Рішення

від 24.12.2020 по справі 620/4843/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/4843/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправною відмову щодо компенсації вартості квитків на проїзд за 2020 рік;

- зобов`язати виплатити компенсацію за квитки на проїзд у 2020 році згідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 579,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та має право на стовідсоткову знижку вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України, однак відповідачем протиправно відмовлено у виплаті компенсації витрат на проїзд до місця лікування у 2020 році з підстави відсутності фінансування на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Вказує, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання гарантій, взятих на себе державою по відношенню до визначеної категорії осіб.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивач хоча і має право на безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом, однак фінансування видатків місцевих бюджетів з державного бюджету на зазначені цілі не передбачено. Починаючи з 01.01.2016 фінансування витрат, зокрема, на компенсацію вартості проїзду здійснюється в тому числі і за рахунок коштів місцевого бюджету, однак органами місцевого самоврядування району відповідні програми прийняті не були. Вказує, що Управління соціального захисту населення є структурним підрозділом Ріпкинської районної державної адміністрації, входить до системи органів виконавчої влади, тобто не є органом місцевого самоврядування, а тому не є належною стороною у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 24.06.2019 (а.с.5).

Позивачка звернувся до відповідача із заявою від 19.08.2020 про компенсацію проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом згідно проїзних документів (а.с.4).

Управлінням соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації листом від 20.08.2020 № 05-10/2612 позивачці відмовлено у зазначеній компенсації, посилаючись на те, що фінансування видатків місцевих бюджетів з державного бюджету на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачено (а.с.3).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

За приписами пункту 19 частини першої статті 20 Закону особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.

У свою чергу, абзацами 1, 2 пункту 13 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 (у редакції до 26.10.2016) (далі - Постанова № 936), було передбачено, що відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку (без врахування пересадок) здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред`явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад. При цьому сума відшкодування вартості проїзду залізничним транспортом не повинна перевищувати вартості проїзду у плацкартному або купейному вагоні швидкого поїзду, а також у вагонах другого класу швидкісного поїзду.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 759 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 та від 14.05.2015 № 285 було внесено зміни до Постанови № 936, якими виключено абзаци 1 та 2 пункту 13, що встановлювали відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі проїзних квитків, поданих управлінню соціального захисту населення.

При цьому суд враховує, що гарантоване право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад в повному обсязі визначено пунктом 19 частини першої статті 20 Закону, а Закон України має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї категорії, гарантується відповідне право на відшкодування вартості проїзду.

Посилання відповідача на відсутність виділених з Державного бюджету України коштів, а також не затвердження відповідних місцевих програм, як на підстави невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проведення компенсації вартості квитків за проїзд за 2019 рік, суд вважає необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов`язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах Кечко проти України , Бурдов проти Росії ).

Така ж правова позиція і Конституційного Суду України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Неодноразово і Верховний Суд України у своїх рішеннях вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та відповідно до проїзних документів у 2020 році здійснила проїзд залізничним транспортом 26.07.2020 з м. Київ до м. Трускавець та 13.08.2020 у зворотному напрямку, вартість якого у сумі складає 579,39 грн без вартості користування постільною білизною, відшкодування вартості якої не передбачено законодавством.

Отже, враховуючи, що чинним законодавством України гарантовано право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію в повному обсязі, за рахунок державного бюджету, вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку один раз на рік, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання відмови Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації щодо компенсації вартості квитків на проїзд за 2020 рік протиправною; зобов`язання Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації виплатити компенсацію за квитки на проїзд у 2020 році згідно Закону України Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 579,39 грн.

Суд не приймає до уваги посилання Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, що воно не є належним відповідачем у справі з підстав не затвердження органами місцевого самоврядування відповідних програм на забезпечення реалізації прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки не затвердження відповідних програм органами місцевого самоврядування не позбавляє особу наданого їй Законом права на отримання компенсації вартості проїзду.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (вул. Святомиколаївська, 114, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 03196127) щодо компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) вартості квитків на проїзд за 2020 рік.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (вул. Святомиколаївська, 114, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 03196127) виплатити компенсацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) за квитки на проїзд у 2020 році згідно Закону України Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 579,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко