Постанова

від 23.12.2020 по справі 620/1170/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1170/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області з позовом до Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення з розрахункових рахунків у банках Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України податкового боргу в розмірі 2999921,89 грн, в тому числі по: земельному податку з юридичних осіб у сумі 174178,99 грн., військовому збору у сумі 256533,58 грн. та податку на додану вартість у сумі 2569209,32 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач є платником податків і зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законодавством терміни, однак всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідач має податковий борг в загальному розмірі 2999921,89 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовні вимоги Державної податкової служби у Чернігівській області задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Державним підприємством "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що судом не надано можливості укласти з податковим органом мирову угоду щодо розстрочення та/або відстрочення сплати суми боргу.

Крім того, апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги повністю суд першої інстанції не врахував, що податкові вимоги про сплату угодженого зобов`язання складено податковим органом ще у 2016 році, відтак заявлені до стягнення суми зобов`язань є простроченою, безнадійною заборгованістю в розумінні ст.102 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, відплвідач вважає рішення суду першої інстанції незаконним та не обґрунтованим, що свідчить про наявність правових підстав для його скасування.

Позивачем, у свою чергу, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача з даним позовом за державним підприємством "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" обліковується податковий борг в розмірі 2999921,89 грн, а саме:

- по військовому збору в розмірі 256533,58 грн., що виник на підставі несплати податкового зобов`язання, визначеного, податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2018 № 00035651310 (а.с. 17, 18);

- по податку на додану вартість в сумі 2569209,32 грн., що виник на підставі несплати податкового зобов`язання, визначеного податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19.11.2018 в розмірі 503737,00 грн. (залишок боргу 176244,25 грн.), від 20.12.2018 в розмірі 139257,00 грн., від 21.01.2019 в розмірі 112153,00 грн., від 19.02.2019 в розмірі 77183,00 грн., від 23.08.2019 в розмірі 608930,00 грн. (а.с. 28-31, 60), уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 19.04.2019 в розмірі 316026,00 грн., від 03.06.2019 в розмірі 155241,00 грн., від 03.06.2019 в розмірі 57380,00 грн. (а.с. 48, 58, 59), податковими повідомленнями-рішеннями від 15.11.2018 № 0008835105 в розмірі 504,75 грн., від 03.01.2019 № 0000425105 в розмірі 3765,39 грн., від 19.02.2019 № 0009615105 в розмірі 18448,51 грн., від 19.02.2019 № 0009605105 в розмірі 12579,81 грн., від 08.05.2019 № 0021605105 в розмірі 1244,00 грн., від 11.05.2019 № 0021775105 в розмірі 735175,16 грн., від 22.07.2019 № 0028505105 в розмірі 104230,73 грн. (а.с. 32-33, 37-38, 42, 43-44, 49, 53-54, 61-62), а також пені в розмірі 50846,72 грн. (а.с. 26-27);

- по земельному податку з юридичних осіб в сумі 174178,99 грн., що виник на підставі несплати податкового зобов`язання, визначеного податковою декларацією з плати за землю від 22.02.2019 за серпень 2019 року на залишок суми 2727,12 грн., за вересень-листопад 2019 року в розмірі 28477,57 грн. щомісяця та за грудень 2019 року в розмірі 28477,52 грн., а також податковою декларацією з плати за землю від 10.02.2020 за січень 2020 на суму 56955,14 грн., а також пені в розмірі 586,47 (а.с. 66, 67-70).

Вказана сума заборгованості є узгодженою, однак відповідачем добровільно не сплачена, що обумовило звернення податкового органу до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується сума боргу за узгодженими зобов`язаннями зі сплати податків та зборів, що виникли у 2018 - 2019 роках, яка останні в добровільному порядку сплачена не була.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як було встановлено судом, в апеляційній скарзі позивач вказує про не дотримання судом першої інстанції вимог процесуального права, а саме, що суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вказаних доводів апелянта, судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, предметом даного спору є про стягнення з розрахункових рахунків у банках відповідача податкового боргу в розмірі 2 999 921,89 грн

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (станом на час звернення позивача до суду з даним позовом) прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на рівні 2102,00 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі 1 051 000,00 грн. (2102х500).

Водночас, судом першої інстанції не було прийнято до уваги вказаних вимог законодавства та вирішено справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У свою чергу, судова колегія зауважує, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження це є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги відповідача у цій частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року скасуванню у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Вирішуючи даний спір по суті позовних вимог, колегія суддів зазначає про таке.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу; у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача, яка вказана в ЄДРПОУ, направлено податкову вимогу від 01.11.2016 № 51757-25, яка була вручена 17.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що станом час звернення позивача з даним позовом за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 2 999 921,89 грн із сплати податку на додану вартість, військового збору та земельного податку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до положення пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З наведеного вбачається, що позивачем вжито усі заходи для забезпечення сплати відповідачем податкових зобов`язань, однак добровільного погашення останнім податкового боргу не відбулося.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пунктів 95.1, 95.2, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач - суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

При цьому, колегія суддів визнає безпідставними посилання апелянта на присудження спірним рішенням суду до стягнення суд податкового боргу без урахуванням строків встановлених ст. 102 ПК України.

Як свідчать матеріали справи, заявлена податковим органом до стягнення сума виникла впродовж 2018 - 2019 років, як на підставі самостійно податних декларацій так і податкових повідомлень-рішень, що хоча і оскаржені відповідачем в судовому порядку, залишені в силі судовими рішеннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не звільняє іншу сторону по справі від обов`язку доказування протилежного.

Разом з цим, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість судом у ході розгляду даної справи встанолено, що дії контролюючого органу відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо наявності правивих підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, доводи апеляційної скарги у відповідній частині є не обгрунтованими та не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що не зважаючи на те, що судом першої інстанції було прийнято правильне по суті рішення про задоволення позовних вимог, проте з порушенням норм процесуального права, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з цим, огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обствини справи, апеляційна скарга Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (ЄДРПОУ 00729853, місцезнаходження: вул. Перемоги,5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433) податковий борг в розмірі 2 999 921 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 89 коп, в тому числі по:

- військовому збору у сумі 256533 (двісті п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 58 коп. на р/р UA488999980313090063000025057, одержувач УК у Борзнянському районі/ Борзнянський район/11011000, код 37440968, МФО 899998;

- земельному податку з юридичних осіб у сумі 174178 (сто сімдесят чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн. 99 коп. на р/р UA288999980334199811000025697, одержувач УК у Борзнянському районі/ отг м. Борзна/18010500, код 37440968, МФО 899998;

- податку на додану вартість у сумі 2569209 (двісті п`ятдесят шість тисяч двісті дев`ять) грн. 32 коп. р/р UA948999980313050029000025057, одержувач УК у Борзнянському районі/ Борзнянський район/14060100, код 37440968, МФО 899998.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович