Постанова

від 23.12.2020 по справі 813/45/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 813/45/14

адміністративне провадження № К/9901/27139/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (судді: Яворський І.О. (головуючий), Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі № 813/45/14 за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго до Офісу великих платників ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство ДТЕК Західенерго (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2013:

- № 0000114110/9065, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податок на додану вартість (ПДВ) в загальній сумі 1 728 808,50 грн, в тому числі: за основним платежем на 1 167 536,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 561 272,5 грн;

- №0000104110/9064, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 630 064,00 грн, в тому числі: за основним платежем на 420 043,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 210 021,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року (суддя Дем`яновський Г.С.) позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з контрагентами з огляду на реальність здійснення таких господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволення позову Товариства відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суд дійшов висновку, що операції між позивачем та контрагентами не мали реального характеру, що підтверджується матеріалами перевірок контрагентів позивача, в яких контролюючими органами за місцем їх реєстрації задокументовано безтоварність операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.12.2013 №233\41-00\23269555, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ Діапринт , TOB НВО Екосервіс , ТОВ НТЦ Екотехніка , ТОВ Агоротехпоставка , ТОВ Електромаш , ТОВ ВТФ Господарчий центр , ТОВ Захід Гідромеханізація , ТОВ Грей-центр , ТОВ НТК Мегатрейдінг , ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг , ТОВ СТЦ Охоронні системи , ТОВ Рік CB-Прилад , ПАТ БМФ Стрийбуд , ТОВ НВП Телерадіозв`язок , ТОВ Золоте Січення 2008 , ТОВ ТПП Спектр , ПП Елін 2007 , ТОВ БК Адена за період з 01.09.2010 по 31.08.2013, а також взаєморозрахунків з Корпорацією виробничих та комерційних підприємств Союз , ПАТ Техенерго , ТОВ Електроналадка за період з 01.07.2012 по 31.08.2013 та з питань правомірності формування податкового кредиту у зв`язку із встановленими розбіжностями за період з 01.09.2010 по 31.08.2013, під час якої виявлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п.150.1 ст. 150, п. 198.1, п. 98.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік у загальному розмірі 420 042,53 грн та заниження ПДВ на загальну суму 1 167 537,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами TOB НВО Екосервіс , ТОВ ВТФ Господарчий центр , ТОВ Захід Гідромеханізація , ТОВ НТК Мегатрейдінг , ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг , ТОВ Рік CB-Прилад , ТОВ Золоте Січення 2008 , ТОВ ТПП Спектр , ПП Елін 2007 , ТОВ БК Адена , за якими сформовано дані податкового обліку, не мали реального характеру, оскільки актами перевірок таких контрагентів встановлено проведення безтоварних операцій, що виключає право позивача на формування витрат та податкового кредиту за такими господарськими операціями. Так, зокрема в акті перевірки ПАТ ДТЕК Західенерго від 02.12.13 № 233/414-00/23269555 вказано, що на адресу відповідача надійшли матеріали перевірок (матеріали зустрічних звірок) вищезазначених контрагентів, в яких контролюючими органами за місцем їх реєстрації задокументовано безтоварність операцій. Вказано, що за місцем реєстрації контрагентів-постачальників неможливо провести позапланову перевірку (зустрічну звірку) по причині відсутності контрагентів за місцезнаходженням, або отримано акт, яким встановлено безтоварність операцій, чи в акті перевірки (довідці зустрічної звірки) задокументовано відсутність контрагентів підприємства за місцезнаходженням, ненадання ними документів на підтвердження реальності господарської операції, відсутність основних засобів, виробничих потужностей і ресурсів для здійснення діяльності, недекларування у податковій звітності проведення господарських операцій. Відповідно, проведеними перевірками (зустрічними звірками) контрагентів - постачальників встановлено укладання ними угод та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами TOB НВО Екосервіс , ТОВ ВТФ Господарчий центр , ТОВ Захід Гідромеханізація , ТОВ НТК Мегатрейдінг , ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг , ТОВ Рік CB-Прилад , ТОВ Золоте Січення 2008 , ТОВ ТПП Спектр , ПП Елін 2007 , ТОВ БК Адена відбувались у межах договорів поставки, на виконання робіт, підряду, в підтвердження реальності здійснення яких, позивачем було надано копії документів: договори, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, витяги з журналу довіреностей, товарно - транспортні - накладні, акти прийому - передачі ТМЦ, специфікації, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти здачі - приймання проектно - вишукувальних робіт, акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, акти внутрішнього переміщення основних засобів, технічні паспорти, сертифікати якості, сертифікати відповідності.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, неврахування судом того, що всі господарські операції з контрагентами підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу щодо нереальності таких операцій не підтверджується жодними допустимими та достовірними доказами, акти перевірок, на які посилається відповідач не є такими.

9. Контролюючий орган надав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій з контрагентами та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

11.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

11.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

11.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

12. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту, як не є таким критерієм і подання чи неподання контрагентами звітності до контролюючого органу.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

21. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом безпідставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з огляду на підтвердження належними первинними документами правомірність формування як об`єкту оподаткування податком на прибуток так і податкового кредиту.

У ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими Товариством до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.

Зауваження відносно наявності та оформлення первинних документів за спірними господарськими операціями у контролюючого органу відсутні.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції також встановив наявність у позивача первинних документів за фактом вчинення спірних господарських операцій.

22. Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами не підтверджені допустимими та достовірними доказами.

Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій базуються на інформації матеріалів перевірок контрагентів (актів про неможливість провести перевірки (зустрічні звірки) контрагентів (контрагентів по ланцюгу постачання), актів (довідок) про проведені перевірки контрагентів), а також на інформації, що наявна в інформаційних базах даних контролюючих органів.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер. Посилання на акти про неможливість проведення перевірок (звірок), на акти невиїзних перевірок, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Щодо актів за результатами перевірок (виїзних) контрагентів позивача по ланцюгу постачання, то необхідно зазначити, що фактично такими було встановлено порушення контрагентами позивача по господарським правовідносинам з іншими контрагентами (по ланцюгу постачання), а не з позивачем, а відтак такі також не можуть бути доказом наявності порушень вимог законодавства позивачем.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 у справі № 820/5410/13-а дії Індустріальної МДПІ м.Харкова по проведенню позапланової документальної перевірки ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг , акт № 1746/22-207/35859639 від 08.04.2013 Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП Примула Дніпро та ТОВ Федельта , на який посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг , визнані протиправними. Вказаних обставин судом апеляційної інстанції не спростовано.

23. Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, надання робіт (послуг), обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом першої інстанції, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних контролюючих органів та актів про неможливість проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання, проте така податкова інформація, як вже зазначалось вище носить інформативний характер та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону.

24. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для нарахування відповідного податку чи отримання податкової вигоди, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Натомість суд апеляційної інстанції, не спростувавши встановлених судом першої інстанції щодо реальності господарських операцій, які підтверджені належними первинними документами, дійшов помилкового висновку про безтоварність таких операцій з посиланням виключно інформацію, що міститься в актах про неможливість проведення перевірок (зустрічних звірок), актах перевірок контрагентів позивача по ланцюгах постачання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

26. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції на час прийняття рішення) належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено свої доводи та заперечення проти наданих Товариством та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) доказів щодо правомірного формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентами, які підтверджено належними первинними документами.

27. Відповідно до п. 4 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

28. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

29. З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі № 813/45/14 скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняттяґ, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова