Ухвала

від 23.12.2020 по справі 543/390/17

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/390/17

1-кп/544/40/2020

Номер рядка звіту 99

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілої особи КП «Оржиця-комунсервіс» - директора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016171240000135 від 23.10.2016, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, за наступних обставин.

Згідно наказу директора КП «Оржиця-комунсервіс» від 01.03.2011 №10 ОСОБА_4 призначений на посаду головного бухгалтера КП «Оржиця-комунсервіс». У подальшому між директором підприємства КП «Оржиця-комунсервіс» та ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір, предметом якого є повна матеріальна відповідальність та зобов`язання ОСОБА_4 виконувати роботу по веденню бухгалтерського обліку в КП «Оржиця-комунсервіс», а саме: нараховувати заробітну плату працівникам підприємства, складати звіти (місячні, квартальні, річні) до Управління пенсійного фонду у Оржицькому районі, Фондів з соціального страхування, Держстатистики та Лубенської ОДПІ в Оржицькому районі. Таким чином, ОСОБА_4 як головний бухгалтер КП «Оржиця- комунсервіс» був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями (обов`язками), а тому, згідно ст. 18 КК України є службовою особою.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про засади та запобігання корупції» від 14.10.2014 ОСОБА_4 являвся суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Як встановлено, ОСОБА_4 будучи службовою особою, в порушення вимог ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (зі змінами і доповненнями), а також у порушення цивільно-правового договору від 01.03.2011, діючи умисно, з корисливим мотивом, працюючи на посаді головного бухгалтера КП «Оржиця-комунсервіс», в період часу із 13.06.2013 по 31.11.2015, користуючись електронним підписом директора комунального підприємства ОСОБА_6 , без згоди та відома останнього, систематично здійснював перерахування коштів між рахунками підприємства з оперативного рахунку КП «Оржиця-комунсервіс» № НОМЕР_1 за статтею «Зарплата по окремим відомостям», «Витрати на відрядження», «Господарчі витрати» на зарплатний рахунок підприємства. В подальшому, вказані грошові кошти ОСОБА_4 перераховував на власний зарплатний рахунок за № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Райффайзен банк Аваль». В період часу із 13.06.2013 по 31.11.2015 ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з єдиною метою власного збагачення, перебуваючи на робочому місці в Оржицькій ЦРЛ за адресою: вул. Центральна 3, сел. Оржиця, Оржицький район, Полтавської області, та у себе вдома за адресою: вул. Гоголя, 34, сел. Оржиця, Оржицький район, Полтавської області, в системі клієнт Банк AT «Райффазен банк Аваль» створив безпідставні платіжні доручення:

- №118 від 13.06.2013 на суму 1400грн., №132 від 27.06.2013 на суму 500грн., №185 від 30.07.2013 на суму 1624,84грн., №348 від 20.01.2014 на суму 2832,10грн., №927 від 05.08.2015 на суму 500грн. за призначенням «зарплата», посвідчивши останні електронним підписом директора КП «Оржиця- комунсервіс», перерахував на власний картковий рахунок суму 6856,94грн. та розпорядився на власні потреби.

- №228 від 19.09.2013 на суму 500грн., №254 від 11.10.2013 на суму 950грн., №457 від 23.07.2014 на суму 910грн. за призначенням «відрядження», посвідчивши останні електронним підписом директора КП «Оржиця-комунсервіс», перерахував на власний картковий рахунок 2360грн. та розпорядився на власні потреби.

- №564 від 31.10.2014 на суму 1000грн., №612 від 16.12.2014 на суму 1200грн., №638 від 20.01.2015 на суму 900грн., №663 від 10.02.2015 на суму 900грн., №697 від 16.02.2015 на суму 900грн., №675 від 23.02.2015 на суму 1000грн., №707 від 05.03.2015 на суму 1200грн., №724 від 12.03.2015 на суму 2800грн., №730 від 13.03.2015 на суму 900грн., №744 від 01.04.2015 на суму 1200грн., №746 від 07.04.2015 на суму 700грн., №768 від 14.04.2015 на суму 1800грн., №778 від 21.04.2015 на суму 500грн., №812 від 18.05.2015 на суму 1200грн., №838 від 03.06.2015 на суму 1600грн., №842 від 05.06.2015 на суму 960грн., №847 від 11.06.2015 на суму 1600грн., №854 від 17.06.2015 на суму 1000грн., №872 від 03.07.2015 на суму 1500грн., №879 від 09.07.2015 на суму 500грн., №910 від 05.08.2015 на суму 960грн., №938 від 14.08.2015 на суму 2400грн., №954 від 14.09.2015 на суму 2000грн., №976 від 17.09.2015 на суму 1200грн., №996 від 19.10.2015 на суму 1500грн., №1026 від 23.11.2015 на суму 2000грн., за призначенням «господарські витрати», посвідчивши останні електронним підписом директора КП «Оржиця-комунсервіс», перерахував на власний картковий рахунок 33420грн. та розпорядився на власні потреби.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №246 від 28.02.2017 ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, в період із 13.06.2013 по 31.11.2015 привласнив кошти в загальній сумі 42636,94грн, які були перераховані на його особистий зарплатний рахунок без дотримання вимог розділу 2 Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами) в частині здійснення господарських операцій на підставі первинних документів та вимог п.5, п.6 та п. 14 Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 (далі - П (С) БО 16 «Витрати»), на оплату господарських витрат без підтвердження та як наслідок недотримання вимог ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині внесення недостовірних даних до первинних облікових документів, що впливало на достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності КП «Оржиця-комунсервіс». Внаслідок безпідставного перерахування грошових коштів у розмірі 42636,94грн, належних КП «Оржиця-комунсервіс», протягом періоду з 13.06.2013 по 31.11.2015 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Райфайзенбанк Аваль» на ім`я ОСОБА_4 , останнім здійснено привласнення грошових коштів КП «Оржиця-комунсервіс» на загальну суму 42636,94грн та відповідно підприємству завдана матеріальна шкода на вказану суму.

До закінчення судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заявили клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49КК України та закриття кримінального провадження. Щодо цивільного позову просили відмовити в його задоволенні. Також ОСОБА_4 вказав, що своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення він не визнає, однак на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності наполягає.

Прокурор не заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту, вказавши, що дійсно закінчились строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, передбачені п.3 ч.1 ст.49 КК України, тому вважав, що клопотання обвинуваченого та його захисника підлягає задоволенню. Цивільний позов потерпілої особи просив залишити без розгляду, роз`яснивши останньому можливість звернутись з таким позовом в цивільному судочинстві.

Представник потерпілої особи КП «Оржиця-комунсервіс» ОСОБА_6 залишив розгляд клопотання обвинуваченого та його захисника на розсуд суду. Цивільний позов також залишив на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання сторони захисту, заслухавши думку прокурора та представника потерпілої особи, дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню з таких підстав.

У пункті третьому частини першої статті ст.49КК України зазначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до ч.4 ст.286КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.285КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст.288 КПК).

Таким чином, за змістом статей 284-288КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст.63Конституції України та ст.18КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання вказаною особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації нею свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. Суть обвинувачення ОСОБА_4 роз`яснено та є зрозумілою.

Судом також роз`яснено обвинуваченому підстави звільнення від кримінальної відповідальності та його право заперечувати проти закриття кримінального провадження.

З`ясовано, що своєї вини ОСОБА_4 не визнає, проте наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

За нормами ч.4 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України, який інкримінований ОСОБА_4 , відноситься до категорії нетяжких злочинів (станом на момент вчинення злочину до злочинів середньої тяжкості), за який найбільш суворим видом покаранням є позбавлення волі на строк до п`яти років. Дане кримінальне правопорушення вчинено у період з 13.06.2013 по 31.11.2015.

Таким чином, на момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_4 минуло понад п`ять років, тобто передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за цей злочин сплинув.

Прокурором не надано та у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про ухилення ОСОБА_4 від слідства та суду після вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення або про скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Також, обвинувачений особисто надав свою згоду на закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку із закінченням строків давності шляхом подання до суду відповідної заяви та її підтримання в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження в справі.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 КПК України рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

У пункті сьомому постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 № 3 (зі змінами) зазначено, що у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у своїй Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду з роз`ясненням цивільному позивачу його права на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.129, п.1 ч.2 ст.284, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 ,обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.191КК України,звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , внесене до ЄРДР 23.10.2016 за №42016171240000135 за ч.2 ст.191 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов Комунального підприємства«Оржиця-комунсервіс»до ОСОБА_4 про відшкодуваннямайнової шкоди,завданої потерпіломувнаслідок кримінальногоправопорушення залишити без розгляду.

Роз`яснити цивільному позивачу КП «Оржиця-комунсервіс», що залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає його праву на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення, а особами які не були присутні під час проголошення - з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошено о 08-30 год. 24 грудня 2020 року.

Суддя ОСОБА_1