Постанова

від 22.12.2020 по справі 639/4834/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 639/4834/17-ц

провадження № 61-42384 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: публічне акціонерне товариство Банк Форум , товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ратіо Інвест ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2018 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлака І. В., Хорошевського О.М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Банк Форум (далі - ПАТ Банк Форум ), товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ратіо Інвест (далі - ТОВ ФК Ратіо Інвест ) про визнання кредитного договору частково недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2008 року між ним та ПАТ Банк Форум було укладено кредитний договір, за яким йому відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування у розмірі 9 950 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 20 серпня 2015 року.

Додатковим договором від 28 грудня 2009 року змінено пункт 1 договору про відкриття позичальнику невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 2 843 614 доларів США 60 центів, додатком до кредитного договору від 20 листопада 2010 року № 1 змінено ліміти кредитування.

Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову плату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та /або несплачених процентів, тобто становить майже 73 % від суми кредиту та/або відсотків за рік.

Вважав, що зазначений пункт кредитного договору суперечить вимогам законодавства, містить несправедливі умови, порушує баланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, визначає непропорційно велику суми компенсації у разі невиконання з будь-яких причин зобов`язань, перевищує розумні межі за послуги та не відповідає передбаченим статтями 509, 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складових конституційного принципу верховенства права.

Посилався також на те, що встановлена відповідальність у розмірі фактично 73% річних в порівнянні з обліковою ставкою Національного банку України в подвійному розмірі станом на день укладення договору втричі перевищує розмір відповідальності у господарських відносинах, в той час, як у відносинах із споживачем презюмується слабкість споживача та необхідність його більшого захисту в порівнянні з підприємцем (суб`єктом господарювання).

29 липня 2016 року ПАТ Банк Форум за договором про відступлення прав вимоги передало ТОВ ФК Ратіо Інвест права вимоги до боржника. При загальному розмірі заборгованості за основним кредитом та відсотками у розмірі 1 133 895 доларів 20 центів США, нарахована пеня без визначення періоду нарахування складає 786 478 доларів 79 центів США.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати умови пункту 4.1 кредитного договору недійсними як такі, що не відповідають вимогам статей 203, 215 ЦК України та пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлений договором розмір пені не є безумовною підставою для визнання недійсним пункту 4.1 кредитного договору, укладеного між позивачем та банком, оскільки застосування пені - це наслідком невиконання зобов`язання і при укладенні договору ОСОБА_1 погодився з такою штрафною санкцією, хоча мав можливість відкликати згоду на укладення договору. Ніяких зауважень з приводу встановленого п. 4.1 договору розміру пені позивач не зробив при укладенні та прийняв умови кредитного договору, викладені у його тексті, послідовно виконуючи свої обов`язки протягом тривалого строку.

Встановлена банком сума пені, яка обчислена у валюті та перерахована в національну валюту України при відступленні права вимоги за договором від 29 липня 2016 року не свідчить про правильність її нарахування і обов`язковість стягнення у повному обсязі та при перевищенні розміру збитків, наявності інших обставин, що мають значення, у тому числі причин і підстав припинення виконання обов`язків не з вини позичальника може бути зменшена за рішенням суду відповідно до статей 551, 616 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. А тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними пункту 4.1 оспорюваного договору, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 639/4834/17-ц з Жовтневого районного суду м. Харкова.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у випадку невідповідності умов правочину вимогам цивільного законодавства, в тому числі законодавства про захист прав споживачів, факт вчинення такого правочину (в тому числі згода з умовами такого правочину його сторін) не спростовує обставин суперечності такого правочину закону, що є підставою для визнання або кваліфікації такого правочину як недійсного.

Зазначав, що факт підписання (укладення) кредитного договору, в тому числі включення до нього умови про розмір пені, встановлений пунктом 4.1. вказаного договору, не може бути підставою для тверджень про відповідність пункту 4.1. кредитного договору вимогам законодавства, якщо вказаний пункт договору таким вимогам суперечить. Законодавство України не легітимізує дефекти умови договору у зв`язку з укладенням чи виконанням договору, якщо такі дефекти існували станом на момент укладення договору і певні умови останнього суперечили вимогам, що до нього вимагалися загальним (ЦК України) та спеціальним (Закон України Про захист прав споживачів ) законодавством.

Вважав помилковими висновки судів, про те, що, підписавши кредитний договір, він погодився на умову, що викладена в пункті 4.1. кредитного договору, а тому не можу вимагати визнання такої умови несправедливою, є помилковим та не відповідає наведеним вимогам законодавства, зокрема, статті 42 Конституції України, статтям 3, 16, 203, 215, 509, 627 ЦК України, статтям 11, 18 Закону України про захист прав споживачів .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ТОВ ФК Ратіо Інвест подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважало висновки апеляційного суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 серпня 2008 року між акціонерним комерційним банком Форум , правонаступником якого є ПАТ БАНК Форум , та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк відкривав позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування у розмірі 9 950 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 20 серпня 2015 року. Забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки ( штраф, пеня) є договори іпотеки житлових будинків та земельних ділянок.

Додатковим договором від 28 грудня 2009 року сторонами викладено нову редакцію пункту 1.1 кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 2 843 614 доларів США 60 центів. Ліміт кредитування за кредитною лінією зменшено згідно з графіком (додаток 1 до договору), який є невід`ємною частиною кредитного договору.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного повного чи часткового повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та /або несплачених процентів.

Пунктом 7.2 кредитного договору визначено, що сторони фіксують свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови, договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених у договорі. Умови кредитування відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів позичальником отримано до укладення договору.

За договором про відступлення прав вимоги від 29 липня 2016 року ПАТ Банк Форум відступило ТОВ ФК Ратіо Інвест права вимоги до боржника, що належать первісному кредитору на підставі кредитного договору від 20 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ Банк Форум та ОСОБА_1 .

Станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 складала 47 626 826 грн 47 коп. (1 920 374 долари 01 цент США) та 5 тис. грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 21 530 640 грн 63 коп. (868 233 долари 87 центів США), заборгованість по процентам у розмірі 6 587 924 грн 35 коп. (265 661 долар 35 центів США), а всього 28 118 564 грн 98 коп. (1 133 895 доларів 20 центів США) та пеня у розмірі 19 503 261 грн 49 коп. (786 478 доларів 79 центів США), штраф у розмірі 5 тис. грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане.

Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Отже, кредитор має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до частини першої, другої, пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Укладаючи кредитний договір, позичальник усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, справедливі та відповідають його інтересам, додаткових вимог щодо його умов не заявляв та в подальшому виконував ці умови, тобто погодився на їх укладання саме на тих умовах, що передбачені вказаним договором.

Виконання сторонами договору істотних умов, часткове повернення боргу свідчить про те, що позивач був ознайомлений з умовами кредитування, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.

У справі, що переглядається, судами правильно встановлено, що при укладенні договору ОСОБА_1 погодився з такою штрафною санкцією, хоча мав можливість відкликати згоду на укладення договору. Жодних зауважень з приводу встановленого п. 4.1 договору розміру пені позивач не зробив при укладенні та прийняв умови кредитного договору, викладені у його тексті, послідовно виконуючи свої обов`язки протягом тривалого строку.

Встановлена банком сума пені, яка обчислена у валюті та перерахована в національну валюту України при відступленні права вимоги за договором від 29 липня 2016 року не свідчить про правильність її нарахування і обов`язковість стягнення у повному обсязі та при перевищенні розміру збитків, наявності інших обставин, що мають значення, у тому числі причин і підстав припинення виконання обов`язків не з вини позичальника може бути зменшена за рішенням суду відповідно до статей 551, 616 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки змісту оспорюваного пункту кредитного договору, який є несправедливим, є безпідставними та суперечать наявним у справі доказам і спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович