинення шкоди життю чи здоров`ю людей є підстави для негайного зупинення: робіт що виконуються на висоті понад 1,3 метра та заборони виконання робіт та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися, у зв`язку з чим, суд розглядає за наявними матеріалами справи, згідно вимог ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 вищезазначеного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною першою статті 39 Закону України від 20.01.2018 № 2249-VІІІ Про охорону праці (надалі - Закон № 2249) встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 29.11.2018 № 126 та згідно направлення на проведення перевірки від 12.04.2019 № 167 у період з 15.04.2019 по 23.04.2019 посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області було проведено планову перевірку Миколаївського вищого училища фізичної культури, що

знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 41, на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами перевірки та у зв`язку з виявленням порушень вимог законодавства, посадовими особами Управління складено Акт перевірки суб`єкта господарювання від 23.04.2019 № 529 (далі - Акт).

Під час перевірки виявлені порушення нормативно-правових актів з охорони праці, серед яких є такі, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, а саме: відповідачем допущено виконання робіт підвищеної небезпеки, без відповідних дозвільних документів:

- відсутній дозвіл на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, а саме: деревообробне технологічне устаткування - верстати деревообробної групи (4 верстати), в приміщенні столярного цеху, що є порушенням п.6 додатку 3 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1107.

Також суб`єктом господарювання не подано декларацію відповідності матеріально - технічної бази вимогам законодавства з питань охорони прані та промислової безпеки на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів підвищеної небезпеки, а саме:

- на роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, що є порушенням п. 6 додатку 6 Порядку № 1107.

Статтею 4 Закону № 2249 передбачено, що державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням та базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Частиною третьою статті 21 Закону № 2249 встановлено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі-дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1107, дозвіл за формою згідно з Додатком 1 видається роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у Додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у Додатку 3.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (надалі - Закон № 877), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною першою статті 39 Закону № 2249 передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону № 877, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що державний нагляд у сфері господарської діяльності має на меті виявити та запобігти порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання, що здійснюється як в інтересах суспільства, так і для забезпечення безпеки життя та здоров`я людини, а також належних, безпечних і здорових умов праці.

Підставою для звернення органу державного нагляду в суд з вимогою про зупинення суб`єктом господарювання виконання певних робіт є акт перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, що становлять загрозу життю та здоров`ю працюючих. Водночас застосування заходів реагування у сфері державного нагляду здійснюється судом до усунення суб`єктом господарювання тих порушень, що стали підставою для застосування заходів реагування.

Під загрозою життю та здоров`ю людей слід розуміти виникнення умов, за яких подальше продовження господарської діяльності, виконання робіт або експлуатація об`єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди громадянам, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.

Відтак, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. При цьому застосування таких заходів обумовлюється саме наявністю факту порушення вимог законодавства, що зафіксований в акті перевірки та залишається не усунутим на час розгляду судом відповідного позову органу державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що позивач як суб`єкт нагляду у сфері охорони праці та промислової безпеки в ході перевірки виявив факти істотних порушень відповідачем вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, що підтверджується Актом.

Доказів надання дозволів на роботи, що виконуються на висоті 1,3 метра відповідачем не надано.

Положення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують, що право кожного на життя охороняється законом та обов`язок захищати право на життя за ст. 2 цієї Конвенції визначається у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, яка визначає гарантування кожному, хто перебуває під юрисдикцією, прав і свобод, визначених в Конвенції.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) до Миколаївського вищого училища фізичної культури (вул. Чигрина, 41, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 22440981) задовольнити.

2. Застосувати до Миколаївського вищого училища фізичної культури, (вул. Чигрина, 41, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 22440981), заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом повної заборони виконання робіт та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, а саме: експлуатації деревообробного технологічного устаткування: чотири верстати деревообробної групи, які знаходяться в приміщенні столярного цеху та роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник