Постанова

від 16.12.2020 по справі 440/4361/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 р.Справа № 440/4361/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/4361/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" (далі - ТОВ "СТОРОЖОВЕ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС в Полтавській області), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2020 № 0000633203, № 0000643201.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.07.2020 № 0000633203, № 0000643201.

Відповідач не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно Закону України від 23.11.2018 № 2628 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в частині запровадження з 01.07.2019 року ліцензування діяльності усіх суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

У відповідності до вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Відповідальність за вказані порушення передбачена відповідно до абз. 22 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (із змінами та доповненнями); п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України. Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19) від 17.03.2020 № 533-ІХ (зі змінами ЗУ № 591-ЕХ від 13.05.2020) встановлено мораторій на проведення зокрема фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день закінчення карантину (крім фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених пп. 80.2.2. пп. 80.2.3 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України). Вважає, що перевірка була проведена правомірно, оскільки фактичні перевірки в частині порушення вимог законодавства, щодо реалізації пального не підпадають-під дію мараторію.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" зареєстроване як юридична особа 16.04.2001 року Чутівським районним управлінням юстиції за № 158212000000000211 /а.с. 21/.

24.06.2020 року на підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області № 911 від 24.06.2020, направлень на перевірку № 922, 923 від 24.06.2020 головними державними ревізорами -інспекторами Кулаковим О.Ю., Солоп М.О. проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" за період з 01.01.2020 по по дату закінчення перевірки.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складений акт №72/16-31-32-01/31395721 від 26.06.2020 року, в якому встановлено порушення вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині здійснення оптової торгівлі пальним іншим особам на підставі ліцензії на зберігання пального; підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України в частині здійснення реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку.

На підставі акту перевірки №72/16-31-32-01/31395721 від 26.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000633203 від 24.07.2020, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 500000,00 грн.;

- № 0000643201 від 24.07.2020, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 59856,00 грн.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення від 24.07.2020 року № 0000633203, № 0000643201 протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправності рішенб податкового органу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України передбачено, що платниками акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Згідно підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

З висновків акту перевірки встановлено порушення вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині здійснення оптової торгівлі пальним іншим особам на підставі ліцензії на зберігання пального; підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України в частині здійснення реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв`язку тим, що за перевіряємий період Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" виписані податкові накладні на реалізацію палива дизельного в кількості 2760,0 л. на загальну суму 59 856,00 грн з ПДВ.

Представник позивача в свою чергу зазначає, що вказані податкові накладні виписані бухгалтером ОСОБА_1 помилково, про що складений акт службового розслідування від 05.08.2020. З цього приводу позивачем подані розрахунки коригування до податкових накладних, які зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних. Дизпаливо використано для заправки службового автомобіля Toyota Land Cruiser НОМЕР_1 , який знаходиться на балансі позивача та використовується у виробничій діяльності. Також вказував, що відповідачем під час перевірки не встановлено особу покупця дизельного палива, не відібрано жодних пояснень по даному факту, що свідчить про неповноту проведеної перевірки.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" перебуває на обліку як платник єдиного податку четвертої групи-сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, та не зареєстрований в контролюючому органі як платник акцизного податку /а.с. 78/.

Згідно ліцензії позивач має право на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер 16290414202000184 /а.с. 79/.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" виписані податкові накладні на реалізацію дизельного палива № 4 від 31.01.2020, № 6 від 29.02.2020, № 10 від 31.03.2020, № 11 від 30.04.2020, № 15 від 31.05.2020 /а.с. 27-31/.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" № 15 від 01.08.2020 створено комісію з проведення службового розслідування щодо порушення вимог податкового законодавства /а.с.47/.

За результатами службового розслідування комісією встановлено, що в січні 2020 року бухгалтер ОСОБА_1 безпідставно, не маючи законодавчих підстав, склала податкову накладну № 4 від 31.01.2020 на суму 10 074,00 грн, в тому числі ПДВ 1679,00 грн. на дизпаливо, використане для заправки службового автомобіля Toyota Land Cruiser НОМЕР_1 , який знаходиться на балансі ТОВ "СТОРОЖОВЕ" та використовується у виробничій діяльності, і включила її до податкової декларації за січень 2020 року. В наступних місяцях з лютого по травень 2020 року ОСОБА_1 продублювала операцію заправки службового автомобіля Toyota Land Cruiser НОМЕР_1 , який знаходиться на балансі ТОВ "СТОРОЖОВЕ", склала податкові накладні на вартість пального та включила їх до податкової декларації відповідно за лютий - травень 2020 року /а.с.43/.

Висновки акту службового розслідування від 05.08.2020 підтверджуються поясненнями головного бухгалтера ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_1 від 05.08.2020 /а.с. 44,45/.

Наказом ТОВ "СТОРОЖОВЕ" № 17 від 05.08.2020 бухгалтера ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани /а.с. 46/.

05.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" подані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 4 від 31.01.2020, № 6 від 29.02.2020, № 10 від 31.03.2020, № 11 від 30.04.2020, № 15 від 31.05.2020, згідно яких відкориговані кількісні показники податкових накладних та зменшений обсяг постачання до нуля. Вказані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних зареєстровані в ЄРПН /а.с. 32-40/.

Судовим розглядом встановлено, що протягом січня - квітня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" було списано та використано для заправки службового автомобіля Toyota Land Cruiser НОМЕР_1 дизельне паливо в кількості 2760 л., що підтверджується актами списання № СТ-0000001 від 31.01.2020, № СТ-0000002 від 29.02.2020, від 31.03.2020, № СТ-0000011 від 30.04.2020, від 30.05.2020, подорожніми листами, наказами від 14.09.2015 № 12-к, від 28.12.2019 № 22, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 47-49, 87-203/.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що під час перевірки відповідачем не встановлено особи покупця дизельного палива, не відібрано пояснень з приводу реалізації дизельного палива.

Матеріали справи не містять первинних документів, які підтверджують господарські операції з реалізації позивачем дизельного палива.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку.

У випадку, коли придбане позивачем пальне використовується виключно для власних потреб і товариство не укладало будь-яких договорів, відповідно до абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України обов`язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України не виникає, оскільки така операція не є реалізацією пального в розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що позивачем використано дизпаливо для заправки службового автомобіля Toyota Land Cruiser НОМЕР_1 , який знаходиться на балансі позивача та використовується у виробничій діяльності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" не вчинено порушення вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, а винесені податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.07.2020 № 0000633203, № 0000643201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вказане колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення в частині позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає на наступне.

У статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду першої інстанції надано:

- договір про надання правової допомоги № 05/08/20-1 від 05 серпня 2020 року, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Михайла Салашного" /а.с. 204-205/;

- додаткову угоду № 2 від 05.08.2020 року до договору про надання правової допомоги № 05/08/20-1 від 05 серпня 2020 року /а.с.205/;

- розрахунок витрат професійної правничої допомоги від 05.08.2020 року /а.с.207/;

- акт прийняття- передачі наданих послуг від 12.08.2020 року /а.с.208/;

- платіжні доручення №358 від 06.08.2020 року, № 361 від 12.08.2020 року /а.с.209, 210/, на загальну суму 10000 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У цій справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОРОЖОВЕ" задоволений у повному обсязі, відповідно, присуджуючи 10000,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції правильно застосував положення частини першої статті 139 КАС України, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, відтак суд апеляційної інстанції не змінює розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року по справі № 440/4361/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 24.12.2020 року