Ухвала
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 760/17127/18
провадження №61-18719ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану
представником - ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія Рідна до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року приватне акціонерне товариство Страхова компанія Рідна (далі - ПрАТ СК Рідна ) звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків в порядку регресу. Позов мотивовано тим, 07 лютого 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Daewoo Lanos, номерний знак
НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , та застрахованого у позивача автомобіля марки Lexus RX 400H, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_1 . Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, у зв`язку з примиренням сторін. При цьому, у тексті зазначеної ухвали вказано, що останній визнав свою провину у вчиненні ДТП. ПрАТ СК Рідна визнала даний випадок страховим, задовольнила вимогу власника автомобіля
Lexus RX400H та виплатила на її користь страхове відшкодування в розмірі 475 677 грн, що в свою чергу дає позивачу підстави для звернення з регресною вимогою до винної особи про відшкодування сплачених сум.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня
2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 06 серпня 2020 року, позов ПрАТ СК Рідна задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК Рідна відшкодування завданих збитків у розмірі 475 677 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року залишено без змін.
У грудні 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року , у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ СК Рідна відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
У вказаній справі ціна позову становить 475 677 грн, яка станом
на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 250 = 525 500).
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність справи та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань випадки, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути переглянуто у касаційному порядку.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія Рідна до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків,
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. І. Грушицький
Є. В. Петров
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.12.2020 |
Оприлюднено | 28.12.2020 |
Номер документу | 93794698 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ткачук Олег Степанович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні