Постанова

від 16.12.2020 по справі 2-495/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 2-495/11

провадження № 61-21039св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Марінов Антон Антонович ,

боржник - товариство з обмеженою відповідальністю Північзахідтрансбуд ,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство Хрещатик ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Марінова Антона Антоновича на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М. від 09 жовтня 2019 року ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Ізмаїльський МВДВС ГТУЮ в Одеській області) Марінов А. А. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на не зареєстроване майно боржника.

Подання обґрунтовано тим, що у нього на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 46246949 від 22 січня 2015 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Північзахідтрансбуд (далі - ТОВ Північзахідтрансбуд ) на користь юридичних та фізичних осіб боргу у сумі 3 160 719,51 грн.

Боржник має у власності квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_2 , що знаходять в заставі у ПАТ Укрсоцбанк згідно іпотечного договору, що на теперішній час не зареєстровані в установленому порядку за боржником.

Посилаючись на вказані обставини, державний виконавець просив дозволити йому звернути стягнення на квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_2 , право власності на які не зареєстровано за боржником ТОВ Північзахідтрансбуд в установленому законом порядку, з метою примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 46246949 від 22 січня 2015 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 червня 2018 року подання головного державного виконавця Ізмаїльського МВДВС ГТУЮ в Одеській області задоволено.

Дозволено державному виконавцю Ізмаїльського МВДВС ГТУЮ в Одеській області звернути стягнення на квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_2 , право власності на які не зареєстровано за боржником ТОВ Північзахідтрансбуд (код ЄДРПОУ 33502433) в установленому законом порядку з метою примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 46246949 від 22 січня 2015 року.

Задовольняючи подання головного державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що звернення стягнення на не зареєстроване в установленому законом порядку майно боржника необхідне для виконання рішення суду, з метою захисту прав стягувачів, виконання рішення суду без зазначеного заходу є неможливим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 червня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, прийнявши оскаржувану ухвалу, якою дозволив державному виконавцю звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , вирішив питання щодо підстав для виселення ОСОБА_3 , яка в цій квартирі проживає, тим самим позбавивши її права отримати інше житло. Порушивши житлові права ОСОБА_3 , суд першої інстанції не залучив її до участі у справі.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року головний державний виконавець Ізмаїльського МВДВС ГТУЮ в Одеській області Марінов А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ухвала суду першої інстанції про надання державному виконавцю дозволу на звернення стягнення на спірні квартири жодним чином не порушує прав та інтересів ОСОБА_3 , яка подала апеляційну скаргу, оскільки на момент подання остання не мала будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_1 , адже судове рішення, на підставі якого ОСОБА_3 стала власником вказаної квартири було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2016 року у справі № 2-495/11. ОСОБА_3 не є ні стягувачем, ні боржником, ні іпотекодержателем, ні іпотекодавцем, тому не має жодних прав на вказану квартиру, у якій і не проживає, що підтверджується постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22 червня 2018 року ВП № 46246949. Тому відсутня взагалі необхідність вирішувати питання про її вселення до спірної квартири. Крім того, чинне законодавство надає державному виконавцю право звернути стягнення на іпотечне майно без наявності судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Судом першої інстанції був перевірений факт відсутності у боржника ТОВ Північзахідтрансбуд достатніх коштів чи рухомого майна, тому у державного виконавця наявні правові підставі для звернення стягнення на не зареєстроване майно боржника.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У березні та квітні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначила, що підставою для застосування частини десятої статті 440 ЦПК України є відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про належність за боржником нерухомого майна, що створює перешкоди у виконанні судового рішення. Однак, власник квартири АДРЕСА_1 був відомий і це ТОВ Північзахідтрансбуд . ОСОБА_3 разом із чоловіком зареєстровані в указаній квартирі та користуються нею, тому звернення стягнення на вказану квартиру порушить їх житлові права. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Узагальнені доводи пояснень на відзиви на касаційну скаргу

У квітні 2020 року головний державний виконавець Ізмаїльського МВДВС ГТУЮ в Одеській області Марінов А. А. подав до Верховного Суду пояснення на відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначив аналогічні доводи апеляційній скарзі та просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-495/11 з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2020 року цивільну справу № 2-495/11 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на виконанні у головного державного виконавця Ізмаїльського МВДВС ГТУЮ в Одеській області Марінова А. А. знаходиться зведене виконавче провадження № 46246949 від 22 січня 2015 року про стягнення з ТОВ Північзахідтрансбуд на користь юридичних та фізичних осіб боргу у сумі 3 160 719,51 грн.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського МВДВС ГТУЮ в Одеській області Марінова А. А. від 28 липня 2015 року було описано та арештовано майно боржника ТОВ Північзахідтрансбуд , а саме, квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається державна реєстрація права власності на вказані квартири не проведена.

Вказані квартири перебувають в іпотеці ПАТ Укрсоцбанк на підставі іпотечних договорів від 20 травня та 11 квітня 2008 року, укладених з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами № 08-669/28-302 від 11 квітня 2008 року та № 08-669/30-302 від 19 травня 2008 року, укладеним між останніми.

Звертаючись до суду з указаним поданням в порядку, передбаченому частиною десятою статті 440 ЦПК України, державний виконавець ставить питання про звернення стягнення на не зареєстроване майно, а саме, квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_2 , які не зареєстровані в установленому законом порядку за боржником ТОВ Північзахідтрансбуд .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги головного державного виконавця Ізмаїльського МВДВС ГТУЮ в Одеській області Марінова А. А. на постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною четвертої статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

За змістом частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Установивши, що державна реєстрація права власності на квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_2 за боржником ТОВ Північзахідтрансбуд в установленому законом порядку не проведена, суд першої інстанції задовольнив подання державного виконавця про звернення стягнення на них.

17 жовтня 2018 року, не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції щодо вирішення подання державного виконавця, ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції від 06 червня 2018 року.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 352 ЦПК України.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Приписи зазначених норм цивільного процесуального кодексу визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанцій від 06 червня 2018 року, ОСОБА_3 вказувала на те, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, оскільки вона 13 березня 2012 року на підставі судового рішення була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 і до теперішнього часу проживає у ній. Дозволивши державному виконавцю звернути стягнення на вказану квартиру, суд першої інстанції тим самим вирішив питання щодо підстав її виселення з указаної квартири та позбавив її права на житло. Однак її до участі у справі залучено не було.

Установлено, що 07 лютого 2008 року квартира АДРЕСА_3 була зареєстрована за боржником ТОВ Північзахідтрансбуд на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року, що видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради.

Надалі, 13 березня 2012 року, КП Ізмаїльське МБТІ здійснило державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 14 лютого 2011 року у справі № 2-495/11.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2016 року у справі № 2-495/11 за апеляційною скаргою іпотекодержателя ПАТ Укрсоцбанк рішення Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 14 лютого 2011 року було скасовано.

12 квітня 2018 року право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 було припинено, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно від 16 квітня 2018 року № 120710372.

Тобто, на момент звернення державного виконавця до суду із поданням про звернення стягнення на не зареєстроване майно боржника, в тому числі і квартиру АДРЕСА_3 (травень 2018 року), право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру було припинено.

ОСОБА_3 не є ні власником спірної квартири, ні боржником за виконавчим провадженням, ні іпотекодавцем, ні іпотекодержателем вказаного майна.

Сам по собі факт реєстрації ОСОБА_3 у спірній квартирі не є безумовно підставою вважати порушенням її житлових прав, питання проживання в указаній квартирі та наявність у неї іншого житла судом не з 'ясовувалося і не є предметом розгляду у цій справі заподанням державного виконавця про звернення стягнення на не зареєстроване майно боржника.

Крім того, частиною одинадцятою статті 440 ЦПК України передбачено, що суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції, належним чином не перевіривши чим саме порушуються житлові права та інтереси ОСОБА_3 , прийнятою судом першої інстанції ухвалою відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України, передчасно за наслідками перегляду апеляційної скарги ОСОБА_3 скасував ухвалу суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції в силу вимог статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Марінова Антона Антоновича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун