Постанова

від 24.12.2020 по справі 140/7350/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/7350/20 пров. № А/857/11226/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Шевчук С. М., Кухтей Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі №140/7350/20 (головуючий суддя Ковальчук В. Д., м. Луцьк) за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2020 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету на рахунки відкриті в управліннях Державної казначейської служби України адміністративно-господарських санкцій в сумі 35450 грн. та пені в сумі 393,68 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що всупереч вимогам статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ КП Маневицький райсількомунгосп у 2019 році не забезпечено працевлаштування особи з інвалідністю. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 35450 грн. Вказана сума відповідачем в добровільному порядку сплачена не була. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій КП Маневицький райсількомунгосп була нарахована пеня в сумі 393,68 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що законом не передбачено звільнення роботодавця від відповідальності за не працевлаштування осіб з інвалідністю у разі відсутності вини роботодавця. Державна служба зайнятості лише сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, а безпосереднє працевлаштування здійснює роботодавець шляхом укладення трудового договору. Оскільки відповідачем не було укладено трудовий договір з особою з інвалідністю, то він зобов`язаний сплатити штраф.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зробила висновок, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2019 року КП Маневицький райсількомунгосп подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , повинна складати 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників КП Маневицький райсількомунгосп у 2019 році становив 638,1 тис. грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 70900 грн.

У зв`язку з невиконанням КП Маневицький райсількомунгосп нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило відповідачу повідомлення від 17.03.2020 року №22/11-20 з вимогою сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 35450 грн. до 15 квітня 2020 року та роз`яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати. У зазначений строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачено не було.

У зв`язку з несплатою у встановлений термін КП Маневицький райсількомунгосп адміністративно-господарських санкцій Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало відповідачу пеню в сумі 393,68 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 5).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається місцевому відділенню центру зайнятості за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що КП Маневицький райсількомунгосп на підставі наказу № 54 від 30.12.2011 створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю за посадою машиніст насосних установок.

В 2019 році КП Маневицький райсількомунгосп щомісяця подавало в Маневицьку районну філію Волинського обласного центру зайнятості звітність форми №3-ПН інформація про попит на робочу силу (вакансії), у якій повідомлялося про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю за посадою машиніст насосних установок.

Про наявність вакансії для особи з інвалідністю відповідач 08.08.2019 повідомив у районну газету Нова доба .

Крім того, КП Маневицький райсількомунгосп листами від 19.02.2019 №14, від 03.04.2019 №27 та від 04.06.2019 №24 повідомляло Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансії для працевлаштування інваліда та просило рекомендувати інваліда для працевлаштування.

Разом з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2019 рік не встановлено.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи встановлені обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо здійснення заходів для працевлаштування інвалідів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що причини не працевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в діях КП Маневицький райсількомунгосп відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність вини відповідача не є підставою для несплати санкцій відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду наголошує, що Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого даним Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі №140/7350/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя С. П. Нос судді С. М. Шевчук Р. В. Кухтей