Постанова

від 24.12.2020 по справі 400/4207/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4207/19 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Дата і місце ухвалення 18.09.2020р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Шевченкове), або мотивованої відмови в наданні такого дозволу у формі рішення сесії, за заявою позивача від 27.06.2019;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, або мотивовану відмову в наданні такого дозволу у формі рішення сесії, за заявою позивача від 27.06.2019.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 10.09.2019р. № 249 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» . Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. Зобов`язано відповідача надати дозвіл, або мотивовану відмову в його наданні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Новополтавська сільська рада Новобузького району Миколаївської області подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин по справі.

Апелянт посилається на те, що сільська рада не перешкоджала позивачу у реалізації його права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, оскільки останній мав можливість розробити проект землеустрою без дозволу сільської ради, на підставі договору або судового рішення. Зазначив, що підставою для відмови позивачу у задоволенні його клопотання, стало перебування земельної ділянки в користуванні Громадського об`єднання по випасу худоби Степове на підставі договору оренди від 02.01.2019 р., вилучення якої можливе лише після отримання нотаріально завіреного погодження такого землекористувача.

Враховуючи вищезазначене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вказані положення вимог процесуального закону, колегія суддів здійснює перегляд рішення суду першої інстанції лише в межах поданої Новополтавською сільською радою Новобузького району Миколаївської області апеляційної скарги.

Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.05.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Шевченкове). До клопотання додано графічні матеріали розміщення земельної ділянки комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 (а. с. 7-8).

Листом від 05.06.2019р. № 59 сільська рада повідомила, що надані графічні матеріали стосуються земельної ділянки відносно якої вже подані відповідні звернення, у зв`язку з чим запропонована визначити інше бажане місце розташування земельної ділянки, та повторно звернутись з відповідним клопотанням.

27.06.2019 р. позивач направив на адресу відповідача заяву з іншими графічними матеріалами, в якій просив повернутися до розгляду попередньо поданого ним клопотання.

10.09.2019р. Новополтавська сільська рада прийняла рішення № 249, яким відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, з підстав того, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним статтями 2,6 Закону України «Про землеустрій» , в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань.

Вважаючи протиправною бездіяльність сільської ради щодо не розгляду поданого ним клопотання, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що підстави визначені відповідачем у рішенні про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є розмитими та некоректними, а отже з метою ефективного відновлення порушених прав, окрім заявлених позивачем вимог дійшов висновку про наявність підстав для скасування такого рішення, як такого, що не відповідає положенням ч.7 ст.118 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі - не більше 2,0 гектара.

Положеннями ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дослідивши зміст рішення №249 від 10.09.2019р. колегія суддів встановила, що його прийняття Новополтавська сільська рада Новобузького району Миколаївської області обґрунтовувала невідповідністю бажаного місця розташування земельної ділянки призначенню та принципам землеустрою, визначеними ст. 2,6 Закону України Про землеустрій в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань.

Порівнявши наведену відповідачем підставу для відмови позивачу у задоволенні його клопотання, з підставами переліченими ч.7 ст.118 ЗК України, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що рішення Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 10.09.2019р. № 249 є невмотивованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання сільської ради, що бажана позивачем земельна ділянка перебуває в оренді громадського об`єднання "Степове", оскільки в оскаржуваному рішенні відсутні жодні посилання на вказані обставини.

Також, судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 29.08.2019 року у справі № 420/5288/18, оскільки вказане судове рішення прийняте у справі з інших підстав, а саме, відповідачем у якій не було взагалі розглянуто звернення позивача щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку із чим, вирішувати питання про зобов`язання відповідача надати такий дозвіл було передчасним.

У даному ж випадку, звернення ОСОБА_1 було розглянуто, за результатом такого звернення прийнято відповідне рішення №249 від 10.09.2019р., яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, судова колегія приходить висновку про правильність прийнятого судом про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 10.09.2019р. № 249, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем уже було прийнято відповідне рішення за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 звернення, протиправність якого встановлена у ході судового розгляду даної справи.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук