Рішення

від 14.12.2020 по справі 759/3924/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3924/20

пр. № 2/759/3289/20

14 грудня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Войтенко Ю.В.,

секретаря судового засідання Семененко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про зобов`язання вчинити дії, щодо припинення використання квартири не за призначенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про зобов`язання вчинити дії, щодо припинення використання квартири за адресою: АДРЕСА_1 не за призначенням. Свої вимоги обґрунтувала наступним. Рішенням Київської міської ради Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва №270/270 від 09.10.2014 яке набрало чинності з 01.01.2015, у Святошинському районі міста Києва створено нове підприємство - комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва . Після проведеної державної реєстрації новостворене підприємство надає послуги з обслуговування житлових будинків у Святошинському районі м. Києва. Відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06.02.2015 Про передачу та закріплення житлового і не житлового фонду за комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , за новоствореним підприємством було закріплено на праві господарського відання житлові та нежитлові будинки комунальної форми власності відповідно до додатку до розпорядження. Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України, Закону України Про місцеві державні адміністрації , розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.01.2011 № 121 Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень (зі змінами), з метою раціонального використання майна розпорядженням № 260 від 29.04. 2016 Про внесення змін до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015р. № 58, позивача уповноважено у разі виявлення несанкціонованого використання майна, закріпленого за підприємством на праві повного господарського відання, вживати заходів, передбачених законодавством України, щодо усунення порушень використання майна, в тому числі, звертатися до суду з відповідними позовами. Під час проведення обстеження будинку АДРЕСА_1 , комісією, у складі: представників КП ККОЖФ Святошинського району м. Києва , головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Управління туризму та промоцій виконавчого органу Київської міської ради, за участю представників телевізійного каналу Київ , Святошинського управління поліції ГУНП в місті Києві було виявлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , квартира складається з 4-х кімнат, житловою площею - 53,41 кв.м, знаходиться на 10 поверсі будинку, використовується під розміщення хостелу на 22 койко-місць, інформація щодо підприємницької діяльності відсутня, про що було складено відповідний акт. Акт від 10.12.2019 р. підписаний комісією. Такі дії відповідача порушують норми цивільного та житлового законодавства, суперечать державним будівельним нормам України, порушують житлові права інших мешканців таких житлових будинків, а також призводять до недоотримання і міським бюджетом коштів. До Святошинської РДА та КП ККОЖФ Святошинського району м. Києва постійно звертаються мешканці багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 зі скаргами на влаштування у квартирі АДРЕСА_1 хостелу. Перебування великої кількості сторонніх людей у будинку створює незручності для власників квартир у будинку, в під`їзді мешканці хостелу палять, розпивають спиртні напої, дебоширять,смітять у под`їздах, порушують санітарні норми щодо рівня шуму тощо, чинять моральну шкоду іншим мешканцям будинку. Мають місце щоденні скарги від мешканців про порушення санітарних норм у під`їздах, збільшення експлуатаційних витрат на будинок та порушення громадського спокою у вечірні та нічні години. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду та просить зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 припинити дії щодо використання квартири не за призначенням, а саме під розташування хостелу та зобов`язати відповідача привести квартиру у стан придатний для постійного проживання однієї сім`ї різного або однієї людини, за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2020 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.16).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача до суду не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надав заяву у якій просив позов задовольнити в повному обсязі, розгляд проводити у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом неодноразового направлення судових повісток на адресу місця проживання, та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті суду. 14.12.2020 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, у яких вказує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачу та його дітям. В даний час за його згодою і дорученням, сином відповідача ОСОБА_2 укладено договір оренди від 23 жовтня 2020 року про здачу в оренду житлового приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщена на 10-му поверсі 16-ти етажного будинку. Орендарями є сім`я ОСОБА_3 , яка складається з чоловіка ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_5 та двох дітей. До цього відповідачем було укладено договір найму житлового приміщення від 10 квітня 2017 року з ОСОБА_6 який автоматично продовжувався до 17 жовтня 2020 року, а з 17.10.2020 року був припинений. Квартира використовується тільки для проживання.

Третя особа: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відомостей про причини неявки чи заяви про відкладення до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва , у Святошинському районі міста Києва створено нове підприємство - комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (а.с. 7).

Відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06.02.2015 Про передачу та закріплення житлового і не житлового фонду за комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , житлові та нежитлові будинки комунальної форми власності відповідно до додатку до розпорядження (а. с. 5).

Згідно з розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 260 від 29.04.2016 про внесення змін до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 №58 Про передачу та закріплення житлового і не житлового фонду за комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , доповнено розпорядження новим пунктом такого змісту: уповноважити Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , у разі виявлення нераціонального використання майна, закріпленого за підприємством на праві господарського відання, вживати заходів, передбачених законодавством України, щодо усунення порушень використання майна, в тому числі, звертатись до господайськото суду з відповідними позовами (про стягнення орендної плати, відшкодування шкоди, виселення із житлового/нежитлового приміщення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, тощо) (а.с. 6).

Відповідно до акту від 10.09.2019 року, під час проведення обстеження будинку АДРЕСА_1 комісією, у складі: представників КП ККОЖФ Святошинського району м. Києва , головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Управління туризму та промоцій виконавчого органу Київської міської ради, за участю представників телевізійного каналу Київ , Святошинського управління поліції ГУНП в місті Києві було виявлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , квартира складається з 4-х кімнат, житловою площею - 53,41 кв.м, знаходиться на 10 поверсі будинку, використовується під розміщення хостелу на 22 койко-місць, інформація щодо підприємницької діяльності відсутня (а.с. 10).

Згідно з ордером на житло №67007 серії Б від 07.12.1989 року ОСОБА_1 та його родині надано право на заняття житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Відповідно до договору №1 від 23.10.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який має сім`ю p 3 чоловік: дружини ОСОБА_5 та дітей: ОСОБА_11, ОСОБА_12 уклади договір про здачу в оренду житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщена на 10 поверсі 16-ти поверхового будинку.

Згідно з договором №07.04.17 найму житлового приміщення від 10.04.2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали договір найму житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , на 10 поверсі 16-ти поверхового будинку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законний інтерес є самостійним об`єктом захисту. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) у справі № 1-10/2004 (рішення №18-рп/2004) законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 Цивільного кодексу України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права), відновлення становища, яке існувало до порушення.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права.

Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (частина перша статті 382 Цивільного кодексу України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. (частина перша статті 383 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині четвертій статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Разом із тим, згідно із частинами 1, 2 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї родини, інших осіб та не має права використовувати його для промислового виробництва.

У відповідності до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власники квартири зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням.

Також відповідно до статті 7 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік (Закон України від 24.06.1981 р. № 5150-X) громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями і правил соціалістичного співжиття, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами з метою особистої наживи, одержання нетрудових доходів та в інших корисливих цілях, а також на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В2.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року N 80) допускається розміщення нежитлових приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Крім того, на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) допускається розміщення творчих майстерень художників та архітекторів. При цьому статтею 8 Житлового кодексу передбачено, що у виняткових випадках може здійснюватися переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Тобто, для здійснення господарської діяльності можуть використовуватися лише нежитлові примішення. Переведення жилих приміщень у нежилі може здійснюватися, але лише у виняткових випадках, і лише за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Відповідно до пункту 3.3 ДБН В.2.2-20:2008 Будинки і споруди. Готелі (далі - ДБН В.2.2-20:2008) готель - це один із засобів розміщення, який визначається згідно з вимогами ДСТУ 4527:2006 Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення , тут: будинок або комплекс приміщень для тимчасового розміщення (проживання).

Відповідно до пункту 6.1.1 ДБН В.2.2-20:2008 наявність житлової та приймально-вестибюльної груп приміщень є обов`язковою. Склад додаткових приміщень, що підвищують комфорт готелю, не нормується і приймається згідно із завданням на проектування або за проектом.

Житлова частина будинків готелів (номерний фонд) повинна бути функціонально і планувальне відокремленою.

У випадку розташування приміщень готелів у складі багатофункціональних будинків, а також у випадках блокування приміщень готелів з іншими підприємствами та установами готелі повинні бути планувальне відокремлені, ізольовані та забезпечені самостійними входами і комунікаціями (вертикальними і горизонтальними).

Відповідно до пункту 5.31 ДСТУ 4527:2006 хостел (молодіжний готель) - це готель, у якому номери, розташовані зазвичай за коридорною або блочною системою, і має умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці; може організовувати харчування у закладі ресторанного господарства.

Отже, терміни готель та хостел не можна ототожнити з термінами квартира та нежитлове приміщення . Хостел є молодіжним готелем і повинен забезпечуватися самостійним входом і комунікаціями.

Слід зазначити, що пункт 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення містить вичерпний перелік приміщень, які допускається розміщуватись у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Такого приміщення як готель та/або хостел вказаний перелік не містить.

Відповідно до статті 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил користування жилими приміщеннями, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Крім того, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири), та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (пункт 4). Такого дозволу на переобладнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 під хостел ОСОБА_1 не отримував.

Суд вважає, що функціонування даного хостелу є незаконним, оскільки цивільним законодавством України передбачено, що квартира у багатоквартирному будинку призначена для постійного проживання, у той час, як у вищезгаданій квартирі розташований хостел , але й спричиняє велику кількість незручностей та проблем для власників квартир у під`їзді, зокрема й позивача, оскільки наші з відповідачем квартири знаходяться поруч.

Функціонування так званого хостелу у житловому багатоквартирному будинку незаконне, порушує права позивача, інших власників та мешканців квартир в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

При цьому, пояснення відповідача у даному випадку не спростовують обставин, викладених у позові та акті, враховуючи, що позивач наголошує на задоволенні позовних вимог та не скористався своїм правом на відмову від позовних вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача припинити використовувати квартиру, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 , в якості хостелу. І в цій частині приймає рішення про задоволення позову.

З огляду на зміст позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача привести квартиру в, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у первісний житловий стан, придатний для постійного проживання однієї сім`ї різного чисельного складу або однієї людини, суд вважає, що дана вимога є неконкретною. Усунути цей недолік в ході судового розгляду виявилось неможливим у зв`язку з чим підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про зобов`язання вчинити дії, щодо припинення використання квартири не за призначенням - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 припинити дії щодо використання квартири не за призначенням, а саме під розташування хостелу , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь КП ККОЖФ Святошинського району м. Києва ІВАN № НОМЕР_1 в АТ Альфа Банк , МФО 300346, судовий збір в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн 00 коп).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , місцезнаходження: м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ: 39607507.

Відповідач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомо, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація: місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 97, код ЄДРПОУ: 37395418.

Суддя Ю.В. Войтенко