Рішення

від 24.12.2020 по справі 640/22607/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м. Київ № 640/22607/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НК-Електро до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю НК-Електро (далі - позивач, ТОВ НК-Електро ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0046451404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам та базуються виключно на припущеннях податкового органу, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Водночас, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом TOB Житлобудмонтаж , оскільки він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту. У зв`язку з чим позивач вважає збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 05.07.2019 №9602, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ НК-Електро (код ЄДРПОУ 40172451) з метою дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB Житлобудмонтаж (код ЄДРПОУ 39140922) за червень 2016 року, липень 2016 року та серпень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 19.07.2019 №754/26-15-14-04-05/40172451.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України за період з 01.06.2016 по 31.08.2016, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 250 565,00 грн., а саме: за червень 2016 року на суму 73 542,00 грн.; за липень 2016 року на суму 36 768,00 грн.; за серпень 2016 року на суму 140 255,00 грн. Вказані порушення, на думку перевіряючих, є наслідком нереальності господарських операцій між TOB НК-Електро та його контрагентом TOB Житлобудмонтаж .

Не погоджуючись з висновками акту перевірки TOB НК-Електро подало свої заперечення, за результатами розгляду яких відповідач листом від 13.08.2019 №153510/10/26-15-14-04-05-14 повідомив про залишення висновків акту перевірки без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0046451404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 265 535,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 177 023 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 88 512 грн.

TOB НК-Електро оскаржило податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0046451404 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 22.10.2019 №6473/6/99-00-08-05-22 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0046451404 - без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. а , б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з TOB Житлобудмонтаж (код ЄДРПОУ 39140922, попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ) за червень 2016 року, липень 2016 року та серпень 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB НК-Електро (Покупець) та TOB Житлобудмонтаж (попереднє найменування ТОВ Будівельна компанія Альтор ) (Продавець) укладено договір від 01.04.2016 №0104/01, предметом якого є поставка Продавцем і передача у власність Покупцеві матеріальних цінностей, визначених специфікаціями та/або рахунками-фактурами, які є невід`ємними частинами Договору. Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ- склад Покупця - Україна, м. Київ, вул.Виборгська,99. Тлумачення базисних умов поставки і передачі Товару здійснюється відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000р. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту фактичної передачі Товару з оформленням відповідних накладних.

Позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій із TOB Житлобудмонтаж та виконання умов вказаного договору подано копії:

рахунків-фактури № 124 від 10.06.2016, № 125 від 14.06.2016, № 126 від 16.06.2016, № 292 від 21.06.2016, № 293 від 23.06.2016, № 294 від 24.06.2016, № 390 від 29.06.2016, № 391 від 30.06.2016, № 09 від 01.07.2016, № 45 від 04.07.2016, № 46 від 06.07.2016, № 47 від 08.07.2016, № 141 від 08.08.2016, № 141 від 10.08.2016, № 142 від 12.08.2016, № 243 від 15.08.2016, №244 від 17.08.2016, № 245 від 19.08.2016, № 263 від 22.08.2016, №264 від 25.08.2016, №265 від 29.08.2016, №328 від 29.08.2016;

видаткових накладних № 124 від 10.06.2016, № 125 від 14.06.2016, № 126 від 16.06.2016, № 292 від 21.06.2016, № 293 від 23.06.2016, № 294 від 24.06.2016, № 390 від 29.06.2016, № 391 від 30.06.2016, № 09 від 01.07.2016, № 45 від 04.07.2016, № 46 від 06.07.2016, № 47 від 08.07.2016, № 140 від 08.08.2016, № 141 від 10.08.2016, № 142 від 12.08.2016, № 243 від 15.08.2016, № 244 від 17.08.2016, № 245 від 19.08.2016, № 263 від 22.08.2016, № 264 від 25.08.2016, № 265 від 29.08.2016, № 328 від 29.08.2016;

податкових накладних № 124 від 10.06.2016, № 125 від 14.06.2016, № 126 від 16.06.2016, № 292 від 21.06.2016, № 293 від 23.06.2016, № 294 від 24.06.2016, № 390 від 29.06.2016, № 391 від 30.06.2016, № 09 від 01.07.2016, № 45 від 04.07.2016, № 46 від 06.07.2016, № 47 від 08.07.2016, № 140 від 08.08.2016, № 141 від 10.08.2016, № 142 від 12.08.2016, № 243 від 15.08.2016, № 244 від 17.08.2016, № 245 від 19.08.2016, № 263 від 22.08.2016, № 264 від 25.08.2016, № 265 від 29.08.2016, № 328 від 29.08.2016;

оборотно-сальдовові відомості по рахунку по рахунку 0241 за червень-серпень 2016 року.

Придбаний товар реалізований позивачем TOB ВП ЕМКО , про що свідчать копії договорів доручення на придбання товарів №13/16 від 11.05.2016, №37/16 від 18.05.2016, №3/14 від 01.06.2016, актів прийняття виконаних робіт, видаткових накладних.

Зазначені первинні документи підписані зі сторони Продавця директором ТОВ Житлобудмонтаж ОСОБА_1 .

Доводи контролюючого органу зводяться до того, що ТОВ Житлобудмонтаж (раніше ТОВ Будівельна компанія Альтор ) перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Сумській області, основний вид діяльності за КВЕД 41.10 - організація будівництва будівель. Відповідно до Звіту про суми нарахованої заробітної плати, нарахування єдиного внеску та повідомлення про прийняття працівника на роботу - на підприємстві працювало 6 осіб. Свідоцтво платника ПДВ від 16.04.2016 №200273386 анульовано за рішенням контролюючого органу у 2018 році.

Відповідно до аналітично - інформаційної системи ДФС України Податковий блок по ТОВ Житлобудмонтаж сформовано облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва за ознаками фіктивності від 24.01.2018 за №286/10-36-21-07 з ознакою фіктивності - зареєстровано та здійснено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Зазначені вище первинні документи підписані зі сторони Продавця - ТОВ Житлобудмонтаж директором ОСОБА_1 .

Разом з тим, контролюючим органом встановлено, що згідно пояснень в СУ ФР ГУ ДФС у Печерському районі ОСОБА_1 повідомила, що дане підприємство TOB Алькор зареєстроване без її відома, згоди та без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу допиту ОСОБА_1 , складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134 від 08.11.2016, зареєстрованого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_1 повідомила, що жодного відношення до реєстрації/створення вказаного підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

За наведених обставин відповідач вважає, що вищенаведені обставини за операціями з TOB НК-Електро та ТОВ Житлобудмонтаж доводять неможливість їх здійснення.

Стосовно протоколу допиту директора контрагента як підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ Житлобудмонтаж , суд зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів.

Водночас, слід зазначити, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-замовника послуг (товарів, робіт), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником (виконавцем), та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

В свою чергу, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За результатом дослідження наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам із зазначеним підприємством, суд вважає, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаним контрагентом позивача по укладеному договору, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та/або податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Однак, надані позивачем первинні документи належним чином не підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В даному випадку, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Крім того, згідно усталеної практики Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15, а також у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12, від 04 червня 2020 року у справі №440/2019/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 818/138/17 податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на зазначене, TOB НК-Електро взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю НК-Електро (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 99, код ЄДРПОУ 40172451) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко