Постанова

від 22.12.2020 по справі 826/14877/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14877/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Безименної Н.В.

Собківа Я.М.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Маркетгід-Україна" до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Маркетгід-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2013 року №0002652201 та №0002662201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 вересня 2013 року №0002662201 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 вересня 2013 року №0002652201 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 470.563,00 грн. основного зобов`язання та 89.262,25 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року змінено: виключено з пункту 5 резолютивної частини постанови словосполучення "за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві".

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2019 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у частині задоволення позову, справу №826/14877/13-а в цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року позовні вимоги - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 вересня 2013 року №0002662201.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 вересня 2013 року №0002652201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 470.563,00 грн. основного зобов`язання та 89.262,25 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що до перевірки позивачем не надано значного обсягу первинних документів, з яких можна було б ідентифікувати зміст та обсяг спірних господарських операцій, їх зв`язок з господарською операцією позивача, не надано таких документів і до заперечень на акт перевірки.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2020 року справу №826/14877/13-а розподілено колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий суддя Файдюк В.В., судді Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.

В ході підготовки зазначеної справи до розгляду головуючим суддею Файдюком В.В. було виявлено, що суддя Земляна Г.В. брала участь у розгляді та вирішенні справи між тими самим сторонами з тим самим предметом спору при ухваленні постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року по справі №826/14877/13-а, з огляду на що Земляною Г.В. заявлено самовідвід.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року заяву члена колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Земляної Г.В. про самовідвід у справі № 826/14877/13-а задоволено, а справу № 826/14877/13-а передано для визначення складу суду за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2020 року справу №826/14877/13-а розподілено колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий суддя Файдюк В.В., судді Безименна Н.В., Собків Я.М.

Згідно ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з наказом від 24 липня 2013 року №272 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ПП "Маркетгід-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 09 серпня 2013 року №727/26-56-22-01-03/36867310.

Відповідно до акту №727/26-56-22-01-03/36867310 встановлено такі порушення:

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Маркетгід-Україна" занижено податок на додану вартість в розмірі 331.943 грн.;

- абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 474.094,00 грн.;

- порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України несвоєчасна сплата податку з доходу нерезидента під час виплати доходу "MGID International Limited", Британські Віргинскі Острови за договором від 01 травня 2011 року №1\20ї1-05, під час виплати доходу нерезиденту 28 грудня 2011 року в сумі 600,00 доларів США (4.793,70 грн.), фактично сплатило до бюджету податок 14 листопада 2011 року в сумі 358,77 грн. та 29 грудня 2011 року в сумі 478,77 грн.;

- несвоєчасна сплата податку з доходу нерезидента при виплаті доходу "MGID Limited", Британські Віргинскі Острови по договору від 10 серпня 2011 року б/н, при виплаті доходу нерезиденту 08 серпня 2012 року в сумі 175,00 доларів США (1398,78 грн.), фактично сплатило до бюджету податок 09 серпня 2012 року в сумі 209,80 грн.;

- несвоєчасна сплата податку з доходу нерезидента під час виплати доходу "MGID Limited", Британські Віргинскі Острови за договором від 03 січня 2011 року б/н під час виплати доходу нерезиденту 21 листопада 2011 року в сумі 300,00 доларів США (2395,35 грн.), фактично сплатило до бюджету податок 22 листопада 2011 року в сумі 359,55 грн., при виплаті 03 березня 2012 року в сумі 600,00 доларів США (4792,80 грн.), фактично сплатило до бюджету податок 13 березня 2012 року в сумі 718,92 грн., при виплаті 08 серпня 2012 року в сумі 600,00 доларів США (4795,80 грн.), фактично сплатило до бюджету податок 09 серпня 2012 року в сумі 719,21 грн.;

- порушення "Форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства", затвердженої наказом ДПА України від 28 лютого 2011 року №114, в податковій Декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік ПП "Маркетгід -Україна" в рядку 17 ПН "сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період, занижено суму податку за 2011 рік в сумі 1437,00 грн., що призвело до заниження задекларованих показників у поданій звітності в сумі 1437,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №727/26-56-22-01-03/36867310 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року:

-№0002652201, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 563.356,25 грн. (основний платіж - 474.094 грн., штраф - 89.262,25 грн.);

- №0002662201, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 391.472,75 грн. (основний платіж - 331.943 грн., штраф - 59.529,75 грн.).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи долучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток і податку на додану вартість результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Уніконсульт Паблік", ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "Опто-Сервіс", ТОВ "Престижінвестсервіс", ФОП ОСОБА_4 , громадянином ОСОБА_5 і задекларовано у складі валових витрат 1.928.670,00 грн. та у складі податкового кредиту з податку на додану вартість 331.943,00 грн. за наслідками господарських операцій з придбанням позивачем робіт (послуг).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI. На момент виникнення спірних правовідносин справляння податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість регулювалося законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2).

Витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат (підпункт 5.3.9 пункту 5.3).

Аналогічні правила податкового обліку валових витрат визначені пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, які застосовуються до витрат, понесених після 01.04.2011.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначалось, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (підпункт 7.4.1 пункту 7.4).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4).

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6).

Право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (підпункт 7.2.3).

Аналогічні норми містяться в підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктах 198.3, 198.6 статті 198, пунктах 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що застосовуються з 01 січня 2011 року.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які повинні містити обов`язкові реквізити первинних документів, визначені у частиною другою статті 9 (частина 1 статті 9).

З аналізу наведених норм вбачається, що формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість можливе внаслідок придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, за наявності в платника податків належно оформлених первинних документів, зміст яких дає можливість встановити необхідні та достатні характеристики господарської операції з метою її податкового обліку.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Верховний Суд, скасовуючи постанов у Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позову, зазначив, що попередні судові інстанції належним чином не перевірили долучені ПП "Маркетгід-Україна" до матеріалів справи первинні документи, чи підтверджували вони і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду й ділову мету, не з`ясували, чи справді відповідні послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Тобто, касаційний суд зобов`язав ще раз належним чином дослідити і оцінити наявні в матеріалах справи первинні документи, у зв`язку з чим доводи відповідача про те, що позивачем не надано значного обсягу первинних документів ані до перевірки, ані до заперечень на акт перевірки, не заслуговують на увагу, оскільки як суд першої інстанції, так і апеляційний суд зобов`язані при вирішенні спору враховувати висновки Верховного Суду. Відтак, розглядуваний спір має вирішуватися на підставі всіх матеріалів, що наявні у даній справі та були зібрані протягом всього провадження, починаючи з 2013 року.

Перевіркою встановлено, що у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 позивачем включено до складу валових витрат 196.000,00 грн. внаслідок придбанням позивачем послуг з консультування з питань комерційної діяльності та управління відповідно до договору від 12 серпня 2010 року №01-08/10 та робіт з маркетингового дослідження відповідно до договору від 09 січня 2012 року №02/01-2012.

Відповідно до договору від 12 серпня 2010 року №01-08/10 ФОП ОСОБА_4 (виконавець) зобов`язувався надати письмову консультацію з питань комерційної діяльності та управління у вигляді модулю (семінару, корпоративного семінару-тренінгу, індивідуального консультування) на тему "Основи ефективного управління ресурсами та використання сучасного програмного забезпечення для виконання досліджень", при цьому зміст консультації та строки консультування визначені у Додатку №1 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно договору від 09 січня 2012 року №02/01-2012 ФОП ОСОБА_4 (виконавець) повинен був провести маркетингове дослідження з питань розвитку та популяризації проекту позивача (замовник) у соціальних мережах та соціальних медіа та надати йому, у відповідності до умов цього договору, результати дослідження.

До перевірки і до суду позивач надав копії акта прийому-передачі виконаних робіт від 30 вересня 2010 року на суму 96.000,00 грн. і банківської виписки за 09 листопада 2010 року на підтвердження придбання позивачем послуг з проведення консультування з питань комерційної діяльності та управління вартістю 96000,00 грн. відповідно до договору від 12 серпня 2010 року №01-08/10, а також копії акта прийому-передачі виконаних робіт від 27 лютого 2012 року на суму 100.000,00 грн. та банківської виписки 12 квітня 2012 року №66 на підтвердження придбання позивачем послуг з проведення маркетингових досліджень використання соціальних мереж у рекламній сфері та у сфері розвитку інтернет-ресурсів відповідно до договору від 09 січня 2012 року №02/01-2012.

З пояснень позивача з`ясовано, що консультаційні послуги полягали у проведені семінару для працівників компанії, на підтвердження чого надано затверджений сторонами договору план та програму проведення семінару (Додаток №1) та Звіт про проведену роботу (Додаток №2). Також на підтвердження виконання робіт за договором від 09 січня 2012 року №02/01-2012 позивач надав до суду затверджене сторонами письмове маркетингове дослідження "Використання соціальних мереж у рекламній сфері та у сфері розвитку інтернет-ресурсів".

Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 27 травня 2019 року витребувано у ФОП ОСОБА_4 належним чином засвідчені копії документів щодо можливості виконання договору від 12 серпня 2010 року №01-08/10. На виконання вимог вказаної ухвали ФОП ОСОБА_4 подано до суду заключну виписку по рахунку за період з 09 листопада 2010 року по 09 листопада 2010 року, платіжне доручення від 09 листопада 2010 року №266, договір від 12 серпня 2010 року №01-08/10, додаток 1 та 2 до договору від 12 серпня 2010 року №01-08/10, акт прийому-передачі виконаних робіт, затверджений план та програму проведення семінару "Основи ефективного управління ресурсами та використання сучасного програмного забезпечення для виконання досліджень".

Крім того, в судовому засіданні 13 травня 2020 року ОСОБА_4 допитано в якості свідка щодо взаємовідносин з ПП "Маркетгід-Україна". Так, свідком підтверджено надання послуг згідно договору шляхом проведення тренінгів працівників ПП "Маркетгід-Україна" відповідно до програми з перевіркою засвоєних навиків, у приміщенні замовника. Свідок пояснила, що метою тренінгу було отримання знань та навичок для пошуку потенційних клієнтів. Щодо того, яким чином налагоджені ділові зв`язки, то свідок пояснила, що її чоловік був працівником ПП "Маркетгід-Україна", що дало змогу повідомити про можливість проведення тренінгів. Свідком надано копію диплому бакалавра від 30 червня 2010 року серія НОМЕР_1 про закінчення Чернігівського державного технологічного університету за напрямком підготовки "Менеджмент", реєстраційної картки про проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця від 12 квітня 2007 року, свідоцтва про сплату єдиного податку від 01 січня 2011 року серія НОМЕР_4, звіту суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку за 3 та 4 квартали 2010 року.

Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено ані заперечень, ані спростувань щодо наданих ФОП ОСОБА_4 документів та показань в якості свідка.

В той же час, відповідачем не було взято до уваги надані позивачем до перевірки документи, оскільки не було надано додатку №1 до договору від 12 серпня 2010 року №01-08/10, звітів до договорів чи письмових консультацій. Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, під час нового розгляду справи суду надано заключну виписку по рахунку за 09 листопада 2010 року, платіжне доручення від 09 листопада 2010 року №266, договір від 12 серпня 2010 року №01-08/10, додаток 1 та 2 до договору №01-08/10, акт прийому-передачі виконаних робіт, затверджений план та програму проведення семінару, які не суперечать дослідженим під час перевірки первинним документам.

Таким чином, надані позивачем до перевірки первинні документи підтверджують сплату коштів та отримання послуг, які пов`язанні з господарською діяльністю позивача, тому визначення контролюючим органом грошового зобов`язання та застосування штрафних санкцій щодо відносин ПП "Маркетгід-Україна" з ФОП ОСОБА_4 є необґрунтованим.

У взаємовідносинам з ТОВ "Уніконсульт Паблік" позивачем включено до складу валових витрат 1.218.430,00 грн. і до складу податкового кредиту з податку на додану 243.686,00 грн., нарахованих у зв`язку з придбанням позивачем послуг з інформатизації відповідно до договору від 07 вересня 2010 року №25-09/10 про надання послуг у сфері інформатизації.

Згідно цього договору ТОВ "Уніконсульт Паблік" (виконавець) мало виконати роботи з тестуванню продуктивності серверних апаратних та програмних систем, серверні утиліти для визначення стійкості та оптимальної роботи системи в цілому.

З матеріалів справи вбачається, що факт придбання позивачем відповідних послуг підтверджується наступними документами: копіями актів прийому-передачі і податкових накладних, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні, які підтверджують придбання позивачем послуг з інформатизації на загальну суму 1.462.117,00грн. (у тому числі податок на додану вартість - 243.686,00 грн.).

При цьому, надані позивачем до перевірки акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні та банківські виписки, відповідають вимогам первинних бухгалтерських документів, відображають зміст та об`єм наданих послуг, тому повинні бути враховані для формування та документального підтвердження валових витрат у розмірі 1.218.430,00 грн. і податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 243.686,00 грн.

Однак, відповідач не взяв до уваги надані позивачем до перевірки документи, зазначивши про ненадання підприємством обґрунтованого звіту (висновку) про проведені роботи, відсутність у первинних документах реквізиту "зміст та обсяг господарської операції", а також у зв`язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ "Уніконсульт Паблік", про що ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 17 травня 2012 року №1348/22-4/37100364, в якому зазначено про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 04 жовтня 2011 року та зроблено висновок про непідтвердження податкових зобов`язань і податкового кредиту ТОВ "Уніконсульт Паблік" по взаємовідносинам з продавцями і покупцями за березень, квітень 2011 року.

Проте, на думку колегії суддів такі твердження відповідача не свідчить про недійсність первинних документів. Натомість, визначення номенклатури, вартості робіт у сукупності зі змістом господарського договору дозволяє оцінити вид робіт, вартісні показники господарської операції та відповідно обчислити об`єкт оподаткування.

Щодо акту від 17 травня 2012 року №1348/22-4/37100364 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Уніконсульт Паблік" у травні 2012 року, то він також не може бути підставою для неврахування первинних документів, оскільки його зміст не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій у жовтні-грудні 2010 року, квітні, травні 2011 року, товарність господарських операцій взагалі не досліджувалася, він не спростовує правосуб`єктність ТОВ "Уніконсульт Паблік" на час здійснення спірних господарських операцій.

В той же час позивачем за період, який перевірявся, укладено ряд ліцензійних договорів з "MGID International Limited" (Британські Віргінські Острови) на надання невиключного права на використання домених імен (від 01 травня 2011 року №1\2011-05), на використання товарних знаків (від 10 серпня 2011 року), на використання Сайту (від 03 січня 2011 року). За поясненнями позивача, серверні утиліти для визначення стійкості та оптимальної роботи в цілому, придбані у ТОВ "Уніконсульт Паблік", були використані ПП "Маркетгід-Україна" у власній господарській діяльності для забезпечення якісного і професійного надання рекламно-інформаційних, пошукових послуг, послуг з обміну новинами та трафіком між медіапровайдерами торгово-розважальним, рекламно-інформаційним порталом "market-gid.com".

Таким чином, надані позивачем документи та пояснення, на думку суду, спростовують висновки відповідача про порушення підприємством норм податкового законодавства та, відповідно, про заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у відносинах з ТОВ "Уніконсульт Паблік", тому їх донарахування і застосування штрафних санкцій є безпідставним.

За результатом взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 позивачем включено до складу валових витрат 57.600,00 грн., нарахованих у зв`язку з придбанням позивачем інформаційних послуг відповідно до договору від 01 березня 2010 року №01/03-10.

Згідно вказаного договору про надання інформаційних послуг ФОП ОСОБА_3 (виконавець) зобов`язувалась надати позивачу (замовник) інформаційно-консультаційні послуги, направлені на підвищення якості послуг, у тому числі оперативної роботи співробітників, підвищення їх професійної підготовки, рівня обслуговування клієнтів, розширення спектру послуг замовника по кількості та якості, тощо. Виконавець зобов`язаний до початку роботи погоджувати із замовником щомісячний календарний план та за результатами роботи у певному календарному місяці надавати замовникові для затвердження акт виконаних робіт з додаванням повного звіту про надані послуги (пункти 2.1.2-2.1.3 договору №01/03-10).

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав копії актів прийому-передачі, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні, які підтверджують придбання позивачем послуг з інформатизації на загальну суму 57.600,00 грн, а також банківські виписки. Вказані документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства і могли бути підставою для формування та документального підтвердження валових витрат у розмірі 57.600,00 грн.

За поясненнями позивача, інформаційні послуги за вказаним договором полягали у проведені семінарів, тренінгів, консультацій та індивідуальної роботи зі співробітниками компанії, на підтвердження чого позивач надав суду звіти про виконану роботу, графіки, матеріали тренінгів.

Крім того, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року про витребування доказів ФОП ОСОБА_3 надано копії свідоцтва про зміну імені від 20 грудня 2017 року ,серія НОМЕР_2 , сертифікат Agency for the Development of Enterprise, свідоцтво Міжнародного центру приватизації, інвестицій та менеджменту від 24 січня 1999 року №7-12, диплом Рижського технікуму легкої промисловості від 03 березня 1986 року, серія НОМЕР_3 , про присвоєння кваліфікації техніка-технолога, графіку семінарів для молодих менеджерів, звітів про виконану роботу за січень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, матеріалів навчальних семінарів, договору про надання інформаційних послуг від 01 березня 2010 року №01/03-10, акта від 09 грудня 2010 року прийому-передачі матеріалів до договору №01/03-10, акта №0054 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 грудня 2010 року, звіту про виконану роботу за грудень 2010 року, акта №0052 здачі-прийняття робіт (послуг) від 31 листопада 2010 року, звіту про виконану роботу за листопад 2010 року, акта №0050 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2010 року, звіту про виконану роботу за жовтень 2010 року, акта №0047 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2010 року, звіту про виконану роботу за вересень 2010 року, графіків тренінгів для співробітників компанії, акта №0046 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 серпня 2010 року, звіту про виконану роботу за серпень 2010 року, акта №0045 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 липня 2010 року, звіту про виконану роботу за липень 2010 року, виписки по рахунку за період з 01 липня 2009 року по 01 лютого 2011 року, примірники книжок для менеджерів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22 листопада 2013 року №17629719 основними видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є, зокрема, консультування з питань інформатизації, консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Також сама ФОП ОСОБА_3 письмово пояснила, що на підставі договору від 01 березня 2010 року №01/03-10 вона займалась плануванням роботи підрозділів компанії, плануванням та проведенням навчальних семінарів, тренінгів, консультації та індивідуальну роботу із співробітниками компанії, займалась підбором нових співробітників, проводила аналіз роботи менеджерів відділу і розробляла план поліпшення їх знань і навичок, займалась створенням книг для менеджерів компанії, для підвищення їх мотивації і професійного і особистого вдосконалення, проводила відео вебінари, розробила методичні матеріали для менеджерів компанії. Семінари із співробітниками ПП "Маркетгід-Україна" проходили за місцезнаходженням підприємства, роботи можливо переглянути на сервісі YouTube, роботи виконувала сама без залучення третіх осіб, по завершенню надання послуг підписувались акти прийому-передачі виконаних робіт та оплачувались рахунки, що підтверджується банківською випискою.

Відповідач не взяв до уваги надані позивачем до перевірки документи, пославшись на те, що не було надано поетапного плану дій виконавця щодо надання інформаційно-консультаційних послуг вартістю щомісячно, обґрунтування необхідності отримання зазначених послуг, звіту про надані послуги, інформації (сертифікати, дипломи) про кваліфікацію ФОП ОСОБА_3 , які б надавали їй право підвищення професійної підготовки співробітників, методичних матеріалів планів проведення тренінгів та семінарів для співробітників компанії.

Однак, з огляду на надані ФОП ОСОБА_3 докази та пояснення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вказаних доводів, оскільки кваліфікація виконавця, первинні документи підтверджують можливість надання відповідних послуг, їх зміст та об`єм, а отримання таких послуг пов`язано з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, наведеним спростовуються висновки перевірки про заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток на 14.400,00 грн., тому його донарахування і застосування штрафних санкцій є безпідставним та необґрунтованим.

У взаємовідносинах з ТОВ "Опто-Сервіс" позивачем включено до складу валових витрат за 3 квартал 2010 року 134700 грн., до складу податкового кредиту з податку на дону вартість - 26940 грн., нарахованих у зв`язку з придбанням позивачем маркетингових послуг відповідно до договору від 01 квітня 2010 року №01/03-10.

Згідно вказаного договору про надання маркетингових послуг (на абонентському обслуговуванні), укладеного між позивачем (замовник) і ТОВ "Опто-Сервіс" (виконавець), виконавець зобов`язувався прийняти в замовника на абонентське обслуговування та за плату надавати постійні послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника. За договором: об`єктом маркетингових досліджень було створення і розташування реклами, виготовлення рекламних носіїв, планування та здійснення рекламних кампаній, створення рекламних текстів, тощо (пункт 1.2); виконавець зобов`язувався надавати результати досліджень у вигляді звітів з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямків (пункт 2.1.1); результат надання послуг мав оформлюватись у формі звіту, що мав відповідати замовленню на відповідний календарний місяць та мав містити інформацію, необхідну для безпосереднього використання її замовником у поточній комерційній діяльності (пункт 4.2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав копії актів про виконання договору, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні, які підтверджують придбання позивачем послуг на загальну суму 161.640,00 грн., податкових накладних, банківських виписок, перелік яких відображено в акті перевірки, а також копії затверджених ТОВ "Опто-Сервіс" письмових маркетингових досліджень та рекомендацій з приводу розвитку проекту МаркетГід за липень та серпень 2010 року.

Відповідач не взяв до уваги надані позивачем до перевірки документи, пославшись на ненадання до перевірки звітів чи консультацій.

Разом з тим, таке посилання відповідача є необґрунтованим, оскільки дані документи не є первинними бухгалтерськими чи податковими документами у розумінні податкового законодавства і Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не є підставою для ведення бухгалтерського і податкового обліку, відповідно, їх ненадання не може свідчити про порушення податкового законодавства. В той же час, надані до перевірки акти виконаних робіт містять їх опис і результати, що дозволяє визначити зміст та обсяг спірних відносин.

Таким чином, надані позивачем докази спростовують висновки перевірки про порушення ним вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" та, відповідно, про заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а тому їх донарахування і застосування штрафних санкцій є неправомірним.

По взаємовідносинам з ТОВ "Престижінвестсервіс" позивачем включено до складу валових витрат за 3 кв. 2010 року 306.587,00 грн. і до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 61.317,00 грн., нарахованих у зв`язку з придбанням позивачем рекламних послуг відповідно до договору від 17 травня 2010 року.

Так, згідно договору від 17 травня 2010 року на виготовлення та встановлення зовнішньої реклами, укладеного між позивачем (рекламодавець) і ТОВ "Престижінвестсервіс" (рекламіст), та додаткових угод №1 від 28 червня 2010 року та №2 від 25 серпня 2010 року до нього, останній брав на себе зобов`язання з виготовлення, оренди місця та встановлення зовнішньої реклами на біг-бордах та сітілайтах в інтересах рекламодавця. Для розміщення реклами використовувались стаціонарні конструкції біг-бордів, що вже розміщені, з нічним підсвітленням. До перевірки та суду надано кошториси та додаткові угоди до договору із зазначенням адрес розташування біг-бордів.

До перевірки позивач надав копії актів про виконання договору та податкових накладних, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні, які підтверджують придбання позивачем послуг на загальну суму 369.437,50 грн, а також банківські виписки, перелік яких відображено в акті перевірки.

Відповідач не взяв до уваги надані позивачем до перевірки документи, оскільки у наданих до перевірки фотозвітах відсутні реквізити виконавця, а зображення на фото не чітке, розпливчасте, тому неможна встановити приналежність розміщеної на рекламних щитах реклами безпосередньо до позивача.

Колегія суддів зауважує, що фотозвіти не є первинними бухгалтерськими чи податковими документами у розумінні податкового законодавства і Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не є підставою для ведення бухгалтерського і податкового обліку, відповідно, їх ненадання чи неналежна якість не може свідчити про порушення податкового законодавства. В той же час, надані до перевірки акти виконаних робіт та податкові накладні містять їх опис і результати, що дозволяє визначити зміст та обсяг спірних відносин. При цьому колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що розпливчатість зображень реклами не спростовує інформації, наведеної в інших первинних документах, і не може спростувати реальність господарських операцій.

Таким чином, помилковим є висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у господарських відносинах з ТОВ "Престижінвестсервіс".

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем первинні документи по операціям з ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "Уніконсульт Паблік", ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "Опто-Сервіс", ТОВ "Престижінвестсервіс" оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, й вказаними документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з вищезазначеними контрагентами в частині надання послуг (виконання робіт), що спричинили реальну зміну в його майновому стані.

Натомість, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Твердження відповідача про відсутність, зокрема, у контрагентів позивача реальної можливості надати спірні послуги (виконати роботи), зроблені відповідачем на підставі даних про обрив ланцюга придбання та продажу по номенклатурі, згідно реєстру отриманих податкових накладних такими контрагентами позивача від інших контрагентів.

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що позивач не має жодного відношення до взаємовідносин його контрагентів з іншими контрагентами та не повинен нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентами правильності та достовірності декларування/формування податкового кредиту.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України.

На момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Жодного спростування даної інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, тому податкове повідомлення-рішення №0002662201 в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення №0002652201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 470.563,00 грн. основного зобов`язання та 89.262,25 грн. штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки суб`єкт владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав, не навів підстав незаконності оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, то підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Н.В. Безименна

Я.М. Собків