Рішення

від 24.12.2020 по справі 480/7069/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року Справа № 480/7069/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм технічних рішень" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм технічних рішень " (далі - позивач, ТОВ Алгоритм технічних рішень ) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Сумській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2020 № 47/ППР/18-28-04-02/42416062 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 97999,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 24500,00 грн.; а також № 46/ППР/18-28-04-02/42416062, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 7813,00 грн.

Позовні вимоги ТОВ Алгоритм технічних рішень обґрунтовує наступним. Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за червень 2020р. За результатами перевірки складено відповідний акт перевірки, на підставі якого Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ГУ ДПС у Сумській області визначило нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ Металукрторг , а також здійснення їх з метою штучного формування податкового кредиту. На переконання позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки господарські операції з ТОВ "Металукрторг" є реально здійсненими, направленими на настання правових наслідків, обумовлених ними та підтверджені відповідними документами бухгалтерського обліку. Позивач вважає, що сама по собі наявність податкової інформації та неможливість з`ясування походження товару, який придбавався, по ланцюгам постачання, не можуть бути підставою для неврахування спірних господарських операцій у податковому обліку та, як наслідок, позбавлення права на податковий кредит по ним. З вищезазначених підстав, на думку ТОВ "Алгоритм технічних рішень", позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, згідно чинного законодавства та не підлягають скасуванню, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що господарські операції по контрагенту позивача ТОВ Металукрторг не підтверджують реальне виконання господарських операції.

Відповідачем здійснено аналіз причин виникнення від`ємного значення з ПДВ по фінансово-господарських операціях з ТОВ " Металукрторг " за червень, серпень, вересень 2019 року та встановлено, що підприємством придбавалась значна кількість ТМЦ (поковка ст.20Х, ст.ЗОХ, ст.40Х, CT.40XH2MA в асортименті) у ТОВ " Металукрторг ". ТОВ " Металукрторг " не є виробником реалізованої продукції та не придбає у безпосередніх виробників або у контрагентів - постачальників, що здійснюють господарські операції з виробниками. Даний вид продукції, що реалізована по ланцюгу постачання не має реального джерела походження, що підтверджується даними податкової звітності та даними ЄРПН.

Відповідач звертав увагу суду на те, що у суб`єктів господарювання, які залучені до ланцюга постачання ТМЦ відсутні основні засоби, виробничі, трудові та транспортні засоби для зберігання, транспортування, навантаження та розвантаження.

При проведенні аналізу діяльності підприємства встановлено, що операції ТОВ " Металукрторг " неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв`язку з цим ТОВ " Металукрторг " не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Таким чином за результатами проведеного аналізу інформаційних баз даних ДПС/ДФС України, даних ЄРПН та податкової звітності не встановлено реального джерела походження реалізованих ТМЦ по ланцюгу постачання відповідно до зареєстрованих податкових накладних.

Отже господарські операції з придбання товару (поковки) по ланцюгу постачання не відбувалися, а лише здійснювалося документальне оформлення безтоварних операцій вищевказаними контрагентами - постачальниками з купівлі - продажу товарів.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначає, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки, позовні вимоги є обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

Ухвалою суду від 22.10.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

20.07.2020 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість із заявленою сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню, відповідно до Додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість 97 999,00 грн., а також заяву про бюджетне відшкодування (Додаток № 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) - реєстраційний номер документа 9171787926.

Посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 18.08.2020 № 866 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача на підставі п.78.1.8 ПК України у зв`язку з поданням подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. Перевірку проведено за період червень, серпень, вересень 2019 р. (згідно додатку 3 до декларації з ПДВ за червень 2020 р.).

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.09.2020 №611/18-28-04-02/42416062 (далі - акт), в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 200.1, 200.4, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту з ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодування - на 97999 грн., а також зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду - на 7813 грн., а всього на суму 105812 грн., відображених у поданій позивачем декларації з ПДВ за червень 2020 року.

23.09.2020р. позивачем подано до ГУ ДПС у Сумській обл. заперечення до акту вих. № 17, які згідно листа Відповідача від 02.10.2020 № 2/1/18-28-04-02 заперечення позивача залишені без задоволення, висновок акту без змін.

В подальшому на підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС в Сумській області винесено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2020 № 47/ППР/18-28-04-02/42416062 за формою В1, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування Позивачем в розмірі 97 999 грн. і застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 24 500, та від 02.10.2020 №46/ППР/18-28-04-02/42416062 за формою В4, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 7813 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки встановлено, що предметом перевірки було дослідження первинних документів по операціям позивача з придбання продукції (поковки сталі) у ТОВ Металукрторг за договором постачання № 20/08 від 20.05.2019.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ Алгоритм технічних рішень до складу податкового кредиту по деклараціям, відповідно до додатку 5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) в графі 7 таблиці Операції з придбання з податку на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7% Розділу II Податковий кредит , які розшифровані по періодам складання податкових накладних (інших документів) по кожному окремому постачальнику (вказано індивідуальний податковий номер), зокрема період складання були включені податкові накладні по підприємству ТОВ "Металукрторг ", а саме: за червень 2019 року на загальну суму - 219279,03 грн., в т.ч. ПДВ - 36546,51 грн., за серпень 2019 року на загальну суму - 261509,50 грн., в т.ч. ПДВ - 43584,92 грн., за вересень 2019 року на загальну суму - 154077,92 грн., в т.ч. ПДВ - 25679,64 грн.

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом досліджувалися первинні документи по постачанню продукції та які стосуються спірних господарських операції, про що детально відображено в акті перевірки на стор. 5-12 акту (а.с.135-138), а також надані позивачем до матеріалів справи. Зокрема, податковому органу було надано на перевірку відповідні договір на постачання товару, укладений між ТОВ Алгоритм технічних рішень та ТОВ Металукрторг , та специфікації, податкові накладені, видаткові накладені, докази оплати товару, господарські операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства, надано відповідні товарно-транспортні накладні на перевезення товару. Копії первинних документів, надані позивачем також до матеріалів справи, як доказ реальності здійснення господарських операції, досліджувалися судом (а.с.32-193)

Згідно висновків акту перевірки та відзиву на позовну заяву, підставою для висновків податкового органу стало те, що продукція, реалізована ТОВ Металукрторг по ланцюгу постачання, не має реального джерела походження, відповідні операції неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з чим ТОВ Металукрторг не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Таким чином на думку податкового органу, господарські операції з придбання товару (поковки) по ланцюгу постачання не відбувалися, а лише здійснювалося документальне оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів його контрагентами- постачальниками, оскільки зазначеними постачальниками даний вид товару не придбається у постачальників-виробників, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, що не мають реального характеру, внаслідок чого у ТОВ Металукрторг за результатами перевірки поданої податкової звітності неможливо встановити об`єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу робіт і послуг підприємствам-покупцям та постачальників за червень, серпень, вересень 2019 року. Крім того податковим органом не встановлено факту передачі товарів/послуг від продавця до покупця, у зв`язку з відсутністю придбання ТОВ Металукрторг таких товарів/послуг від третіх осіб, отже, зазначені взаємовідносини між ТОВ Алгоритм технічних рішень і ТОВ Металукрторг мають безтоварний характер, а угоди між ними не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд вважає необґрунтованими доводи ГУ ДПС у Сумській області про здійснення ТОВ Алгоритм технічних рішень операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди іншим особам, оскільки наявність податкової інформації по підприємству ТОВ Металукрторг , не може бути підставою для позбавлення позивача права на врахування цих операцій у податковому обліку.

Матеріалами справи підтверджується, що при проведенні перевірки податковим органом були досліджені всі первинні документи позивача, зауваження до їх складання та формування на їх основі податкового кредиту та податкових зобов`язань відсутні.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996) передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 статті 9 даного Закону № 996 та пункту 1.1 статті 1. пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (далі - Положення №88), передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Пунктом 22.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Також, згідно зі статтею 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Таким чином, витрати для цілей визначення обсягів придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) без податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) без податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій для цілей оподаткування податком на додану вартість (податком на прибуток) навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, у разі отримання товарів (робіт, послуг), таке підприємство повинно мати підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та належним чином складені первинні документи, а саме: видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), довіреності, що є підтвердженням даного отримання товарів (виконання робіт, послуг), а також є підставою (первинними документами) для оприбуткування даних робіт (послуг).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України: г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, первинні документи, які: складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам; такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції; не підтверджують придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності; складені з порушенням встановленого законодавством порядку, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 ' .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно п.200.14. ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ " Металукрторг у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлена відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру позивача отримати за дослідженим договором поставки інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи надані позивачем до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, судом не встановлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав.

Судом встановлено, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов`язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню товару мали фіктивний чи безтоварний характер, податковим органом не надані суду докази того, що контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов`язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов`язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов`язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов`язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності іншої особи.

Невиконання такими особами свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Згідно вимог ст. ст. 15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов`язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між позивачем та його конрагентом визнані судом недійсними, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Як зазначено вище, згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом. Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

При розгляді даної справи відповідачем не надано суду доказів наявності завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов`язує визначення порушення публічного порядку, а відтак вважати укладений договір нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК у суду достатніх підстав немає.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Проте, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, за наведених обставин, суд робить висновок, що позивач має право на відображення цих операцій у податковому обліку та формування податкового кредиту по ним. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за подання позовної заяви ТОВ " Алгоритм технічних рішень" був сплачений судовий збір в сумі 2102 грн., суд вважає за необхідне стягнути вказану суму на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " Алгоритм технічних рішень" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 02.10.2020 № 47/ППР/18-28-04-02/42416062 та від 02.10.2020 № 46/ППР/18-28-04-02/42416062.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 43144399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм технічних рішень (Сумська область, Тростянецький район, с.Боромля, вул..Харківська,5,і.к. 42416062) витрати на оплату судового збору в сумі 2102 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020

Суддя С.М. Гелета