Рішення

від 14.12.2020 по справі 363/4201/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.12.2020 Справа № 363/4201/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, третя особа - Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик , про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на факт прийняття спадщини нерухомого майна, а саме: Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0030 га, кадастровий номер 32 218 101 00 01 192 0184, з цільовим призначенням для гаражного будівництва, яка розташована за адресою Київська область, м. Вишгород, Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик та Ѕ частину гаражу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що за життя спадкодавець не встигла оформити державний акт на право власності на землю, а оригінал правовстановлюючого документу на гараж у позивача відсутній, порушує питання про визнання за ним права власності на частину цієї земельної ділянки та гаражу в порядку спадкування за законом.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи, будучи повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,0030 га, кадастровий номер 32 218 101 00 01 192 0184, з цільовим призначенням для гаражного будівництва, яка розташована за адресою Київська область, м. Вишгород, Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик та гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою АДРЕСА_1 , Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик .

Вказану земельну ділянку передано у власність спадкодавцю на підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області №20/11 від 16 грудня 2004 року.

Разом з тим, за життя ОСОБА_2 не встигла завершити процедуру реєстрації виниклого в неї права власності на вказану на земельну ділянку.

Гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою АДРЕСА_1 , Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 30 листопада 2004 року, оригінал якого міститься в матеріалах інвентаризаційної справи №507 дослідженої в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 17 липня 2006 року Щелковським управління РАЦС Головного управління РАЦС Московської області.

Разом з тим, за життя ОСОБА_2 не встигла завершити процедуру реєстрації виниклого в неї права власності на земельну ділянку та державний акт про право власності на земельну ділянку не отримала.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 стали її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які у встановлений ст. 1270 ЦК України строк подала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи №625/2006 від 07 червня 2006 року.

Постановою Державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області від 24 липня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на відсутність правоустановчих документів на спадкове майно.

Судом встановлено, що позивач є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 20 грудня 1950 року.

Таким чином позивач є спадкоємцем першої черги на спадкування за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

На підставі ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Як убачається з ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Вказану земельну ділянку передано у власність спадкодавцю на підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області №20/11 від 16 грудня 2004 року.

При цьому спадкодавець вчинила всі дії спрямовані оформлення державного акту про право власності на земельну ділянку, однак його безпідставно вчасно не оформлено, а з незалежних від волі спадкодавця обставин видано після її смерті.

Оскільки померла ОСОБА_2 не встигла оформити правовстановлюючий документ - державний акт на набуте нею майно й, через обставини, які від неї не залежали, за життя виникле в неї право на нього не зареєструвала, зазначене перешкоджає позивачу здійснити право спадкування на нього і отримати свідоцтво про право на спадщину.

Вирішуючи цю справу, суд виходить з того, що правовстановлюючий документ на садкове майно виготовлений вже після смерті спадкодавця, а тому це перешкоджає видачі свідоцтва про право власності на спадщину, із яким закон пов`язує здійснення права спадкування на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Невчасне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином за позивачем слід визнати право власності на Ѕ частину спадкового майна.

Питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Відтак, заявлене позивачем право підлягають визнанню, а пред`явлений позов -задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на:

Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0030 га, кадастровий номер 32 218 101 00 01 192 0184, з цільовим призначенням для гаражного будівництва, яка розташована за адресою Київська область, м. Вишгород, Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик ;

Ѕ частину гаражу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик .

Повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_5 видана 30 липня 2009 року Відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_6 , проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач: Вишгородська міська рада Київської області, знаходиться за адресою Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Третя особа: Кооператив індивідуальних гаражів Гідроенергетик , код ЄДРПОУ 24221177, знаходиться за адресою Київська область, м. Вишгород, пров. Квітковий, 1.

Суддя