Постанова

від 22.12.2020 по справі 303/6366/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа №303/6366/17

провадження № 61-17559св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Обавської сільської ради,

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Куштан Б. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Обавської сільської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування правових актів органу державної влади, визнання недійсним державного акту на землю та скасування державної реєстрації.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 належить Ѕ частки в будинку АДРЕСА_1 і поруч із ним у будинку АДРЕСА_2 проживає його сестра ОСОБА_2 . Однак, у серпні 2016 року між позивачем та відповідачем виник спір з приводу розмежування земельних ділянок. Після чого позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 у порядку статті 118 ЗК України безоплатно отримала земельну ділянку під будинком АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2122786200:12:000:001), яка безпосередньо межує із земельною ділянкою позивача. При цьому межа земельної ділянки з ним узгоджена на була. Межа земельної ділянки проходить по краю фундаменту новобудови на його ділянці, що ускладнює дотримання ним будівельних норм та є причиною претензій відповідача, яка вважає, що фундамент знаходиться занадто близько.

Позивач зазначав, що земельна ділянка під забудову була передана йому рішенням загальних зборів колгоспників ще у 1976 році, а відповідачу всупереч вимогам національного законодавства України та без погодження з ним меж земельних ділянок, було надано у власність земельну ділянку та виготовлено Державний акт на право власності на землю, і тим самим порушено його право як суміжного користувача.

ОСОБА_1 просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Обавської сільської ради Мукачівського району про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2122786200:12:000:001 за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та передачу даної земельної ділянки у власність;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2122786200:12:000:001 за адресою: АДРЕСА_2 , виданий на ім`я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію;

стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду в складі судді: Монич В. О. від 03 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Обавської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2122786200:12:000:001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та передачу земельної ділянки кадастровий № 2122786200:12:000:001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_2 .

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий №2122786200:12:000:001 за адресою: АДРЕСА_2 , виданий на ім`я - ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 19 квітня 2011 року четвертою сесією шостого скликання Обавської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області прийнято Рішення №83, яким задоволено заяву ОСОБА_2 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку . Так, одним із основних документів прийняття рішення став Акт погодження меж земельної ділянки від 08 червня 2011 року з підписами суміжних користувачів серед яких і підпис позивача по справі ОСОБА_1 . Однак, відповідно до висновку експерта за № 4/160 Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, підписи у четвертого рядку таблиці на зворотному боці Акту погодження меж земельної ділянки від 08 червня 2011 року, який знаходиться №13 у Технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Таким чином, можна зробити висновок, що у порушення вимог статті 198 ЗК України, без належним чином погоджених меж земельної ділянки позивача та відповідача ОСОБА_2 , Обавською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області була розглянута заява ОСОБА_2 та при прийнято рішення № 83 про задоволення такої, що у свою чергу позивачем доведено і відповідачем не спростовано. Відповідно до статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування правових актів органу державної влади, визнання недійсним державного акту на землю та скасування його державної реєстрації підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 липня 2018 року скасовано. В позові ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при зверненні з позовом ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 в порядку статті 118 ЗК України безоплатно отримала земельну ділянку під будинком АДРЕСА_2 , яка безпосередньо межує із земельною під його будинком і при цьому межа земельної ділянки з ним не узгоджувалася та така проходить практично по краю фундаменту новобудови на його земельній ділянці, що ускладнює дотримання ним будівельних норм та є причиною претензій відповідача, яка вважає, що фундамент знаходиться занадто близько (менше встановлених норм у 1 м.) до її земельної ділянки. Однак, матеріали справи не містять доказів і такі не надані позивачем, що при прийнятті рішення Обавською сільською радою мало місце порушення актів законодавства та порушувалися його права, як землекористувача.

Апеляційний суд вказав, що посилання позивача на висновок експерта за №4/160 згідно якого Акт погодження меж земельної ділянки був підписаний не ним, а іншою особою, не є тим доказом, що свідчить про порушення Обавською сільською радою актів цивільного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення. Згідно відповіді Обавської сільської ради від 23 липня 2018 року № 02-23/331 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жодного разу в період з 2012 по 2018 року не зверталися з питанням вирішення земельних спорів, жодної заяви щодо встановлення меж земельної ділянки чи будь-яких порушень прав на землю від даних громадян не надходило. Земельні спори з питань встановлення межових знаків чи порушення прав землекористувача ОСОБА_1 на засіданні сесії та земельної комісії не розглядалися. Разом з тим, з питань порушення будівельних та санітарних норм зі сторони ОСОБА_1 зверталася ОСОБА_2 06 серпня 2016 року, про що свідчить її заява та акт комісії за наслідками розгляду заяви. ОСОБА_1 не довів, що при прийнятті оспорюваних рішень про надання земельної ділянки у власність Обавською сільською радою були порушені норми цивільного законодавства, такі рішення прийняті відповідно до наданих їм повноважень та не порушують законні права та інтереси позивача.

Аргументи учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції . При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відхиляючи висновок почеркознавчої експертизи, апеляційний суд повинен був поставити на обговорення та вирішити питання про доцільність проведення повторної експертизи, оскільки без з`ясування питання автентичності підпису з`ясування фактичних обставин є неповним, а доказ, на який посилається позивач ( акт погодження меж) не дослідженим. Мало місце неповне з`ясування всіх обставин справи, недослідження всіх доказів, а саме автентичність підпису в акті погодження меж, будівельного паспорту земельної ділянки, наданої для забудови ОСОБА_1 , ще у 1976 році. Натомість взято до уваги акту Обавської сільської ради від 09 серпня 2016 року без належного дослідження, та співставлення з іншими матеріалами справи, який у той же час є недопустимим доказом щодо безпосереднього предмету спору.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що відповідно до копії Свідоцтва садиби в сільських населених пунктах УРСР, ОСОБА_1 виділено на вільних землях колгоспу Радянська Армія на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу Радянська Армія за № 4 від 10 жовтня 1975 року, земельну ділянку площею 0,07 га, в с. Обава Мукачівського району. Забудова земельної ділянки дозволена рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів від 05 березня 1976 року за № 71.

ОСОБА_1 належить Ѕ частка житлового будинку та надвірних споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Обавської сільської ради № 83 від 19 квітня 2011 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 0,07 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 , в межах населеного пункту ОСОБА_2 .

В Акті погодження меж земельної ділянки за № 11/621 від 08 червня 2011 року зазначено, що заперечень з боку суміжних землекористувачів не має. Містяться підписи суміжних землекористувачів: від А до Б - землі гр. ОСОБА_2 , від Б до В - землі гр. ОСОБА_4 , від В. до Г - землі загального користування ( АДРЕСА_2 ), від Г до Д. - землі гр. ОСОБА_1 .

Рішенням Обавської сільської ради № 162 від 14 грудня 2011 року Про затвердження технічної документації та надання земельної ділянки у власність земельну ділянку площею 0,07 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 , в межах населеного пункту передано у власність ОСОБА_2 та видано ОСОБА_2 державний акт на право власності від 07 грудня 2012 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №91021428, сформованої 03 липня 2017 року, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) .

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів і такі не надані позивачем, що при прийнятті рішення Обавською сільською радою мало місце порушення актів законодавства та порушувалися права ОСОБА_1 , як суміжного землекористувача.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржена постанова апеляційного суду, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук